Євангелія від Луки 1 страница

Луки 1

1. Через те, що чимало (людей) почали складати оповідь про цілком відомі поміж собою події,

2. Як повідали нам ті, що були від самого початку самовидцями і служниками Слова, –

3. То поклав собі і я, після уважного вивчення всього від початку описати тобі за перебігом подій, високодостойний Теофіле,

4. Щоб ти пізнав несхитні підвалини того вчення, в котрому був наставлений.

5. За днів Ірода, царя Юдейського, був священик з черги Авії, на ім‘я Захарія, та його дружина з роду Ааронового, а ім‘я їй Єлисавета.

6. Обидвоє вони були праведні перед Богом, вчиняючи за всіма заповідями і приписами Господніми бездоганно.

7. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обидвоє були вже в літах похилих.

8. Одного разу, коли він за своєю чергою служив перед Богом,

9. За жеребом, за звичаєм, як було у священиків, довелося йому зайти до храму Господнього для кадіння,

10. А вельми багато народу молилося зовні, під час кадіння,

11. Тоді з‘явився йому Ангел Господній, стоячи з правого боку жертовника кадильного.

12. Захарія побачив його, збентежився, і страх виповнив його.

13. Та Ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш йому ім‘я Іван;

14. І буде тобі радість і втіха, і багато (людей) через народження його будуть радіти;

15. Бо він буде великим перед Господом і не буде пити вина, і напою п‘янкого, і виповниться Духом Святим ще від лона матері своєї;

16. І багатьох із синів Ізраїля наверне до Господа, Бога їхнього.

17. І прийде передніше перед Ним у дусі і силі Іллі, аби повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений.

18. І сказав Захарія Ангелові: По чому я довідаюся про це? Адже я старий, і дружина моя в літах похилих.

19. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий, щоб говорити з тобою, і благовістити тобі це.

20. Але ти мовчатимеш і не будеш розмовляти аж до того дня, як усе це станеться, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі справдяться свого часу.

21. А тим часом, народ наджидав Захарію і дивувався, що він зволікає в храмі.

22. Проте він, коли вийшов, уже не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він подавав їм знати жестами і залишався німим.

23. А коли скінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.

24. По цих днях зачала Єлисавета, дружина його, і таїлася п‘ять місяців, кажучи:

25. Так учинив мені Господь за цих днів, коли зглянувся наді мною, і щоб зняти з мене ганьбу між людьми.

26. А шостого місяця1 послано було Ангела Гавриїла від Бога до міста Галілейського, що йменувалося Назарет,

27. До діви, зарученої з мужем на ім‘я Йосип, з дому Давидового; а ймення Діви – Марія.

28. Коли Ангел зайшов до неї, то сказав: Радій Благодатна! 2 Господь з тобою; благословенна ти поміж жінками.

29. А вона, як побачила його, збентежилася цими словами і міркувала, а що воно за вітання таке.

30. І сказав їй Ангел: Не бійся, Маріє, бо ти надбала благодаті у Бога.

31. І ось, ти в лоні зачнеш, і породиш Сина, і назвеш Йому ймення: Ісус;

32. Він буде великим і назветься Сином Всевишнього; і дасть Йому Господь Бог престол Давидів, батька Його;

33. І буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.

34. Але Марія сказала Ангелові: Як станеться таке, коли я чоловіка не знаю?

35. Ангел сказав їй у відповідь: Дух Святий виповнить тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе; а тому й народжуване Святе назветься Сином Божим.

36. Ось, і Єлисавета, родичка твоя, що називається неплідною, і вона зачала сина в старості своїй і їй уже шостий місяць;

37. Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово.

38. Тоді Марія сказала: Ось, я – служниця Господня; нехай буде мені за словом твоїм, і відійшов од неї Ангел.

39. Підвівшися за цих днів, Марія квапливо подалася до нагірної країни, до міста Юдиного.

40. І зайшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

41. Коли Єлисавета зачула вітання Марії, то немовля здригнулося їй у лоні; і Єлисавета виповнилася Духом Святим,

42. І вигукнула дужим голосом, і сказала: Благословенна ти серед жінок, і благословенний плід лона твого!

43. І звідки це мені, що прийшла Матір Господа мого до мене?

44. Бо коли голос вітання твого дійшов до слуху мого, здригнулося немовлятко радісно в лоні моєму;

45. І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.

46. І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,

47. І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,

48. Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,

49. Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,

50. І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;

51. Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.

52. Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;

53. Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;

54. Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,

55. Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.

56. А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.

57. А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.

58. І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.

59. Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.

60. На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.

61. І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім‘ям.

62. І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.

63. Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.

64. І тієї ж хвилі відкрилися уста його і звільнився язик його, і він почав говорити, і прославив Бога.

65. І був острах на всіх, що мешкали довкола них, і оповідали про це по всій нагірній країні Юдейській.

66. Усі, хто чув, поклали це в серце своє і казали: Ким же буде немовля оце? І рука Господня була з ним.

67. І Захарія, батько його, виповнився Духом Святим і пророкував, кажучи:

68. Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідав народ Свій, і витворив визволення йому.

69. І підніс рога спасіння нам у домі Давида, служника Свого,

70. Як звістив устами святих пророків Своїх, що були од віку,

71. Що врятує нас від ворогів наших і від руки усіх ненависників наших,

72. Витворить милість з батьками нашими і пригадає Святого Заповіта Свого.

73. Присягу, котрою Він присягався Авраамові, батькові нашому, дати нам,

74. Безбоязно, після визволення від руки ворогів наших,

75. Служити Йому в святості і правді перед Ним упродовж усіх днів життя нашого.

76. А ти, дитятко, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа, – шляхи Йому приготувати.

77. Щоб дати народові Його розуміння порятунку в прощенні гріхів їхніх,

78. Через ласкаве милосердя Бога нашого, Котрим навідав нас Світлом з висоти,

79. Щоб освітити тих, хто перебував в темряві і в тіні смертельній, щоб спрямувати ноги наші на шлях миру.

80. А немовлятко зростало, зміцнювалося духом, і було в пустелях до з‘яви своєї Ізраїлеві.

Луки 2 Народження Ісуса. Його ймення. (Мт.1: 18-25; 2: 1; Іван.1: 14.).

1. За тих днів вийшов наказ від кесаря Августа вчинити перепис по всій землі.

2. Це був перший перепис, коли у Сирії володарював Квіриній.

3. І пішли всі записуватися, кожне до свого міста.

4. Пішов також і Йосип з Галілеї, з міста Назарету, що в Юдеї, у місто Давидове, що називалося Віфлеєм, тому що він був із дому і міста Давидового,

5. Записатися з Марією, заручену йому дружиною, котра була вагітна.

6. А коли вони були там, то настав час їй породити;

7. І породила Сина свого первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, тому що не було їм місця в заїзді.

8. У тій країні були на полі пастухи, котрі утримували нічну сторожу біля череди своєї.

9. Аж раптом Ангел постав перед ними, і слава Господня осяяла їх, і виповнилися страхом великим.

10. І сказав їм Ангел: Не бійтеся; Я звіщаю вам велику радість, котра буде всім людям:

11. Бо нині народився вам у місті Давидовому Рятівник, Котрий є Христос Господь;

12. І ось вам ознака: Ви знайдете Немовлятко сповите – у яслах лежатиме.

13. І наразі з‘явилося з Ангелом численне військо небесне, що прославляло Бога і гукало:

14. Слава Богові на висоті, і на землі мир, а в людях добра воля.

15. Коли Ангели відійшли од них на небо, пастухи сказали один одному: Ходімо до Віфлеєму і подивимося, що там сталося, про що звістив нам Господь.

16. І поквапилися і прийшли, і знайшли Марію і Йосипа, і Немовлятко, що лежало в яслах.

17. Ті, що бачили, оповідали про те, що було повідане про оце Немовля.

18. І всі, хто чув, дивувалися з того, що розповідали їм пастухи.

19. А Марія зберігала всі ці слова, складаючи в серці своєму.

20. І повернулися пастухи, славлячи і вихваляючи Бога за все те, що чули і бачили, як їм сказано було.

21. Як минуло вісім днів, коли необхідно було обрізати Немовля, дали Йому ймення Ісус, назване Ангелом передніше зачаття Його у лоні.

22. А коли виповнилися дні очищення їх, за Мойсеєвим законом, принесли Його до Єрусалиму, щоб явити перед Господом,

23. Як записано в Законі Господньому, щоб усіляке дитя чоловічої статі, що розкриває лоно, було посвячене Господові.

24. І щоби принести в пожертву, як передбачено в Законі Господньому, дві горлиці, або ж двох голуб‘яток.

25. Тоді був у Єрусалимі чоловік на ім‘я Симеон. Він був муж праведний і благочестивий, що начікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

26. Йому було явлено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.

27. І прийшов він у Дусі до храму. І коли батьки принесли Дитятко Ісуса, щоб звершити над Ним узвичаєний обряд,

28. Він узяв Його на руки, благословив Бога і сказав:

29. А зараз, Господе, дозволь відійти служникові Твоєму, за словом Твоїм, з миром,

30. Тому що побачили очі мої порятунок Твій,

31. Котрого Ти приготував перед усіма народами.

32. Світло для просвіти поганів, і славу народу Твого Ізраїля.

33. А Йосип і Матір Його дивувалися зі сказаного про Нього.

34. І благословив їх Симеон, і сказав Марії, матері Його: Ось, лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, і на знак незгоди, –

35. І тобі самій меч прониже душу, – нехай відкриються заміри багатьох сердець.

36. Була тут також Анна пророчиця, донька Фануїлова з коліна Асирового, що сягнула глибокої старости, і прожила з чоловіком від дівування свого сім років,

37. Удова років вісімдесяти чотирьох, котра не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч.

38. І вона о тій хвилині підійшла і прославляла Господа, і говорила про Нього усім, що наджидали визволення в Єрусалимі.

39. І коли вони звершили все за приписами Закону Господнього, повернулися до Галілеї, до міста свого Назарету.

40. А Дитя виростало і зміцнювалося духом, виповнюючися премудрістю; і благодать Божа була на Ньому.

41. Щороку батьки Його ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42. І коли Йому виповнилося дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалиму на свято;

43. Та коли по закінченні днів свята поверталися, то залишився юнак Ісус в Єрусалимі; і не помітили цього Йосип і Матір Його;

44. Але сподівалися, що Він іде з іншими; а коли пройшли одноденний шлях, почали шукати Його поміж родичами і знайомими;

45. І коли не знайшли Його, то повернулися до Єрусалиму, шукаючи Його.

46. За три дні знайшли Його в храмі, Він сидів поміж учителями, слухав їх і запитував їх;

47. А всі, хто слухав Його, дивувалися з розуму і з відповідей Його.

48. А коли побачили Його, то збентежилися; і Матір Його сказала Йому: Сину! Що Ти вчинив з нами? Ось, батько Твій і я з великою скорботою шукали Тебе.

49. Він сказав їм: Нащо ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути в тому, що належить Батькові Моєму?

50. Але вони не зрозуміли сказаних їм слів.

51. І Він пішов з ними і повернувся до Назарету; і був слухняним у них; і мати Його зберігала всі слова оці в серці своєму.

52. А Ісус виростав у мудрості і зрілості та в любові у Бога і людей.

Луки 3 Служіння Івана Хрестителя. (Мт.3: 1-12. Мк.1: 1-8; Ів.1: 6-8; 15-36).

1. П‘ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був намісником у Юдеї, Ірод був тетрархом у Галілеї, а Пилип, його брат, тетрархом Ітуреї й Трахонітіди, а Лісаній за тетрарха в Авіліні.

2. За першосвященика Анни та Кайяфи був голос Божий до Івана, сина Захарії, в пустелі.

3. І він пройшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів.

4. Як написано у книзі слів пророка Ісаї, котрий каже: Голос волаючого в пустелі: приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому;

5. Усіляка долина нехай наповниться і пагорб знизиться, криве нехай випростовується і нерівне стане гладеньким;

6. І побачить усіляка людина спасіння Боже.

7. Іван казав народові, що приходив до нього хреститися: Поріддя гадюче, хто вам нарадив утікати від майбутнього гніву?

8. Тож учиніть достойні плоди каяття, і не майте клопоту казати собі: Батько у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього вчинити дітей Авраамові;

9. Уже й сокира біля кореня дерева лежить: усіляке дерево, що не приносить доброго плоду, – буде зрубане і пожбурене у вогонь.

10. І запитував його народ: А що ж нам учинити?

11. Він сказав їм у відповідь: У кого дві одежі, той віддай тому, хто не має, і в кого є їжа, вчини так само.

12. Прийшли й митники хреститися і сказали йому: Учителю! Що нам сподіяти?

13. Він відповідав їм: Нічогісінько не вимагайте більше, визначеного вам;

14. Запитували його також і вояки: А нам що робити? І сказав їм: Нікого не кривдіть, не вчиняйте наклепів і лишайтеся вдоволені своєю платнею.

15. А коли народ наджидав і всі подумки, в серцях, зверталися до Івана, – чи не Христос він, –

16. Іван усім відповідав: Я хрещу вас водою, але йде Сильніший від мене, у Котрого я не годний розв‘язати ремінця на Його взутті; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.

17. Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю до засіків Своїх, а солому спалить вогнем незгасним.

18. Багато й іншого він благовістив народові, навчаючи його.

19. А в цей час Ірод тетрарх, котрому Іван докоряв за Іродіяду, дружину брата свого, і за все, що вчинив Ірод недоброго,

20. Долучив до всього іншого також те, що замкнув Івана до в‘язниці.

Хрещення Ісуса (Мт.3: 13-17, Мк.1: 9-11).

21. А коли хрестився увесь народ, а Ісус, хрестившись, молився, – відкрилося небо,

22. І Дух Святий зійшов на Нього у тілесному вигляді, мов голуб, і був голос із небес, що казав: Ти Син Мій улюблений; в Тобі Моя добра воля!

Родовід Марії, Матері Ісуса.

23. Ісус, починаючи Своє служіння, мав років тридцять, і був, як гадали собі, сином Йосипа, сином Іллі,

24. Сина Маттатового, сина Левієвого, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,

25. Сина Маттатієвого, сина Амосового, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,

26. Сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,

27. Сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,

28. Сина Мілхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,

29. Сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,

30. Сина Симеонового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,

31. Сина Мелеавого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натанового, сина Давидового,

32. Сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,

33. Сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Еромового, сина Фаресового, сина Юдиного,

34. Сина Якова, сина Ісаакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,

35. Сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,

36. Сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,

37. Сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,

38. Сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового – сином Божим.

Луки 4 Диявол спокушає Ісуса.

1. Ісус, виповнений Духом Святим, повернувся від Йордану, і Дух у пустелю Його припровадив.

2. Сорок днів спокушував Його там диявол, і Він нічого не їв упродовж цих днів; а коли вони минули, наостанок відчув, що голодний.

3. І сказав Йому диявол: Якщо Ти Син Божий, то накажи цьому каменеві вчинитися хлібом.

4. Ісус сказав йому у відповідь: Написано, що не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом Божим.

5. І вивів Його диявол на високу гору і показав Йому всі царства землі за одну мить,

6. І сказав Йому диявол: Тобі віддам всю цю владу і славу їхню, бо вона мені передана, і я, кому хочу, даю її;

7. Отож, якщо Ти поклонишся мені, то все Твоє буде.

8. Ісус сказав йому у відповідь: Відійди од Мене, сатано; написано: Господові Богові твоєму поклоняйся і Йому одному служи.

9. І повів Його до Єрусалиму, і на храмовому наріжнику поставив, і сказав Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз;

10. Бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе зберегти Тебе;

11. І на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.

12. Ісус сказав йому у відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога твого.

13. І коли скінчив усі спокуси диявол, то відійшов од Нього до часу;

14. І повернувся Ісус в силі Духу у Галілею, і полинули про Нього чутки по всій довколишній країні.

15. Він навчав у синагогах їхніх і всі Його прославляли.

16. І прийшов до Назарету, де виховувався, і за звичаєм Своїм зайшов суботнього дня до синагоги, і, підвівшись, забажав читати.

17. Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він розгорнув книжку; знайшов місце, де було написано:

18. Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити вбогим і послав Мене уздоровлювати пригнічених серцем, проповідувати полоненим звільнення, сліпим – прозріння, відпускати на волю змучених.

19. Проповідувати літо Господнє, сприятливе.

20. І, згорнувши книгу і віддавши служникові, сів; і очі всіх, що були в синагозі, були спрямовані на Нього.

21. І Він почав говорити їм: Нині справдилося Писання оце, котре ви чули.

22. І всі засвідчили Йому це, і дивувалися зі слів благодаті, що виходили з уст Його, і казали: Чи це не Йосипів син?

23. Він сказав їм: Авжеж, ви скажете Мені приповідку: Лікарю! Уздоров Самого Себе; вчини також тут, у Твоїй вітчизні, те, що, як ми чули, було в Капернаумі.

24. І сказав: Істину кажу вам: Жодного пророка не приймають у своїй вітчизні.

25. По правді кажу вам: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, коли замкнуте небо було на три роки і шість місяців аж так, що вчинився великий голод по всій землі.

26. І до жодної з них не був посланий Ілля, а лише до вдови у Сарепту Сидонську;

27. Багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жодний з них не очистився, окрім Неємана сирійця.

28. Зачувши сказане, всі в синагозі виповнилися люттю,

29. І, підвівшися, вигнали Його геть із міста, і повели на вершину гори, на котрій їхнє місто було збудоване, щоб скинути Його донизу.

30. Але Він, пройшовши поміж ними, відійшов.

31. І прийшов до Капернауму, місто галілейське, і навчав їх у дні суботні.

32. І дивувалися з учення Його, бо слово Його було владне.

33. Був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа бісівського, і він закричав несамовитим голосом:

34. Припини! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.

35. Ісус заборонив йому, сказавши: Замовкни і вийди з нього. І демон, поваливши його (чоловіка) посередині синагоги, вийшов з нього, анітрохи не завдавши йому шкоди.

36. І виповнив усіх жах, і загомоніли поміж собою: Що ж воно означає, що Він владно, із силою наказує нечистим духам, і вони виходять?

37. І полинула чутка про Нього по всіх довколишніх місцях краю.

38. Він вийшов із синагоги, і пішов до оселі Симона; а теща Симонова була у важкій пропасниці; і просили Його за неї.

39. Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу підвелася і служила їм.

40. А коли зайшло сонце, усі, в кого були хворі на різні недуги, приводили їх до Нього; і Він клав на кожного з них руки, і уздоровлював їх.

41. Виходили також і демони з багатьох із криком і казали: Ти Христос, Син Божий. Але Він забороняв їм виповідати, що вони відають, що Він є Христос.

42. А коли настав день, Він вийшов з оселі й пішов на пустельне місце, і народ шукав Його, і, як приходив до Нього, то затримували Його, щоб не відходив од них.

43. Але Він сказав їм: Іншим містам також Я маю благовістити Царство Боже, бо на те Мене післано.

44. І проповідував у синагогах галілейських.

Луки 5 Дивовижна риболовля.

1. Одного разу, коли народ учинив тісняву біля Нього, щоб слухати слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,

2. Він побачив два човни, що стояли на озері; а рибалки, що вийшли з них, виполіскували сіті.

3. Він ступив в один човен, котрий був Симонів, і попросив його відпливти трохи від берега, а тоді сів і навчав народ із човна.

4. А коли перестав навчати, сказав Симонові: Відпливи на глибину, і закиньте сіті свої для лову.

5. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику! Ми працювали цілісіньку ніч і нічого не впіймали; але за словом Твоїм закину сіті.

6. Учинивши це, вони впіймали силу риби, навіть сіть у них проривалася.

7. І дали знати друзям, що були в другому човні, аби припливли їм на допомогу; і припливли, і наповнили обидва човни аж так, що вони почали потопати.

8. Забачивши те, Симон Петро припав до колін Ісуса і сказав: Вийди від мене, Господе! Тому що я чоловік грішний.

9. Бо жах виповнив його і всіх, що були з ним, від цього улову риби, ними впійманої.

10. Також і Якова та Івана, синів Зеведеєвих, що були приятелями Симонові. І сказав Ісус Симонові: Не бійся; віднині будеш ловити людей.

11. Вони витягли обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.

12. Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь у проказі і, забачивши Ісуса, упав ницьма, благаючи Його і кажучи: Господе! Якщо хочеш, можеш мене очистити.

13. Він простягнув руку, торкнувся до нього і сказав: Хочу, будь чистий. І тієї ж хвилі проказа зійшла з нього.

14. І Він наказав йому нікому не оповідати, а піти й показатися священикові та принести пожертву за очищення своє, як наказав Мойсей на свідчення їм.

15. Але ще більше розпросторився поголос про Нього, і сила народу приходила до Нього – слухати і уздоровлюватися в Нього від хворощів своїх.

16. Але Він ходив до пустельних місцин і молився.

17. Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і закононавчителі, що прийшли з усіх куточків Галілеї та Юдеї, а також з Єрусалиму, і сила Господня з‘явилася в уздоровленні хворих, –

18. Ось, принесли на постелі чоловіка, котрий був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ісусом;

19. І, не знайшовши, де пронести його через велелюдність, вилізли на дім і крізь покрівлю спустили його з постелею на середину – перед Ісусом.

20. І Він, бачачи віру їхню, сказав чоловікові тому: Прощаються тобі гріхи твої.

21. Книжники і фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто це, Котрий ганьбить Бога? Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?

22. Ісус відав їхні думки, і сказав їм у відповідь: Що ви обмірковуєте в серцях ваших?

23. Що легше сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Підведися і ходи?

24. Але, щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – і сказав Він розслабленому: Тобі кажу: Підведися, візьми постіль твою і йди в дім твій.

25. І він тієї ж миті підвівся перед ними, взяв постіль, на якій лежав, і пішов до оселі своєї, славлячи Бога.

26. І жах виповнив усіх і прославляли Бога; і, будучи виповнені страхом, говорили: Дивовижні діяння бачили ми нині.

27. Після цього Ісус вийшов і побачив митника, на ймення Левій, що сидів біля митниці, і сказав йому: Йди за мною.

28. І він, залишивши все, підвівся і простував за ним.

29. І вчинив для Нього Левій у домі своєму великий бенкет, і там було багато митників та інших, котрі були поруч за столом.

30. А книжники і фарисеї нарікали і казали учням Його: Нащо ви їсте і п‘єте з митниками і грішниками?

31. А Ісус сказав їм у відповідь: Не здорові мають потребу на лікаря, а хворі.

32. Я прийшов не праведників кликати до каяття, але грішників.

33. А вони сказали Йому: Чому учні Іванові постяться часто і молитви творять, також і фарисейські учні, а Твої їдять і п‘ють?

34. Він сказав їм: Чи можете примусити синів оселі шлюбної поститися, коли з ними наречений?

35. Але настануть дні, коли відбереться в них наречений, і тоді будуть поститися за тих днів.

36. При цьому сказав їм притчу: Ніхто не приставляє латки до благенької одежі, відірвавши від нової одежі, інакше й нову подере, і до старої не підійде латка від неї.

37. І ніхто не вливає молодого вина у міхи старі; а інакше молоде вино роздере міхи і саме витече, – і міхи пропадуть.

38. Але молоде вино необхідно вливати до міхів нових; тоді збережеться і те, і те.

39. Ніхто, коли має старе вино, не захоче наразі молодого, бо каже: Старе краще.

Луки 6 Ісус і юдейські приписи про суботу.

1. У суботу, першу по другому дні Пасхи, проходив Він засіяними полями, і учні Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.

2. А деякі з фарисеїв сказали їм: Нащо ви вдаєтеся до того, чого не можна робити в суботу?

3. Ісус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали, що учинив Давид, коли був голодний сам і ті, які були з ним?

4. Як він зайшов у дім Божий, узяв хліби приношення, котрих не вільно було їсти нікому, окрім одних священиків, і їв, і дав тим, котрі були з ним?

5. І сказав їм: Син Людський є Володар також і суботи.

6. Сталося, що й другої суботи Він зайшов до синагоги навчати. Там був один чоловік, у котрого права рука була всохла.

7. А книжники і фарисеї спостерігали за ним, чи не уздоровить Він у суботу, щоб знайти звинувачення супроти Нього.

8. Але Він, відаючи помисли їхні, сказав чоловікові, який мав усохлу руку: Підведися і пройди на середину. І він підвівся і вчинив, як сказано.

9. Тоді сказав їм Ісус: Запитаю Я вас: Що треба чинити в суботу? Добро чи зло? Врятувати душу, чи погубити? Вони мовчали.

10. Тоді Він глянув на всіх, і сказав тому чоловікові: Простягни руку твою. Він так і вчинив; і стала рука його здорова, як друга.

11. А вони стали несамовитими і радилися поміж собою, – що їм учинити з Ісусом.

12. За тих днів зійшов Він на гору помолитися і був цілу ніч у молитві до Бога.

13. А коли настав день, прикликав учнів Своїх і вибрав з них дванадцятеро, котрих і назвав Апостолами:

14. Симона, котрого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Івана, Пилипа і Варфоломія,

15. Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,

16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, котрий і вчинився потім зрадником.

17. І спустившися з ними, зупинився на рівному місці, і сила учнів Його, і багато народу із усієї Юдеї та Єрусалиму і приморських місць Тирських і Сидонських,

18. Котрі прийшли послухати Його, і уздоровитися від недуг своїх, а також і ті, що страждали від нечистих духів; і уздоровлювалися.

19. І увесь народ шукав (можливости) торкнутися до Нього, тому що від Нього струмувала Сила і уздоровлювала всіх.

20. І Він, звівши очі Свої на учнів Своїх, казав: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.

21. Блаженні голодні нині, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть нині, бо зрадієте.

22. Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відлучать вас, і будуть обмовляти, і знеславлять ім‘я Боже, як ганебне, за Сина Людського.

23. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так чинили з пророками батьки їхні.

24. Навпаки, горе вам, багатії! Бо ви вже одержали свою втіху.

25. Горе вам, пересиченим нині! Тому що будете голодні. Горе вам, що сміються нині! Бо заплачете і заридаєте.

26. Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре. Бо так учиняли із лжепророками батьки їхні.

27. Але вам, що слухають, кажу: Любіть ворогів ваших, чиніть добро ненависникам вашим,

28. Благословляйте тих, що проклинають вас, і моліться за тих, що кривдять вас.

29. Тому, хто вдарив тебе по щоці, підстав також і другу; а тому, хто відбирає в тебе верхню одежину, не вчиняй опору забрати й сорочку.