Євангелія від Луки 5 страница

48. І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.

49. А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.

50. Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,

51. Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,

52. Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;

53. І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.

54. То був день п‘ятниця, і наставала субота.

55. А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;

56. А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.

Луки 24 Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Христа.

1. Першого ж дня неділі, рано вранці прийшли вони до гробу, несучи всі приготовлені пахощі, а разом із ними деякі інші;

2. Але побачили, що камінь відвалений од гробу.

3. А коли зайшли, то не виявили тіла Господа Ісуса.

4. І коли вони були вельми вражені тим, як наразі постали перед ними два мужі в осяйних шатах.

5. І коли вони були в страхові і нахилили обличчя свої до землі, – сказали їм: Що це ви шукаєте живого поміж мертвими?

6. Його тут немає: Він воскрес; пригадайте, що Він казав вам, коли був ще в Галілеї,

7. Повідуючи, що Синові Людському належить бути виданому до рук грішників, і бути розп‘ятому, і третього дня воскреснути.

8. І пригадали вони слова Його.

9. І коли повернулися від гробу, то звістили все одинадцятьом і всій решті.

10. То були Магдалина Марія, і Іванна, і Марія, матір Якова, та інші з ними, котрі оповіли про це Апостолам.

11. І здалися їм слова їхні вигадкою, – і не повірили їм.

12. Але Петро підхопився й побіг до гробу, і коли нахилився, то побачив саму лише плащаницю, і рушив назад, вельми вражений тим, що сталося.

13. Того ж дня двоє з них простували до поселення, що було на відстані близько шістдесяти стадій від Єрусалиму і називалося Єммаус,

14. І розмовляли поміж собою про всі оці події.

15. І коли вони розмовляли і ділилися враженнями поміж собою, Сам Ісус наблизився і пішов поруч з ними;

16. Але очі їм неначе заслало, щоб вони не впізнали Його.

17. А Він сказав їм: Що це ви, йдучи, так обмірковуєте поміж собою, і чому ви сумні?

18. Один із них, на ім‘я Клеопа, сказав Йому у відповідь: Невже Ти – один з тих, що прийшли до Єрусалиму, не відаєш, що сталося в ньому цими днями?

19. І сказав їм: А що там? Вони сказали Йому, що було з Ісусом Назореєм, Котрий був Пророком, сильний в діяннях і в слові перед Богом і всім народом;

20. Як віддали Його першосвященики і старшини наші для осудження на смерть і розп‘яли Його.

21. А ми сподівалися було, що Він є Той, Котрий має визволити Ізраїля; а проте, все це сталося третього дня передніше;

22. Аж тут деякі жінки з наших вразили нас: вони були вранці біля гробу

23. І не знайшли Тіла Його, а тоді прийшли й оповіли, що вони бачили явлених Ангелів, котрі запевняють, що Він живий.

24. І пішли деякі із наших до гробу, і побачили все так, як жінки оповідали; але Його не бачили.

25. Тоді Він сказав їм: О, безглузді і запеклі серцем, аби повірити всьому, про що сповіщали пророки!

26. Хіба ж не так належало Христові постраждати і увійти в славу Свою?

27. І, почавши від Мойсея, та від усіх пророків розтлумачив їм сказане про Нього у всьому Писанні.

28. І наблизилися вони до того поселення, в котре йшли, і Він дав їм зрозуміти, що хоче йти далі;

29. Але вони притримували Його, кажучи: Залишися з нами, тому що день уже схилився до вечора. І Він зайшов і залишився з ними.

30. І коли Він присів разом з ними, то взяв хліб, благословив, переламав і подав їм.

31. Тоді відкрилися їм очі, і вони впізнали Його; але Він став невидимим для них.

32. І вони сказали один одному: Чи не горіло нам серце наше, коли Він промовляв до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?

33. І вони підвелися о тій же хвилі, повернулися до Єрусалиму, і знайшли всіх одинадцятьох Апостолів і тих, що були з ними,

34. Котрі запевняли, що Господь справді воскрес і з‘явився був Симонові.

35. І вони розповідали про те, що сталося в дорозі, і як Він був упізнаний, коли вчинив переломлення хліба.

36. Коли вони оповідали про це, Сам Ісус постав серед них і сказав їм: Мир вам!

37. Вони знітилися і злякалися, гадаючи, що бачать духа;

38. Але Він сказав їм: Чому ніяковієте, і навіщо подібні думки постають у серці вашому?

39. Гляньте на Мої руки і на Мої ноги; Це Я Сам; торкніться до Мене і роздивіться; бо дух плоті і кісток не має, як бачите в Мене.

40. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.

41. Коли ж вони від радощів ще не вірили і дивувалися, Він сказав: Чи є у вас тут якась їжа?

42. Вони подали Йому кусника смаженої риби і щільникового меду;

43. І, взявши, їв перед ними.

44. І сказав їм: Ось те, про що Я казав вам, коли був з вами, що належить справдитися всьому написаному про Мене в Законі Мойсеєвому і в пророків та в Псалмах.

45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання.

46. І сказав їм: Так написано: і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих третього дня,

47. Щоб в ім‘я Його проповідувалося каяття на прощення гріхів у всіх народів, починаючи з Єрусалиму.

48. А ви цьому свідки;

49. І Я пошлю обітницю Батька Мого на вас; а ви залишайтеся в місті Єрусалимі, аж доки не одягнетеся Силою з висоти.

50. І вивів їх геть з міста до Віфанії, і піднісши руки Свої, благословив їх.

51. І коли благословляв їх, почав віддалятися од них, і підноситися на небо.

52. Вони вклонилися Йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю,

53. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.