Діяння Святих Апостолів 3 страница

22. Зміцнюючи душі учнів, вмовляючи бути у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти до Царства Божого.

23. А коли настановили їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господові, в Котрого увірували.

24. Потім, пройшовши через Писидію, прийшли до Памфілії;

25. І, звістивши слово Господнє в Пергії, зайшли до Атталії,

26. А звідти відпливли до Антіохії, звідки були віддані благодаті Божій на справу, котру й звершили.

27. Коли прибули туди, то зібрали церкву і оповіли про все, що звершив Господь з ними, і як Він відчинив двері віри поганам.

28. І перебували там значний час із учнями.

Діяння 15 Собор у Єрусалимі. Проблема обрізання.

1. Деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: Якщо не обріжетеся за обрядом Мойсеєвим, не можете врятуватися.

2. Коли ж стався розбрат і суперечка у Павла і Варнави з ними, то поклали Павлові і Варнаві і деяким іншим із них рушати в цій справі до Апостолів та пресвітерів у Єрусалим.

3. Отож, після проводів церквою, вони проходили Фінікію і Самарію, оповідаючи про навернення поганів, і пробуджували радість велику у всіх братах.

4. А коли прибули до Єрусалиму, то їх прийняла церква, Апостоли і старші, і сповістили все, що Бог звершив з ними і як відчинив двері віри поганам.

5. Тоді підвелися деякі з фарисейської громади, що вірували, і казали, що необхідно обрізувати поганів і наказувати дотримуватися закону Мойсеєвого.

6. Апостоли і пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.

7. Після тривалих роздумів Петро підвівся і сказав їм: Мужі - браття! Ви знаєте, що Бог від найперших днів вибрав із нас мене, щоб із уст моїх погани почули слово Євангелії і увірували.

8. І Серцевидець Бог дав їм свідчення, дарував їм Духа Святого також, як нам,

9. І не вчинив між нами і ними жодної різниці, вірою очистивши їхні серця.

10. Чого ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шиї Його учнів ярмо, котрого не могли понести ні батьки наші, ні ми самі?

11. Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа врятуємося, як і вони.

12. Тоді замовкло все зібрання і слухало Варнаву і Павла, що розповідали, які знамення і дива вчинив Бог через них між поганами.

13. А потому, як вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: Мужі-браття! Послухайте мене:

14. Симон розтлумачив, як Бог від початку зглянувся над поганами, щоб утворити з них народ в ім‘я Своє;

15. І з цим узгоджуються слова пророка, як написано:

16. Потім повернуся і відвідаю скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відтворю, і полагоджу її;

17. Щоб шукали Господа інші люди і всі народи, між котрими звіститься ймення Моє, говорить Господь, що утворює все це.

18. Відомі Богові од вічності всі діяння Його.

19. Тому я кладу собі не утруднювати навернених до Бога із поганів,

20. А написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушеного і крови, і щоб не чинили іншим того, чого не бажають собі;

21. Бо закон Мойсея від старожитніх родів по всіх містах має проповідників його і читається в синагогах щосуботи.

22. Тоді Апостоли і старші з усією церквою ухвалили, вибравши з-поміж себе мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Юду, що називався Варсавва, і Силу, мужів, що були старшими поміж братами.

23. Написавши і вручивши їм таке: Апостоли і старші, і браття – братам з поганів з Антіохії, Сирії та Килікії, – радійте!

24. Оскільки ми почули, що деякі, котрі вийшли від нас, збентежили вас своїми оповідями і завдали сумніву вашим душам, кажучи, що необхідно обрізатися і дотримуватися Закону, чого ми їм не доручали;

25. То ми, зібравшися в одну душу, ухвалили вибрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою та Павлом,

26. Людьми, що віддали душі свої за ймення Господа нашого Ісуса Христа.

27. Отож, ми послали Юду і Силу, котрі розтлумачать вам те саме й словами.

28. Бо угодно Святому Духові і нам не класти на вас жодного тягаря, окрім цього необхідного:

29. Утримуватися від ідоложертовного і крови, і задушеного, і блуду, і не чинити іншим того, чого собі не бажаєте; дотримуючись цього, добре вчините. Бувайте здорові!

30. Отож, відправлені прийшли до Антіохії, і, коли зібрали людей, то вручили їм листа.

31. А вони, як прочитали, то вельми зраділи тією настановою.

32. Юда і Сила, які також були пророками, щедрим словом повідали настанову братам і зміцнили їх.

33. Пробувши там деякий час, вони з миром відпущені були братами до Апостолів;

34. Але Сила зажадав лишитися там, а Юда повернувся до Єрусалиму.

35. А Павло і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістячи разом з іншими багатьма слово Господнє.

36. По якомусь часі Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, навідаємо братів наших по всіх містах, у котрих ми проповідували Слово Господнє, як їм ведеться.

37. Варнава хотів узяти з собою Івана, що називався Марком;

38. Але Павло поклав не брати його, бо відстав од них у Памфілії і не ходив з ними на працю, на котру вони були послані.

39. Звідси й постала незгода, аж так, що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;

40. А Павло, вибравши собі Силу, помандрував, Божій благодаті доручений.

41. І проходив Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.

Діяння 16 Павло у Малій Азії. Тимофій.

1. Дійшов він до Дервії та Лістри. І ось, там був один учень, на ім‘я Тимофій, котрого мати була юдейка навернена, а батько був грек,

2. І про котрого свідчили брати, що були в Лістрі та Іконії.

3. Його зажадав Павло взяти з собою; і, взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був греком.

4. А коли проходили містами, вони передавали вірним дотримуватися приписів, настанов Апостолів та пресвітерів у Єрусалимі.

5. І церкви утверджувалися у вірі і щоденно зростали (поповнювалися людьми).

6. Прийшовши через Фрігію і Галатійську країну, вони не були допущені Духом Святим проповідувати Слово в Азії.

7. А коли дійшли до Мизії, хотіли йти до Віфинії, але Дух Ісусів не допустив їх.

8. Коли ж проминули Мизію, зайшли вони до Троади.

9. І було вночі видіння Павлові: постав перед ним один муж македонянин, просячи його і кажучи: Прийди в Македонію і допоможи нам.

10. Після цього видіння ми відразу ухвалили рушати в Македонію, вважаючи, що нас закликав Господь благовістити там.

11. Отож, відпливши з Троади, ми рушили на Самотракію, а другого дня до Неаполя,

12. А вже звідти на Филипи: це перше місто у тій частині Македонії, колонія; в цьому місті ми пробули кілька днів.

13. А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, був молитовний дім, і, присівши, розмовляли із жінками, які там зібралися.

14. І одна жінка з міста Тіятира, на ім‘я Лідія, що торгувала багряницею і шанувала Бога, слухала також; і Господь відкрив її серцю зважати на те, що оповідав Павло.

15. А коли хрестилася вона і домашні її, то просила нас, кажучи: Якщо визнали ви, що вірна я Господові, то зайдіть до оселі моєї і живіть у мене. І переконала нас.

16. Сталося, що коли ми йшли до молитовного дому, то зустрілася нам одна служниця, що мала віщунського духа, яка ворожінням приносила своїм хазяям значний прибуток.

17. Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, проказуючи: Оці люди – служники Бога Всевишнього, котрі сповіщають вам шлях порятунку.

18. Таке вона вчиняла багато днів. Павло обурився, обернувся і сказав духові: Йменням Ісуса Христа наказую тобі вийти з неї; І дух вийшов тієї ж миті.

19. Тоді господарі її, дізнавшися, що вже щезла надія прибутку їхнього, схопили Савла і Силу й потягнули на майдан до старшин.

20. І коли привели їх до воєвод, то сказали: Оці люди, юдеї, чинять заколот у нашому місті.

21. І проповідують звичаї, котрі нам, римлянам, не варто ні приймати, ані виконувати.

22. Народ також повстав супроти них; а воєводи, зірвавши з них одежу, наказали бити їх палицями.

23. І, завдавши їм багато ударів, кинули до в‘язниці, і наказали сторожеві пильно стерегти їх;

24. Одержавши такого наказа, він замкнув їх у внутрішній в‘язниці і ноги їхні забив у колоду.

25. Близько півночі Павло і Сила молилися і співали Богові; а в‘язні слухали їх.

26. Аж раптом стався великий землетрус, так що захиталися підвалини в‘язниці; відразу відчинилися всі двері, і в усіх послабшали пута.

27. А тюремний наглядач прокинувся і, побачивши, що двері в‘язниці відчинені, витягнув меча і хотів умертвити себе, гадаючи, що в‘язні повтікали.

28. Але Павло повідав дужим голосом, кажучи: Не завдай собі жодного лиха, бо ми всі тут.

29. Він зажадав світла, забіг до в‘язниці і з трепетом припав до Павла і Сили.

30. І, вивівши їх геть, сказав: Володарі мої! Що мені вчинити, аби врятуватися?

31. А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса Христа і врятуєшся ти і дім твій.

32. І проповідували слово Господнє йому і всім, що були в домі його.

33. І, взявши їх тієї ж години вночі, він обмив їхні рани, і негайно хрестився сам і всі домашні його;

34. А тоді привів їх у дім свій, запропонував накрити стіл і вельми радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.

35. А коли настав день, воєводи послали міських служників сказати: Звільни тих людей.

36. Тюремний наглядач повідомив про це Павлові: Воєводи прислали звільнити вас; отож, виходьте зараз і йдіть з миром.

37. Але Павло сказав до них: Нас, римських громадян, без суду прилюдно били і кинули до в‘язниці, а тепер потайки звільняють? Ні, нехай прийдуть і самі виведуть нас.

38. Міські служники переказали ці слова воєводам, і ті злякалися, почувши, що це римські громадяни,

39. І, прийшовши, вибачилися перед ними, а коли вивели, то попросили залишити місто.

40. А вони, як вийшли з тюрми, прийшли до Лідії, і, побачивши братів, навчали їх, і відійшли.

Діяння 17 Заснування нової церкви в Солуні.

1. Пройшовши через Амфіполь та Аполлонію, вони прийшли до Солуні, де була юдейська синагога.

2. Павло, за своїм звичаєм, зайшов до них і три суботи говорив з ними із Писань.

3. Відкриваючи і доводячи їм, що Христові належало постраждати і воскреснути із мертвих, і що Цей Христос є Ісус, Котрого я проповідую вам.

4. І деякі з них увірували і приєдналися до Павла і Сили, як із греків, що шанували Бога, вельми багато, а також із шляхетних жінок чимало.

5. Але заздрісні юдеї, що не увірували, назбирали з майдану якихось негідних людей, збили докупи натовп і підбурювали місто, а тоді, ставши перед оселею Ясона, вимагали вивести їх до народу.

6. А коли не знайшли їх, то потягнули Ясона і деяких братів до міських старшин і кричали, що ці підбурювали цілий світ і прийшли й сюди,

7. А Ясон прийняв їх, і всі вони вчиняють супроти наказів кесаря, вшановуючи іншого царя, Ісуса.

8. І зворохобили народ та старшин міста, котрі все це слухали.

9. Але ці, одержавши свідчення від Ясона та інших, відпустили їх.

10. А брати негайно вночі відправили Павла і Силу до Верії, де вони, щойно прийшовши, зайшли до синагоги юдейської.

11. Тутешні були шляхетніші за солунян; вони прийняли Слово із усією приязню, щоденно досліджуючи Писання, чи так воно є.

12. І багато з них увірували, і з грецьких шляхетних жінок, а також чоловіків чимало.

13. Та коли солунські юдеї дізналися, що у Верії проповідувалося Павлом Слово Боже, то прийшли туди підбурювати і бунтувати народ.

14. Тоді брати негайно відпустили Павла, щоб до моря йшов; а Сила й Тимофій залишилися там.

15. Супровідники Павлові проводжали його до Атен і повернулися, діставши наказа Силі й Тимофію, щоб вони якомога скорше прийшли до нього.

16. Наджидаючи їх в Атенах, Павло виповнився Духом, забачивши це місто, повнісіньке ідолів.

17. І розмовляв він у синагозі з юдеями і з тими, що шанували Бога, і щоденно на майдані з тими городянами, що йому зустрічалися.

18. А дехто з епікурейських філософів і стоїків сперечалися з ним, одні казали: Що хоче сказати цей марнословець? А інші: Здається, він проповідує про чужих богів, тому що він благовістив їм Ісуса і воскресіння.

19. І схопили його, привели до ареопагу і казали: Чи можемо ми знати, що це за новітнє вчення, яке ти проповідуєш?

20. Бо щось дивне ти вкладаєш у вуха наші; тому хочемо знати, що це таке?

21. Атеняни і всі чужинці, які мешкали в них, нічим іншим охочіше не займалися, як говорити про щось, або слухати щось нечуване.

22. Павло зупинився серед ареопагу і сказав: Мужі атенські! З усього бачу я, що ви дуже побожні;

23. Бо коли проходив і оглядав святині ваші, я знайшов жертовника, на котрому написано: Невідомому Богові. Якраз Оцього, Котрого ви, не відаючи, вшановуєте, я проповідую вам;

24. Бог, Котрий витворив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба і землі, не в рукотворних храмах живе,

25. І не вимагає служіння рук людських, як той, що має якусь потребу, бо Сам дає всім життя і дихання, і все;

26. Від однієї крови Він утворив увесь рід людський для того, щоб він жив на всій землі, ухваливши передбачувані часи і межі їхнього поселення,

27. Щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і чи не знайдуть, хоч Він якраз недалеко від кожного з нас.

28. Бо ми Ним живемо і рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Ми Його і рід.

29. Отож, ми, оскільки є родом Божим, не мусимо думати, що Божество схоже на золото чи на срібло, або ж камінь, що дістав образ як витвір мистецький чи людської вигадки.

30. Отож, відкинувши часи незнання, Бог нині наказує усім людям повсюди покаятися;

31. Бо Він призначив день, котрого буде справедливо судити всю землю, засобом призначеного Ним Мужа, показавши свідчення усім, коли воскресив Його з мертвих.

32. Зачувши про воскресіння мертвих, одні почали насміхатися, а ще інші казали: Про це вислухаємо тебе іншим часом;

33. Тож Павло вийшов з-поміж них.

34. Але деякі мужі пристали до нього й увірували; між ними був Діонисій Ареопагіт і жінка, на ім‘я Дамара, а також інші з ними.

Діяння 18 Павло в Коринті.

1. Після цього Павло залишив Атени і пішов до Коринту.

2. Тут він знайшов одного юдея, на ім‘я Акила, родом із Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його дружину, – бо Клавдій наказав усім юдеям вийти з Риму, – і він пристав до них,

3. А що він був того самого ремесла, то залишився в них і працював, бо ремесло їхнє було – виготовляти шатра.

4. І щосуботи він провадив бесіди у синагозі – переконував юдеїв та греків.

5. А коли прийшли із Македонії Сила й Тимофій, то Павло спонуканий був Духом засвідчувати юдеям, що Ісус є Христос.

6. Та оскільки вони чинили спротив і лихословили, то він, обтрусивши одежу свою, сказав їм: Кров ваша на головах ваших; я чистий; віднині йду до поганів.

7. І пішов звідти, і прийшов до одного, на ім‘я Тит Юст, що шанував Бога – його дім був коло синагоги.

8. А Крісп, старшина синагоги, увірував у Господа з усім домом своїм, і багато коринтян, слухаючи слово, увірували і хрестилися.

9. А Господь у видінні вночі сказав Павлові: Не бійся, але говори і не замовкай,

10. Бо Я з тобою, і ніхто не заподіє тобі лиха; тому що в Мене багато людей у цьому місті.

11. І він залишався там рік і шість місяців, – навчав їх Слову Божому.

12. А тим часом, у період проконсульства Галліона в Ахаї супроти Павла в одну душу виступили юдеї і на суд привели його,

13. Кажучи, що він навчає людей шанувати Бога не за Законом.

14. А коли Павло хотів розтулити уста, Галліон сказав юдеям: Юдеї! Якби була якась образа чи недобрий замір, то я мав би причину вислухати вас;

15. Та коли суперечка йде про вчення та про імена і Закон ваш, то самі пильнуйте: я не хочу бути в цьому суддею.

16. І прогнав їх від суду.

17. А всі греки, схопивши Состена, старшину над синагогою, били його перед судом; і Галліон анітрохи не зважав на це.

18. Павло пробув ще багато днів, а тоді попрощався з братами і відплив до Сирії, – і з ним Акила і Прискилла, обстригши голову в Кенхреях за обітницею.

19. Діставшися Ефесу, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і розмовляв з юдеями.

20. А коли вони просили його побути у них довше, він не дав згоди,

21. А попрощався з ними і сказав: Мені вкрай необхідно провести свято, що наближається, в Єрусалимі; а до вас повернуся знову, якщо буде угодно Богові. І відплив з Ефесу; (Акила й Прискилла залишилися в Ефесі).

22. Відвідавши Кесарію, він приходив до Єрусалиму, вітав церкву і рушив до Антіохії,

23. І, пробувши там деякий час, вийшов і проходив почергово країну Галатійську і Фрігію, – утверджував усіх учнів.

24. Один юдей, на ім‘я Аполлос, родом з Олександрії, муж красномовний і обізнаний з Писанням, прийшов до Ефесу;

25. Він був наставлений на шлях Господній, і, палаючи духом, говорив і навчав про Господа, як належить, знаючи тільки хрещення Іванове.

26. Він почав сміливо говорити в синагозі. Зачувши його, Акила і Прискилла прийняли його і докладно повідали йому про шлях Господній.

27. А коли він схилився до заміру, щоби йти до Ахаї, то брати послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, діставшись туди, чимало сприяв тим, що увірували благодаттю.

28. Бо він ревно переконував юдеїв привселюдно, доводячи Писанням, що Ісус є Христос.

Діяння 19 Павло в Ефесі. Учні Іванові стають християнами.

1. Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і коли знайшов там деяких учнів,

2. Сказав їм: Чи прийняли ви Святого Духа, коли увірували? А вони сказали йому: Ми навіть не чули, чи є Дух Святий.

3. Він сказав їм: То у що ж ви хрестилися? Вони відповідали: У Іванове хрещення.

4. Павло сказав: Іван хрестив хрещенням каяття, кажучи людям, щоб вірували в Того, Хто прийде після нього, тобто, в Христа Ісуса.

5. Коли почули про те, вони хрестилися у ймення Господа Ісуса,

6. І, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити іншими мовами і пророкувати.

7. А всіх їх було чоловіків близько дванадцяти.

8. Коли він прийшов до синагоги, то без страху проповідував три місяці, оповідаючи і засвідчуючи про Царство Боже.

9. Та оскільки деякі ожорсточилися і не вірили, лихословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів і щоденно проповідував в училищі одного Тирана.

10. Це тривало близько двох років, і так, що всі мешканці Азії чули проповідь про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки.

11. А Бог звершував багато чудес руками Павла,

12. Аж так, що на хворих клали хустини і пояси з тіла його, і в них зникали хворощі і лихі духи виходили з них.

13. Навіть деякі із мандрівних заклиначів юдейських почали використовувати ймення Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Котрого Павло проповідує.

14. Це чинили якісь семеро синів юдейського першосвященика Скеви.

15. Але злий дух сказав у відповідь: Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?

16. І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши їх, показав над ними таку силу, що вони голі і побиті вибігли з того дому.

17. Це стало відомо всім, юдеям та грекам, що мешкали в Ефесі, і напав острах на всіх них, і звеличене було ймення Господа Ісуса;

18. І багато з тих, що увірували, приходили й сповідували та відкривали справи свої;

19. А чимало з отих, що займалися чаклунством, зібрали книжки свої, спалили перед усіма, і склали ціну їхню, і виявилося їх на п‘ятдесят тисяч драхм.

20. З такою силою поставало і діяло Слово Господнє.

21. А коли все це звершилося, Павло поклав у дусі пройти Македонію та Ахаю, а відтак рушати до Єрусалиму, сказавши: Коли навідаюся туди, я мушу побачити й Рим.

22. І послав до Македонії двох із тих, що допомагали йому в служінні, Тимофія та Ераста, а сам залишився на якийсь час в Азії.

23. А того часу сталося заворушення супроти шляху Господнього;

24. Бо один золотар, на ім‘я Дмитро, що прикрашав сріблом храми Артеміди і приносив художникам чималенький прибуток,

25. Зібрав їх і подібних до них ремісників та й сказав: Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;

26. А тим часом ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії цей Павло своїми переконаннями звів чимало людей, кажучи, що виготовлені руками людськими не є боги;

27. А це загрожує нам тим, що не лише ремесло наше стане ганебним, але й храм великої богині Артеміди нічого не буде значити, і впаде велич тієї, котру вшановує вся Азія і вся земля.

28. Вислухавши це, вони виповнилися люттю і почали кричати, кажучи: Велика Артеміда Ефеська!

29. І всеньке місто виповнилося заворушенням; схопивши македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони в одну душу кинулися на видовище.

30. Та коли Павло хотів увійти поміж народ, учні не допустили його;

31. Також деякі із азійських старшин, які були друзями його, послали до нього і просили не з‘являтися на видовищі.

32. А тим часом, одні кричали одне, а інші – інше; бо зібрання було бурхливим, і більша частина тих, що зібралися, не відала, нащо зібралися.

33. На пропозицію юдеїв, з народу викликали Олександра. Давши знака рукою, Олександр хотів говорити народові.

34. А коли дізналися, що він юдей, то закричали всі в один голос і близько двох годин кричали: Велика Артеміда Ефеська!

35. А писар міський, утішивши народ, сказав: Мужі ефеські! Який чоловік не відає, що місто Ефес є храмовий доглядач великої богині Артеміди та її образу, що з неба впав?

36. Отож, якщо про це немає суперечки, то необхідно вам бути спокійними і не вчиняти нерозважливо;

37. А ви привели цих мужів, котрі ні храму Артеміди не обікрали, ні богині вашої не ганьбили;

38. А якщо Дмитро та інші з ним художники мають скаргу на кого-небудь, то є судові зібрання, і є проконсули: нехай скаржаться один на одного;

39. А якщо ви шукаєте щось інше, то це буде ухвалене на законному зібранні;

40. Бо ми стоїмо перед небезпекою: за те, що сталося нині, нас звинуватять за це заворушення, оскільки немає жодної причини, котрою можна було б виправдати отаке збіговисько. Сказавши це, він розпустив громаду.

Діяння 20 Павло в Македонії та Греції.

1. Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.

2. Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);

3. Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.

4. Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв‘янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.

5. Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.

6. А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.

7. А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.

8. У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.

9. Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім‘я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.

10. Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.

11. А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.

12. А хлопця живим привели, – і раділи вельми.

13. А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.

14. Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.

15. І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;

16. Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П‘ятдесятниці.

17. А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.

18. А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.

19. Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,

20. Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,

21. Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

22. І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,

23. Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.

24. Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.

25. І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.

26. А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;

27. Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.

28. Тож придивляйтеся до себе і до всією отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, котру Він придбав Собі Кров‘ю Своєю.

29. Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.

30. І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.

31. А тому будьте пильні, пам‘ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.

32. І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.

33. Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:

34. Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.

35. У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам‘ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.

36. Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.

37. Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,

38. Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.

Діяння 21 Подорож Павлова до Єрусалиму.

1. А коли ми, розлучившися з ним, відпливли, то без перешкод прийшли до Косу, а другого дня в Родос, а вже звідти в Патару;

2. І знайшли корабля, що плив у Фінікію; зайшли до нього, і відпливли.

3. А коли показався Кіпр, ми залишили його по ліву руку, попливли в Сирію і пристали в Тирі, бо тут належало скласти вантажі з корабля;

4. А тоді знайшли учнів і пробули тут сім днів; вони, спонукані Духом, казали Павлові, щоб він не йшов до Єрусалиму.

5. А коли ці дні скінчилися, ми вийшли й пішли, і нас проводжали усі із дружинами й дітьми навіть за місто; а на березі, схилившися на коліна, помолилися.

6. І, попрощавшись один з одним, ми піднялися на корабель, а вони повернулися додому.

7. А ми, звершивши плавання, прибули з Тиру до Птолемаїди, де, привітавши братів, пробули в них один день.

8. А другого дня Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, зайшовши в дім Пилипа благовісника, одного із семи дияконів, залишилися в нього.

9. У нього було чотири доньки, що пророкували.

10. А тим часом, коли ми прожили в них багато днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ім‘я Агав,

11. І, зайшовши до нас, узяв Павлового пояса і зв‘язав собі руки та ноги, а тоді сказав: Так повідує Дух Святий: мужа, чий це пояс, так зв‘яжуть в Єрусалимі юдеї і віддадуть до рук поганів.

12. Коли ми почули це, то ми і тамтешні просили, щоб він не йшов до Єрусалиму,

13. Але Павло у відповідь сказав: Що ви радите? Нащо плачете і пригнічуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в‘язнем, але готовий померти в Єрусалимі за ймення Господа Ісуса.

14. А коли ми не могли його вмовити, то заспокоїлися, сказавши: Нехай буде воля Господня!

15. По тих днях, приготувавшися, пішли ми до Єрусалиму;

16. З нами йшли також деякі учні з Кесарії, проводжаючи нас до одного давнього учня, Мнасона кіпрянина, у котрого можна було б нам замешкати.

17. А коли ми прийшли до Єрусалиму, браття прийняли нас вельми гостинно.

18. Другого дня Павло прийшов з нами до Якова, прийшли також усі пресвітери.

19. Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що звершив Бог у поганів служінням його.

20. А вони вислухали і прославили Бога, а тоді сказали йому: Бачиш, брате, скільки тисяч увірувало юдеїв, і всі вони ревно ставляться до Закону;

21. А про тебе чули вони, наче ти всіх юдеїв, котрі живуть поміж юдеями, навчаєш відступати від Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали дітей своїх і не вчиняли за звичаями.