Перше Послання до Коринтян

1 Коринтян 1 Віруючий одержує благодать Божу через Ісуса. (Рим.5: 1-2; Еф.1: 3-14)

1. Павло, волею Божою покликаний Апостол Ісуса Христа, і Состен, брат,

2. Церкві Божій, що в Коринті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма тими, що прикликають ймення Господа нашого Ісуса Христа на всякому місці, у них і в нас:

3. Благодать вам і мир від Бога Вітця нашого, і Господа Ісуса Христа.

4. Безнастанно дякую Богові моєму за вас, заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі,

5. Тому що в Ньому ви збагатилися усім, усяким словом і всіляким пізнанням, -

6. Бо свідчення Христове утвердилося в вас, -

7. Аж так, що ви не маєте нестачі в жодному даруванні, очікуючи з'явлення Господа нашого Ісуса Христа,

8. Котрий якраз і утвердить вас до кінця, щоб вам бути безневинними в день Господа нашого Ісуса Христа.

9. Вірний Бог, Котрим ви покликані у спілкування з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.

10. Благаю вас, браття, йменням Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви те саме говорили, і не було поміж вами поділів, але, щоб ви були досконало з'єднані в одному дусі і в одному мисленні.

11. Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що поміж вами є суперечки.

12. Я маю на увазі те, що у вас кажуть: Я - Павлів; я - Аполлосів; я - Кифин; а я - Христів.

13. Хіба Христос розділився? Хіба Павло розіп'явся за вас? Чи в ім'я Павла ви хрестилися?

14. Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, окрім Кріспа та Гая,

15. Щоб не сказав хтось, що я хрестив у ім'я моє.

16. Хрестив я також Стефанів дім, а чи хрестив ще когось, не відаю.

17. Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити не в премудрості слова, щоб не вчинити безсилим хреста Христового.

18. Бо слово про хреста для тих, що гинуть, юродство є, а для нас, що рятуються, - сила Божа.

19. Бо написано: Вигублю мудрість мудраків, і розум розумних відкину.

20. Де мудрак? Де книжник? Де дослідник віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безум?

21. Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то вельми угодно було Богові юродством проповіді врятувати віруючих.

22. Бо юдеї також вимагають ознак, і греки шукають мудрости;

23. А ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв спокуса, а для греків - безум.

24. А для самих покликаних, юдеїв та греків, - Христа, Божу силу і Божу премудрість!

25. Тому, що не мудре Боже мудріше від людського, і немічне Боже потужніше від людського.

26. Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато з-поміж вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато значних;

27. Але Бог вибрав немудре світу, щоб осоромити мудре, і немічне світу вибрав Бог, аби посоромити сильне;

28. І незначне світу, і зневажене, і те, що нічого не важило, вибрав Бог, щоб усунути значне,

29. Для того, щоб жодна плоть не хвалилася перед Богом.

30. Від Нього й ви у Христі Ісусі, Котрий став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням, і покутою.

31. Щоб було, як написано: Хто хвалиться, хвалися Господом.

1 Коринтян 2 Проповідь про хрест Христів.

1. І коли я приходив до вас, браття, приходив сповіщати вам свідчення Боже не в перевазі слова чи мудрости.

2. Бо я поклав собі бути у вас таким, що не відає анічого, окрім Ісуса Христа, і причому розп'ятого;

3. І був я у вас немічним і в страхові та у великім трепеті;

4. І слово моє, і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрости, але у з'яві Духа і сили,

5. Щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, але в силі Божій.

6. А мудрість ми проповідуємо поміж досконалими, проте мудрість не віку цього, і не володарів цього віку, що гинуть.

7. Але ми проповідуємо премудрість Божу, утаємничену, приховану, котру призначив Бог передніше віків для слави нашої,

8. Котрої ніхто з володарів цього віку не спізнав; бо, якби спізнали, то не розп'яли б Господа слави.

9. Але, як написано: Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те в серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його.

10. А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі.

11. Бо хто з людей відає, що в людині, окрім людського духа, що в ній існує? Так само й Божого ніхто не знає, окрім Духа Божого.

12. Але ми прийняли не духа світу цього, але Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога.

13. Про це ми й сповіщаємо не від людської мудрости завченими словами, але виявленими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.

14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому що вона вважає це безумом; і не може зрозуміти, тому що це треба сприймати духовно.

15. Але духовний судить усе, а його судити ніхто не може.

16. Бо хто спізнав розум Господній, щоб міг навчати його? А ми маємо розум Христів.

1 Коринтян 3 Поділ засвідчує тілесний стан.

1. І я не міг розмовляти з вами, браття, як з духовними, але як із тілесними, як з немовлятами у Христі.

2. Я насичував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силі, і навіть зараз не в силі,

3. Тому що ви ще тілесні. Бо, якщо поміж вами заздрість, сварка і розбрат, то чи не тілесні ви? І чи не за людським звичаєм чините?

4. Бо коли один каже: Я - Павлів, а другий: Я Аполлосів, то чи не тілесні ви?

5. Хто Павло? Хто Аполлос? Вони лише служники, через котрих ви увірували, і причому, як і скільки поклав кожному Господь.

6. Я посадив, Аполлос поливав, але виростив Бог.

7. Тому той, що садив, і той, що поливав, є ніщо, а все вчинив Бог, Котрий вирощує.

8. Отож, і той, що садить, і той, що поливає, є єдине; але кожний дістане свою нагороду за свою працю.

9. Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа споруда.

10. Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівничий, поклав основу (підмурок), а інший будує на ній; проте кожний зважай, як будує.

11. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, котра є Ісус Христос.

12. Чи будує хтось на цій основі із золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи, -

13. Кожного діяння виявиться, бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробує справу кожного, якою вона є.

14. У кого діяння, котре він будував, устоїть, той дістане нагороду;

15. А в кого діяння згорить, той зазнає втрати; а втім, сам урятується, але так, неначе з вогню.

16. Хіба ви не знаєте, що ви є храм Божий, і Дух Божий живе у вас?

17. Якщо хтось спустошить храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий святий; а цей храм - ви.

18. Нехай ніхто не спокушає сам себе; якщо хтось із вас гадає собі бути мудрим у віці цьому, то будь безумним, щоб стати мудрим.

19. Бо мудрість світу цього є безум перед Богом, як написано: Він ловить мудрих в лукавстві їхньому.

20. І ще: Господь знає розумування мудраків, що вони марнота.

21. Тож, ніхто не хвалися людьми, бо все ваше:

22. Чи Павло, чи Аполлос, або Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, а чи прийдешнє, - все ваше;

23. А ви - Христові, а Христос Божий.

1 Коринтян 4 Служителі Божі відповідальні перед Богом.

1. Отож, кожний має сприймати нас, як служників Христових і доморядників таємниць Божих;

2. А від доморядників вимагається, щоб кожний виявився вірним.

3. Для мене дуже мало важить, як судите про мене ви, чи як судять інші люди; я навіть сам не суджу себе.

4. Бо, хоч я нічого не знаю за собою, проте це мене не виправдовує; а суддя мені Господь.

5. Тому не судіть ніяк передніше часу, аж доки не прийде Господь, Котрий і освітить приховане в мороці і виявить сердечні наміри, і тоді кожному буде похвала від Бога.

6. Оце, браття, я прилучив до себе й Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати понад те, що написане, і не запишалися один перед одним.

7. Бо хто тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б не дістав? А якщо одержав, нащо хвалишся, нібито не дістав?

8. Ви вже ситі, ви вже збагатилися, ви почали царювати, як царі, без нас. О, якби ви й насправді царювали, щоб ми також могли царювати з вами!

9. Бо я гадаю, що нам, останнім послам, Бог визначив бути неначе зрокованими на смерть; тому що ми стали ганьбою для світу, для Ангелів та людей.

10. Ми безумні заради Христа, а ви мудрі у Христі; ми немічні, а ви міцні; ви в славі, а ми без честі.

11. Навіть донині потерпаємо від голоду й спраги, від наготи і побоїв, і поневіряємося,

12. І працюємо, докладаючи рук. Ганьблять нас - ми благословляємо; переслідують, а ми терпимо.

13. Ганьблять нас, а ми благаємо; ми неначе сміття для світу, як порох, що його всі витоптують аж донині.

14. Не для осоромлення вашого пишу це, але напучую вас, як улюблених дітей моїх.

15. Бо, хоч у вас тисячі наставників у Христі, але небагато батьків; я породив вас у Христі Ісусі благовістям.

16. А тому благаю вас: Наслідуйте мене, як я Христа.

17. Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, котрий пригадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь, у кожній церкві.

18. А коли я не йду до вас, то деякі у вас запишалися;

19. Але я невдовзі прийду до вас, якщо угодно буде Господові, і випробую не слова запишнілих, а силу,

20. Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21. Чого ви хочете? Із жезлом прийти до вас, чи з любов'ю і духом упокорення?

1 Коринтян 5 Морально розбещених Апостол наказує усувати з церкви.

1. Є певна чутка, що у вас з'явилося блудодіяння, і причому таке блудодіяння, котрого не чутно навіть у поганів, що дехто замість дружини своєї має дружину батька свого.

2. І ви запишалися, замість того, щоб краще плакати, аби вилучений був з-поміж вас той, хто припустився цього вчинку.

3. А я, відсутній тілом, але присутній у вас духом, уже вирішив, наче присутній серед вас: того, хто учинив це,

4. У зібранні вашому в ім'я Господа нашого Ісуса Христа разом із моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа,

5. Віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух був урятований в день Господа нашого Ісуса Христа.

6. Нічим вам хвалитися. Хіба не відаєте, що небагато закваски все тісто заквашує?

7. Отож, очистіть стару закваску, щоб вам бути новим тістом, бо ви прісні, тому що Пасха наша, Христос, пішов на заклання за нас,

8. А тому почнемо святкувати не зі старою закваскою, не із закваскою облуди і лукавства, але з опрісноками чистоти й істини.

9. Я писав вам у посланні, - не спілкуватися з перелюбниками;

10. А втім, не взагалі з перелюбниками світу цього чи з користолюбцями, чи з хижаками, або ж зі служниками ідолів, бо інакше належало б вам вийти зі світу цього;

11. Але я писав вам не спілкуватися з тим, хто зветься братом і залишається перелюбником, чи користолюбцем, чи служником ідола, чи обмовником, чи п'яницею, або ж хижаком, - з подібним братом навіть не їсти разом.

12. Бо нащо мені судити ще й зовнішніх? Чи не внутрішніх ви судите?

13. А зовнішніх судить Бог. Тож вилучіть лихого з-поміж себе.

1 Коринтян 6 Віруючим заборонено судитися у нечестивих.

1. Як сміє хтось у вас, маючи справу з іншим, судитися в нечестивих, а не у святих?

2. Хіба не відаєте, що святі будуть судити світ? А якщо вами буде осуджений світ, то невже ви недостойні судити незначні справи?

3. Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, а тим паче справи житейські?

4. А ви, коли маєте житейські позови, то настановляєте своїми суддями тих, хто нічогісінько не важить у церкві.

5. На сором вам кажу: Невже немає поміж вами жодного розумного, котрий міг би розсудити між братами своїми?

6. Але брат із братом судиться, і причому - перед невірними.

7. І те вже вельми принизливо для вас, що ви маєте позови між собою. Чому б вам краще не залишитися скривдженими? Чому б вам краще не потерпати від неправди?

8. Але ви самі кривдите і відбираєте, і причому у братів.

9. Чи ви не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадковують? Не обманюйте себе! Ні розпусники, ні ідолослужники, ні перелюбники, ні малакії, ні мужеложники,

10. Ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злодії, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не успадковують.

11. І такими були деякі з-поміж вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися йменням Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого.

12. Усе мені дозволено, але не все корисне; усе мені дозволено, але ніщо не мусить володіти мною.

13. Їжа для черева, і черево для їжі; але Бог знищить і перше, і друге. А тіло не для блуду, але для Господа, і Господь для тіла.

14. Бог воскресив Господа, воскресить також і нас силою Своєю.

15. Хіба не знаєте, що тіла ваші є члени Христові? Тож, чи відберу членів у Христа, щоб учинити їх членами перелюбниці? Нехай же не буде!

16. Чи ви не знаєте, що той, хто злягається з перелюбницею стає одним тілом з нею? Адже сказано: Двоє будуть одна плоть.

17. А хто з'єднується з Господом є один дух з Господом.

18. Утікайте від розпусти; усілякий гріх, котрого припускається людина, є поза тілом, а перелюбник грішить супроти власного тіла.

19. Чи не відаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, що в вас живе, і Котрого ви маєте від Бога, і ви не свої?

20. Бо ви куплені за дорогу ціну. А тому прославляйте Бога і в тілах ваших, і в душах ваших, котрі є Божі.

1 Коринтян 7 Шлюб і подружнє життя.

1. А про що ви писали мені, то краще чоловікові не торкатися жінки.

2. Але, щоб уникнути розпусти, кожний май свою дружину, і кожна май свого чоловіка,

3. Нехай чоловік ставиться до дружини з належною прихильністю; так само й дружина до чоловіка.

4. Дружина не має влади над своїм тілом, але чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, але дружина.

5. Не ухиляйтеся одне від одного, хіба за згодою, на певний час, задля посту з молитвою, а потім будьте разом, щоб не спокушав вас сатана вашою нестримністю.

6. А втім, все це сказане мною як порада, а не як наказ.

7. Бо маю бажання, щоб усі люди були, як я; але кожний має своє обдаровання від Бога, один так, а інший так.

8. А неодруженим і вдовам кажу: добре їм залишатися, як я;

9. Та коли не можуть утриматися, то нехай беруть шлюб; бо краще пошлюбитися, аніж розпалюватися.

10. А тим, що пошлюбилися, не я наказую, а Господь: дружині не розлучатися з чоловіком, -

11. А якщо розірве шлюб, то має залишитися незаміжньою, або помиритися з чоловіком своїм, - і чоловікові не залишати дружини своєї.

12. А іншим я кажу, а не Господь: Коли якийсь брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;

13. І дружина, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його.

14. Бо невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі.

15. А якщо невіруючий хоче розірвати шлюб, нехай розлучається; брат чи сестра у таких випадках не зв'язані; до миру закликав нас Господь.

16. Звідки ти знаєш, дружино, чи не врятуєш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, що не врятуєш дружину?

17. Тільки кожний чини так, як Бог йому визначив, і кожний, як Господь закликав; так я наказую всім церквам.

18. Чи покликаний хтось обрізаним, не приховуй; чи покликаний хтось необрізаним, не обрізайся.

19. Обрізання ніщо, і необрізання ніщо; але все - у дотриманні заповідей Божих.

20. Кожний нехай лишається у тому званні, в якому покликаний.

21. Чи рабом був ти прикликаний, не бентежся; але якщо можеш стати вільним, то краще скористайся з цього.

22. Бо той, хто покликаний Господом, будучи рабом, є вільний Господа; так само й той, хто прикликаний вільним, є слуга Христів.

23. Ви викуплені за високу ціну! Не ставайте рабами людей.

24. У якому званні хтось покликаний, браття, у тому кожний залишайся перед Богом.

25. Відносно дівоцтва я не маю настанов од Господа, але даю пораду, як той, що одержав від Господа милість бути йому вірним.

26. Отож, з огляду на теперішні утиски, визнаю за краще чоловікові залишатися так.

27. Чи з'єднаний ти з дружиною? Не шукай розлучення. Чи залишився без дружини? Не шукай дружини.

28. А втім, якщо й одружишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі будуть мати тілесні страждання; а мені вас шкода.

29. Я вам кажу, браття: Час уже нетривалий, аж так, що ті, котрі мають дружин, мусять бути, як ті, що не мають;

30. І ті, що плачуть, як ті, що не плачуть, і ті, що радіють, як ті, що не радіють, і ті, що купляють, як ті, що не придбали;

31. І ті, що користуються цим світом, як ті, що не користуються; бо минає образ світу цього.

32. А я хочу, щоб ви були без турбот. Неодружений нехай піклується про Господа, як догодити Господові;

33. А одружений піклується світським, як догодити дружині. Є різниця між заміжньою і дівчиною.

34. Незаміжня турбується про Господа, як догодити Господові, аби святою бути і тілом, і духом; а заміжня опікується світським, як догодити чоловікові.

35. Кажу це для вашої ж таки користі, не для того, щоб накласти на вас пута, але для того, щоб із побожністю і ревно служити Господові без розваг.

36. А якщо хтось вважає непристойним для своєї дівчини те, щоб вона у зрілому віці залишалася так, то нехай чинить, як хоче, - не згрішить; нехай такі виходять заміж.

37. Але хто непохитно твердий у серці своєму, і, не маючи нужди, але є господарем своєї волі, вирішив у серці своєму берегти свою дівчину, - той гаразд чинить.

38. А тому той, хто віддає свою дівчину (доньку) заміж, чинить добре; а той, що не віддає, чинить краще.

39. Дружина зв'язана законом, аж доки живий чоловік її; а якщо чоловік її помре, вільна вийти, за кого хоче, тільки в Господі.

40. Але вона щасливіша, якщо залишиться так, на мою пораду; а я гадаю, що маю Духа Божого.

1 Коринтян 8 Про вживання ідоложертовної їжі.

1. Про ідоложертовну їжу ми знаємо, бо всі ми маємо знання; але знання згорджує, а любов навчає.

2. Хто вважає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати;

3. Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього.

4. Отож, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що немає іншого Бога, окрім Єдиного.

5. Бо якщо є так звані боги, або на небі, або ж на землі, оскільки є багато богів і володарів багато, -

6. Але в нас один Бог Вітець, із Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, Котрим все, і ми Ним;

7. Але не в усіх такі знання: деякі й донині із совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як пожертви ідольські, і совість їхня, немічна, опоганюється.

8. Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не можемо надбати; чи не їмо, нічого не втрачаємо.

9. Бережіться, однак, щоб ця воля ваша не стала спокусою для немічних.

10. Бо, якщо хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не спонукає і його також їсти ідоложертовне?

11. І від знання твого загине немічний брат, за котрого помер Христос.

12. Тож падаючи таким чином у гріх, супроти братів, уражаючи немічну совість їхню, ви грішите супроти Христа.

13. А тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м'яса повік, аби не спокушати брата мого.

1 Коринтян 9 Приклад Павла щодо зречення.

1. Чи не Апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Чи не моя справа - ви у Господі?

2. Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства - ви у Господі.

3. Ось мій захист супроти тих, що осуджують мене.

4. Чи ми не маємо влади їсти і пити?

5. Чи не маємо влади мати супутницею сестру, дружину, як інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?

6. Чи один я і Варнава не маємо влади не працювати?

7. Який вояк десь служить власним коштом? Хто посадив виноградника, і не їсть його плодів? Хто випасає стадо і не їсть молока від стада?

8. Чи на людське міркування я спираюся, коли повідую це, хіба Закон каже інакше?

9. Бо в Мойсеєвому Законі написано: Не зав'язуй рота волові, коли обмолочує зерно. Чи волом Бог опікується?

10. Чи, може, заради нас повідується? Так, для нас це написане; бо той, хто взявся орати, мусить орати з надією, і хто молотить, мусить молотити з надією одержати сподіване.

11. Якщо ми посіяли в вас духовне, чи велике те, якщо пожнемо у вас тілесне?

12. Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак, ми не скористалися цією владою, але все долаємо, щоб не поставити жодної перешкоди проповіді Євангелії Христовій.

13. Хіба не знаєте, що священнодіючі насичуються від святині храму? Що ті, котрі служать при жертовнику, мають частку із жертовника?

14. Так само й Господь наказав проповідникам Євангелії жити з проповіді Євангелії.

15. Але я не скористався нічим з усього цього. І написав це не для того, щоб так було для мене; бо для мене краще померти, аніж діждатися, щоб хтось знищив похвалу мою.

16. Бо коли я проповідую Євангелію, то нічим мені хвалитися, тому що це необхідний обов'язок мій, і горе мені, якщо не проповідую Євангелії!

17. Бо якщо вчиняю це з власної волі, то матиму нагороду; а якщо з обов'язку, то виконую лише довірене мені служіння.

18. За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангелію, проповідую про Христа безоплатно, не користуючись моєю владою, благовістячи Євангелію.

19. Бо, залишаючись вільним од усіх, я всім віддав себе в рабство, щоб надбати більше.

20. Для юдеїв я був, як юдей, щоб надбати юдеїв; для підзаконних був, як підзаконний, щоб надбати підзаконних;

21. Для тих, кому Закон чужий, я став, як такий, котрому Закон чужий, - хоч не був чужим для Закону перед Богом, але підзаконний Христові, - щоб надбати тих, кому Закон чужий;

22. Для немічних був, як немічний, щоб надбати немічних. Для всіх я став усім, щоб урятувати бодай деяких.

23. Це саме чиню й для Євангелії, - щоб співучасником її бути.

24. Чи не знаєте, що ті, котрі біжать на перегонах, усі біжать, але один дістане нагороду? Тож біжіть, щоб вибороти (одержати).

25. Усі, хто біжить, утримуються від усього; ті, заради вінця тлінного, а ми - нетлінного.

26. І тому я біжу не так, як до невірного, борюся не так, аби повітря бити;

27. Але упокорюю і віддаю в неволю тіло моє, щоби, проповідуючи іншим, самому не лишитися негідним.

1 Коринтян 10 Ізраїль у пустелі є застереженням для віруючих.

1. Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що батьки ваші усі були під хмарою, і всі пройшли через море;

2. І всі хрестилися в Мойсея у хмарі і в морі.

3. І всі їли одну і ту ж духовну їжу;

4. І всі пили одне й те ж духовне питво, бо пили з духовної Скелі що йшла за ними, а Скеля була Христос.

5. Але не для багатьох із них була добра воля Бога; бо вони уражені були в пустелі.

6. А це були приклади для нас, щоб ми не були жадливими на лихе, як вони були жадливі.

7. Не будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про котрих написано: Народ сів їсти і пити, і підвівся грати.

8. Не будемо блудодіяти, як деякі з них блудодіяли, і впродовж одного дня загинуло їх двадцять три тисячі.

9. Не будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від гадюк.

10. Не ремствуйте, як деякі з них ремствували, і загинули від винищувача.

11. Усе, що відбувалося з ними, як приклади, а описане для застереження нам, котрі сягнули останніх віків.

12. А тому, хто гадає, що він стоїть, бережися, щоб не впасти.

13. Вас запопала спокуса не інша, як людська, і вірний Бог, Котрий не попустить вам бути спокушеним над силу, але під час спокуси дасть також полегшення, аж так, щоб ви могли витримати її.

14. Отож, улюблені мої, втікайте від ідолослужіння.

15. Я кажу вам як розважливим; самі поміркуйте про те, що оповідаю;

16. Чаша благословення, котру благословляємо, чи не є прилучення Крови Христової? Хліб, котрого ламаємо, чи не є прилучення Тіла Христового?

17. Один хліб, і ми численні - одне тіло; бо всі причащаємося від одного хліба.

18. Подивіться на Ізраїля за плоттю: ті, котрі їдять пожертви, чи не учасники жертовника?

19. То що я кажу? Що ідольська пожертва чогось варта? Або ідоложертовне щось важить?

20. Нічогісінько! Але, що погани, приносячи пожертви, приносять бісам, а не Богові; бо я не хочу, щоб ви спілкувалися з бісами.

21. Не можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської.

22. Невже ми наважимося дратувати Господа? Хіба ми сильніші від Нього?

23. Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено, та не все на науку.

24. Ніхто не шукай свого, але кожний добра іншому ближньому;

25. Їжте все, що на торговищі продається, без найменшого сумніву, для спокою совісті.

26. Бо Господня земля, і що виповнює її.

27. Якщо хтось з невірних покличе вас, і ви захочете піти, - то все, що вам запропонують, їжте без жодного сумніву, для спокою совісті.

28. Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, - то не їжте заради того, хто повідав вам, і заради совісті; бо Господня земля, і все, що виповнює її.

29. А совість завважую не свою власну, а іншого; бо нащо моїй свободі діставати осуд від чужої совісті інших людей?

30. Якщо я з удячності приймаю їжу, то нащо карати мене за те, за що я дякую?

31. Отож, чи їсте, чи п'єте, чи інше щось чините, все чиніть для слави Божої.

32. Не будьте спокусою ні юдеям, ні грекам, ні Церкві Божій.

33. Оскільки я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користі, але користі багатьох, щоб вони врятувалися.

1 Коринтян 11 Християнський порядок на зібраннях.

1. Будьте послідовниками моїми, як я Христові.

2. Хвалю вас, браття, що ви всі моє пам'ятаєте і дотримуєтеся переказу, як я переказав вам.

3. Хочу також, щоб ви знали, що всілякому чоловікові голова є Христос; дружині голова - чоловік, а Христові голова - Бог.

4. Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, ганьбить свою голову.

5. І кожна дружина, що молиться і пророкує з непокритою головою, ганьбить свою голову, бо це те саме, коли б вона була поголена;

6. Бо, якщо дружина не покривається, то нехай обстрижеться; а якщо дружині соромно бути обстриженою або ж поголеною, нехай покривається.

7. Отож, чоловік не мусить покривати голову, тому що він є образ і слава Божа; а дружина є слава чоловіка.

8. Бо не чоловік від дружини, але дружина від чоловіка;

9. І не чоловік утворений для дружини, але дружина для чоловіка;

10. А тому дружина й мусить мати на голові своїй знак влади над нею для Ангелів.

11. А втім, ні чоловік без дружини, ні дружина без чоловіка у Господі.

12. Бо як дружина від чоловіка, так само й чоловік через дружину; а все - від Бога.

13. Обміркуйте самі, чи пристойно дружині молитися Богові з непокритою головою?

14. Чи не сама природа навчає вас, що коли чоловік запускає волосся, то це - ганьба для нього,

15. Та коли жінка має довге волосся, то для неї це слава, оскільки волосся дане їй для покривала.

16. А якби хтось зажадав посперечатися, то ми не маємо подібного звичаю, ані Церкви Божі.

17. Одначе, пропонуючи це, не хвалю вас, що ви збирається не на краще, а для гіршого.

18. Бо найперше чую, що, коли ви збирається до церкви, поміж вами трапляється розбрат, і я, почасти, вірю цьому.

19. Бо мусить бути й різноголосся думок поміж вами, щоб виявилися поміж вас удатні випробовувані.

20. А далі, коли ви збираєтеся так, то це не означає вчиняти вечерю Господню;

21. Бо кожний поспішає передніше від інших з'їсти свою їжу, аж так, що один лишається голодним, а інший впивається.

22. Хіба у вас немає осель, щоб їсти й пити? Чи нехтуєте Церквою Божою і зневажаєте вбогих? Що вам сказати? Чи похвалити вас за це? Не хвалитиму!

23. Бо я від Господа прийняв те, що й вам передав, що Господь Ісус тієї ночі, котрої був зраджений, узяв хліб,

24. Подякував, розламав і сказав: Прийміть, їжте, це є Тіло Моє, що за вас ламається; це вчиняйте на спомин про Мене.

25. Так само й чашу по вечері взяв і сказав: Ця чаша є Новий Заповіт у Моїй Крові; вчиняйте це щоразу, коли будете пити, на спомин про Мене.

26. Бо щоразу, коли ви їсте хліб оцей і п'єте чашу цю, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде.

27. А тому, хто буде їсти хліб цей, або питиме чашу Господню негідно (недостойно), матиме провину перед Тілом і Кров'ю Господньою.

28. Нехай же досліджує себе людина, і таким чином нехай їсть від хліба цього і п'є з чаші цієї.

29. Бо хто їсть і п'є негідно, той їсть і п'є осуд собі, не розмірковуючи про Тіло Господнє.

30. Ось чому поміж вами багато немічних і хворих, і чимало помирає.

31. Бо якби ми самі себе судили, то нас не судили б;

32. Коли ж Господь нас осуджує, то це покарання від Нього, щоб не були засуджені зі світом.

33. Тому, браття мої, збираючись на вечерю, один на одного чекайте.

34. А якщо хтось голодний, нехай їсть удома, щоб збиратися вам не на осудження. Все інше владнаю, як прийду.

1 Коринтян 12 Дари духовні мають служити лише Церкві.

1. Не хочу залишити вас, браття, без пізнання дарів духовних.

2. Знаєте, що коли ви були поганами то ходили до безголосих ідолів, - аж так, наче вели вас.

3. А тому повідую вам, що ніхто з тих, що говорять Духом Божим, не вимовить анатеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим.

4. Дари є різні, але Дух Той Самий.

5. І служіння різняться, а Бог один і Той Самий.

6. І діяння різноманітні, а Бог один і Той Самий, що звершує все в усіх.

7. Але кожному дається вияв Духа на користь.

8. Одному дається Духом Слово мудрости, іншому слово знання, - тим самим Духом;

9. Іншому віра, тим самим Духом, іншому дари уздоровлення, тим самим Духом;

10. Іншому чудотворення, іншому пророцтво, іншому розпізнавання духів, іншому різні мови, іншому розтлумачення мов.

11. Усе це звершує один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому угодно.

12. Тому що, як тіло одне, але має багато членів, і всі члени одного тіла, хоч їх і багато, складають одне тіло, - отак і Христос.

13. Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи греки, раби чи вільні, і всі напоєні одним Духом.

14. А тіло не з одного члена, але з багатьох.

15. Якщо нога скаже: Я не належу до тіла, тому що я не рука, то невже вона через це не належить тілові?

16. І якщо вухо скаже: Я не належу до тіла, тому що я не око, то невже воно через це не належить до тіла?

17. Якщо все тіло око, то де слух? Якщо все слух, то де нюх?

18. Але Бог розмістив члени, кожного у складі тіла, як Йому було угодно.

19. А якби всі були одним членом, то де було б тіло?

20. Але тепер членів багато, а тіло одне.

21. Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна; або так само голова ногам: Ви мені зайві.

22. Навпаки, члени тіла, котрі видаються найслабкішими, є найнеобхіднішими,

23. І котрі видаються нам не вельми благородними в тілі, для тих ми надаємо більше уваги,

24. І менш вартісні наші зазнають більшої уваги, а вартісніші наші не мають на те потреби. Але Бог звершив тіло, передбачивши більшу турботу про менш досконале,

25. Щоб не було поділу в тілі, а всі члени однаково піклувалися один про одного.

26. А тому, чи страждає один член, страждають з ним усі члени; чи прославляється один член, з ним радіють усі члени.

27. І ви - тіло Христове, а нарізно - члени.

28. І інших Господь настановив у Церкві найперше Апостолами, по-друге, - пророками, по-третє, - учителями; далі, іншим дав сили чудодіяння, а також дари уздоровлення, допомоги, урядування, різні мови;

29. Чи всі Апостоли? Чи всі пророки? Чи всі учителі? Чи всі чудотворці?

30. Чи всі мають дари уздоровлення? Чи всі розмовляють мовами? Чи всі тлумачі?

31. Тож дбайте ревно про значніші дари, і я покажу вам шлях пречудовий.

1 Коринтян 13 Любов – найзначніший духовний дар.

1. Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я - мідь дзвінка, або ж кимвал гучний.

2. Якщо маю дара пророчого, і знаю всі таємниці, і маю всіляке пізнання і віру, аж так, що можу навіть гори пересувати, а любови не маю, - то я ніщо.

3. І якщо я роздам усі маєтки свої, і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, - немає мені з того найменшої користі.

4. Любов довго терпить, любов милосердна, любов не заздрить, любов не величається, не чваниться,

5. Не чинить свавілля, не шукає свого, не дратується, не замислює зла,

6. Не тішиться неправдою, а співрадіє з істиною;

7. Усе покриває, всьому вірить, всього сподівається, усе зносить.

8. Любов ніколи не перестане, хоч ті ж таки пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання усунеться,

9. Бо ми частково знаємо, і частково пророкуємо;

10. Та коли настане досконале, тоді те, що часткове, знебудеться.

11. Коли я був дитям, то розмовляв по-дитячому, по-дитячому мислив, по-дитячому міркував; а коли став мужем, то залишив дитяче.

12. Тепер ми бачимо неначе крізь тьмяне шкло, здогадно, а тоді обличчям до обличчя; тепер знаю я частково, а тоді спізнаю так, як я пізнаний.

13. А тепер залишаються ось ці троє: віра, надія, любов; але любов з-поміж них найбільша.

1 Коринтян 14 Дари пророцтва і мов.

1. Досягайте любови; ревно дбайте про дари духовні, і надто про те, аби пророкувати.

2. Бо хто говорить незнайомою мовою, той повідує не людям, але Богові, тому що ніхто не розуміє його, він тайни повідує духом.

3. А хто пророкує, той повідує людям на повчання, застереження і втіху.

4. Хто говорить чужою мовою, той себе навчає, а хто пророкує, той навчає Церкву.

5. Бажаю, щоб ви всі говорили мовами; але краще, щоб ви пророкували, бо той, що пророкує, переважає того, хто говорить мовами, хіба що він при цьому буде розтлумачувати, щоб Церква дістала напучування.

6. Тепер же, якщо я прийду до вас, браття, і почну говорити незнайомими мовами, яку користь принесу вам, доки не розтлумачу вам чи одкровенням, а чи пізнанням, або ж пророцтвом чи ученням?

7. Бо навіть безживні речі, що звучать, сопілка чи гусла, якщо не відтворюють різноманітних тонів, то як розпізнати, що грають на сопілці чи гуслах?

8. І, якщо сурма буде відтворювати невиразний звук, хто почне готуватися до битви?

9. Отож, якщо ви устами вимовляєте незрозумілі слова, то яким чином дізнаються, про що ви говорите? Ви будете казати на вітер.

10. Скільки, приміром, різноманітних слів у світі, і жодного з них немає без певного значення (поняття);

11. Але якщо я не розумію значення слів, то я для бесідника чужинець, і бесідник (той, що говорить) для мене чужинець.

12. Так само й ви, прагнучи дарів духовних, дбайте збагачуватися ними для розбудови Церкви.

13. А тому, хто розмовляє незнайомою мовою, нехай молиться про дар розтлумачення.

14. Бо коли я молюся незнайомою мовою, то, хоч дух мій молиться, проте розум мій залишається без плоду.

15. То що вчинити? Буду молитися духом, буду молитися й розумом; буду співати духом, буду співати й розумом.

16. Бо якщо ти будеш благословляти духом, то як скаже той, що стоятиме на місці простої людини: " Амінь", коли ти дякуватимеш; бо він не розуміє, про що ти говориш.

17. Ти гарно дякуєш, але інший не напучується.

18. Дякую Богові моєму: я найбільше з-поміж вас усіх розмовляю мовами;

19. Але в церкві волію краще сказати бодай п'ятеро слів розумом своїм, щоб інших навчити, аніж десять тисяч слів незнайомою мовою.

20. Браття! Не будьте дітьми розумом: на лихе будьте дітьми, а розумом будьте повнолітні.

21. У законі написано: Іншими мовами й іншими устами буду казати народові цьому, але й тоді не послухають Мене, - каже Господь.

22. Отож, мови є ознака не для віруючих, а для невіруючих; а пророцтво не для невіруючих, а для віруючих.

23. Якщо вся церква зійдеться разом (гуртом), і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і зайдуть до вас сторонні, або ж невіруючі, - то чи не скажуть, що ви біснуєтеся?

24. Та коли всі пророкують і зайде хтось невіруючий, або сторонній, то всі викривають його, і всі осуджують його.

25. І в такий спосіб таємниці серця його викриваються; і він упаде ницьма, поклониться Богові і скаже: Справді з вами Бог.

26. То що маємо, браття? - Коли ви сходитеся, і в кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є розтлумачення, - усе це нехай буде для науки.

27. Якщо хтось говорить незнайомою мовою, нехай говорять двоє, або щонайбільше троє, і то нарізно, а один розтлумачуй.

28. А якщо не буде тлумача (того, що розуміє ангельську мову), то мовчи в церкві, а говори собі і Богові.

29. І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розтлумачують;

30. Якщо одкровення буде іншому з-поміж тих, що сидять, то перший мовчи.

31. Бо всі один за одним можете пророкувати, щоб усім навчатися і всім діставати втіху.

32. І духи пророчі підкоряються пророкам,

33. Тому що Бог не є Бог безладу, але миру. Так буває по всіх церквах у святих.

34. Жінки ваші у церквах нехай мовчать; бо не дозволено їм говорити, а бути в покорі, як того й закон вимагає.

35. А якщо вони бажають чогось навчитися, нехай запитують про те вдома, у чоловіків своїх; бо непристойно жінці говорити в церкві.

36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Чи до вас одних дійшло?

37. Якщо хтось має себе за пророка чи духовного, той нехай розуміє, що я пишу до вас, бо це - Заповіді Господні.

38. А хто не розуміє, нехай не розуміє.

39. Отож, браття, дбайте про те, аби пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами;

40. Але все нехай буде добропристойно і статечно.

1 Коринтян 15 Воскресіння з мертвих. Істинність воскресіння Христа.

1. Нагадую вам, браття, Євангелію, яку я благовістив вам, котру ви прийняли, в котрій, отже й утвердилися,

2. Котрою ви рятуєтеся, якщо викладене вам утримуєте так, як я благовістив вам, якщо тільки ви увірували не марно.

3. Бо я найперше передав вам, що сам прийняв, тобто, що Христос помер за гріхи наші, за Писанням.

4. І що Він похований був, і що воскрес третього дня, за Писанням,

5. І що з'явився Кифі, а потім дванадцятьом;

6. Потім з'явився більше, аніж п'ятистам браттям водночас, із котрих більша частина донині жива, а деякі спочили.

7. Відтак з'явився Якові, а також усім Апостолам;

8. А по всіх з'явився мені, як (певному) нелюдові.

9. Бо я найменший з Апостолів, і не вартий називатися Апостолом, тому що переслідував Церкву Божу.

10. Але благодаттю Божою є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, але я потрудився більше від усіх них; а втім, не я, а благодать Божа, котра зі мною.

11. Отож, чи я, чи вони, але ми отак проповідуємо, і ви так увірували.

12. А якщо про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то чому деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?

13. Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес;

14. А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна й віра ваша.

15. Причому, ми стали б лжесвідками про Бога, тому що засвідчували б про Бога, що Він воскресив Христа, Котрого Він не воскрешав, якщо, отже, мертві не воскресають;

16. Бо коли мертві не воскресають, то Христос також не воскрес;

17. А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна; ви ще в гріхах ваших;

18. А тому й померлі у Христі загинули.

19. І якщо ми лише в цьому житті сподіваємося на Христа, то ми найнещасніші з-поміж людей.

20. Але Христос воскрес із мертвих, первісток із померлих.

21. Бо як ото смерть через людину, так само через людину й воскресіння мертвих.

22. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.

23. Кожний своєю чергою: первісток Христос, потім Христові, як Він прийде.

24. А опісля кінець, коли Він передасть Царство Богові і Батькові, коли усуне всілякий уряд і всіляку владу й силу;

25. Бо Йому належить царювати, аж доки покладе усіх ворогів під ноги Свої.

26. А останній ворог - смерть - знищиться.

27. Тому що все упокорив під ноги Його; а коли сказано, що Йому все упокорене, то зрозуміло, що, окрім Того, Котрий підкорив Йому все.

28. А коли все підкорить Йому, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, нехай же буде Бог усе в усьому.

29. Інакше, що чинять ті, що хрестяться для мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо й хреститися для мертвих?

30. Навіщо також ми повсякчас зазнаємо лихоліття?

31. Я щодня помираю: засвідчую це похвалою вашою, браття, котру я маю у Христі Ісусі, Господі нашому.

32. На розсуд людський, коли я боровся зі звірями в Ефесі, то яка мені була користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти і пити, бо завтра помремо?

33. Не дайте себе обдурити: лихе товариство псує добрі звичаї (мораль).

34. Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо, на ваш сором, деякі з вас не відають Бога.

35. Але скаже хтось: Як воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть?

36. Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре;

37. І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне, чи якесь інше;

38. Але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожному насінню своє тіло.

39. Не всіляка плоть така сама плоть; але інша плоть у людей, ще інша плоть у тварин, інша - в риби, а ще інша - у птахів.

40. Є тіла небесні і тіла земні; але інша слава небесних, а інша - земних;

41. Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зоря від зорі різниться славою.

42. Так само й під час воскресіння мертвих: сіється в тлінне, постає в нетлінному;

43. Сіється в неславу, а постане у славі; сіється в немочі, а постане в силі;

44. Сіється тіло плотське, а постане тіло духовне. Є тіло плотське, а є тіло й духовне.

45. Так і написано: Перший чоловік Адам став душею живою; а останній Адам є Дух животворний.

46. Проте не духовне передніше, а тілесне, відтак духовне.

47. Перший чоловік - із землі, рукотворний; другий чоловік - Господь з неба.

48. Який рукотворний, такі й рукотворні; і який небесний, такі ж небесні;

49. І, як носили ми образ рукотворного, будемо носити й образ небесного.

50. Але те скажу вам, браття, що плоть і кров не можуть успадкувати Царство Боже, і тлін не успадковує нетлінне.

51. Повідую вам таємницю: не всі ми помремо, але всі перевтілимося.

52. Несподівано, в одну мить, при останній сурмі: бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перевтілимося.

53. Бо тлінному цьому належить одягтися в нетлінне, і смертному цьому - одягнутися в безсмертя.

54. А коли оце тлінне зодягнеться в нетлінне, і оце смертне зодягнеться в безсмертне, тоді справдиться слово написане: Поглинута смерть перемогою.

55. Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?

56. А жало смерти - гріх; а сила гріха - Закон.

57. Дяка Богові, що дарував нам перемогу Господом нашим Ісусом Христом!

58. Отож, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди майте успіх у справі Господній, знаючи, що праця ваша не марна перед Господом.

1 Коринтян 16 Заключні напучування Апостола

1. А коли збираєте для святих, то вчиняйте так, як я започаткував у церквах галатійських.

2. Першого дня тижня кожний з вас нехай відкладає в себе і береже, скільки дозволить йому маєток, щоб не чинити збирань, коли я прийду.

3. А коли прийду, то тих, котрих виберете, пошлю з листами, щоб допровадити вашу милостиню до Єрусалиму.

4. А якщо пристойно буде й мені самому піти, то вони зі мною підуть,

5. Я прийду до вас, коли перейду Македонію; бо я йду через Македонію.

6. І у вас, можливо, поживу, або перезимую, щоб ви мене провели, куди я піду.

7. Бо я не хочу зустрітися з вами тепер мимохідь, а сподіваюся пробути у вас деякий час, якщо Господь дозволить.

8. А в Ефесі я пробуду до П'ятдесятниці,

9. Бо для мене відкриті великі й широкі двері, і супротивників багато.

10. А якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпеці; бо він чинить справу Господню, так само, як я;

11. А тому ніхто не знехтуй ним, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене, бо чекаю на нього з братами.

12. А щодо брата Аполлоса, то я вельми просив його, аби він з братами прийшов до вас; але він ніяк не хотів іти нині, а прийде, коли йому буде зручно.

13. Пильнуйте (не спіть), стійте у вірі, будьте мужні й непохитні.

14. Нехай усе у вас діється з любов'ю.

15. Прошу вас, браття: ви знаєте родину Стефанову, що вона є започаток Ахаї, і що вони присвятили себе на служіння святим;

16. Будьте й ви шанувальниками таких і до кожного, хто сприяє і працює.

17. Я тішуся з приходу Стефана і Фортуната, і Ахаїка: вони для мене вашу відсутність заступили,

18. Бо вони мій і ваш дух заспокоїли. Шануйте таких.

19. Вітають вас церкви Азійські; вітають вас гаряче в Господі Акила й Прискилла з домашньою їхньою церквою.

20. Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.

21. Моє, Павлове, вітання власноручне.

22. Хто не любить Господа Ісуса Христа, анатема на нього, Маран-ата

23. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами,

24. І любов моя з усіма вами у Христі Ісусі. Амінь.