Діяння Святих Апостолів 2 страница

5. Так, Пилип прийшов до міста Самарійського і проповідував їм Христа.

6. Народ в одну душу прислухався до того, що оповідав Пилип, і бачив, і чув, які він звершує дива;

7. Бо нечисті духи з багатьох, що були в них, виходили з великими зойками, а чимало немічних і кульгавих уздоровилося;

8. І була радість велика в тому місті.

9. А перебував у тому місті один чоловік на ім‘я Симон, котрий перед тим займався чаклунством і дивував народ самарійський, маючи себе за когось великого;

10. Його слухали всі: Від найменшого, аж до найбільшого, кажучи: “Він – сила Божа велика”.

11. А слухали його через те, що він тривалий час дивував їх чаклунством.

12. Та коли повірили Пилипові, що благовістив про Царство Боже, та про ймення Ісуса Христа, то хрестилися чоловіки й жінки.

13. Увірував також сам Симон, а коли хрестився, то вже не відходив од Пилипа; він бачив, як звершуються великі сили, і вражався.

14. Апостоли, які були в Єрусалимі, почули, що самаряни прийняли Слово Боже, і послали до них Петра з Іваном,

15. Котрі, як прийшли, то помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.

16. Бо Він ще не злинув на жодного з них, а були вони тільки хрещені у ймення Господа Ісуса;

17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.

18. А Симон, коли побачив, що через покладання рук апостольських дається Дух Святий, приніс їм гроші,

19. Кажучи: Дайте й мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.

20. Але Петро сказав йому: Срібло твоє нехай буде на погибель тобі, тому що ти замірився дар Божий дістати за гроші.

21. Немає тобі в цьому частки і жеребу, тому що серце твоє не вільне перед Богом;

22. Тож покайся за цей гріх твій і молися Богові, може, прощений буде тобі замір серця твого!

23. Через те, що бачу тебе виповненого гіркотою жовчі і в ланцюгах неправди.

24. А Симон сказав у відповідь: Помоліться ви за мене Господові, щоб не спіткало мене анітрохи з того, що сказане вами.

25. А вони, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, знову пішли до Єрусалиму і в багатьох поселеннях самарійських проповідували Євангелію.

26. А Пилипові Ангел Господній сказав: Підведися і йди на південь, на дорогу, котра веде з Єрусалиму на Газу, яка порожня.

27. Він підвівся й пішов. Аж ось, муж ефіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці ефіопської, скарбничий усіх скарбів її, що приїздив до Єрусалиму для поклоніння,

28. Повертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісаю.

29. Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.

30. Пилип підійшов і, зачувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: Чи розумієш те, що читаєш?

31. Він сказав: Як можу розуміти, якщо ніхто не наставить мене? І попросив Пилипа піднятися й сісти з ним.

32. А місце з Писання, котре він читав, було оце: Його вели на заклання, мов овечку, і як ягня перед стригалем безголосе, так і Він не розтулив уст Своїх;

33. У зневазі до Нього суд Його звершився, але родовід Його хто може відкрити? Бо візьметься од землі життя Його.

34. А скопець сказав Пилипові: Прошу тебе повідати: Про кого пророк оповідає тут? Чи про себе, чи про когось іншого?

35. Пилип розтулив уста свої і, почавши від цього писання, благовістив йому про Ісуса.

36. А тим часом, продовжуючи подорожувати, вони приїхали до води, і скопець сказав: Ось вода; що перешкоджає мені хреститися?

37. А Пилип сказав йому: Якщо віруєш од усього серця, можна. Він сказав у відповідь: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий.

38. І наказав зупинити колісницю; і зійшли обидвоє у воду, Пилип і скопець: і хрестив його.

39. А коли вони вийшли з води, Дух Святий злинув на скопця; а Пилипа забрав Ангел Господній, і скопець уже не бачив його, а продовжував подорож, радіючи.

40. А Пилип опинився в Азоті і, переходячи, благовістив усім містам, аж доки прийшов у Кесарію.

Діяння 9 Навернення Савла. (Діян.22: 1-16; 26: 9-20)

1. А Савл, все ще дихаючи погрозами та убивством на учнів Господніх, прийшов до першосвященика,

2. І випросив у нього листи у Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з прихильників цього вчення, і чоловіків, і жінок, пов‘язавши, приводити до Єрусалиму.

3. А коли йшов він і наближався до Дамаску, як наразі осяяло його світло з неба.

4. Він упав на землю і почув голос, що звертався до нього: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене?

5. Він сказав: Хто Ти, Господе? А Господь сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш; важко тобі йти супроти рожна.

6. Він у трепеті і в жахові сказав: Господе! Що накажеш мені чинити? І Господь сказав йому: Підведися і йди в місто, і сказано буде тобі, що маєш чинити.

7. А люди, які йшли з ним, стояли в заціпенінні, почувши голос і нікого не бачивши.

8. Савл підвівся із землі і з розплющеними очима нікого не бачив; і повели його попід руки, і привели до Дамаску;

9. І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.

10. У Дамаску був один учень, на ім‘я Ананія, і Господь у видінні сказав йому: Ананіє! Він сказав: Я, Господе.

11. А Господь сказав йому: Підведися і вийди на вулицю, так звану Пряму, і запитай у Юдиному домі тарсянина на ім‘я Савл; він зараз молиться.

12. І бачив у видінні мужа на ім‘я Ананія, що прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

13. Ананія відповідав: Господе! Я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки він зла вчинив святим Твоїм у Єрусалимі.

14. І тут має від першосвящеників владу в‘язати всіх, що прикликають ймення Твоє.

15. Але Господь сказав йому: Йди, бо він є Моя вибрана посудина, щоб звіщати ймення Моє перед народами і царями та синами Ізраїлевими.

16. І Я покажу йому, скільки він мусить вистраждати за ймення Моє.

17. Ананія пішов, і увійшов до оселі, поклав на нього руки і сказав: Брате Савле! Господь Ісус, що з‘явився тобі на шляху, котрим ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і виповнився Духом Святим.

18. І відразу неначе луска відпала з очей його, і несподівано він прозрів; він підвівся і був хрещений.

19. І, попоївши, зміцнився. І був Савл декілька днів із учнями в Дамаску;

20. І там-таки почав проповідувати в синагозі про Ісуса, що Він є Син Божий.

21. І всі, хто слухав, дивувалися і казали: Чи не той це, котрий переслідував у Єрусалимі тих, хто прикликав Ймення це? Та й сюди прийшов для того, щоб зв‘язувати їх і вести до першосвящеників.

22. А Савл ще більше зміцнювався і бентежив юдеїв, що мешкали в Дамаску, доводячи, що Цей є Христос.

23. А коли минуло доволі часу, юдеї змовилися вбити Його.

24. Але Савл дізнався про лиху змову їхню; а вони вдень і вночі підстерігали біля воріт, щоб убити його.

25. А учні вночі вивели його і спустили по стіні в корзині.

26. Савл прибув до Єрусалиму і прагнув прилучитися до учнів; але всі боялися його, не вірячи, що він учень.

27. А Варнава узяв його і привів до Апостолів і розповів їм, як на шляху він бачив Господа, і що казав йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував у ймення Ісуса.

28. І був він з ними, входячи і виходячи в Єрусалимі і сміливо проповідував в ім‘я Господа Ісуса.

29. Говорив також і змагався з елліністами; а вони мали замір убити його.

30. Коли брати довідалася про те, відправили його в Кесарію і допровадили до Тарсу.

31. А церкви по всій Юдеї, Галілеї і Самарії були у спокої, навчаючись і знаходячись у страхові Господньому, і, за втіхи від Духа Святого, примножувалися.

32. Одного разу, коли Петро обходив усіх, то прийшов до святих, що мешкали в Лідді.

33. Там знайшов він одного чоловіка, на ім‘я Еней, котрий вісім літ уже лежав у постелі немічний.

34. Петро сказав йому: Енею! Уздоровлює тебе Ісус Христос; підведися з постелі твоєї. І він тієї ж хвилі підвівся,

35. І бачили його всі, що мешкали в Лідді і в Сароні, які навернулися до Господа.

36. У Йоппії була одна учениця, на ім‘я Тавіта, що означає: сарна; вона була виповнена добрими діяннями і чинила багато милостині.

37. Сталося за тих днів, що вона занедужала й померла; її обмили і поклали у світлиці.

38. Та оскільки Лідда була поблизу Йоппії, то учні, зачувши, що Петро якраз там, послали до нього двох чоловіків попросити, щоб він не забарився прийти до них;

39. Петро підвівся і пішов з ними; і коли він прийшов, завели його до світлиці, і всі вдови зі слізьми постали перед ним, показуючи сорочки і туніки, що їх виготовляла Сарна, живучи з ними.

40. Петро звелів усім вийти з оселі, став на коліна, помолився і, звернувся до тіла й сказав: Тавіто, підведися! І вона розплющила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

41. Він подав їй руку, підняв її і, прикликавши святих та вдовиць, поставив її перед ними живою.

42. Про це стало відомо по всій Йоппії, і багато увірували в Господа.

43. І чимало днів пробув він у Йоппії в одного Симона чинбаря.

Діяння 10 Духовне пробудження Корнилія, сотника.

1. У Кесарії був один муж, на ім‘я Корнилій, сотник полку, що називався Італійським.

2. Побожний і богобоязливий з усім своїм домом; він чинив народові великі милості і завжди молився Богові.

3. Він у видінні виразно бачив близько дев‘ятої години дня Ангела Божого, котрий зайшов до нього і сказав йому: Корнилію!

4. А він глянув на нього і злякався, а тоді сказав: Що, Господе? Ангел відповів йому: Молитви твої і милості твої постали перед Богом, що згадав про тебе.

5. Тож пошли людей до Йоппії і приклич Симона, що зветься Петром.

6. Він гостює в Симона чинбаря, котрого дім стоїть на березі моря; він скаже тобі слова, котрими врятуєшся ти і увесь дім твій.

7. Коли Ангел, що говорив Корнилію, відійшов, то він прикликав двох з-поміж своїх домашніх служників, і побожного вояка, з тих, що були при ньому,

8. І розповів їм усе, і послав їх до Йоппії.

9. Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на покрівлю дому помолитися.

10. І відчув, що зголоднів, і хотів їсти; а тим часом, як йому готували, він виповнився Духом.

11. І побачив відкрите небо і якусь посудину, схожу на широке вітрило, прив‘язане за чотири ріжки, – воно опускалася на землю.

12. На ньому були всілякі чотириногі земні звірі, плазуни і птахи небесні.

13. І був голос до нього: Підведися, Петре, заколи і їж;

14. Але Петро сказав: Ні, Господе, я ніколи не їв нічого огидного і нечистого.

15. Тоді вдруге був голос до нього: Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим.

16. Це було тричі і посудина ота (вітрило) знову піднялося в небо.

17. І коли Петро збентежено запитував себе, що означає видіння, котре він бачив, аж ось, мужі, послані Корнилієм, розпитавши про дім Симонів, зупинилися біля воріт.

18. А тоді гукнули, запитуючи: Чи тут є Симон, що Петром зветься?

19. А тим часом, коли Петро роздумував про видіння, Дух сказав йому: Ось, три чоловіки шукають тебе.

20. Підведися, зійди і йди з ними, анітрохи не сумніваючись; бо це Я послав їх.

21. Петро зійшов до людей, присланих до нього Корнилієм, і сказав: Я той, котрого ви шукаєте; з якої причини ви прийшли?

22. А вони сказали йому: Корнилій, сотник, муж добродійний і богобоязкий, гарної думки про нього увесь народ юдейський, одержав від святого Ангела настанову покликати тебе в дім свій і послухати оповідей твоїх.

23. Тоді Петро запросив їх до себе, пригостив, а другого дня, підвівшися, пішов з ними, і деякі з братів йоппійських пішли з ним.

24. Наступного дня прийшли вони в Кесарію. А Корнилій наджидав їх, скликавши родичів своїх і близьких друзів.

25. Коли Петро входив, Корнилій зустрів його і вклонився йому до ніг.

26. А Петро підняв його, кажучи: Підведися; я теж людина.

27. І, розмовляючи з ним, зайшов до оселі, побачив там багато людей.

28. І сказав їм: Ви знаєте, що юдеєві заборонено спілкуватися чи зближатися з чужинцями; але мені Бог відкрив, щоб я не вважав жодної людини огидною чи нечистою;

29. Тому я, оскільки мене покликали, прийшов безвідмовно; отож, запитую: з якої причини ви покликали мене?

30. Корнилій сказав: Четвертого дня передніше я постився до нинішньої години, і о дев‘ятій годині молився в своєму домі; аж ось, постав переді мною муж у світлій одежі,

31. І сказав: Корнилію! Почута молитва твоя, і милості твої пригадалися перед Богом.

32. То пошли до Йоппії і приклич Симона, що Петром зветься: він гостює в домі чинбаря Симона біля моря; він прийде і скаже тобі.

33. Я відразу ж послав до тебе, і ти добре вчинив, що прийшов. Тепер усі ми постанемо перед Богом, щоб вислухати все, що наказано тобі від Бога.

34. Петро розтулив уста і сказав: Істинно пізнаю, що Бог неупереджений,

35. Але в кожному народі той, що боїться Його і чинить справедливо, – приємний Йому.

36. Він послав синам Ізраїля слово, благовістячи мир через Ісуса Христа: Цей є Господь усіх.

37. Ви знаєте все, що відбувається по всій Юдеї, починаючи від Галілеї, після хрещення, яке проповідував Іван;

38. Як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Назарету, і Він ходив, учиняв добро і уздоровлював усіх, у кому був диявол, тому що Бог був з Ним.

39. І ми свідки всього, що звершив Він у країні юдейській і в Єрусалимі, і що нарешті Його убили, повісивши Його на дереві.

40. Цього Бог воскресив третього дня і дав Йому з‘явитися.

41. Не всьому народові, але свідкам, наперед вибраним Богом, нам, котрі з Ним їли і пили, по воскресінні Його з мертвих.

42. І Він звелів нам проповідувати людям і засвідчувати, що Він є призначений від Бога – суддя живих і мертвих.

43. Про Нього всі пророки свідкують, що кожний, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів йменням Його.

44. Коли Петро ще говорив ці слова, Дух Святий злинув на всіх, хто слухав Слово.

45. І віруючі з обрізаних, що прийшли з Петром, здивувалися, що дар Святого Духа злинув також на поганів;

46. Бо чули їх, як вони заговорили мовами і звеличували Бога. Тоді Петро сказав:

47. Хто може заборонити хреститися водою тим, котрі, як ми, одержали Святого Духа?

48. І звелів їм хреститися в ім‘я Ісуса Христа. Потім вони просили його побути в них декілька днів.

Діяння 11 Петро виправдовує своє служіння поганам.

1. Почули Апостоли і браття, що були в Юдеї, що навіть погани прийняли слово Боже.

2. І коли Петро прийшов до Єрусалиму, обрізані дорікали йому,

3. Кажучи: Ти ходив до людей необрізаних і їв з ними.

4. А Петро почав їм оповідати за плином подій, кажучи:

5. У місті Йоппії я молився і виповнився Духом, і побачив видіння: сходила начебто якась посудина, неначе велике вітрило, що за чотири ріжки опускалося з неба, і опустилося до мене.

6. Я подивився на нього і, роздивляючись, побачив чотириногих земних, звірів і плазунів та птахів небесних.

7. І зачув я голос, що говорив до мене: Підведися, Петре, заколи і їж.

8. А я сказав: Ні, Господе, нічого недоброго, або ж нечистого ніколи не входило до уст моїх.

9. І відповідав мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим.

10. Це було тричі; і знову піднялося все до неба.

11. Аж ось, тієї самої хвилини три чоловіки постали перед домом, у котрому я був, посланці із Кесарії до мене.

12. Дух сказав мені, щоб я йшов з ними, не маючи жодного сумніву; пішли зі мною й оці шестеро братів, і ми прийшли в дім того чоловіка.

13. Він оповів нам, як він бачив у домі своєму Ангела, котрий постав і сказав йому: Пошли в Йоппію людей і приклич Симона, що зветься Петром;

14. Він скаже тобі слова, котрими врятуєшся ти і увесь дім твій.

15. А коли я почав говорити, злинув на них Дух Святий, як ото на нас на початку.

16. Тоді пригадав я слово Господнє, коли Він казав: Іван хрестив водою, а ви будете хрещені Духом Святим.

17. Отож, якщо Бог дав їм такого ж дара, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто я, щоб міг перешкоджати Богові?

18. Вислухавши це, вони заспокоїлися і прославили Бога, кажучи: Очевидно, й поганам дав Бог покаяння на життя.

19. А тим часом, ті, котрі розпорошилися під час переслідувань, що сталися після Стефана, прийшли до Фінікії і Кіпру, і Антіохії, нікому не проповідуючи Слова, окрім юдеїв.

20. А були деякі з них із Кіпру та з Кирінеї, що прийшли до Антіохії і зверталися до греків і благословили Господа Ісуса.

21. І була рука Господня з ними, і велика кількість їх, увірувавши, навернулося до Господа.

22. Дійшла чутка про це до церкви єрусалимської, і доручили Варнаві піти до Антіохії.

23. Коли він прийшов туди, то побачив благодать Божу, зрадів і закликав усіх триматися Господа щирим серцем;

24. Бо він був муж добрий і виповнений Духом Святим і вірою. І долучилося вельми багато народу до Господа.

25. Потім Варнава пішов до Тарсу шукати Савла, і, знайшовши його, привів до Антіохії.

26. Цілий рік збиралися вони у церкві і навчали чималу кількість людей, і учні в Антіохії вперше почали називатися християнами.

27. За тих днів прийшли з Єрусалиму до Антіохії пророки,

28. І один із них, на ім‘я Агав, підвівшися, провістив Духом, що на всій землі буде великий голод, котрий справді був за кесаря Клавдія;

29. Тоді учні погодилися, щоб кожний за своєї спроможности послав допомогу братам, що жили в Юдеї.

30. Що й учинили, пославши зібране до пресвітерів через Варнаву і Савла.

Діяння 12 П'яте переслідування за царювання Ірода Агріпи. Перший арешт Петра.

1. Під той час цар Ірод підняв руку на деяких із приналежних до церкви, щоб учинити їм лихе,

2. І вбив Якова, брата Іванового, мечем;

3. А коли побачив, що це приємно юдеям, слідом за тим схопив і Петра, – а тоді були дні опрісноків, –

4. І, затримавши його, кинув до в‘язниці і наказав чотирьом четверикам вояків стерегти його, бо мав намір після Пасхи вивести його до народу.

5. Отож, Петра стерегли у в‘язниці; а тим часом, церква ревно молилася за нього Богові.

6. А коли Ірод хотів вивести його, тієї ночі Петро спав поміж двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа біля дверей стерегла в‘язницю.

7. Аж ось, Ангел Господній постав, і світло осяяло в‘язницю; Ангел штовхнув Петра в бік, розбудив його і сказав: Підведися мерщій! І ланцюги звільнили йому руки упавши до ніг.

8. І сказав йому Ангел: Підпережися і взуйся. Він учинив так. Потім сказав йому: Одягни одежу твою і йди за мною.

9. Петро вийшов і пішов слідом за ним, не відаючи, що вчинене Ангелом було явним, гадав собі, що видіння бачить.

10. Коли пройшли першу і другу сторожу, то підійшли до залізної брами, що вела до міста, – вона сама по собі прочинилася для них; вони вийшли і проминули одну вулицю, і наразі Ангела не стало біля нього.

11. Тоді Петро, отямившися, сказав: Тепер я справді бачу, що Господь послав Ангела Свого і визволив мене з рук Ірода і від усього, на що очікував народ юдейський.

12. І, озирнувшись, підійшов до Маріїного дому, матері Івана, що звався Марком, де зібралося багато народу і молилися.

13. А коли Петро постукав у хвіртку брами, то вийшла послухати служниця, на ім‘я Рода;

14. Вона впізнала голос Петра, але від радости не відчинила воріт, а вбігла до оселі і повідала, що Петро стоїть біля воріт.

15. А ті сказали їй: Чи при своєму ти розумі? Але вона наполягала на своєму. А вони казали: Це Ангел його.

16. Тим часом, Петро продовжував стукати; а коли вони відчинили, то побачили його і були вражені тим до краю.

17. Але він подав знак рукою, щоб вони мовчали, повідав їм, як Господь вивів його з в‘язниці, і сказав: Повідомте про це Якові і братам. Потім вийшов і попростував у належне місце.

18. Як настав день, то поміж вояками зчинилася велика тривога у зв‘язку з тим, що сталося з Петром;

19. А Ірод шукав його, і, коли не знайшов, засудив сторожів і наказав стратити їх; а відтак подався з Юдеї в Кесарію і там залишився.

20. Ірод був роздратований тирянами і сидонянами; а вони, дійшовши згоди, прийшли до нього і, схиливши на свій бік Власта, царського постельника, просили миру, тому що їхня провінція мала поживу від володінь царських.

21. А належного дня Ірод одягнувся в царські шати, сів на підвищенні і промовляв до них,

22. А народ вигукував: Це голос Божий, а не людини.

23. Аж раптом Ангел Господній уразив його за те, що він не прославив Бога; і він, потрублений червою, помер.

24. А Слово Боже зростало і розповсюджувалося.

25. А Варнава і Савл, по виконанні доручення, повернулися з Єрусалиму в Антіохію, узявши із собою також Івана, названого Марком.

Діяння 13 Дух Святий прикликає Петра і Варнаву.

1. У Антіохії, в тамтешній церкві, були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симон, названий Нігер, і Луцій кирінеєць, і Манаїл, вихований разом з Іродом тетрархом, і Савл.

2. Коли вони служили Господові і постилися, Дух Святий сказав: Відділіть Мені Варнаву і Савла на справу, до котрої Я покликав їх.

3. Тоді вони звершили піст і молитву і, поклавши на них руки, відпустили їх.

4. А ці, послані Духом Святим, прийшли в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру;

5. А коли були в Саламіні, проповідували слово Боже у синагогах юдейських; і мали при собі й Івана для служіння.

6. Коли пройшли увесь острів, аж до Пафосу, знайшли вони одного чоловіка, ворожбита, лжепророка юдейського, на ім‘я Варісус,

7. Котрий був при проконсулі Сергії Павлі, чоловікові доброго глузду. Той закликав Варнаву і Савла, бо прагнув почути Слово Боже;

8. А Єліма, ворожбит отой, – бо це його ім‘я, – чинив їм спротив, бажаючи відхилити проконсула од віри.

9. Але Савл, він же Павло, виповнився Духом Святим, а тоді спрямував на нього погляд,

10. І сказав: О, сину диявола, наповнений всіляким підступом і всіляким злодійством, враже усякої правди! Чи не перестанеш ти зводити з рівних шляхів Господніх?

11. І нині, ось, рука Господня на тебе: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу! І наразі заполонив його морок і пітьма, і він, шарпаючись туди й сюди, шукав проводиря.

12. Тоді проконсул, побачивши сподіяне, увірував, дивуючись з учення Господнього.

13. Відпливши з Пафосу, Павло і ті, що були з ним, прибули у Памфілійську Пергію; але Іван, відлучившись од них, повернувся до Єрусалиму.

14. А вони, проходячи від Пергії, прийшли до Антіохії Писидійської, і, відразу зайшовши до синагоги суботнього дня, посідали.

15. Після читання закону і пророків, старшини синагоги послали сказати їм: Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчальне для народу, кажіть.

16. Павло підвівся, подав знака рукою і сказав: Мужі ізраїльтяни, і ви, що боїтеся Бога! Послухайте!

17. Бог народу цього вибрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування на землі єгипетській, і раменом високим вивів їх з неї,

18. І близько сорока літ часу годував їх у пустелі;

19. І, винищивши сім народів на землі ханаанській, поділив їм на спадок землю їхню.

20. І після цього, майже чотириста п‘ятдесят років давав їм суддів до пророка Самуїла.

21. Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового коліна: Так минуло сорок літ.

22. Відкинувши його, настановив їм царем Давида, про котрого й сказав, свідкуючи: Знайшов Я мужа до серця Мені, Давида, сина Єсеєвого, який звершить всі бажання Мої.

23. Ось якраз із його нащадків Бог за обітницею підніс Ізраїлеві Рятівника Ісуса;

24. Перед самою з‘явою Його Іван проповідував хрещення каяття всьому народові ізраїльському.

25. А коли Іван звершив належне, то казав: За кого ви маєте мене? Я не той; але ось, йде за мною, у Котрого я недостойний розв‘язати ремінці на взутті.

26. Мужі-браття, діти роду Авраамового і ті, що бояться Бога поміж вами! Вам послане Слово порятунку цього.

27. Бо мешканці Єрусалиму і старшини їхні, не впізнавши Його, засудили, виконавши слова пророчі, котрі читаєте щосуботи.

28. І, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.

29. А коли звершили все написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.

30. Але Бог воскресив Його з мертвих;

31. Він упродовж багатьох днів приходив до тих, котрі вийшли з Ним із Галілеї до Єрусалиму і котрі нині є свідки Його перед народом.

32. І ми благовістимо вам, що обітницю, повідану батькам, Бог виконав для нас, дітей їхніх, воскресивши Ісуса,

33. Як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе.

34. А що воскресив Його з мертвих, так, що Він уже не обернувся на тлін, то про це сказав так: Я дам вам ті милості, котрі обіцяв Давидові, неодмінно.

35. А тому й в іншому місці каже: Не даси Святому Твоєму побачити тліну.

36. Давид, свого часу послуживши волі Божій, спочив, і долучився до батьків своїх, і побачив тлін;

37. А Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тліну.

38. Отож, нехай же буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.

39. І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним кожний віруючий.

40. Тож бережіться, щоб не прийшло на вас, сказане у пророків:

41. Подивіться, облудники, здивуйтеся і щезніть; бо Я вчиняю діяння за днів ваших, діяння, котрому не повірили б ви, якби хтось оповів вам.

42. Під час виходу їх із юдейської синагоги, погани просили їх говорити про те саме ще й наступної суботи;

43. А коли зібрання розійшлося, то чимало юдеїв, а також із прозелітів, котрі шанували Бога, навернені з поганів, пішли слідом за Павлом і Варнавою, котрі бесідували з ними і переконували їх перебувати у благодаті Божій.

44. Наступної суботи майже все місто зібралося слухати Слово Боже;

45. Але юдеї, забачивши народ, виповнилися заздрістю і почали заперечувати і лихословити те, про що оповідав Павло.

46. Тоді Павло і Варнава з ревністю сказали: Для вас першим належало проповідувати Слово Боже; та оскільки ви відкидаєте його і самі себе чините недостойними вічного життя, то ось, ми звертаємося до поганів;

47. Бо так заповідав нам Господь: Я настановив Тебе світлом для поганів, щоб Ти був спасінням аж до краю землі.

48. А погани, зачувши подібне, раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, котрі були вибрані для вічного життя.

49. І Слово Господнє розповсюджувалося по всій країні.

50. Але юдеї, підмовивши побожних і поважних жінок і значних у місті городян, розпочали переслідувати Павла і Варнаву і вигнали їх геть зі своєї землі.

51. А вони, струсивши на них порох з ніг своїх, пішли в Іконію.

52. А учні виповнилися радістю і Духом Святим.

Діяння 14 Служіння в Іконії.

1. В Іконії вони зайшли разом до юдейської синагоги і говорили так, що увірувала велика кількість юдеїв та греків.

2. А невіруючі юдеї підбурили і роздратували супроти братів серця поганів.

3. А втім, вони пробули тут досить часу, сміливо благовістячи про Господа, Котрий на ознаку благодаті Своєї, творив руками їхніми знамення і дива.

4. А тим часом народ у місті розділився, і одні були на боці юдеїв, а інші на боці Апостолів.

5. А коли погани і юдеї зі своїми старшинами заповзялися посоромити їх і побити камінням,

6. Вони дізналися про те і подалися до лікаонських міст, до Лістри та Дервії, а також до околиць їхніх.

7. І там благовістили.

8. У Лістрі один муж, що не володів ногами, сидів – кульгавий ще з лона матері своєї, – і ніколи не ходив.

9. Він слухав Павла, який говорив, і котрий глянув на нього і побачив, що він має віру для того, аби уздоровитися,

10. Сказав дужим голосом: Тобі кажу в ім‘я Господа Ісуса Христа: підведися і стань на ноги твої твердо. І він тієї ж миті скочив на ноги і почав ходити.

11. А народ, коли побачив, що вчинив Павло, підніс свій голос, кажучи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас.

12. І називали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, тому що він був старшим у слові.

13. А жрець ідола Зевса, що стояв перед їхнім містом, привів до брами волів, а також приніс вінки, бо хотів разом з народом звершити жертвоприношення,

14. Але Апостоли Варнава і Павло почули про це і роздерли свою одежу і, кинувшися поміж народ, голосно казали:

15. Мужі! Що це ви вчиняєте? І ми – схожі на вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих облудних до Бога Живого, Котрий утворив небо і землю, і море, і все, що в них.

16. Котрий за минулих поколінь дозволив усім народам ходити своїми шляхами,

17. Хоча й не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам із неба дощі і часи врожайні, і виповнюючи поживою і втіхою серця наші.

18. І, кажучи це, вони заледве переконали народ не приносити їм пожертви, а повертатися кожному додому. А вони самі залишалися там і навчали.

19. Із Антіохії та Іконії прийшли деякі юдеї, і коли Апостоли сміливо проповідували, переконали народ відступитися од них, кажучи: Вони не повідують анічогісінько істинного, а все обдурюють. І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, маючи його за мертвого.

20. А коли учні зібралися біля нього, він підвівся й пішов до міста, а другого дня пішов з Варнавою до Дервії.

21. Проповідавши Євангелію цьому місту і надбавши чимало учнів, вони знову проходили Лістру, Іконію та Антіохію,