Діяння Святих Апостолів 1 страница

Діяння 1 Вступ.

1. Першу книжку написав я до тебе, Теофіле, про все, що Ісус чинив і чого навчав від початку.

2. До того дня, котрого Він піднявся, і дав Святим Духом повеління Апостолам, яких Він вибрав,

3. Котрим і явив Себе живим по стражданні Своєму з багатьма певними доказами, упродовж сорока днів з‘являвся їм, повідуючи їм про Царство Боже.

4. І, зібравши їх, Він звелів їм: Не залишайте Єрусалиму, але наджидайте обіцяного від Батька, про що ви чули від Мене;

5. Бо Іван хрестив водою, а ви за кілька днів по цьому будете хрещені Духом Святим.

6. А тому вони зійшлися і запитували в Нього, кажучи: Чи не цього часу, Господе, Ти відновлюєш царство Ізраїлеві?

7. Але Він сказав їм: Не ваша справа знати час і пору, котрі Батько визначив Своєю владою;

8. Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете Мені свідками в Єрусалимі, і по всій Юдеї та Самарії і навіть до краю землі.

9. Сказавши це, Він піднявся вгору на їхніх очах, і хмарина взяла Його з-перед їхніх очей.

10. І коли вони дивилися в небо, під час піднесення Його, раптом два мужі постали їм у білій одежі.

11. І сказали: Мужі галілейські! Чого стоїте ви і дивитеся в небо? Цей Ісус, що піднявся од вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли підносився в небо.

12. Тоді вони повернулися до Єрусалиму з гори, що зветься Оливною, яка поблизу Єрусалиму, на відстані суботньої ходи.

13. І, прийшовши, зайшли до світлиці, де й були: Петро і Яків, Іван і Андрій, Пилип і Хома, Варфоломій і Матвій, Яків Алфеїв і Симон Зилот, і Юда, брат Якова;

14. Усі вони однодушно були в молитві і в благанні, з деякими жінками і Марією, Матір‘ю Ісуса, і з братами Його.

15. І за тих днів Петро якось підвівся з-посеред учнів і сказав: –

16. А було зібрання близько ста двадцяти чоловіків: Мужі-браття! Належало звершитися тому, що у Писанні провістив Дух Святий Давидовими устами про Юду, який очолив тих, що схопили Ісуса;

17. Він був прилучений до нас і дістав жереба служіння цього;

18. Але придбав землю неправедним коштом, і коли упав сторчма, тріснуло його черево, і вивалилися всі нутрощі його;

19. І це стало відомо городянам Єрусалиму, через те й батьківською мовою названа та місцина Акелдама, себто Поле Крови.

20. А в книзі Псалмів написано: Нехай же подвір‘я його стане пусткою і нехай не буде в ньому пожильця; і – ще: А служіння його нехай прийме інший.

21. Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами у всі часи, коли був з нами і спілкувався з нами Господь Ісус,

22. Починаючи від хрещення Іванового до того дня, котрого Він піднявся від нас, був разом із нами свідком воскресіння Його,

23. І поставили двох: Йосипа, що Варсавою звався, і що був названий Юстом, і Матвія.

24. І помолилися, і сказали: Ти, Господе, серцезнавець усіх, покажи з оцих двох одного, котрого Ти вибрав

25. Прийняти жереба цього служіння і апостольства, від котрого відпав Юда, щоби піти на своє місце.

26. І кинули за них жереба, і випав жереб Матвієві, і його долучили до одинадцяти Апостолів.

Діяння 2 Дух Святий сходить на Апостолів.

1. Коли ж настав день П‘ятдесятниці, всі вони були однодушно разом.

2. Аж раптом зчинився шум з неба, наче від буревію, і виповнив увесь дім, де вони були;

3. І з‘явилися їм розділені язики, неначе полум‘я вогню, і спочили по одному на кожному з них.

4. І виповнилися всі Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.

5. А в Єрусалимі були юдеї, люди побожні, і від усякого роду під небом.

6. Коли зчинився цей шум, зібрався народ, і сталося замішання, бо кожний чув їх, що говорили його власною мовою.

7. І всі вражалися і дивувалися, й гомоніли поміж собою: Оці, що говорять, хіба не всі галілеяни?

8. Як же це так, що ми чуємо – кожний! – власну мову, з якою народилися?

9. Парфяни і мідяни, еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,

10. Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, що належали до Кірени, і зайшлі римляни, юдеї та прозеліти,

11. Крітяни й аравійці, – усі бо чуємо ми, що говорять про великі діяння Божі нашими мовами!

12. І вражалися всі, і не могли збагнути цього, і казали один одному: Що це означає?!

13. А ще інші, глянувши, казали: Вони напилися солодкого вина.

14. А Петро, поставши з Одинадцятьма, підняв свій голос і проголосив їм: Мужі юдейські і всі мешканці Єрусалиму! Оце нехай буде вам відомо і дослухайтеся до слів моїх.

15. Вони не п‘яні, як ви гадаєте, бо зараз третя година дня;

16. Але це є те, що провіщав пророк Йоіл:

17. І буде останніми днями, говорить Бог, Я виллю від Духа Мого на всіляку плоть і будуть пророкувати сини ваші і доньки ваші, і юнаки ваші будуть бачити видіння, і старці ваші сновидіннями навчені будуть;

18. І на служників Моїх і на служниць Моїх за тих днів виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати;

19. І покажу дива на небі вгорі, і ознаки на землі внизу, кров і вогонь, і клуби диму:

20. Сонце обернеться на пітьму, а місяць на кров передніше, аніж настане день Господній, великий і славний;

21. І станеться: Кожний, хто прикличе ймення Господнє, – врятується.

22. Мужі ізраїльські! Вислухайте слова оці: Ісуса із Назарету, Мужа, засвідченого вам від Бога силою і чудесами й ознаками, котрі Бог витворив через Нього поміж вас, як ви самі знаєте,

23. Його, Ісуса за певною порадою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли, і, прицвяхувавши руками беззаконних, убили;

24. Але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти, тому що вона не могла утримати Його.

25. Бо Давид казав про Нього: Бачив я перед собою Господа завжди, бо Він праворуч від мене, щоб я не захитався;

26. Від цього зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть плоть моя спочине в надії,

27. Бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.

28. Ти дав мені пізнати шлях життя; Ти виповниш мене радістю перед обличчям Твоїм.

29. Мужі-браття! Нехай же буде дозволено мені сміливо сказати вам про патріарха Давида, що він помер і похований, і гріб його у нас донині;

30. Та будучи пророком і відаючи, що Бог із присягою обіцяв йому від плоду рамен його утворити Христа у плоті і всадовити на престолі Його;

31. Він передніше сказав про воскресіння Христа, що не залишена душа Його в пеклі і плоть Його не бачила тліну.

32. Цього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.

33. Отож, Він, коли був піднесений правицею Божою, і, прийнявши від Батька обітницю Святого Духа, вилив те, що ви нині бачите і чуєте.

34. Бо Давид не піднявся на небеса; але сам каже: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч від Мене,

35. Доки покладу ворогів Твоїх біля підошов ніг Твоїх.

36. Тож твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог витворив Господом і Христом Цього Ісуса, котрого ви розп‘яли.

37. Вони почули це і розчулилися серцем, і сказали Петрові та іншим Апостолам: Що нам учинити, мужі-браття?

38. А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожний з вас в ім‘я Ісуса Христа для прощення гріхів, – і одержить дар Святого Духа;

39. Бо вам належить обітниця і дітям вашим, і всім дальнім, кого не прикличе Господь Бог наш.

40. Й іншими багатьма словами свідчив він і умовляв, кажучи: Рятуйтеся від роду цього лукавого.

41. Тож ті, що охоче прийняли слово його, хрестилися, і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.

42. І вони постійно були в апостольському вченні, у спілкуванні і ламанні хліба та в молитвах.

43. І був страх на всілякій душі; і багато чудес і ознак звершилося через Апостолів у Єрусалимі.

44. Усі віруючі були вкупі, і мали все спільне;

45. І продавали маєтки свої і всіляку власність, і розподіляли всім, зважаючи на потребу кожного;

46. І щодня однодушно були в храмі, і, ламаючи в домах хліб, приймали їжу з радістю, та в простоті сердечній,

47. Хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. А Господь щоденно долучав врятованих до Церкви.

Діяння 3 Уздоровлення Апостолами кульгавого.

1. Петро та Іван простували разом до храму на молитву о дев‘ятій годині.

2. І був чоловік кульгавий від лона матері його, котрого носили і садовили щодня біля дверей храму, що звалися Червоними, просити милостині в тих, що входять до храму;

3. Він побачив Петра та Івана перед входом до храму і попросив у них милостині.

4. Петро з Іваном придивилися до нього, а Петро сказав: Поглянь на нас.

5. І він пильно дивився на них, бо сподівався одержати від них що-небудь.

6. Але Петро сказав: Срібла і золота немає у мене; а що маю, те даю тобі: В ім‘я Ісуса Христа із Назарету підведися і ходи.

7. І взяв його за праву руку й підняв; і раптом зміцніли його ступні і коліна.

8. Він підхопився і став, і почав ходити, і зайшов з ними до храму, і ходив там, і підскакував, і хвалив Бога.

9. І увесь народ бачив його, що ходить і хвалить Бога.

10. І впізнали його, що це був той, що сидів біля Червоних дверей храму задля милостині, і виповнилися жахом та подивом від того, що сталося з ним.

11. І через те, що уздоровлений кульгавий не відходив од Петра та Івана, то увесь народ, вражаючись, позбігався до них у притвір, що звався Соломоновим.

12. Петро завважив те і сказав народові: Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього, або чому дивитеся на нас, неначе ми своєю силою чи благочестям вчинили те, що він ходить?

13. Бог Авраама, Ісаака та Якова, Бог наших батьків, прославив Сина Свого Ісуса, Котрого ви видали і Котрого ви зреклися перед Пилатом, коли він мав намір звільнити Його.

14. Але ви Святого Праведника зреклися, і просили дарувати вам людиновбивника,

15. А Володаря життя убили; Його Бог воскресив із мертвих, і ми тому свідки.

16. І заради віри в ймення Його, ім‘я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, котра від Нього, дарувала йому уздоровлення це перед усіма вами.

17. А втім, я знаю, браття, що ви, як і старшини ваші, вчинили це несвідомо;

18. А Бог, як провістив устами всіх Своїх пророків постраждати Христові, так і вчинив.

19. Тож покайтеся і наверніться, щоб стерлися гріхи ваші,

20. Нехай же прийдуть часи розради від лиця Господнього і нехай пошле Він призначеного вам Ісуса Христа,

21. Котрого небо має прийняти до часу звершення всього, що казав Бог устами всіх святих Своїх пророків одвіку.

22. Мойсей сказав батькам: Господь Бог ваш висуне вам із братів ваших Пророка, як мене; підкоряйтеся Йому у всьому, що Він буде казати вам;

23. І станеться, що всіляка душа, котра не послухає Пророка того, винищиться з народу.

24. І всі пророки, від Самуїла і після нього, скільки їх було, всі провіщали оці дні.

25. Ви сини пророків і заповіту, котрого заповідав Бог батькам вашим, кажучи Авраамові: І в насінні твоєму благословляться всі племена землі.

26. Бог воскресив Сина Свого Ісуса, і до вас найперше послав Його благословити вас, відвертаючи кожного від недобрих учинків ваших.

Діяння 4 Перше гоніння на християн.

1. Коли вони промовляли до народу, до них наблизилися священики і старшини сторожі при храмі і саддукеї;

2. Невдоволені тим, що вони навчають народ і проповідують в Ісусі воскресіння із мертвих;

3. І наклали на них руки, і віддали їх під охорону до ранку: бо вже був вечір.

4. Багато з тих, що слухали, увірували; і число таких людей було близько п‘яти тисяч.

5. Другого дня зібралися в Єрусалимі провідники їхні й старшина, і книжники,

6. І Анна першосвященик, і Кайяфа та Іван, і Олександр та інші з роду першосвященичого;

7. Вони поставили їх посередині і запитували: Якою силою чи яким ім‘ям ви вчинили це?

8. Тоді Петро виповнився Духом Святим і сказав їм: Провідники народу і старшино ізраїльська!

9. Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він уздоровився,

10. То нехай стане відомо усім вам і всьому народові ізраїльському, що йменням Ісуса Христа із Назарету, Котрого ви розп‘яли, Котрого Бог воскресив із мертвих, Ним поставлений він перед вами уздоровленим.

11. Він якраз і є камінь, знехтуваний вами, що будують, але вчинився головним на розі, і немає ні в кому іншому порятунку.

12. Бо немає іншого Ймення під небом, що дане людям, котрим належало б нам урятуватися.

13. Побачивши сміливість Петра та Івана і запримітивши, що вони люди некнижні і прості, вони дивувалися; а тим часом упізнавали їх, що вони були з Ісусом;

14. Але бачили уздоровленого чоловіка, що стояв перед ними, і нічого не могли сказати всупереч.

15. І наказали їм вийти геть із синедріону, а самі радилися поміж собою,

16. Кажучи: Що нам учинити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалиму відомо, що ними вчинено явне диво, і ми не можемо відкинути цього;

17. Але, щоб уже не поширювалося це в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб не говорили про це Ймення нікому з людей.

18. І, прикликавши їх, наказали їм зовсім не говорити і не навчати про ймення Ісуса.

19. Але Петро та Іван сказали їм у відповідь: Поміркуйте, чи справедливо перед Богом – слухати вас більше, аніж Бога?

20. Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули.

21. Але вони, погрожуючи, відпустили їх, бо не знайшли можливости покарати їх, з причини народу, тому що всі прославляли Бога за скоєне;

22. Бо років сорок було тому чоловікові, в котрому звершилося це диво уздоровлення.

23. Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали, що говорили їм першосвященики і старшини;

24. А вони вислухали і однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико Боже, що утворив небо і землю і море, і все, що в них!

25. Ти устами батька нашого Давида, служника Твого, сказав Духом Святим: Чого заметушилися погани, і народи задумали марне?

26. Повстали царі земні, і князі зібралися разом на Господа і на Христа Його.

27. Бо справді зібралися в місті цьому на Святого Сина Твого Ісуса, помазаного Тобою, Ірод і Понтій Пилат з поганами і народом ізраїльським,

28. Щоб учинити те, що визначила рука Твоя і порада Твоя.

29. І нині, Господе, поглянь на погрози їхні і дай служникам Твоїм з усією сміливістю говорити слово Твоє,

30. Тоді, як Ти простягаєш руку Твою на уздоровлення і на вчинення ознак і чудес йменням Святого Сина Твого Ісуса.

31. І, за молитвою їхньою, захиталося місце, де вони були зібрані, і виповнилися всі Духом Святим і звіщали Слово Боже сміливо.

32. І в багатьох тих, що увірували, було одне серце і одна душа; і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне.

33. І Апостоли з великою силою засвідчували воскресіння Господа Ісуса Христа; і велика благодать була на всіх них.

34. Не було поміж ними жодного нужденного; бо всі, котрі володіли землями чи домами, продавали їх і приносили ціну проданого.

35. І клали до ніг Апостолів; і кожному давалося те, на що хтось мав потребу.

36. Так Йосія, названий від Апостолів Варнавою, що означає: Син утіхи, – левит, родом кіпрянин,

37. У котрого була своя земля, продав її, приніс гроші і поклав до ніг Апостолів.

Діяння 5 Гріх і смерть Ананії та Сапфіри.

1. А один муж на ім‘я Ананія, з дружиною своєю Сапфірою, продавши маєток,

2. Утаємничив із ціни, зі згоди дружини своєї, а деяку частку приніс і поклав до ніг Апостолів.

3. Але Петро сказав: Ананіє! Нащо ти дозволив сатані вкласти у серце твоє думку збрехати Духові Святому і втаємничити від ціни землі?

4. Те, чим ти володів, хіба не твоє було, і те, що ти надбав продажем, хіба не у твоїй владі було? Нащо ти поклав це в серце твоє? Ти збрехав не людям, а Богові.

5. Зачувши ці слова, Ананія упав і вмер: і великий страх виповнив усіх, хто чув це.

6. І підвелися юнаки і приготували його для похорону, а тоді вийшли і поховали.

7. А години за три по цьому прийшла й дружина його, не відаючи, що сталося.

8. Петро запитав її: Скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона сказала: Так, за стільки.

9. Але Петро сказав їй: Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось, входять у двері ті, що поховали чоловіка твого; і тебе також винесуть.

10. Раптом вона упала біля ніг його і вмерла, і юнаки, переконавшись, що вона мертва, винесли й поховали її біля чоловіка її.

11. І великий страх обгорнув всю церкву і всіх, хто чув це.

12. Руками Апостолів звершувалося в народі багато ознак і чудес; і всі однодушно були в притворі Соломоновім.

13. Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.

14. А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.

15. Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.

16. Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.

17. А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.

18. І руки свої наклали на Апостолів, і ув‘язнили їх у народній в‘язниці.

19. Але Ангел Господній вночі відчинив двері в‘язниці і, вивівши їх, сказав:

20. Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.

21. Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в‘язниці привести Апостолів.

22. Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в‘язниці і повернулися й доповіли,

23. Кажучи: В‘язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.

24. Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.

25. Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув‘язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.

26. Тоді старший сторожі пішов із служниками і привів їх без примусу, тому що боялися народу, щоб не забили їх камінням.

27. А коли привели їх, то поставили в синедріоні; і запитав їх першосвященик, кажучи:

28. Чи не заборонили ми вам суворо навчати про Ймення це? І ось, ви наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Того Чоловіка.

29. А Петро і Апостоли у відповідь сказали: Треба підкорятися більше Богові, аніж людям.

30. Бог батьків наших воскресив Ісуса, Котрого ви умертвили, повісивши на дереві.

31. Його підніс Бог правицею Своєю у Володаря і Рятівника, щоб дати Ізраїлеві каяття і прощення гріхів.

32. Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого Бог дав покірним Йому.

33. Зачувши це, вони аж спаленіли від гніву і вже змовлялися умертвити їх.

34. Підвівшися у синедріоні, один фарисей, на ім‘я Гамалиїл, учитель Закону, пошанований усім народом, наказав вивести Апостолів на незначний час.

35. А їм сказав: Мужі ізраїльські! Поміркуйте самі з собою про цих людей, що вам з ними вчинити:

36. Бо невдовзі перед цим з‘явився Тевда, маючи себе за когось великого, і до нього прилучилося майже чотириста чоловіків; але його вбили, і всі, котрі прислухалися до нього, розпорошилися й щезли.

37. Після нього під час перепису з‘явився Юда галілеянин, і прилучив до себе чимало народу; але й він загинув, а всі, що прислухалися до нього, порозбігалися;

38. І нині кажу вам, відчепіться од людей цих і залишіть їх: бо коли все це від людей і ці діяння від людей, то воно розпадеться.

39. А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; бережіться, щоб вам не стати супротивниками Бога.

40. Вони послухали його і, прикликавши Апостолів, били їх, і заборонили їм говорити про ймення Ісуса, а потому відпустили їх.

41. А вони пішли з синедріону, радіючи, що за ймення Господа Ісуса удостоїлися прийняти зневагу.

42. І всілякого дня у храмі і по домах не переставали навчати і благовістити про Ісуса Христа.

Діяння 6 Перші диякони.

1. За тих днів, коли учнів стало багато, почали елліністи нарікати на євреїв за те, що вдовиці їхні були знехтувані у щоденній роздачі потреб.

2. Тоді дванадцятеро Апостолів, скликавши громаду учнів, сказали: Не добре нам, залишивши слово Боже, дбати про столи;

3. Таким чином, браття, виберіть з-поміж себе сім чоловіків певних, виповнених Духом Святим і мудрістю: їх настановимо на це служіння.

4. А ми постійно будемо в молитві і в служінні Слова.

5. І все зібрання прихильно поставилося до цих замірів; і вибрали Стефана, мужа твердої віри, виповненого Духом Святим, і Пилипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і прозеліта Миколу з Антіохії, –

6. Їх поставили перед Апостолами, і вони, помолившись, поклали на них руки.

7. І слово Боже зростало, і число учнів вельми примножилося в Єрусалимі; і навіть із священиків чимало підкорилися вірі.

8. А Стефан, виповнений вірою і силою, звершував великі дива і ознаки в народі.

9. Декотрі з так званої синагоги лібертинців та кирінейців, і олександрійців, і декотрі з Килікії та Азії почали сперечатися із Стефаном;

10. Але не могли протистояти мудрості і Духові, котрим він говорив.

11. Тоді навчили вони декотрих сказати: Ми чули, як він казав лихі слова на Мойсея і на Бога.

12. І підбурили народ і старших, і книжників, і напали й схопили його, і повели до синедріону.

13. І поставили лжесвідків, котрі казали: Цей чоловік не перестає казати лихі слова на оце святе місце і на закон.

14. Бо ми чули, як він говорив, що Ісус із Назарету зруйнує це місце і змінить звичаї, котрі передав нам Мойсей.

15. І всі, що сиділи в синедріоні, дивлячись на нього, на Стефана, бачили обличчя його, немов лице Ангела.

Діяння 7 Проповідь Стефанова перед синедріоном.

1. Тоді сказав першосвященик: Чи так це?

2. Але він сказав: Мужі-браття і батьки! Послухайте! Бог слави постав перед батьком нашим Авраамом у Месопотамії передніше переселення його до Харану,

3. І сказав йому: Вийди із твоєї землі і з роду твого і з дому батька твого, і піди на землю, котру покажу тобі.

4. Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете;

5. І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним.

6. І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ.

7. Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці.

8. І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів.

9. Патріархи із заздрощів продали Йоcипа до Єгипту, але Бог був з ним.

10. І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм.

11. І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу.

12. А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше;

13. А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів.

14. Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п‘ять душ.

15. Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші.

16. І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського.

17. І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті.

18. До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа;

19. Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.

20. У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його.

21. А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина;

22. І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах.

23. А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих;

24. І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина.

25. Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли.

26. Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному?

27. Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами?

28. Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина?

29. Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини.

30. По закінченні сорока літ з‘явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум‘ї тернового куща, який палав.

31. Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:

32. Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися.

33. І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята;

34. Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту.

35. Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: “Хто тебе послав провідником і суддею? ”, цього Бог через Ангела, що з‘явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем.

36. Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.

37. Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь Бог ваш із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.

38. Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.

39. Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,

40. Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.

41. І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.

42. А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?

43. Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.

44. Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;

45. Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;

46. Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.

47. А Соломон спорудив Йому дім.

48. Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.

49. Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, говорить Господь, чи яке місце для спочину Мого?

50. Чи не Моя рука витворила все це?

51. Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.

52. Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,

53. Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.

54. Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.

55. А Стефан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,

56. І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.

57. Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.

58. А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.

59. І вбивали камінням Стефана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.

60. І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.

Діяння 8 Четверте переслідування християн.

1. А Савл заохочував убивство його. За тих днів сталося велике переслідування на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім Апостолів, розпорошилися по околицях юдейських та самарійських.

2. А поховали Стефана мужі побожні і вчинили великий плач по ньому.

3. А Савл терзав Церкву, вдираючись до осель, виволікав чоловіків і жінок і кидав до в‘язниці.

4. А тим часом, ті, що порозбігалися, ходили й благовістили Слово.