Друге Послання до Коринтян

2 Коринтян 1 Бог – Батько милосердя і всілякої втіхи.

1. Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, і Тимофій, брат, Церкві Божій, що в Коринті, з усіма святими по всій Ахаї, -

2. Благодать вам і мир від Бога, Вітця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3. Благословенний Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, Вітець милосердя і Бог усілякої втіхи,

4. Що втішає нас у всілякій нашій скорботі, щоб ми також могли втішати тих, що перебувають у скорботах тією втіхою, котрою Бог утішає нас самих.

5. Бо в міру того, як примножуються в нас страждання Христові, примножується Христом також і втіха наша.

6. Коли страждаємо ми, то страждаємо для вашої втіхи і порятунку, котрий звершиться подоланням тих самих страждань, котрі зносимо також ми самі;

7. І надія наша на вас тверда, чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи і порятунку, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так само і в радощах.

8. Бо ми не хочемо залишити вас, браття, у незнанні про скорботи наші, які сталися з нами в Азії3, тому що ми обтяжені були над міру і над силу, аж так, що вже не сподівалися залишитися живими.

9. Але самі в собі мали вирок на смерть, щоб сподіватися не на самих себе, але на Бога, що воскрешає мертвих;

10. Котрий якраз і визволив нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Котрого сподіваємося, що Він ще визволить нас,

11. З допомогою також вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, на клопотання багатьох, численні склали подяку за нас.

12. Бо похвала наша є свідченням совісті нашої, що ми в простоті і в угодній Богові щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою жили в мирі, надто ж у вас.

13. І ми пишемо вам не інше, а те, що ви читаєте, або розумієте і що, сподіваюся, до решти зрозумієте,

14. Оскільки частково ви вже зрозуміли, що ми будемо вашою похвалою так само, як ви нашою, у день Господа нашого Ісуса Христа.

15. І в цій певності я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви удруге одержали благодать,

16. І через вас перейти до Македонії, а вже з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене в Юдею.

17. Маючи такий намір, чи легковажно я вчинив? Чи, може, те, що я вчиняю, тілесно вчиняю, аж так, що в мене то " так, так", а то " ні, ні"?

18. Вірний Бог, що слово наше до вас не було то " так", а то " ні".

19. Бо Син Божий Ісус Христос, проповідуваний у вас нами, мною і Силуаном і Тимофієм, не був " так" і " ні", але в Ньому було " так! ";

20. Бо всі обітниці Божі в Ньому " так", і в Ньому " амінь! ", на славу Божу, через нас.

21. А Той, Хто нас із вами утверджує у Христі і Хто нас помазав, - є Бог,

22. Котрий і позначив нас і дав запоруку Духа у серця наші.

23. Бога закликаю за свідка про душу мою, що, милуючи вас, я донині не приходив до Коринту,

24. Не тому, що ми начебто беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви непохитні.

2 Коринтян 2 Належить простити тому, хто покаявся, щоб утішити його.

1. Отож, я зважив у собі не приходити до вас знову з гіркотою.

2. Бо, якщо я завдаю вам прикрости, то хто втішить мене, як не той, кому я завдав прикрости?

3. Те саме якраз я писав вам, щоб, як прийду, не зазнати прикростей від тих, за котрих мені належало радіти; бо я відносно усіх вас цілком певний, що моя радість є радістю також для всіх вас.

4. З великої скорботи і пригніченого серця я писав вам у рясних сльозах не для того, щоб засмутити вас, а щоб ви спізнали любов, котру я уповні маю до вас;

5. Якщо хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, щоб не сказати багатьох, - усіх вас також.

6. Для такого задосить цього покарання від багатьох,

7. Тож вам краще вже простити йому і втішити, щоб він не був надто поглинутий скорботою.

8. А тому прошу вас виявити йому любов.

9. Бо я з тією метою й писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в цьому ви слухняні.

10. А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо я також, якщо комусь простив за щось, то простив для вас через Особу Христа.

11. Щоб не завдав нам шкоди сатана; бо нам відомі його заміри.

12. Коли я прийшов до Троади для благовістя про Христа, хоч мені й відчинені були двері Господом;

13. Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію.

14. Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці.

15. Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть.

16. Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього?

17. Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі.

2 Коринтян 3 Де є Дух Господній, там царює воля.

1. Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас?

2. Ви - лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми.

3. Ви показуєте собою, що ви - лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам'яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця.

4. Таку певність ми маємо у Богові через Христа,

5. Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога.

6. Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить.

7. А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -

8. То чи не набагато кращим має бути служіння духа?

9. Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.

10. То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.

11. Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!

12. Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.

13. А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.

14. Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.

15. Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.

16. Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.

17. Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля.

18. А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.

2 Коринтян 4 Видиме – тимчасове, невидиме – вічне.

1. Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо;

2. Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом.

3. А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть.

4. Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.

5. Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса,

6. Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.

7. Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам;

8. Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай;

9. Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо.

10. Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому.

11. Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій.

12. Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас.

13. А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо,

14. Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами.

15. Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої.

16. Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється,

17. Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу,

18. Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне.

2 Коринтян 5 Усі мають з'явитися перед судом Христовим.

1. Бо знаємо, що коли земний дім наш, оця хатина, зруйнується, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.

2. Через те й зітхаємо, бажаючи одягнутися в небесне наше житло.

3. Та коли б нам навіть одягненими не виявитися голими.

4. Бо ми, перебуваючи в оцій хатині, зітхаємо під тягарем, тому що не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне було поглинуте життям.

5. Бо для цього й утворив нас Бог, і дав нам запоруку Духа.

6. Отож, ми завжди розкошуємо, хоч відаємо, що, оселившися в тілі, ми відсторонені од Господа;

7. Бо ми ходимо вірою, а не видінням, -

8. То ми розкошуємо і бажаємо за краще вийти з тіла і вселитися у Господа.

9. І тому ревно прагнемо, чи лишаємося в тілі, чи виходимо, бути Йому бажаними.

10. Бо всі ми мусимо з'явитися перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що вчинив, живучи в тілі, - добре чи лихе.

11. Отож, відаючи страх Господній, ми напучуємо людей, а Богові ми відкриті; сподіваюся, що відкриті також і вашій совісті.

12. Не знову являємо себе вам, але надаємо вам привід хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі вихваляються обличчям, а не серцем.

13. А якщо ми впадаємо в замішання - то для Бога; а якщо скромні, то для вас;

14. Бо любов Христова обгорне нас, що мислять так: Якщо один помер за всіх, то всі померли.

15. А Він за всіх помер, щоб ті, які живуть, уже не для себе жили, але для померлого за них і знову воскреслого.

16. Тому що віднині ми нікого не знаємо за плоттю; а якщо й знали Христа за плоттю, то нині вже не знаємо.

17. Отож, хто у Христі, той нове творіння; старожитнє минуло, а тепер усе нове.

18. Але ви від Бога, що Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,

19. Тому що Бог у Христі примирив із Собою світ, не поставив за провину людям їхні злочини, і дав нам слово примирення.

20. Отож, ми - посланці для Христа, і хоча Сам Бог закликає вас через нас, ми благаємо вас від ймення Христового: Примиріться з Богом!

21. Бо Того, Хто не відав гріха, він учинив для нас пожертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом.

2 Коринтян 6 Сила служіння Богові виявляється у слові істини.

1. А ми, як співробітники, благаємо вас, аби благодать Божу ви не прийняли марно.

2. Бо сказано: Сприятливого часу Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобі. Ось, тепер час сприятливий, ось, тепер день порятунку.

3. Ми нікому ні в чому спотикання не чинимо, щоб не зазнало глуму наше служіння,

4. Але у всьому являємо себе як служники Божі, у великім терпінні, в лихоліттях, в нуждах, у тіснотах обставин,

5. Під ударами, у в'язницях, у переслідуваннях, у праці, в недосипанні, у постах,

6. У чистоті, в розважливості, у доброму серці (великодушності), у доброті, в Дусі Святому, у неупередженій любові,

7. У слові істини, в силі Божій, зі зброєю правди у правій і лівій руці,

8. У честі і безчесті, у глумі і в похвалі; нас мають за облудників, але ми вірні.

9. Ми незнані, але нас упізнають, нас вважають померлими, та ось, ми живі; нас карають, але ми не вмираємо;

10. Нам завдають прикрощів, а ми завжди радіємо; ми вбогі, але багатьох збагачуємо; ми нічогісінько не маємо, але володіємо всім.

11. Уста наші відкриті до вас, коринтяни, і серце наше розширене.

12. Вам не затісно в нас, але в серцях ваших тісно.

13. В однакову відплату, - кажу, немов моїм дітям, - поширтеся й ви.

14. Не схиляйтеся під чуже ярмо з невірними; бо яке спілкування праведности із беззаконням? Що спільного у світла з пітьмою?

15. Яка згода поміж Христом і Веліяром? Або яка співучасть вірного з невірним?

16. Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви - храм Бога живого, як сказав Бог: Вселюся в них і буду ходити в них; і буду їхнім Богом і вони будуть Моїм народом.

17. А тому вийдіть з-поміж них і відділіться, каже Господь, і не торкайтеся нечистого, і Я прийму вас;

18. І буду вам Батьком, і ви будете Моїми синами і донями, - каже Господь Вседержитель.

2 Коринтян 7 Печаль світська і печаль заради Бога.

1. Отож, улюблені, маючи такі обітниці, очистимо себе від усілякої мерзоти плоті і духа, звершуючи святість у страхові Божому.

2. Умістіть нас! Ми нікого не образили, нікому не зашкодили, ні від кого не сподівалися користі.

3. Не для осуду кажу; бо я передніше сказав, що ви в серцях наших, аж так, щоб разом і вмерти, і жити.

4. Я вельми сподіваюся на вас, дуже хвалюся вами; і я виповнений втіхою, збагачений радістю за всілякої скорботи нашої.

5. Бо коли ми прийшли в Македонію, плоть наша не відала жодного спокою, а ми були в утисках звідусіль: зовні - напади, всередині - острах.

6. Але Бог, що втішає покірних, дав нам утіху появою Тита,

7. І не лише появою його, але й утіхою, котрої він зазнав од вас, переповідаючи про вашу старанність, про ваші плачі, про вашу ревність за мною, то я ще більше радів.

8. А тому, якщо я завдав вам жалю Посланням, не шкодую, хоч, було, пожалкував; оскільки бачу, Послання те якраз завдало вам жалю, а втім, на певний час.

9. Тепер я радію не тому, що ви зажурилися, а тому, що зажурилися на каяття; бо зазнали журби заради Бога, аж так, що ні в чому не зазнали від нас шкоди.

10. Бо скорбота заради Бога спричиняє непохитне каяття для порятунку, а скорбота світська спричиняє смерть.

11. Бо те саме, що ви зажурилися заради Бога, подивіться, яку спричинило у вас старанність, які виправдання, яке обурення на вияв гріха; який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.

12. Отож, якщо я писав до вас, то не заради того, хто образив, і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше за вас перед Богом.

13. А тому ми маємо втіху від вашої втіхи; а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли його духа;

14. Отож, я не залишився в соромі, якщо чимось про вас хвалився перед ним; але так, як ми повідували вам всю істину, так само й перед Титом похвала наша виявилася справжньою;

15. І серце його вельми прихильне до вас, коли згадує про послух всіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.

16. Тож радію, що в усьому можу покластися на вас.

2 Коринтян 8 Гостинність і щирі дари є доказом християнської любови.

1. Більше того, повідомляємо вам, браття, про благодать Божу, даровану церквам македонським;

2. Бо вони серед великого випробування скорботами виповнені радістю, і глибока убогість їхня збагатилася багатством їхньої щирости;

3. Бо вони добродійні в міру сили своєї і понад силу, - я тому свідок.

4. Вони вельми переконливо просили нас прийняти дара і участь їхню в служінні святині;

5. І не лише те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, - Господові, а потім також нам, з волі Божої;

6. А тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і скінчив у вас також цю добру справу.

7. І оскільки ви багаті вірою і словом, і пізнанням, і всілякою ревністю, і любов'ю вашою до нас, - так само збагачуйтеся й цією доброчинністю.

8. Кажу це не у вигляді наказу, але ревністю інших відчуваю щирість також і вашої любови.

9. Бо ви спізнали благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатий, зубожів заради вас, щоб ви збагатилися Його зубожінням.

10. Я даю на те пораду: бо це корисне вам, котрі не лише почали це чинити, але й бажали цього ще з минулого року.

11. Звершіть же тепер саму справу, щоб, чого ревно бажали, те й було звершене в міру можливости.

12. Бо якщо є гаряча ревність, то вона приймається з огляду на те, хто що має, а не на те, чого не має.

13. Хай не буде для інших полегшення, а для вас тягарем, але, щоб рівність була для всіх.

14. Нині ваш достаток нехай доповнює їхні нестатки; а пізніше їхній достаток доповнюватиме ваші нестатки, аби рівність була.

15. Як написано: Хто зібрав багато, не мав зайвого; а хто - мало, не мав нестачі.

16. Дяка Богові, що вклав у Титове серце таку ж ревність до вас;

17. Бо, хоч я просив його, проте він, будучи вельми старанним, пішов до вас самохіть.

18. Ми послали з ним також брата, котрого по всіх церквах хвалять за проповідь Євангелії.

19. І при цьому вибраного від церков сприяти нам для цього доброчинства, котрому ми служимо для слави Самого Господа і згідно з вашою ревністю,

20. Остерігаючись того, щоб нам не зазнати дорікання від когось при такій щедрості приношень, котрі довіряються нашому служінню;

21. Бо ми дбаємо про добре не лише перед Господом, але й перед людьми.

22. Ми послали з ними й брата нашого, котрого ревність часто була перевірена, і котрий нині ще старанніший з великої певности, яку я маю щодо вас.

23. Що стосується Тита, - це мій приятель і співробітник у вас; а щодо братів наших, - це посланці церков, і слава Христова.

24. Отож, перед обличчям церков дайте їм доказа любови вашої і того, що ми справедливо хвалимося вами.

2 Коринтян 9 Щедрість коринтянської церкви

1. А втім, для мене зайве писати вам про допомогу святим,

2. Бо я знаю ревність вашу, і хвалюся вами перед македонянами, що Ахая готова ще з минулого року; і ревність ваша заохотила багатьох.

3. А братів я послав для того, аби похвала моя про вас не виявилася марною в цьому разі, але щоб ви, як я казав, були готові,

4. Щоб, коли прийдуть зі мною македонці і застануть вас неготовими, не залишилися у соромі ми, - не кажу ви, - похвалившися такою певністю.

5. Тому я вважав за необхідне вблагати братів, щоб вони наперед пішли до вас і передніше потурбувалися, аби сповіщене вже благословення ваше було готове, як благословення, а не як примусовий дар.

6. А до цього скажу: хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а хто сіє щедро, той щедро буде жати.

7. Кожний виділяй, як на серце ляже, не з прикрістю і не з примусу; бо любить Бог того, хто доброчесно дає.

8. А Бог спроможний збагатити вас всілякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всілякий достаток, були багаті на всяку добру справу,

9. Як написано: Витратив, роздав убогим; правда його буде довіку.

10. А той, що дає насіння сівачеві та хліб на їжу, - нехай подасть рясно посіяному вами, і примножить плоди правди вашої,

11. Щоб усім ви багатими були на всіляку щедрість, котра через нас учиняє подяку Богові.

12. Бо справа служіння цього не лише доповнює нужду святих, але викликає також у багатьох щедрі подяки Богові;

13. Вони бачать досвід цього служіння і прославляють Бога за послух Євангелії Христовій, котру ви сповідуєте, і за щире спілкування з ними і з усіма,

14. Молячись за вас, з прихильности до вас, за повноту Божої благодаті у вас.

15. Дяка Богові за невимовний дар Його!

2 Коринтян 10 Коли хвалишся, Господом хвалися.

1. А я, Павло, котрий особисто поміж вами скромний, а заочно супроти вас сміливий, переконую вас покірністю і ласкавістю Христовою.

2. Прошу, щоб мені, як прийду, не вдаватися до тієї твердої сміливости, котру гадаю застосувати супроти деяких, котрі мають помисли про нас, що ми чинимо за плоттю.

3. Бо ми, ходячи у плоті, не боремося із спонук тілесних;

4. Тому що зброя нашої борні не тілесна, але могутня Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо заміри,

5. І всіляку зарозумілість, що повстає супроти науки Божої, і полонимо усілякі помисли на послух Христові.

6. І готові покарати будь-який непослух, коли ваш послух звершиться.

7. Чи на особу ви дивитеся? Хто певний в собі, що він Христів, той сам у собі розміркуй, що, коли він Христів, так само й ми Христові.

8. Бо якби я почав ще більше хвалитися нашою владою, котру Господь дав нам на розбудову, а не на руйнування ваше, то не залишився б у соромі.

9. А втім, нехай не виникне підозра, що я страхаю вас тільки посланнями.

10. Оскільки дехто запевняє, що в посланнях він суворий і сильний, а коли особисто присутній, то слабкий, і оповідь його невиразна,

11. Такий нехай знає, що, які ми на словах у посланнях заочно, такі самі й у справах особисто.

12. Бо ми не сміємо співставляти чи порівнювати себе з тими, що самі себе підносять: вони самі себе вимірюють собою і порівнюють себе з собою нерозумно.

13. А ми не без міри хвалитися будемо, але за мірою спадку, котрого визначив нам Бог такою мірою, щоб сягнути й до вас.

14. Бо ми не напружуємося над міру, як такі, що не сягнули до вас, тому що досягнули аж до вас Євангелією Христовою;

15. Ми не хвалимося над міру, не чужою працею, але маємо надію, що коли зростатиме віра ваша уповні, збільшити у вас наші зусилля,

16. Щоби в інших місцях проповідувати Євангелію, а не хвалитися готовим, на чужому терені.

17. А хто хвалиться, хвалися в Господі.

18. Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але той, кого хвалить Господь.

2 Коринтян 11 Ревність у Господі не відбереться.

1. О, якби ви хоч трішки зважили на мою нерозважливість! Але ви поблажливі до мене.

2. Бо я ревно дбаю про вас із ревністю Божою, тому що я заручив вас єдиному мужеві, щоби поставити перед Христом чистою дівою.

3. Але боюся, щоб, як змій підступом своїм звабив Єву, так само й ваш розум не пошкодився, ухилившися від простоти у Христі.

4. Тому що, якби хтось, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, котрого ми не проповідували, або, якби ви одержали іншого духа, котрого не одержали, або іншу добру вість, котрої не приймали, - то ви були б вельми поблажливі до того.

5. Але я гадаю, що в мене ні в чому немає вади, якщо порівняти з вищими Апостолами;

6. Хоч я є незграбний у слові (у мові), але не в пізнанні. Втім, ми в усьому цілком вам відомі.

7. Чи згрішив я тим, що принижував себе, аби піднести вас, тому що безоплатно проповідував вам Євангелію Божу?

8. Іншим церквам я завдавав певних витрат, бо діставав од них плату за служіння вам; і, коли був у вас, хоч зазнав нестатків, нікого не обтяжив.

9. Бо нестатки мої надолужували брати, що прийшли з Македонії; та й у всьому я прагнув і прагнутиму не бути для вас тягарем.

10. За істиною Христовою в мені скажу, що похвала оця не відбереться в мене у краях Ахайських.

11. А чому я так учиняю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але, як учиняю, так само й буду вчиняти,

12. Щоб не дати приводу тим, що шукають приводу, аби вони, чим хваляться, в тому виявилися такими ж, як ми.

13. Бо такі лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових.

14. І не дивно: тому що сам сатана прибирає вигляду Ангела світла,

15. А тому не є чимось великим те, що й служителі його прибирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде згідно з діяннями їхніми.

16. І ще скажу: хай же ніхто не вважає мене нерозважливим; а коли не так, то прийміть мене, хоча б як нерозважливого, щоб і мені бодай трішки похвалитися.

17. Що скажу, те скажу не в Господі, а мовби в безумі з такою сміливістю на похвалу;

18. Через те, що чимало хваляться за плоттю, то я також буду хвалитися.

19. Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних.

20. Ви терпите, коли вас рабами вчиняють, коли хтось об'їдає, коли хтось оббирає, коли хтось величається, коли хтось б'є вас в обличчя.

21. На сором кажу, що на це в нас бракувало сили. А якщо хтось сміє хвалитися чимось, то скажу з нерозважливости, - що смію також і я.

22. Вони євреї? І я ізраїльтянин! Насіння Авраамове? І я.

23. Христові служителі? У безумі кажу: Я більше. Я багато більше був у праці, невимірно в ранах, більше у в'язницях і багато разів у смертельній небезпеці.

24. Від юдеїв п'ять разів я прийняв був сорок ударів без одного;

25. Тричі били мене киями, одного разу камінням побили, тричі я гинув на морі з кораблем, день і ніч пробув на глибині морській;

26. Багато разів бував у мандрівках, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у загрозі від свого народу, у загрозі від поганів, у небезпеках в місті, в небезпеках пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках поміж лжебратами,

27. У праці і виснаженні, часто в недосипанні, у голоді і в спразі, часто в пості, на холоді і наготі.

28. Окрім сторонніх пригод, у мене щоденно юрмляться люди, й піклуються про всі церкви.

29. Хто знемагає, з ким би я не знемігся? Хто спокушається, за кого б я не розпалювався?

30. Якщо належить мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю своєю.

31. Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, благословенний навіки, відає, що я не обманюю.

32. У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене; але мене в коші спустили з вікна по стіні, і я уникнув його рук.

2 Коринтян 12 Сила благодаті Христової звершується у немощах віруючого.

1. Не корисно мені хвалитися; бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.

2. Знаю чоловіка у Христі, котрий чотирнадцять років тому, - чи в тілі - не відаю, чи поза тілом - не знаю: Бог знає, - піднесений був аж до третього неба.

3. І знаю про такого чоловіка, - лише не відаю у тілі, чи поза тілом: Бог знає, -

4. Що він був узятий до раю і чув слова несказанні, котрі людині годі переказати.

5. Таким чоловіком можу хвалитися; а собою не похвалюся, хіба що немочами моїми.

6. А втім, якщо я захочу хвалитися, не буду нерозумний, тому що скажу істину; але я утримуюся, щоб хтось не подумав про мене більше, аніж у мені бачить, або від мене чує.

7. І щоб я не величався через надзвичайність одкровення, дане мені жало у плоть, ангела сатани, обтяжувати мене, щоб я не величався.

8. Тричі благав я Господа, щоб віддалив його від мене,

9. Але Господь сказав мені: Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя звершується в немочі. І тому я краще хвалитимуся своїми немочами, щоб жила в мені сила Христова.

10. А тому я розкошую в недугах, в образах, в бідуванні, у переслідуваннях, в утисках за Христа: бо коли я немічний, тоді міцний.

11. Я дійшов до безуму у хвальбі: ви мене до цього спонукали. Вам належало б хвалити мене, бо в мене ні в чому немає вади з огляду на значущість Апостолів, хоч я ніщо:

12. Ознаки Апостола виявилися поміж вами всіляким терпінням, знаменнями, дивами й силами.

13. Бо чого вам бракує з огляду на інші церкви, то хіба того, що я сам не був тягарем для вас? Даруйте мені цю провину!

14. Ось утретє я готовий рушити до вас, і не буду обтяжувати вас, бо я шукаю не вашого, а вас. Не діти мусять збирати маєтности для батьків, але батьки для дітей.

15. Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я найменше любий вам.

16. Припустимо, що сам я не обтяжував вас, та, як хитрун, лукавством брав од вас.

17. Та чи користався я чимось од вас через когось з отих, кого послав до вас?

18. Я ублагав Тита і послав з ним одного з братів: Чи Тит скористався чимось від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не одним шляхом ходили?

19. Чи не гадаєте також, що ми лише виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом у Христі, і все це, улюблені, вам на науку.

20. Бо я маю острах, щоб, коли прийду, не знайти вас такими, якими не бажаю, і щоб ви також не побачили мене таким, яким не хочете: щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, обмов, чванства, зарозумілости й безладдя,

21. Щоб знову, коли прийду, не зневажив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, котрі згрішили передніше, і не покаялися за нечистоту, блудодіяння, непристойності, які вчиняли.

2 Коринтян 13 Маємо досліджувати себе в силі благодаті Христової.

1. Утретє вже йду до вас: при вустах двох чи трьох свідків буде твердим усіляке слово.

2. Я попереджав і попереджаю, наче перебуваючи у вас удруге, і тепер, відсутній, пишу найперше тим, що згрішили, та всім іншим, що коли знову прийду, - не помилую.

3. Ви шукаєте доказів, чи Христос озивається в мені: Він не безсилий для вас, проте сильний у вас.

4. Бо хоч Він був розп'ятий у немочі, зате живий силою Божою; і ми також, хоч недужі в Ньому, зате будемо жити з Ним силою Божою у вас.

5. Випробовуйте (досліджуйте) самі себе, чи у вірі ви? Самі себе перевіряйте. Чи ви не знаєте самі себе, що Ісус Христос в вас? Хіба що ви не такі, якими маєте бути.

6. А про нас, я сподіваюся, дізнаєтеся, що ми такі, якими мусимо бути.

7. Благаємо Бога, щоб ви не чинили жодного лиха, не для того, щоб нам показати, якими маєте бути; але щоб ви чинили добро, хоч би ми здавалися не такими, якими мусимо бути.

8. Бо ми не міцні супроти істини, але міцні за істину.

9. Ми радіємо, коли ми немічні, а ви міцні; хоч за це й молимося, - про вашу досконалість.

10. Тому й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вчинити силою влади, що її дав мені Господь на розбудову, а не для руйнування.

11. А втім, браття, радійте, удосконалюйтеся, втішайтеся, будьте однодумцями, сумирні, - і Бог любови й миру буде з вами.

12. Вітайте один одного поцілунком святим. Вітають вас усі святі.

13. Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Вітця, і єднання Святого Духа з усіма вами. Амінь.