Євангелія від Матвія 2 страница

32. А коли ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого і біснуватого.

33. І коли демона Він прогнав, німий почав говорити. І народ вельми дивувався і казав: Ніколи не було подібного в Ізраїлі.

34. А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського!

35. І ходив Ісус по всіх містах і поселеннях, навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства і уздоровлював усіляку недугу і всіляку неміч у людях.

36. Він бачив юрби народу, і пожалів їх, бо вони були виснажені і розпорошені, як вівці, котрі не мають пастиря.

37. Тоді сказав учням Своїм: Жнива багато, а женців мало;

38. Тож благайте Володаря жнива, щоб вислав женців на ниву Свою.

Матвія 10

1. І покликав Він дванадцятьох учнів Своїх, і дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і уздоровлювати всіляку недугу, і всіляку неміч.

2. А дванадцять Апостолів мали такі ймення: перший Симон, названий Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іван, брат його;

3. Пилип і Варфоломій, Хома і митник Матвій, Яків Алфеїв і Тадей;

4. Симон Кананіт і Юда Іскаріот, той, що зрадив Його.

5. Оцих дванадцятеро Апостолів послав Ісус і заповідав їм кажучи: На шлях поганів не ходіть, і в місто самарянське не заходьте;

6. А йдіть найперше до загиблих овечок дому Ізраїлевого;

7. А як будете ходити, то проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне;

8. Недужих уздоровлюйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте, даром дістали, даром давайте.

9. Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ані міді до своїх поясів.

10. Ні торби в дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці. Бо трудівник вартий поживи.

11. До якого б міста чи поселення ви не зайшли б, довідайтеся, хто в ньому достойний, і там залишайтеся, доки не вийдете;

12. А коли заходите до оселі, вітайте її: Мир оселі цій;

13. І якщо оселя буде достойна, то мир ваш прийде на неї; а якщо не буде гідною, то мир ваш до вас повернеться.

14. А якщо хтось не прийме вас, і не дослухається до ваших слів, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших;

15. Істину кажу вам: Утішливіше буде землі содомській і гоморській судного дня, аніж місту тому.

16. Ось, Я посилаю вас, мов овець поміж вовків: тож будьте мудрі, як змії, і прості, мов голуби.

17. Остерігайтеся людей: бо вони будуть віддавати вас синедріонам і в синагогах ваших будуть бити вас,

18. І поведуть вас до правителів і царів за Мене, для свідчення перед ними і поганами.

19. Та коли будуть віддавати вас, не турбуйтеся, як чи що сказати; бо тієї ж миті дано буде вам, що сказати.

20. Бо ви не будете говорити, але Дух Батька вашого говоритиме в вас.

21. І брат брата віддасть на смерть, і батько – сина, і повстануть діти на батьків і умертвлять їх.

22. І будете ненависними за ймення Моє; однак той, хто витримає до кінця, врятується.

23. А коли будуть вас переслідувати в одному місті, втікайте до другого. Бо правду вам кажу: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Людський.

24. Учень не вищий від учителя, і служник не вищий від господаря свого:

25. Задосить для учня, щоб він був, як учитель його, і для служника, щоб він був, як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не назвуть так тим паче й домашніх його?

26. Отож, не бійтеся їх: бо немає нічого утаємниченого, що не виявилося б, і таємного, що не стало б відомим.

27. Що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і що на вухо чуєте, проповідуйте на дахах.

28. І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні.

29. Чи не дві маленькі пташки продаються за асарій? І жодна з них не впаде на землю без [волі] Батька вашого;

30. А на вашій голові навіть волосся все пораховане;

31. Тому не бійтеся: ви кращі від багатьох малих птахів.

32. Отож, кожного, хто сповідує Мене перед людьми, того сповідуватиму і Я перед Батьком Моїм Небесним.

33. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся і Я його перед Батьком Моїм Небесним.

34. Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, але меч;

35. Бо Я прийшов розділити чоловіка з батьком його, і дочку з матір‘ю її, і невістку із свекрухою її.

36. І вороги людині – домашні її.

37. Хто любить батька чи матір більше, аніж Мене, не достойний Мене; і хто любить сина чи доньку більше, аніж Мене, не достойний Мене;

38. І хто не бере хреста свого і не йде слідом за Мною, той не достойний Мене.

39. Той, що збереже життя своє, втратить його; а той, що втратить життя своє заради Мене, збереже його.

40. Хто приймає вас, Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто Мене послав;

41. Хто приймає пророка в ім‘я пророка, дістане нагороду пророка, і хто приймає праведника, в ім‘я праведника, дістане нагороду праведника.

42. А хто напоїть одного з малих оцих тільки чашою холодної води, в ім‘я учня, істину кажу вам, не втратить нагороди своєї.

Матвія 11

1. І коли скінчив Ісус наставляти дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх.

2. А Іван, коли почув у в‘язниці про діяння Христові, послав двох учнів своїх

3. Запитати в Нього: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи наджидати нам іншого?

4. І сказав їм Ісус у відповідь: Підіть і скажіть Іванові, що чуєте і бачите:

5. Сліпі стають зрячими і кульгаві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Вість.

6. І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме.

7. А коли вони пішли, Ісус почав говорити народові про Івана: На що ходили ви в пустелю подивитися? Чи на тростину, котру вітер хитає?

8. На кого ви дивитися ходили? Чи на чоловіка, зодягнутого в м‘яку одежу? Ті, хто носить м‘який одяг, у царських палатах живуть.

9. Тоді на кого дивитися ви ходили? На пророка? Так, повідую вам, навіть більше, ніж пророка.

10. Бо він той, про кого написано: Ось, Я посилаю посланця Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.

11. Істину кажу вам: Із народжених жінками не поставав більший від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Небеснім більший від нього.

12. А від днів Івана Хрестителя донині Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусилля, здобувають його.

13. Бо всі пророки й Закон провістили до Івана.

14. І, якщо хочете прийняти, він є Ілля, котрому належало прийти.

15. Хто має вуха чути, нехай почує!

16. До кого ж цей рід прирівняю? Він схожий на дітей, котрі сидять на вулиці і звертаються до своїх приятелів,

17. І кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам сумних пісень, а ви не ридали.

18. Бо прийшов Іван, не їсть, не п‘є; і кажуть: У ньому демон.

19. Прийшов Син Людський, їсть і п‘є, і кажуть: Ось чоловік, котрий любить їсти і пити вино, друг митникам і грішникам. І виправдана премудрість дітьми її.

20. Тоді почав Він докоряти містам, у котрих найбільше виявлялася сила Його, через те, що вони не покаялися:

21. Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні явлені були сили, котрі явлені у вас, то давно вони у веретищах і попелі покаялися б.

22. Але повідую вам: Тирові і Сидонові буде легше судного дня, аніж вам.

23. І ти, Капернауме, що до неба піднявся, до пекла зійдеш. Бо якби у Содомі явлені були сили, явлені в тобі, то він залишився б до нинішнього дня.

24. Але повідую вам, що землі содомській легше буде судного дня, аніж тобі.

25. О тій порі, коли продовжував слово, Ісус сказав: Прославляю Тебе, Батьку, Господе неба і землі, що Ти утаємничив це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам.

26. Так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.

27. Усе передане Мені Батьком Моїм, і ніхто не знає Сина, окрім Батька; і Батька ніхто не знає, окрім Сина, і кому Син хоче відкрити.

28. Прийдіть до Мене, всі стомлені й обтяжені, і Я заспокою вас!

29. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я покірний і сумирний серцем; і знайдете спокій душам вашим.

30. Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий.

Матвія 12

1. Під ту пору проходив Ісус у суботу засіяними ланами; а учні Його вже виголодніли, і почали зривати колоски і їсти.

2. Коли фарисеї побачили це, то сказали Йому: Ось, учні Твої чинять те, чого не можна вчиняти в суботу.

3. А Він сказав їм: Хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли він був голодний, і ті, що були з ним?

4. Як він зайшов до Божого дому і їв хліби показні, котрих не можна було їсти ні йому, ні тим, що були з ним, а лише священикам?

5. Або чи не читали ви в Законі, що в суботи священики у храмі порушують суботу, однак не мають провини?

6. Але повідую вам, що тут Той, Хто більший від храму;

7. Якби ви знали, що означає: Милости хочу, а не пожертви, то не осудили б безвинних;

8. Бо Син Людський є Господь також і суботи.

9. І, відійшовши звідти, прийшов Він до синагоги їхньої.

10. І ось, був там чоловік, що мав висхлу руку. І запитали в Ісуса, щоб звинуватити Його: Чи можна уздоровлювати в суботу?

11. А Він сказав їм: Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона в суботу впаде до ями, не візьме її і не витягне?

12. Наскільки ж людина краща від вівці! Отож, можна і в суботу чинити добро.

13. Тоді сказав чоловікові тому: Простягни руку твою. І він простягнув, і стала вона здоровою, як друга.

14. А фарисеї, як вийшли, радилися поміж собою супроти Нього, у який спосіб погубити Його. Але Ісус дізнався про це, і пішов звідти.

15. І пішла за Ним сила (багато) народу, і Він уздоровив їх усіх.

16. І заборонив їм зголошувати про Нього,

17. Нехай справдиться сказане через пророка Ісаю, котрий повідав:

18. Ось, Слуга Мій, Котрого Я вибрав, улюблений Мій, до Котрого прихилилась душа Моя; вкладу Духа Мого в Нього; і звістить народам суд;

19. Не заперечить, не заволає, і ніхто не почує на вулицях крику Його;

20. Тростини надламаної не доламає, і гнота тліючого не загасить, аж доки не звершить суду перемоги;

21. І на ймення Його будуть сподіватися народи.

22. Відтак привели до Нього біснуватого, сліпого й німого; і уздоровив його, і сліпий та німий почав говорити і бачити.

23. І дивувався увесь народ, і казав: Чи не цей Христос (Месія), Син Давидів?

24. А фарисеї, коли почули [про це], сказали: Він виганяє демонів не інакше, як [силою] Вельзевула, князя бісівського.

25. Але Ісус, знаючи помисли їхні, сказав їм: Усіляке царство, що розділиться саме в собі, спорожніє; і всіляке місто чи дім, що розділиться сам у собі, не встоїть.

26. І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився сам із собою: яким чином устоїть царство його?

27. І якщо Я [силою] Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю [силою] виганяють? Тому вони будуть вам суддями.

28. А коли Я Духом Божим виганяю бісів, то звичайно ж сягнуло вас Царство Боже.

29. Або: як може хтось зайти в дім сильного і пограбувати речі його, якщо передніше не зв‘яже сильного, і тоді пограбує дім його.

30. Хто не зі Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

31. А тому кажу вам: Усілякий гріх і хула простяться людям, а зневага (хула) на Духа не проститься людям.

32. Якщо хтось скаже слово на Сина Людського, то проститься йому; а якщо хтось скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому світі, ні в прийдешньому.

33. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим, або визнайте дерево недобрим і плід його недобрим; бо дерево пізнається з плоду.

34. Породження гадюче! Як ви можете говорити добре, коли самі недобрі? Тому що від повноти серця уста промовляють.

35. Добра людина з доброго скарбу добре виносить; а людина лиха з лихого скарбу лихе виносить.

36. Кажу вам, що за будь-яке пусте слово, котре вимовлять люди, дадуть вони відповідь судного дня.

37. Бо від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх будеш засуджений.

38. Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю! Ми хочемо побачити від тебе якесь диво.

39. Але Він сказав їм у відповідь: Рід лукавий і перелюбний шукає дива; і диво не дається йому, окрім дива Йони пророка;

40. Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі.

41. Ніневітяни постануть на суд з родом оцим і засудять його, бо вони покаялися від проповіді Йонової; і ось, тут більший Йони.

42. Цариця південна постане на суд з родом оцим і засудить його; бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.

43. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає місцинами безводними, шукаючи спокою, і не знаходячи.

44. Тоді каже: Повернуся до мого дому, звідки я вийшов. І коли прийде, знаходить [його] незайнятим, заметеним та прибраним;

45. Тоді йде і бере з собою семеро інших духів, ще зліших від нього, і зайдуть, і живуть там; і трапляється, що для чоловіка того останнє є гіршим від попереднього. Так буде також і з цим недобрим родом.

46. А коли Він ще промовляв до народу, матір і брати Його стояли перед [домом] – хотіли говорити з Ним.

47. І хтось сказав Йому: Ось, Матір Твоя і брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.

48. А Він сказав у відповідь тому, що озвався: Хто Матір Моя, і хто брати Мої?

49. Він показав рукою Своєю на учнів Своїх і сказав: Ось матір Моя і брати Мої;

50. Бо хто буде виконувати волю Батька Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і матір.

Матвія 13

1. Того дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.

2. І зібралася до Нього сила народу, аж так, що Він зайшов у човен і присів, а увесь народ стояв на березі.

3. І навчав їх багато притчами, кажучи: Ось, вийшов сівач сіяти;

4. І коли він сіяв (зерна), то деяке впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його;

5. А деяке впало на місцину кам‘янисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока;

6. Та коли зійшло сонце, зав‘яло, і через те, що не мало (належного) коріння, засохло;

7. А деяке впало у терни, і терня виросло, й заглушило його;

8. А деяке впало на родючий грунт і принесло плід: одне у стократ, друге – в шістдесят, а деяке в тридцятеро.

9. Хто має вуха слухати, нехай чує!

10. Учні наблизилися і запитали у Нього: Нащо притчами говориш до них?

11. Він сказав їм у відповідь: Через те, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано;

12. Бо хто має, то дасться йому і примножиться; а хто не має, у того відбереться й те, що має;

13. Тому й повідую їм притчами, що вони дивляться і не бачать, слухають та не чують, і не розуміють;

14. І справджується над ними пророцтво Ісаї, котре повідує: Слухом почуєте, і не зрозумієте, і очима дивитися будете, і не побачите;

15. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами з натугою чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима, і не почують вухами, і не втямлять серцем, і нехай не звернуться, щоб Я уздоровив їх.

16. А ваші очі щасливі, що бачать, і вуха ваші, бо чують.

17. Бо правду кажу вам, що численні пророки і праведники бажали бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

18. А ви ось вислухайте (і пізнайте) [значення] притчі про сіяча:

19. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його: ось кого засвідчує посіяне при дорозі.

20. А посіяне на кам‘янистій місцині означає того, хто чує слово і відразу з радістю приймає його;

21. Але не має в собі коріння і нестійкий: коли надходить скорбота, або ж гоніння за слово, миттю піддається спокусі.

22. А посіяне в тернях означає того, хто чує слова, але клопоти світу цього та омана багатства глушать слово, і воно залишається без плоду.

23. А посіяне на родючому грунті означає того, хто слухає слово і розуміє, і плід він приносить, аж так, що один приносить плід у стократ, інший в шістдесят, а ще інший – у тридцятеро.

24. І другу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму.

25. Та коли люди спали, прийшов ворог його і насіяв поміж пшеницею плевелів, і зник.

26. Коли зійшло вруно і показався колос, тоді з‘явилися й плевели.

27. Та ось, прийшли служники до господаря (поля) і сказали йому: Пане! Хіба не добре насіння сіяв ти на полі твоєму? То звідки ж на ньому плевели?

28. А він сказав їм: Ворог людський учинив це. А служники сказали йому: Хочеш, ми підемо, і виберемо їх?

29. Та він сказав їм: Ні, бо, виполюючи плевели, ви повириваєте разом з ними пшеницю;

30. Залишіть їх, нехай разом ростуть до жнив; і в пору жнивну я скажу женцям: Зберіть передніше плевели та пов‘яжіть їх у в‘язочки, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть до засіків моїх.

31. Ще одну притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне схоже на зерня гірчичне, котре чоловік узяв і посіяв на полі своєму,

32. Котре, хоч і найменше з-поміж насіння, та коли виросте, буває найбільшим з-поміж зела і стає деревом, аж таким, що прилітають птахи небесні і ховаються в гілках його.

33. Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне схоже на закваску, яку жінка, узявши, поклала в три міри борошна, доки не вкисло все.

34. Усе це Ісус казав народові притчами і без притчі не говорив їм,

35. Нехай справдиться повідане через пророка, котрий сказав: Відкрию в притчах уста Мої; повідаю утаємничене від утворення світу.

36. Тоді Ісус відпустив народ і зайшов до оселі. Аж тут підійшли до Нього учні Його і сказали: Поясни нам притчу про плевели в полі.

37. А Він сказав їм у відповідь: Сівач доброго насіння є Син Людський;

38. Поле є світ; добре насіння, це – сини Царства, а плевели – сини лукавого;

39. А ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець світу, а женці суть Ангели.

40. Тому отак, як збирають плевели і вогнем спалюють, так буде наприкінці світу цього:

41. Пошле Син Людський Ангелів своїх, і зберуть із Царства Його всі спокуси і тих, що вчиняють беззаконня.

42. І вкинуть їх до печі вогненної; там буде плач і скрегіт зубів;

43. Тоді праведники засяють, мов сонце, у Царстві Батька їхнього. Хто має вуха чути, нехай чує!

44. Ще схоже Царство Небесне на скарб, схований у полі; котрого знайшов чоловік і утаємничив, і від радости з того йде і продає все, що має, і купляє те поле.

45. Ще схоже Царство Небесне на купця, що шукає гарних перлин,

46. І котрий, коли знайшов одну коштовну перлину, пішов, і продав усе, що мав, і купив її.

47. Ще схоже Царство Небесне на невід, що закинутий в морі, і який захопив чимало всілякої риби;

48. Котрого, коли наповнився, витягнули на берег і присіли й вибрали краще в посудини, а гірше викинули геть.

49. Отак буде й наприкінці світу: Вийдуть Ангели і вилучать лихих з-поміж праведних.

50. І вкинуть їх до печі вогненної: там буде плач і скрегіт зубів.

51. І запитав їх Ісус: Чи зрозуміли ви все це? Вони відповідають Йому: Так, Господе!

52. А Він сказав їм: Ось чому всілякий книжник, навчений про Царство Небесне, схожий на господаря, котрий виносить із скарбниці своєї нове і старе.

53. І коли скінчив Ісус притчі оці, пішов звідти.

54. І прийшов Він на Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, аж так, що вони вражалися і казали: Звідки в Нього така премудрість і сила?

55. Чи не теслі Він син? Чи не Його Матір називається Марія, і брати його Яків, і Йосип, і Симон, і Юда?

56. І сестри Його – чи не всі поміж нами? Звідки ж це в Нього?

57. І спокушалися Ним. А Ісус сказав їм: Не буває пророка без честі, хіба що у вітчизні своїй, і в домі своїм!

58. І не звершив там багато див через їхню невіру.

Матвія 14

1. Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса

2. І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.

3. Бо Ірод схопив був Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

4. Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.

5. І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.

6. А під час [святкування] дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.

7. А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.

8. А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.

9. І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.

10. І послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.

11. І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.

12. А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.

13. І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.

14. І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.

15. А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.

16. Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.

17. А вони кажуть Йому: У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини.

18. Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

19. І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.

20. І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;

21. А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.

22. І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.

23. І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там сам.

24. А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.

25. А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.

26. І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.

27. Але Ісус наразі озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.

28. Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.

29. Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;

30. Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!

31. Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?

32. І коли зайшли вони до човна, вітер затих.

33. А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.

34. І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.

35. Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.

36. І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.

Матвія 15

1. Тоді приходять до Ісуса єрусалимські книжники і фарисеї, і кажуть:

2. Нащо учні Твої нехтують настановами старших? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.

3. А Він сказав їм у відповідь: Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв ваших?

4. Адже Бог заповідав: Шануй батька і матір; і той, що проклинає батька чи матір, смертю нехай помре.

5. А ви запевняєте: Якщо хтось скаже батькові чи матері: Дар [Богові є те], чим я міг би допомогти вам,

6. Той в жодному разі не шанує батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.

7. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8. Наближаються до Мене ці люди устами своїми і шанують Мене язиком; а серце їхнє задалеко від Мене;

9. Але марно шанують Мене, коли навчають наук, – заповідей людських.

10. І Він покликав народ, і сказав їм: Слухайте і розумійте!

11. Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст, опоганює людину.

12. Тоді учні Його наблизилися і сказали Йому: Чи відаєш Ти, що фарисеї почули слово це і спокусилися?

13. А Він сказав у відповідь: Усіляка рослина, котру не Батько Мій Небесний посадив, викоріниться.

14. Залишіть їх, вони сліпі вожді сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями.

15. А Петро відповідав і сказав Йому: Поясни нам притчу оцю.

16. Ісус сказав: Невже навіть ви ще не розумієте?

17. Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить у вуста, проходить у черево і викидається геть?

18. А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.

19. Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:

20. Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.

21. І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.

22. І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.

23. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.

24. А Він сказав їм у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.

25. А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені!

26. А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам.

27. Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.

28. Тоді Ісус відповів їй і сказав: О, жінко! Велика віра твоя; нехай же буде тобі за бажанням твоїм. І уздоровилася донька її тієї ж миті.

29. Звідси Ісус знову рушив до моря Галілейського, відтак зійшов на гору і присів там.

30. І наблизилася до Нього безліч народу, і серед них багато кульгавих, сліпих і німих, калік й інших чимало, і штовхали їх до ніг Ісусових; і він уздоровлював їх;

31. Аж так, що народ дивувався, як бачив німих, що заговорили, калік – здоровими, кульгавих, що вже не мали цієї вади, і сліпих, що були вже зрячими; і прославляв Бога Ізраїлевого.

32. А Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: Шкода Мені народу, що вже три дні біля Мене, і нічогісінько не їсть. А відпустити їх голодними не хочу, щоб не охляли в дорозі.

33. І сказали Йому учні Його: Звідки ж нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати стільки народу?

34. І сказав їм Ісус: Скільки у вас хлібів? А вони сказали: Сім, і декілька рибок.

35. Тоді звелів народові прилягти на землю.

36. Тоді взяв сім хлібів і рибу, подякував Богові, поламав і дав учням Своїм, а учні – народові.

37. І їли всі, і наситилися; і набрали сім повних кошів кусків, що залишилися;

38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, окрім жінок та дітей.

39. І коли відпустив народ, Він зайшов до човна, і приплив до Магдалинського краю.

Матвія 16

1. І наблизилися фарисеї і саддукеї, і спокушали Його – просили показати їм ознаки з неба.

2. А Він сказав їм, відповідаючи: Увечері ви кажете: Буде гарна погода, бо небо червоне;

3. І – вранці: Сьогодні негода, тому що небо збагряніло. Лицеміри! Розпізнавати обличчя неба ви умієте, а ознак часу не можете?

4. Рід лукавий і перелюбний ознак шукає, і ознака не буде явлена йому, окрім ознаки Йони пророка. І залишив їх, і відійшов.

5. Перепливши на другий берег (моря), виявили, що учні Його забули взяти хліба.

6. Ісус сказав їм: Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської.

7. Та вони прийшли до згоди поміж собою і казали: Це тому, що ми не взяли з собою хлібів.

8. Ісус спостеріг те і сказав їм: Чого зажурилися поміж собою, маловіри, що хлібів не взяли?

9. Хіба ще не розумієте і не пам‘ятаєте про п‘ятеро хлібів на п‘ять тисяч [люду], і скільки кошів ви набрали?

10. А також про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошів ви набрали?

11. Як же ви не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: Остерігайтеся закваски фарисейської і саддукейської?

12. Тоді зрозуміли вони, що Він радив їм остерігатися не закваски хлібної, але вчення фарисейського і саддукейського.

13. А коли прийшов Ісус до країв Кесарії Пилипової, то запитував учнів Своїх: За кого люди вважають Мене, Сина Людського?

14. Вони сказали: Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, а ще інші – за Єремію чи за одного з пророків.

15. Він каже їм: А ви за кого маєте Мене?

16. А Симон Петро, відповідаючи, сказав: Ти – Христос, Син Бога Живого.

17. Тоді Ісус сказав йому, відповідаючи: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров відкрили тобі це, але Батько Мій Небесний.

18. І Я кажу тобі, ти – Петро, і на цьому камені Я утворю Церкву Мою, і брама пекла не здолає її.

19. І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв‘яжеш на землі, те буде зв‘язане на небесах, і що розв`яжеш на землі, буде розв`язане на небесах.