Подолання негативних емоцій.

Середньостатистична людина починає життя маючи мало негативних емоцій, але на протязі життя людина колекціонує їх як сувеніри, і носить із собою як сумку. В період підліткового віку і дорослості ця сумка зростає до розміру мішка. Ми збираємо усі негативні емоції в цей мішок і свято віримо, що не повинні з ним розлучатися тому, що вони є частиною нас. Це наші переживання, страждання, це наше життя. Важливо зрозуміти, що ми ніколи не зможемо реалізувати повністю свої можливості, якщо не залишимо позаду усі негативні емоції. Ми не зможемо розвиватися як особистість, якщо не викинемо цей мішок. Джеймс Ньюмен у своїй знаменитій книзі «Відпусти гальма» порівнює негативні емоції із гальмами авто. Уявіть, що Ви ведете машину і Вам здається, що вона їде дуже повільно, Ви натиснули на газ, але прискорення майже не відчуваєте. Ви зупиняєтеся і раптом помічаєте, що зажате ручне гальмо. Ви відпускаєте його і машина починає літати. Намагатися вести життя маючи негативні емоції – це те ж саме, що вести авто із зажатим ручним гальмом. Рухатися вперед можливо, але важко при надмірному опорі, який відчуває механізм. Це ж відбувається із нами. Не виключивши негативні емоції ми не зможемо рухатися життям так швидко як би нам хотілося. Пам’ятайте, що ми повністю несемо відповідальність за наше життя. Прийняття повної 100% відповідальності без будь-яких відмовок і виправдання, чи уловок – основна характеристика Успішної зрілої особистості. В будь-якому дослідженні і в будь-якій роботі ми знайдемо, що 2 основних умови Успіху — це самоповага, це почуття задоволеності собою і прийняття відповідальності за своє життя і усе, що в ньому відбувається. Ми вже знаємо звідки беруться негативні емоції, ми знаємо, що дитина приходить у цей світ без будь-якого уявлення про себе. Ми також приходимо в цей світ без негативних емоцій. Від народження у нас немає ні страху, ні тривоги, ні гніву, ні ненависті, ні заздрощів. Негативні емоції утворюються в дитинстві в результаті дії 2 сил. Перша сила – це руйнівна критика. Руйнівна критика, яка стосується дитини молодшої 6 років – обумовлює руйнівний вплив на її психіку. Після 6 років дитина вже може відрізнити безпідставну критику від обґрунтованої. Якщо критикують дорослу людину, то вона може прийняти, або проігнорувати її, але діти до 6 років не здатні зрозуміти цю різницю. Якщо вони отримують критику від батьків, родичів та інших авторитетів, то вони приймають критику як істинний факт. І як тільки критика потрапляє у свідоме мислення, то вона миттєво приймається як факт і потрапляє у підсвідоме мислення. Підсвідомість збирає критику і створює модель «правильної» поведінки, і контролює щоб усе, що ми робимо точно відповідало закладеній моделі чи програмі. Багато дорослих були в дитинстві запрограмовані перш ніж змогли це усвідомити і на протязі усього життя слідують цій «правильній» моделі. ДРУГА причина виникнення негативних емоцій — відсутність кохання та уваги. Якщо дитині не вистачає батьківського кохання чи воно взагалі відсутнє, то дитина не зможе розвинутися у здорову особистість. Щоб дитина відчувала, що її кохають необхідно 3 умови.

1. Батьки повинні кохати самих себе. Батько не може кохати дитину більше ніж себе. Ступінь задоволеності собою у батьків передається їх дітям. Якщо у батьків низька самооцінка, то її успадкує і дитина.

2. Батьки повинні кохати один одного. Діти дізнаються про кохання прямим способом отримуючи його чи ні та опосередковано, спостерігаючи за стосунками в тому середовищі де вони живуть. Якщо дитина виросла у сім’ї де батьки не кохали один одного, то в неї не сформується уявлення про дійсні стосунки між людьми, які базуються на коханні. Часто люди із неблагополучних сімей самі створюють неблагополучні сім’ї. Зараз у світі багато сімей розпадаються і дослідження показують, що в більшості випадків – це пробні шлюби, де члени сім’ї не знають як побудувати гармонійні стосунки. В цьому пробному шлюбі вони пізнають речі, які допоможуть створити довгі та міцні стосунки. Відомо, що більшість людей після невдалого першого шлюбу намагаються вступити у шлюб зову, але не повторюючи попередніх помилок. Вони обіцяють собі що наступного разу будуть більше обережні та уважні і виберуть собі кращого партнера, звичайно це трапляється нечасто. Також відомо, що 70% шлюбів, які укладаються удруге тривають усе життя, а для шлюбів утретє – ця цифра 90%. В більшості випадків люди розлучаються тому, що ще не навчилися будувати добрі стосунки. У випадку розлучення дитина стає жертвою. Дитина вірить, що мама чи тато покинули сім’ю по її вині. Вона вірить, що зробила щось погане. Крім того, вона вірить що якщо той вчинок, про який вона не знає трапиться ще раз, то піде і хтось другий із батьків. Тому при розлученні важливо, щоб батьки пояснили дитині, що вона не причетна до цього. Часто батьки роблять помилки звинувачуючи дитину у розлученні, говорячи, якщо б ти добре себе поводила, то цього б не трапилося. Це сильно травмує психіку дитини і ця рана не завжди заживає. Людина почуває себе винною та невпевненою на протязі усього життя.

3. Третя умова необхідна для того, щоб дитина почувала себе коханою – її дійсно слід кохати. Більшість батьків скажуть звичайно, ми кохаємо своїх дітей, хто ж зізнається у зворотному. Але багато хто з нас виростають у сім’ях де батьки нас не кохають. Для дорослої людини дуже важко прийняти факт, що батьки її не кохали чи не дуже кохали. Щоб кохати іншу людину слід проводити із нею дуже багато часу. Сучасна ідея про якісне проведення часу, коли дитині достатньо приділяти 2 хв. часу в день, але робити це якісно – просто абсурдна. Ми не можемо побудувати гармонійні стосунки у шлюбі, якщо будемо проводити з коханою людиною декілька годин в день. Ми не можемо показати дитині як ми її любимо, присвячуючи їй декілька хвилин в день. Щоб дійсно довести дитині своє кохання – слід постійно приділяти їй увагу. Так зване якісне проведення часу – це перш за все кількість часу, яку ми повинні приділяти дитині, постійно бути готовим у будь-який момент поговорити чи погратися із нею. Багато хто з людей в яких були нерозв’язані конфлікти з батьками пізніше мали невирішені конфлікти в сім’ї, колегами на роботі, матеріальні проблеми, і звичайно ж у них з’являються невирішені конфлікти з дітьми. Вони дуже зайняті кар’єрою, поїздками, щоб приділяти час дитині, навчитися її кохати. Вони говорять, що її кохають, намагаються кохати, і самі вірять у це, вони навіть намагаються знайти час для дитини, але коли цей час стає доступний, то дитина уже виростає, з почуттям неповноцінності. Якщо дитина росте на фоні критики та їй не вистачає кохання, по одній із 3 причин, про які ми говорили, то вона не розуміє чому її постійно критикують, чому вона не отримує повний об’єм кохання і турботи, але всередині в дитини зароджується ідея, напевно я щось зробив не так, тому мама і тато так до мене відносяться. Чому б вони стали мене критикувати і не любити, якщо б я нічого поганого не зробив. Дитина почуває провину і думає, що зробила щось дуже погане, про що знає мама і тато, але не знає сама вона. Ось це почуття провини захоплює дитину, вона живе з ним і переносить його у доросле життя.