Вміння пробачати.

Що стосується пробачення, то перші кому нам слід пробачити – якщо ми хочемо себе реалізувати – це наші батьки. Цікаве відкриття зробили сучасні дослідники – більшість дорослих людей живуть із постійним почуттям смутку і образи на одного чи обох батьків, за щось, що вони їм зробили або не виконали багато років тому. Щось трапилося в далекому дитинстві, за що ми до цих пір переживаємо злість. Діти обожнюють батьків, вони для дітей ідеали, які не мають загально відомих недоліків. Коли ми дорослішаємо, то важко визнати, що наші батьки звичайні люди, що вони теж мають недоліки, роблять помилки, бувають неправими, роблять необдумані вчинки та іноді роблять нам погано. Отже, спочатку ми повинні повністю пробачити своїх батьків за все, що вони зробили та за те, що зробили нам боляче. Ми повинні повністю стерти ці образи із нашої свідомості. Кожен раз коли Ви думаєте про образу від батьків, яка до цих пір злить і нервує Вас – то виключіть цю думку. Скажіть собі я пробачаю їх повністю і за все. Багато людей запитують чи варто говорити про це батькам – насправді це не має значення. Але іноді буває дуже корисно щиро поговорити із батьками, розповісти про минулі образи і страждання, сказати, що Ви їм вибачаєте, що образи більше не існує. Іноді люди пишуть про це у листі. Деякі люди просто приймають рішення пробачити батькам, не говорячи їм. Але важливо засвоїти те, що ми ніколи не подорослішаємо і не побудуємо дорослих стосунків з батьками, не станемо з ними друзями поки не пробачимо їм повністю. Багато людей визнали, що найщасливіші дні у їх спілкуванні з батьками почалися після пробачення, розуміння і відношення до батьків як до друзів, тобто побудували дорослі стосунки.

Друга група людей яким ми повинні вибачити, щоб досягнути Успіху в житті – це усі інші. Ми повинні повністю прийняти відповідальність за своє життя і зрозуміти, що до кожної неприємної ситуації, до кожної події ми були хоч трішки причетні і по скільки ми несемо за них відповідальність — ми повинні потурбуватися про подолання наслідків. Багато людей почувають себе жалюгідними та нещасними через яку-небудь подію, втрату роботи, розлад у сім’ї та стосунках. Якщо Ви зустрінете їх через 20-30 років, то вони в першу чергу поділяться своїми стражданнями і образами на компанію, члена сім’ї, партнера. Багато людей почувають себе як підрубані дерева і вони ніколи не зможуть забути того, що з ними трапилося. А пробачення є мірою психічного здоров’я. По-друге ми не зобов’язані полюбити тих, кому ми пробачили, ми не зобов’язані із ними спілкуватися, сприймати їх, поважати – ми просто повинні їм пробачити. Звільнитися від злоби і образи. Неможливо реалізувати свій повний потенціал, якщо у нас є місце для негативних емоцій. Злість – це одна із самих руйнівних сил, які можуть нами заволодіти.

Третій кому слід пробачити – це ми самі. Ми повинні пробачити собі кожен необдуманий і жорстокий вчинок, який ми коли-небудь робили. Для нашого розвитку слід переглянути ці вчинки та звільнитися від постійного почуття провини за них. Слід зрозуміти, що ми є люди і нам властиво помилятися. Нездатність пробачити собі часто використовується як виправдання відсутності прогресу. Часто ми заглиблюємося у почуття провини, говоримо оточуючим, який жахливий вчинок ми зробили. Ми використовуємо це як виправдання тому, що не рухаємося вперед. Деякі люди мене запитують чи прийняття відповідальності теж саме, що і прийняття провини. Слід чітко відрізняти ці поняття. Коли ми приймаємо відповідальність – то дивимося в майбутнє, вирішуючи, що ми можемо зробити (примушуємо мозок працювати). Коли ми звинувачуємо – то дивимося у минуле і жалкуємо про те, чого вже не можна змінити (ми зупиняємо роботу мозку). Відповідальність орієнтована на майбутнє, а провина — у минуле.