Соборні послання

Призначалися не для окремих общин, а для всієї церкви.

У них: поява лжевчень або застереження стосовно початків гонінь на християн.

З кінця ІІ ст. називають кафолічними (або вказівка на входження до канону, або вказівка на загальний характер послань).

За жанром: твори, яким надана форма листів – літературні листи, проповіді, умовляння.

І. Соборне послання Якова [9] – 5 розділів.

Автор невідомий.

≈ 110-140 рр.

Включене в канон в V ст.

Звернення до всіх іудеїв-християн, розвіяних по світу.

Полемізує з тими, хто вчив, що християнин порятується вірою ► ► ► Віра без діла – мертва (!!!)

Композиція:

І. Випробування віри (1: 1 - 2: 26).

ІІ. „Язик є той орган, яким випробовується істинність віри” (3: 1-18).

ІІІ. Засудження мирського способу життя (4: 1-14).

ІV. Застереження багатим (5: 1-6).

V. Напучування (5: 7-20).

ІІ. Перше соборне послання Петра – 5 розділів.

Автор невідомий.

≈ 113 р. за часів гонінь на християн при імператорі Трояні (98-117 рр.)

Підбадьорює християн у біді, нагадує їм про винагороду, що чекає їх у майбутньому, радить проявляти до переслідувачів покірність.

Відчутне знайомство автора з посланнями Павла та Якова, Апокаліпсисом.

Стосується основних істин християнської віри, але особливий наголос робиться на значенні викуплення.

Основна думка: віруюча людина мусить не тікати від страждань, але готуватися переборювати їх.

Ключові слова: „страждання”, „постраждати” (≈ 15 раз).

Композиція:

І. Страждання і поведінка християнина під кутом зору майбутнього повного спасіння (1: 1 – 2: 8).

ІІ. Життя віруючого, як визначається воно сімома аспектами його становища і заступальним стражданням Христа (2: 9 – 4: 19).

ІІІ. Християнське служіння під кутом зору майбутнього Пришестя Пастиреначальника (5: 1-14).

ІІІ. Друге соборне послання Петра – 3 розділи.

Автор невідомий.

≈ 170 р.

Найпізніше з усіх творів Нового Завіту.

ІІ частина – переробка „Соборного послання Іуди”.

Полемізує з людьми, які, твердячи, що очікуване всіма друге пришестя Христа не здійснилося, стверджували, що не варто зовсім на нього чекати.

Заклик вести добропорядне життя.

Композиція:

І. Великі християнські доброчинності (1: 1-14).

ІІ. Восхваління Писань (1: 15-21).

ІІІ. Застереження стосовно лжевчителів (2: 1-22).

ІV. Друге пришестя Христа і прихід Дня Господня (3: 1-18).

ІV. Перше соборне послання Іоанна – 5 розділів.

Автор ІV-ї Євангелії.

≈ 130-140 рр.

Розвиваються головні релігійно-моральні погляди ІV-ї Євангелії.

Має полемічний характер: спрямоване проти тих, хто стверджував, що Христос не втілювався, а мав умовну подібність з історичним Ісусом.

Не є власне посланням (відсутнє звертання, привітання, благословіння).

Має характер повчання.

Викладаються основи особистого ходіння віруючого у дні, коли „багато лестунів увійшли в світ”.

Ключове слово: „істина” - сукупність того, що відкрито нам в Святому Писанні.

Біблія, як єдиний авторитет для віруючого, - джерело в часи ухилянь і відступництва.

Композиція:

І. Шлях істини і любові (1 - 6).

ІІ. Небезпека шляхів, що не передбачені Писанням (7 – 11).

ІІІ. Висновки (12 -13).

V. Друге соборне послання Іоанна – 1 розділ.

Автор ІV-ї Євангелії.

Адресовано якійсь пані (найпевніше, йдеться про якусь общину).

Це лист, адресований членам сім’ї, батьком – його „малим дітям”, що знаходяться в світі.

Висловлюється радість з приводу того, що діти цієї пані (громадяни общини) залишилися вірними істині, переконує дотримуватися заповідей про любов і застерігає від лжевчень.

Світ – щось зовнішнє, а гріх віруючого – дитяча шкода супроти Отця, подія, що сталася в сім’ї (1: 9, 2: 1).

Найбільш інтимне (за винятком Пісні Пісень) з усіх Богонатхненних Писань.

Композиція:

І. Сім’я і її Отець (1: 1 – 3: 24).

ІІ. Сім’я і світ (4: 1-5: 21).

Вони піддаються поділу за вторинним принципом – на частини, кожна з яких має фразу „діти мої”:

1) вступ, про втілення Слова (1: 1-2);

2) діти і спілкування (1: 3 – 2: 14);

3) діти і світський та „релігійний” світ (2: 15-28);

4) за якими ознаками діти можуть пізнавати одне одного (2: 29 – 3: 10);

5) як діти мусять жити спільно (3: 11-24);

6) як діти можуть розпізнати лжевчителів (4: 1-6);

7) обіцянки і застереження, отримані дітьми (4: 7 – 5: 21).

VІ. Третє соборне послання Іоанна – 1 розділ.

Автор ІV-ї Євангелії.

Адресоване якомусь Гаію, не всій церкві, а одному з її членів, що зберіг вірність первісним звичаям, для підтримання істини і віри.

Прославляється його за вірність істині і добру.

Говориться про особливу відповідальність віруючого як члена церкви у важкі для неї дні.

Історично відзначається початок захоплення духовенством і священництвом влади над церквою, результатом чого стало порушення встановленого в ній порядку.

Вказується на те, що в такій ситуації має чинити віруючий.

Композиція:

І. Особисте привітання (1-4).

ІІ. Наставляння стосовно братів, що прийшли послужити (5-8).

ІІІ. Керівник-відступник і добрий Димитрій (9-14).

VІІ. Соборне послання Іуди [10] – 1 розділ.

Автор невідомий.

≈ 130-140 рр.

За змістом тотожне І-му соборному посланню Іоанна.

Послання на захист віри.

Говорить не стільки Іуда, скільки Дух.

Тема: „Подвизання за віру”.

Провіщається відступництво церкви, яка первісно гаряче сповідувала Христа: докладний опис причин і розвитку цього процесу.

Композиція:

І. Вступ (1-2).

ІІ. Причина і привід написання Послання (3-4).

ІІІ. Відступництво можливе (5-7).

ІV. Характеристика вчителів-відступників (8-19).

V. Повчання і втішання святих (20-25).