Уыртэрџ ёђ№рэшір быѓїрщэрџ ёђ№рэшір
ЪРвХУЮаШШ:
РтђюьюсшышРёђ№юэюьшџСшюыюушџУхюу№рєшџФюь ш ёрфФ№ѓушх џчћъшФ№ѓуюхШэєю№ьрђшърШёђю№шџЪѓыќђѓ№рЫшђх№рђѓ№рЫюушърЬрђхьрђшърЬхфшішэрЬхђрыыѓ№ушџЬхѕрэшърЮс№рчютрэшхЮѕ№рэр ђ№ѓфрЯхфруюушърЯюышђшърЯ№ртюЯёшѕюыюушџахышушџашђю№шърбюішюыюушџбяю№ђбђ№юшђхыќёђтювхѕэюыюушџвѓ№шчьдшчшърдшыюёюєшџдшэрэёћешьшџзх№їхэшхнъюыюушџнъюэюьшърныхъђ№юэшър
ЊОГНІТИВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ.
|
|
Процеси, які пов’ язані з отриманням, переробкою, зберіганням знань і їх використання для раціонального вирішення різних задач, називаються когнітивними. Один з важливих принципів когнітивізму- це трактовка людини як діяча, який активно сприймає і продукує інформацію, а у своїй мисленнєвій діяльності керується схемами, програмами, планами, стратегіями.
Когнітивізм як окрема інтердисципліна наука веде свою історію з середини 20 сторіччя і пов’ язана з іменами американських професорів Дж. Міллера і Дж. Бруннера.
Когнітивна лінгвістика виникла на базі когнітивізму в рамках сучасної антроноцентричної лінгвістичної парадигми. Вона пов’ язана з такими дисциплінами, які пов’ язані з лінгвістикою, як психолінгвістика, етнолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвокультурологія. Серед тих, кого можна назвати засновниками когнітивної лінгвістики, Дж.Лакофор, Г. Томпсон, Р.Лангакер, У. Чейф, Т. Ван Дейк, О. С. Кубрякова, Ю.С. Степанов, І.А.Стерпіт.
Базове поняття когнітивної лінгвістики- це концепт, який визначається як: 1)оперативна змістовна одиниця пам’ яті, концептуальної системи мозоку, всієї картини світу, яка відображена у психіці людини; 2) мінімальна одиниця людського досвіду, яка вербалізується за допомогою слова; 3)основна одиниця обробки, збереження і передачи знань; 4)основна ячейка культури, а тому має соціальний характер.
Таке поняття концепту обумовлює його структуру:
1. Загальнолюдський, універсальний компонент
2. Національно-культурний компонент. Активна (основна, актуальна) ознака, яка відома кожному носію даної культури і входить в загальнонаціональний концепт.
3. Соціальний, який визначає приналежність людини до якогось соціального прошарку. (пасивна, додаткова, історична ознака)
4. Груповий, який обумовлює приналежність людини до якоїсь вікової або гендерної групи.
5. Індивідуальний, який формується під впливом особливостей самої людини.
Для моделювання концепта використовуються традиційні одиниці: фрейм, сценарій, скрипт та інші.
Для виявлення смислового об’ єму концепту використовується така методика: 1) визначається ситуація, до якої належить цей концепт; 2) встановлюється місце цього концепту у мовній картині світу та мовній свідомості нації через звернення до енциклопедичних і лінгвістичних словників (словникова дефініція вважається ядром концепту); 3) проводиться етимологічний аналіз (історія походження слова); 4) крім словників і енциклопедій для аналізу використовуються поетичні, наукові, філософські, публіцистичні тексти; 5) отримані результати співставляють з аналізом асоціативних зв’ язків ключової лексики („ час” – „ майбутнє”).
В залежності від типу концепту буде змінюватися методика його опису. Якщо словникове пояснення вказує на контури, лінії, використовують схему. Якщо називаються деталі, які ніби-то формують кадр, використовують фрейм. Опис процесу, дії – це сценарій. А набір очікувань про те, що може відбутися, – це скрипт.