Стаття 1. 1. Проїзний документ, який згадується у статті 28 цієї Конвенції, вказує на те, що його власник є апатридом відповідно до умов Конвенції від 28 вересня 1954

1. Проїзний документ, який згадується у статті 28 цієї Конвенції, вказує на те, що його власник є апатридом відповідно до умов Конвенції від 28 вересня 1954 р.

2. Документ складається принаймні двома мовами, одна з яких - англійська або французька.

3. Держави, які є сторонами угоди, розглянуть можливість прийняття типового зразка проїзного документа, що додається.

Стаття 2

Відповідно до правил країни, яка видає документ, діти можуть вноситися до проїзного документа одного з батьків чи за виняткових обставин до проїзного документа іншої дорослої особи.

Стаття 3

Збір за видачу документа не може бути більшим найменшого тарифу за оформлення паспорта громадянина.

Стаття 4

Крім особливих і виняткових випадків, цей документ є чинним у якомога більшій кількості країн.

Стаття 5

Документ має термін дії не менший за три місяці й не довший за два роки.

Стаття 6

1. Поновлення чи продовження дії документа належить до компетенції органу, який його видав, якщо тільки власник документа не набув права законно проживати на іншій території та має право проживати на території зазначеного органу. Видача нового документа на тих самих умовах знаходиться у компетенції органу, який видав попередній документ.

2. Дипломатичні чи консульські установи можуть продовжувати на термін не більше шести місяців чинність проїзного документа, виданого державними органами їхніх країн.

3. Держави, які є сторонами угоди, доброзичливо розглядають можливість поновлення чи продовження чинності проїзних документів або видачі нових документів апатридам, які більше законно не проживають на своїй території і не можуть отримати проїзний документ у країні законного проживання.

Стаття 7

Держави, які є сторонами угоди, визнають чинність документів, виданих відповідно до положень статті 28 цієї Конвенції.

Стаття 8

Компетентні органи країни, до якої бажає в’їхати апатрид, ставлять візу на документ, власником якого є особа без громадянства, якщо такі органи готові дозволити такій особі в’їзд до країни і для цього потрібна віза.

Стаття 9

1. Держави, які є сторонами угоди, зобов’язуються надати транзитні візи апатридам, які отримали візи для в’їзду на територію країни остаточного місця призначення.

2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які могли б бути підставою для відмови у візі будь-якому іноземцю.

Стаття 10

Збір за видачу виїзних, в’їзних чи транзитних віз не може бути більшим найменшого тарифу за видачу віз власникам іноземних паспортів.