Інформаційний бізнес: суть, структура, основні тенденції розвитку

Сфера інформаційного бізнесу надто велика і включає різні види діяльнос- ті, які прямо або побічно пов'язані з інформацією.

Інформація (від лат. informatio – роз'яснення, виклад) характеризується взагалі як деякі відомості, сукупність будь-яких даних, інформування про що- небудь. Інформація повинна бути корисною, зрозумілою, актуальною, повною, достовірною.

Інформація та її властивості є об'єктом дослідження цілої низки наукових дисциплін, таких як теорія інформації (математична теорія систем передачі ін- формації); кібернетика (наука про зв'язок і управління в машинах і тваринах, а також у суспільстві і людських істотах); семіотика (наука про знаки і знакові системи); теорія масової комунікації (дослідження засобів масової інформації та їх впливу на суспільство); інформатика (вивчення процесів збирання, пере- творення, зберігання, захисту, пошуку і передачі всіх видів інформації і засобів їх автоматизованої обробки) та ін. Кожна з теорій інформації розглядає дане поняття з різних аспектів, що затрудняє вироблення загальноприйнятого визна- чення.

Словник іноземних слів дає наступне визначення інформації: „відомості про навколишній світ, процеси, що в ньому відбуваються, і т.д., які сприймають живі організми, управляючі машини та інші інформаційні системи в процесі життєдіяльності і роботи”.

Найбільш поширену інтерпретацію різних поглядів на пояснення поняття інформації відбиває наступне визначення: «Під інформацією розуміються відо- мості про навколишній світ, які зменшують наявний ступінь невизначеності, неповноту знань, що відчужена від їх творця, і стали повідомленнями (вираже- ними певною мовою у вигляді знаків, у тому числі і записаними на матеріаль- ному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмо- вим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів, обчислювальних засобів і т.д.)».

Сьогодні «інформацію» розглядають також як економічну категорію разом з такими складовими виробництва, як природні ресурси, праця і капітал. У ви- робничому процесі інформація стає найважливішою складовою, що витісняє традиційні фактори. Наприклад, на заводах вже не потрібно зберігати і розмно- жувати конструкторсько-технологічну документацію, скорочуючи площі і чи- сельність працівників. Як один зі способів зменшення оборотного капіталу за рахунок інформаційних технологій можна використовувати системи оператив- ного управління виробництвом і доставки комплектуючих, при яких не тільки вивільняються складські приміщення, але й відпадає потреба у складуванні вза- галі [13, с. 87; додат.]. Виникла нова сфера підприємництва – інформаційний бізнес, існування якого засноване на комп'ютерному обробленні інформації, зберіганні та передачі її на будь-які відстані. Даний вид людської діяльності в літературі називають по-різному: інформаційний сектор економіки, інформа- ційне виробництво, інформаційна галузь, індустрія переробки інформації і т.п.

Розвиток інформаційного бізнесу сьогодні визначає якісні і кількісні зміни в структурі виробничих відносин, формуючи матеріальну базу становлення ін- формаційного суспільства.

Узагальнену характеристику інформаційної діяльності дав англійський вчений Л. Дей. Він виділив 8 сегментів інформаційної інфраструктури, серед яких не всі прямо і виключно пов'язані з інформацією, але, так або інакше, важ- ливі для інформаційного бізнесу. До них відноситься:

1. Змістовна інформація (кінофільми; газети, журнали; інформаційні бюле- тені, окремі релізи, довідкові покажчики; книги, доповіді, публікації, записки; відеодиски, плівки, лазерні диски).

2. Допоміжні послуги (ризиковий капітал, банки; системи штучного інте- лекту, проектування систем; поділ часу роботи систем; програмування; елект- ронна передача документів, уведення даних; дослідники ринку і умов бізнесу, рекламні агентства; біржові маклери, бюро послуг).

3. Інформаційна технологія (комп'ютери, термінали; конторське устатку- вання; оптична апаратура; мікрофільми, лазерні диски; друкарське устаткуван- ня, бланки обліку; множення документації).

4. Інтегруюча технологія (термінали; персональні комутатори; мовні сис- теми, факсиміле; цифрові дані).

5. Засоби зв'язку (радіо, телебачення, телефон; системи передач; відеодис- ки, волоконна оптика; засоби поштового зв'язку, комутатори).

6. Канали зв'язку (пошта; телеграф, телефон; міжнародні засоби зв'язку, супутниковий зв'язок, комерційні засоби зв'язку; кабельне телебачення; пересу- вна і блокова апаратура.

7. Канали теле- і радіомовлення (радіомережа, регіональні мережі; телеме- режа, телефакс; короткохвильовий зв'язок).

8. Смислові послуги (служба новин; початкова інформація для електро- нних і неелектронних банків даних; інформація про фондову біржу, інформа- ційні маклери; бібліотеки, відеотеки; статистичні індекси; власники банків да- них; мовні системи).

У структурі інформаційного бізнесу найбільш динамічний розвиток одер- жали інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ). Їх розповсюдження набуло всебічного характеру, що привело до розвитку інформаційного бізнесу не тіль- ки як самостійної сфери підприємницької діяльності, але й до розділення сере- довища бізнесу в різних галузях економіки на ту, яка функціонує на основі ІКТ, і ту, яка використовує тільки деякі її елементи.

Проведене в США дослідження показало, що в галузях, які більш активно використовують ІКТ, середнє зростання продуктивності праці за період з 1995 по 1999 рр. склав понад 4%, тоді як для галузей, що відстають в запровадженні ІКТ, показник склав лише близько 1% (див. табл. 7.1).

Таблиця 7.1 – ІКТ і зростання продуктивності праці [14, додат.].

Таким чином, можна виділити два роди інформаційного бізнесу. Під інфо- рмаційним бізнесом I-го роду розуміється здійснення ділових відносин на ос- нові ІКТ, а під інформаційним бізнесом II-го роду – ведення бізнесу в інформа- ційному секторі економіки.

Взаємовплив, взаємопроникнення бізнесу та інформаційних технологій почало формуватися практично з самого початку появи основи ІТ-індустрії – комп'ютерів і програмного забезпечення, починаючи з 60-х рр. XX століття. Конвергенція бізнесу з комунікаційними технологіями почала відбуватися на 100 років раніше, в епоху появи електричного телеграфу, телефону і радіо. Представляється доцільним прослідкувати еволюцію інформаційного бізнесу, що відбиває вплив результатів науково-технічної революції в сфері інформати- ки і зв'язку на формування ділового середовища в даній сфері. Це, загалом і в цілому відбивається на розвитку ІКТ-інфраструктури – інтелектуально- технологічній базі розвитку бізнесу практично в усіх галузях економіки. Ево- люція інформаційного бізнесу надана в табл. 7.2.

На перший погляд здається, що в табл. 7.2 виклад результатів НТР у сфері інформатики і зв'язку дещо позбавлений монізму (єдності), в тому сенсі, що по- ява, наприклад, телефону відноситься до розвитку комунікаційних технологій, а поява персональних комп'ютерів – відбиває розвиток інформаційних техноло- гій. Проте сучасні тенденції розвитку високих технологій приводять до інтегра- ції і нерозривного зв'язку інформаційних і комунікаційних технологій, що роз- виваються в процесі конвергенції (взаємного проникнення). Так, з'являється но- вий термін – інфокомунікації. Інфокомунікаційні мережі виникли, з одного бо- ку, як логічний розвиток мереж електрозв'язку, а, з іншого, – як подальший роз- виток обчислювальних (комп'ютерних) мереж або розподілених систем оброб- ки даних.

Розповсюдження ІКТ відбувається у глобальному масштабі так, що торгів- ля в останній час проходить не тільки між продавцями однієї країни та покуп- цями іншої, а між суб’єктами, що об’єднані єдиною інтегрованою структурою, яка здійснює трансграничні торгові операції, має доступ до світових фінансо- вих центрів.

В умовах розвитку таких тенденцій ІКТ як глобалізація, конвергенція, зда- тність до взаємодії та інше зростає роль інформаційного продукту.