Алгоритм — це скінчена сукупність правил дій, які виконуються у певному порядку для розв'язування задачі.

База даних (БД) – це спеціальним чином організоване зберігання інформаційних ресурсів у вигляді інтегрованої сукупності файлів, яке забезпечує зручну взаємодію між ними і швидкий доступ до даних.

Банк даних (БнД) – це автоматизована система, що являє собою сукупність інформаційних, програмних, технічних засобів і персоналу, що забезпечує зберігання, накопичення, оновлення, пошук і видачу даних.

Блок-схема – це форма представлення алгоритму, яка являє собою систему блоків, пов’язаних стрілками. Конфігурація блоку вказує на тип дії, стрілки – на послідовність їх виконання.

Економічна інформація (ЕІ) — це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективом людей у виробничій і не виробничій сферах.

Експертна система — система штучного інтелекту, що дістає, накопичує і коректує знання з певної предметної області (зібрані в основному експертами), формує нові знання, розв'язує практичні задачі (використовуючи логічне або інше виведення), а також пояс­нює хід їх розв'язання.

Етап створення ІС — частина стадії створення ІС, яка виокремлюється у відповідності з єдністю характеру робіт та завершального результату або зі спеціалізацією виконавців.

Етапи створення інформаційної системи – це складові стадії створення, об’єднанні характером робіт.

Єдина система класифікації та кодування – це комплекс взаємопов’язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, які пристосовані до обробки засобами обчислювальної техніки з автоматизованою системою ведення цих класифікаторів.

Забезпечуюча частина ІС включає підсистеми, які реалізують технологію автоматизованої обробки інформації.

Забезпечуючі ІТ – технології обробки інформації, які використовуються як інструмент в різних предметних областях для рішення різних задач.

Загальносистемне програмного забезпечення — програми розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу і для рішення задач обробки інформації які часто зустрічаються.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групування.

Інформаційна система обліку (ІСО) – це сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору, обробки, накопичення і обробки інформації для підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення — створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розробку засобів формалізованого опису даних тощо.

Інформаційно-пошукова система (ІПС) – це різновид автоматизованих інформаційних систем, в яких завершальна обробка даних не передбачається, а сукупність методів і засобів призначена для зберігання та пошуку документів, відомостей про них чи певних фактів.

Інформаційною базою називають сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції

Класифікатор – це систематизоване зібрання однорідних найменувань і їх кодових позначень.

Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, які отримані в результаті класифікації.

Клієнт — однокористувацька робоча станція, яка виконує функції взаємодії з користувачем, здатна виконати необхідні обчислення і за­безпечує приєднання до віддалених обчислювальних ресурсів з база­ми даних, до засобів їх обробки і засобів організації інтерфейсів.

Код — це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного групування чи об’єкта класифікації.

Локальна обчислювальна мережа — відкрита система зв'язаних між собою за допомогою єдиного передавального середовища обчи­слювальних машин, терміналів, периферійних пристроїв, розташо­ваних один від одного на невеликих відстанях (до кількох десятків кілометрів), які мають низьку вартість, високу швидкість передачі, невеликий процент помилок і стандартну комутацію даних відпові­дно до протоколів.

Масив даних — набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями являє собою.

Математичне забезпечення — це сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів обробки інформації, які вирішуються при рішенні функціональних задач і в процесі автоматизації проектних робіт автоматизованих інформаційних технологій.

Нормативно-довідкові документи належать до умовно-сталої інформації і містять матеріальні, трудові, технологічні і інші норми та нормативи, ціни, а також всі довідкові дані

Об’єкт класифікації — елемент класифікаційної множини.

Організаційне забезпечення включає в себе власний апарат управління, який забезпечує функціонування всіх її підсистем, як єдиного цілого. Як правило персонал ІС складають працівники відділу розробки, відділу впровадження і супроводу нових програм, відділу експлуатації.

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший зарік).

Паралельний метод кодування передбачає виділення розрядів, але значення ознаки, записаної на будь-якому розряді коду, не залежить від значення ознак, записаних на інших розрядах.

Підсистема – це сукупність компонентів системи, виділених за певною ознакою.

Порядковий метод — побудова кодів виконується в міру зростання або спадання ознак без пропуску номерів.

Послідовний метод — кодування передбачає виділення певних розрядів коду під певні ознаки.

Постановка задачі — необхідна і достатня сукупність відомостей щодо конкретної задачі ІС, які визначають її сутність.

Правове забезпечення – це сукупність норм виражених в нормативних актах, які встановлюють і закріпляють організацію цих систем, їх цілі, задачі, структуру, функції і правовий статус ІС.

Програмне забезпечення (ПЗ) – це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, які необхідні для експлуатації цих програм.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

Реквізит-ознака — містить якісну характеристику суттєвості і позначається маленькими літерами алфавіту і слугують в якості індексів у формулах.

Реквізит-основа — містить кількісну характеристику суттєвості і позначаються великими літерами алфавіту і слугує основним елементом при побудові формул.

Ризик обліку – це ймовірність виникнення збитків або недоодержання прибутку від фінансово-господарської діяльності. Ризик автоматизованих систем бухгалтерського обліку випливає з можливості припущення похибок або перекручень при документуванні господарських операцій, невірного відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку. Це означає, що система бухгалтерського обліку буде малоефективною, не повністю надійною. Розробка та впровадження автоматизованої обробки облікових даних повинна забезпечувати зменшення ризику обліку.

Робоча документація — комплекс проектних документів, які розроблені на стадії «Робоча документація» і містять взаємопов'язані рішення щодо системи в цілому та її функцій, усіх видів забезпечення ІС, достатнього для комплектування, монтажу, налагодження й функціонування ІС, її перевірки та забезпечення життєздатності.

Сервер — одно чи багатопроцесорний комп'ютер з розділюваною пам'яттю, розділюваною обробкою даних, розділюваними комуніка­ційними засобами і розділюваними засобами управління периферій­ним обладнанням. За функціями обслуговування користувачів розріз­няються такі види серверів: файл-сервери, обчислювальні сервери, принт-сервери, комунікаційні сервери, сервери баз даних.

Серійно-порядковий метод кодування — на кожну групу ознак відводиться серія порядкових номерів з резервом номерів.

Символ — елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад — цифра, літера, знак.

Система — розуміється сукупність взаємозв'язаних між собою та з зовнішнім середовищем елементів або частин, функціонування яких направлено на отримання конкретного результату.

Система класифікації — це сукупність методів і правил розподілу множини об'єктів на підмножину в відповідності з признаками подібності або розходження.

Система підтримки прийняття рішень (СППР) – це інтерактивна комп’ютерна система, призначена для полегшення, прискорення і поліпшення обґрунтування різноманітних видів управлінських рішень зі слабко структурованих та неструктурованих проблем, тобто в ситуаціях, де неможливо, або не бажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує увесь процес рішень.

Система штрихового кодування інформації — сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії інформації, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також попередньої обробки даних.

Систематичні регістри обліку — облікові дані угруповуються по певному признаку.

Системний (комплексний) підхід щодо створення інформаційної системи — це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними.

Спеціальне програмне забезпечення представляє собою сукупність програм, які розроблюються при створенні інформаційних технологій конкретного функціонального призначення.

Стадіястворення інформаційної системи розуміють одну із частин процесу створення інформаційної системи, яка встановлена нормативними документами і документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.

Стадія створення ІС — складовапроцесу створення ІС, яка визначається нормативними документами і закінчується випуском документації на ІС, що містить опис повної моделі ІС на заданому для цієї стадії рівні, або прийняттям ІС до промислової експлуатації.

Структура ІС — характеристика внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

Технічне забезпечення – це комплекс різних видів техніки: обчислювальна техніка, периферійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісні обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі та обміну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, засоби мультимедіа тощо.

Технічне завдання — це основних вихідний документ для розробника і замовника ІС, який визначає порядок і мету її створення, формулює вимоги до неї та основні первинні дані, необхідні для її розробки, а також установлює план-графік створення ІС.

Технічний проект — комплекс проектних документів на ІС, який базується на матеріалах, прийнятих і запроваджених в технічному завданні, та містить основні проектні рішення щодо системи в цілому, окремих її функцій і всіх видів забезпечення, достатніх для розробки документації на ІС.

Техноробочий проект — комплект технічних документівІС, затверджений у встановленому порядку, що містить рішення вобсязітехнічного проекту й робочої документації на ІС.

Файл – це сукупність однорідної інформації по складу і послідовності полів, яка записана на магнітному диску з присвоєнням імені.

Фасет — набір значень одного признаку класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожен об'єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угрупування.

Фасетний метод класифікації — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування.

Форма бухгалтерського обліку — сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису.

Функціональна частина інформаційної системи реалізує рішення задач предметної області.

Функціональні ІТ – представляють модифікацію забезпечуючих ІТ, при якій реалізуються, будь яка з предметних технологій.

Хронологічні регістри обліку — реєстрація облікових даних в хронологічному порядку.

Амортизаційні відрахування - це джерело для інвестицій, модернізації обладнання та інших ОЗ.

Амортизація ОЗ та нематеріальних активів - витрати, які включаються у витрати виробництва та собівартість продукції.

Бартерна угода – товарообмінна операція, яка передбачає передачу права власності на товари без платежу за участю грошових коштів (тобто натуральний обмін).

Безготівкові розрахунки – розрахунки, які здійснюються за такими формами: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями та ін.

Бухгалтерська звітність – це система узагальнених показників, що характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік) і формуються шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський баланс - документ, який характеризує фінансовий стан підприємства на звітну дату. За його допомогою визначають склад і структуру майна підприємства, ліквідність та обіговість оборотних коштів, наявність власного капіталу та зобов’язань, стан та динаміку дебіторської та кредиторської заборгованості.

Вексель – письмове боргове зобов’язання, яке забезпечує його володарю право вимогами після настання терміну оплати обумовленої в ньому грошової суми. Платить по векселю той, хто його видав або дав згоду на оплату (акцентував).

Виписка банку – це банківський документ, який характеризує стан розрахункового рахунку підприємства і на підставі якого останнє веде бухгалтерський облік операцій по розрахунковому рахунку.

Витрати (матеріальні) – спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які являють собою минулу працю (сировина, матеріали, паливо тощо) й засоби праці (будівлі, споруди, машини та устаткування) у формі амортизації, що переносять свою вартість на заново створений продукт.

Готова продукція(ГП) – продукція, яка повністю закінчена обробкою на даному підприємстві (при необхідності пройшла технічні випробування), прийнята контролем, не вимагає подальшої обробки на цьому підприємстві і передана на склад. До ГП відносять виконані певні роботи для інших підприємств або надані їм послуги.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад встановлених норм за трудові досягнення і винахідництво та за особливі умови праці.

Заробітна плата – це основна форма оплати праці за виконану роботу (або надані послуги) згідно з трудовими договорами працівників, виражена у грошовій формі або натуральній формі.

Інвентаризація - цеперелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і співставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Калькуляція – розрахунок собівартості одиниці продукції (товарів, послуг) або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат (галузева) з урахуванням місця їх виникнення і призначення.

Каса – самостійний структурний підрозділ підприємства, який забезпечує зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою.

Малоцінні та швидко зношувані предмети (МШП) – це засоби праці, які використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються, але мають і особливості оборотних засобів.

Монетарні активи є грошові кошти, а також інші активи, які мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей.

Накладні витрати – витрати на оплату праці управлінського апарату бухгалтерії, планового відділу тощо, витрати на опалення і освітлення приміщень (заводоуправління, офісу) амортизація забудов, споруд та ін.

Незавершене виробництво – предмети праці, які вже вступили в процес виробництва, але ще до кінця не оброблені, і, як наслідок, не є готовою продукцією.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який: не має фізичної субстанції; може бути ідентифікований; утримується підприємством для виробництва або постачання товарів (послуг), для передавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей (ліцензії, товарні знаки, патенти, комп’ютерне програмне забезпечення, авторські права тощо).

Немонетарні активи – усі інші активи.

Непрямі витрати – витрати, які прямо не відносяться на собівартість продукції, а розподіляються за видами продукції (робіт послуг).

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу (надані послуги) відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування), посадових зобов’язань.

Основні витрати - витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, енергію, витрати на заробітну плату виробничих робітників та ін.

Персонал – штатний склад кваліфікованих працівників підприємства.

Прямі витрати - витрати, які пов’язані з виготовленням продукції і прямо включаються до собівартості.

Складський облік – це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік матеріальних цінностей на складі. Кожному виду МЦ присвоюється номенклатурний номер, що повторюється в усіх первинних документах.

Собівартість – грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом і реалізацію продукції, виконаних робіт та наданих послуг.

Товарно-матеріальні запаси – це товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації; готова продукція, напівфабрикати та завершене виробництво; різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу.

Фінасово - розрахункові операції (ФРО) – операції з обліку грошових засобів в касі підприємства та на рахунках в банку, розрахунків з підзвітними особами та інших розрахунків; аналітичного обліку по відповідних рахунках грошових засобів і розрахунків; аудит фінансових операцій.

Чек – документ у вигляді книжки, виготовлений банком і на підставі якого власник може дати розпорядження банку про видачу коштів готівкою або перерахування з його рахунку визначеної суми.