Історичні шляхи виникнення, становлення та розвитку англо- американської правової сім’ї.

Англо-американська правова сім’я є однією з найпоширеніших та найстаріших правових сімей світу. В англо-американській правовій сім’ї слід розрізняти групу англійського права і право США. Англійське право посідає домінуюче місце в сім’ї загального пра­ва. Сьогодні майже третина населення земної кулі живе за принципами, які було розвинуто в межах даної сім’ї. В історії його становлення і розвитку виділяють такі етапи: Перший етап (до 1066 року) передує формуванню загального англійського права. Протягом І – ІV століть Англія входила до складу Римської імперії, але римське право не справило визначального впливу на подальший розвиток її правової системи. На початку V століття країну окупують англосаксонські племена, після чого декілька віків Англії діють розрізнені звичаї цих племен (англів, саксів, ют, датчан) (цей період власне і є англосаксонським). Другий етап (1066 р. – ХІV ст.) починається з перемоги Вільгельма Завойовника над військами англосаксів та встановлення норманського панування на Британських островах. На даному етапі розпочинається процес подолання впливу місцевих звичаїв та формування загального права (common law). Становленню загального права сприяло створення єдиної централізованої влади та єдиної системи королівських судів. Судді королівських судів селились в одному з районів Лондона, звідки роз’їзджалися для розгляду справ по всій країні. Повертаючись до Лондона, вони обговорювали розглянуті справи та виробляли загальні позиції по аналогічним справам. Починаючи з ХІІ ст. Королівські суди розташовувалися у Вестмінстері, звідки й пішла їх назва – Вестмінстерські суди.Завершив процес створення загальнонаціонального права король Генріх ІІ у ХІІ ст., що дозволяє вважати його «батьком» англійського загального права. Саме в ці часи склалися п’ять основних якостей англійського права: королівське (створене під протекторатом короля); судове (створене судовою практикою); загальне (охоплює територію всієї країни); процесуальне (пріоритет надано не матеріальному, а процесуальному праву); публічне (особливу увагу приділено публічному праву, тоді як приватне право фактично ігнорується); Характерною особливістю даного етапу є також поява судів присяжних, які є прикладом залучення громадськості до правосуддя. Суди (або журі) присяжних складалися з вільних громадян, які добре знали місцеві звичаї та обставини справи. На перших порах присяжні не заслухували свідчень, фактично мало місце опитування сусідів під присягою з приводу спірних фактів, які вони знали до суду. З часом суди присяжних трансформуються та починають відігравати більш важливу роль у судочинстві. Третій етап (XV – середина ХІХ ст.) характеризується дуалізмом англійського права, який пов’язується з появою так званого «права справедливості» (law of equity). У XIV ст. починається криза загального права, яке набуває вигляду жорсткої, закритої системи судових прецедентів. Процедура розгляду судових справ стає складною, надто формалізованою, норми права вже не відповідають тим значним змінам, що відбулися у феодальному суспільстві Англії. До того ж суддівський стан відрізнявся консерватизмом, він не був зацікавлений у спрощенні судового процесу. Все це призвело до того, що особи, які не погоджувалися з рішенням суду, почали подавати королю петиції з проханням розглянути справу «по совісті» та «по справедливості». Король, як правило, доручав розглядати такі петиції лорду-канцлеру.Таким чином, на цьому етапі виникає ситуація, коли фактично діють дві системи судів: ті, що застосовують загальне право, і ті, що застосовують право справедливості. Це спричинило виникнення конкуренції позовів, а також проблему з’ясування того, рішення якого суду має вищу силу. Четвертий етап (з середини ХІХ ст.) характеризується проведенням значних правових реформ. Англійське право модернізується та пристосовується до потреб сьогодення. Серед основних моментів цього етапу слід виділити наступні: Об’єднання загального права і права справедливості.Підвищення ролі законів (статутів) у системі джерел права.Формування і розвиток матеріального права. Систематизація норм права. Так, з 1870 до 1934 року парламент приймає 109 законів консолідації, які модернізують положення старих статутів.Важливе значення для розвитку правової системи Англії мало створення у 1965 році Комісії з правової реформи, а також вступ Великобританії в 1972 році до Європейських співтовариств.