Профіл та заходи боротьби при спіруратозах, філяріатозах та трихуратозах тварин.

У неблагополучних щодо телязіозу господарствах основним профілактичним заходом є поголовна профілактична дегельмінтизація великої рогатої худоби водним розчином йоду, хлорофосу або іншим препаратом. Профілактичну дегельмінтизацію проводять у зимовий період або навесні до початку льоту мух-корівниць. У період масового льоту мух тварин обробляють від нападу комах інсектицидами (емульсією ціодрину та іншими). Обробку проводять кожну декаду.

Профілактичним заходом проти телязіозу є стійлово-табірне утримання великої рогатої худоби, а також згодовування молодняку в пасовищний період фенотіазино-сольової суміші, що сприяє зниженню кількості польових мух у зв'язку з масовою загибеллю у фекаліях личинок.

Ефективним профілактичним заходом при тетрамерозі є систематична зміна водойм (через 1—2 роки), організація птахівницьких ферм на благополучних водоймах, періодичне дослідження залозистого шлунка забитої птиці на наявність паразитів. Для профілактики тетрамерозу молодняка з кормом задають піперазин у дозі 0, 75 г/кг маси тіла через кожні три дні, фенасал — 0, 5 г/кг одноразово через кожні 10 днів.

Качкам батьківського стада призначають дворазові дегельмінтизації восени — через два тижні після закінчення сезону випасання, навесні — за місяць до переведення їх на водойми.

В умовах господарств необхідно не допускати водоплавну птицю на неблагополучні водойми. Сухопутне вирощування молодняка — основний профілактичний захід проти тетрамерозу та інших біогельмінтозів.

В комплексі профілактичних заходів при онхоцеркозі важливу роль відіграє боротьба з кровосисними комахами. З цією метою знищують личинок і лялечок мошок та мокреців у річках, струмках та інших водоймах, використовуючи інсектициди. Важливу роль відіграє також осушення боліт. Для знищення окрилених комах у період їх масового льоту шкірні покриви тварин періодично обробляють інсектицидами. Велику рогату худобу в цей період слід випасати й утримувати не ближче 5—6 км від проточних водойм — місць розвитку преімагінальних стадій мошок. Деякі риби (наприклад, гамбузія) можуть поїдати личинок кровосисних комах.

Профіл при дирофіляріозі спрямована на знищення проміжних живителів— кровосисних комарів. Введення тваринам тіацетарсаміду один раз на 6 міс у період льоту комарів у лікувальних дозах запобігає виникненню захворювання. З цією ж метою можна застосовувати з інтервалом в півроку діетилкарбамазин у дозі 5, 5 мг/кг перорально.

У свинарських господарствах, неблагополучних щодо трихоцефальозу свиней, їх у теплу пору року утримують у таборах, пасовищні ділянки змінюють кожні два тижні. Дотримуються гігієнічних правил годівлі та напування тварин. Поросят піддають профілактичним дегельмінтизаціям двічі на рік: навесні — перед початком сезону випасання і восени — перед переведенням тварин у свинарники.

При виявленні уражених трихоцефальозом тварин щодня старанно вичищають приміщення від гною. Один раз на декаду обладнання та станки дезинвазують гарячим 4 %-ним розчином гідроокису натрію.

Видалений з усіх приміщень гній знезаражують у очисних спорудах.

Профіл філяріатозів передбачає індивідуальну і групову захист людей від нападу комах-переносників за допомогою репелентів, захисних сіток, закритою одягу, Пологів, засетчіваніе вікон і дверей. Важливе значення має раннє виявлення і санація носіїв мікрофілярії як джерела збудника інвазії. У зв'язку з можливістю ураження філяріатозом осіб, які виїжджали в країни з вологим тропічним субтропічним кліматом, при поверненні з-за кордону проводять за клінічними показаннями з урахуванням епідеміологічного анамнезу їх лабораторне обстеження на філяріатоз. У разі лабораторного підтвердження філяріатозу хворих госпіталізують і після закінчення лікування ставлять на диспансерний нагляд протягом 3 років. Застосовують знищення переносників шляхом обробки місць їх виплоду і проживання інсектицидами.

Виникненню хвороби в ендемічних районах запобігає застосування діетилкарбамазину. Його вводять цуценя­там 2 - 3-місячного віку щодня перорально в дозі 5, 5 мг/кг. У тропічних регі онах земної кулі антигельмінтик використовують з профілактичною метою впродовж усього року. В країнах з помірним кліматом лікування розпочина­ють за один місяць до нападу комарів для кровоссання і припиняють через 2 міс після його закінчення. З цією метою можна застосовувати також препа­рати з групи авермектинів. Для захисту тварин від нападу кровосисних комах використовують інсек­тициди.

3.Технологія виготовлення сирокопчених ковбас, їх санітарна оцінка.

До цього виду ковбас відносять московську, Углицький, тамбовську, майкопської, свинячу, столичну, зернисту і ін Для виготовлення сирокопчених ковбас використовують сировину тільки вищого сорту. Яловичина повинна бути від дорослих биків і бугаїв без жирових відкладень, свинина - від тварин віку 1-2 років. До сирокопченим ковбасним виробам відносять ковбаси, вироблені з сирого м'яса і жиру, підготовлені до вживання в їжу тривалої ферментацією і зневодненням м'яса. Сирокопчені ковбаси категорично не піддаються варінні. Процес виготовлення тривалий і становить приблизно 50 днів. М'ясо після ретельної жиловки піддають посолу в шматках масою 400 р.

На 100 кг м'яса витрачають 3, 5 кг солі, 75 г нітриту і 200 г цукру або глюкози. Після засолу м'ясо витримують 5-7 діб при температурі 2-3 ° С. Для скорочення терміну витримки в 2 рази м'ясо подрібнюють в волчках через грати діаметром 16-24 мм, а потім вдруге подрібнюють вже з отворами діаметром 2-3 мм і перемішують з усіма складовими частинами, передбаченими рецептурою. Воду в фарш не додають. Фарш розкладають в тазики шаром не більше 25 см і витримують при температурі 3-4 ° С протягом 24 годин. Потім фарш шприцуют в оболонку повільно і дуже щільно під тиском 10-13 атм. Батони щільно обв'язують шпагатом, роблячи часті петлі. Після обв'язки батони навішують на рами і перевозять в осадове відділення.

Осадка батонів триває 5-7 діб при температурі 2-4 ° С і відносній вологості 85-90%. Після осідання батони обробляють 5-7 діб в коптильних камерах димом несмолистих порід дерев з температурою 18-22 ° С. Після копчення ковбасу сушать при температурі 12 ° С і відносній вологості 75% протягом 25-30 діб. Вихід готових ковбасних виробів становить 55-70% з вмістом вологи 25-35%. Це обумовлює високу стійкість сирокопчених ковбас. Сирокопчені ковбаси зберігають у ящиках у сухому прохолодному приміщенні при температурі 12 ° С. Термін зберігання - 12 місяців.

У варено-копчених, напівкопчених і сирокопчених ковбасах на поверхні батонів не допускається забруднень, наявності цвілі, ушкодження оболонок, сліпів і напливів фаршу. Консистенція щільна. У зовнішньому шарі сирокопчених ковбас можуть бути ущільнення (гартування глибиною не більше 3 мм). У фарші виключається присутність сірих плям, порожнин. Колір ковбас рожевий, смак злегка гострий, солонуватий з вираженим ароматом копчення і прянощів.