Соціально-економічний розвиток Правобережної України і Галичини у XVIII ст

Правобережна Україна як культурно-територіальний регіон українських земель мала свої особливості, зумовлені історичними умовами і традиціями. Протягом першої половини XVIII ст., коли вона знову перейшла до Речі Посполитої, там поляки запровадили таке економічне та суспільно-політичне життя, яке вони вкорінили уже на всій території Галичини.

Його економічною основою було велике землеволодіння у формі магнатських латифундій. Економічна і політична влада належала відомим магнатським родинам, які захоплювали королівські та колишні шляхетські землі. Більша частина дрібної та середньої шляхти, яка не зуміла довести обґрунтованості своїх претензій у майнових суперечках з магнатами, була змушена або одержати маєтності на умовах васальної залежності та оренди, або просто поступала на службу до них економами, управителями, адміністраторами.

На західноукраїнських землях у руках магнатських родин опинилося майже 60 % усіх селянських господарств. Проте селянське господарство відіграло вирішальну роль у відбудові зруйнованої під час довголітніх воєн економіки Правобережної і Західної України та відновленні тут землеробства і тваринництва, різних промислів. За своїм економічним становищем селянство не було однорідною верствою.

Розвиток товарно-грошових відносин на Правобережжі і західноукраїнських землях у першій половині XVIII ст. поступово призводив до соціальної диференціації сільського населення. З одного боку, збільшувався прошарок заможних селян, а з іншого – виникала велика група малоземельних. З’явилася й постійна категорія вільних селян – наймитів. Вони постійно наймалися до заможніших господарів: козаків, шляхти, міщан-ремісників. У поміщицьких господарствах Правобережжя було розповсюджене так зване челядництво, коли селянам замість панщини чи інших повинностей надавали робити «у дворі» пана протягом року, а то й більше. За певну винагороду вони виконували обов’язки сторожів, пастухів, нянь, погоничів, бондарів, ковалів, рибалок тощо.

Зростання товарності магнатського господарства у XVIII ст. вело до створення нових фільварків і збільшення норми повинностей селян, адже всі основні види господарських робіт виконувалися ними та їхнім інвентарем.

Водночас під впливом товарно-грошових відносин магнати і шляхта все частіше шукали шляхів збільшення кількості і розширення асортименту вироблюваної продукції. З цією метою в окремих маєтках у XVIII ст. помітні прогресивні нововведення, процеси і тенденції. Для підвищення родючості, зокрема, застосовуються сівозміни та угноєння ґрунтів, розширюється асортимент сільськогосподарських культур, поглиблюється спеціалізація їх вирощування в регіонах. Більше уваги приділяється племінній та селекційній роботі в тваринництві. У землеробстві переважно вирощуються зернові культури. Збільшуються посівні площі, як правило, за рахунок освоєння луків, чагарників, заболочених місцевостей, косогорів тощо, у Галичині широко культивувалися жито, пшениця, ячмінь, овес, просо, гречка, горох тощо.

Збільшувалося вирощення таких технічних культур, як тютюн, льон, коноплі, хміль. Наприкінці XVIII ст. почали вирощувати картоплю, кукурудзу, цукрові буряки. Сталися певні структурні зміни: поряд із землеробством у магнатських господарствах розвивалося тваринництво, садівництво, бджільництво, різні промисли, що відповідало не лише власним, а й ринковим потребам землевласника. Його господарство ставало багатогалузевим, у ньому поглиблювався поділ праці.

Відбувалися зрушення не тільки в аграрному секторі, а й у промисловості, будівництві, торгівлі, фінансах. Базовими підвалинами розвитку промисловості того часу були ремесла та промисли.