Тенденції інтеграції економіки України у світову економіку.

Економічна інтеграція є процесом об’єднання та взаємного структурного наближення національних економік, який приводить до появи спільного ринкового простору, створення інтернаціональних форм господарювання, збільшення взаємозалежності виробничих комплексів, все більш широкої узгодженої економічної політики та спільного регулювання на основі міждержавних угод.

Визначений для України головний пріоритет – інтеграція в структури Європейського Союзу – не знімає необхідності дотримання стратегічного балансу між європейським вектором та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім знаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника „США – Європейський Союз Росія”. Необхідно враховувати роль Японії як одного із 3 найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю.

На сучасний розвиток світової економіки визначальним чином впливають дві головні тенденції – прискорена глобалізація і зростання регіональної інтеграції.

Глобалізація – це процес поступового утворення універсального світового середовища ринкової діяльності завдяки зниженню та скасуванню країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур.

Згідно з теорією міжнародної економічної інтеграції, успішна реалізація регіональної інтеграційної стратегії можлива за дотримання 2 обов’язкових умов:

1. Близькості рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів

2. Наявності високо розвинутих економічних зв’язків між суб’єктами економічної діяльності країн, що інтегруються.

Участь країни в процесах міжнародної інтеграції передбачає взаємопов’язаний розвиток за двома векторами – у напрямі лібералізації руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили, з одного боку, та створення країнами спільних політичних інститутів - з іншого.

Існують такі основні види інтеграційних об’єднань:

Зона вільної торгівлі – це коли між країнами учасницями ліквідуються митні бар'єри у взаємній торгівлі.

Митний союз – це коли існує вільне переміщення товарів і послуг всередині угрупування, але встановлюється єдиний митний барєр – тариф стосовно до третіх країн.

Загальний ринок, коли ліквідуються барєри між країнами не тільки у взаємній торгівлі, а й переміщення робочої сили, капіталу.

Повна інтеграція, передбачає проведення спільної валютної, фіскальної, кредитної, цінової політики, утворення органів наднаціональної влади.

Найбільший розвиток інтеграційні процеси одержали в Західній Європі. В березні 1957р. у Римі шість західноєвропейських країн – Бельгія, Люксембург і ФРН уклали договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке називають ''Спільний ринок''.

З 1 січня 1994р. у Європейський Союз вступили: Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Фінляндія та Швеція – всього стало 15 держав. Зараз цей союз розширюється за рахунок вступу до нього країн Східної Європи.

У 2004р. до ЄС вступили такі країни: Чехія, Словаччина, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Словенія, Кіпр.

2007 – Болгарія, Румунія.

На сьогоднішній день Європейський Союз має 27 членів.

У межах ЄЕС проводиться єдина аграрна політика, реалізуються великі спільні науково-технічні програми. Створено загальний бюджет, кошти якого направляються для підтримки й розвитку сільського господарства та економічно відсталих районів, створено наднаціональні адміністративні органи – Рада Міністрів, Європейський парламент.

З 1 січня 1998р. введено вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили, а з 1 січня 1999р. – єдиної валюти Євро.

Україна на сьогодні досягла певного прогресу на шляху економічної лібералізації, необхідної для інтеграції у світогосподарські структури і структури ЄС.

Однак загальний рівень лібералізації в Україні істотно знижується через наявність обмежень нетарифного характеру, головним з яких є на сьогодні численні непрозорі і в багатьох випадках довільні бюрократичні процедури, пов’язані із зовнішньоекономічним регулюванням, обтяжлива система внутрішніх податків, недосконалість антимонопольного регулювання, що створює умови конкуренції на внутрішньому ринку України.

Україна не стоїть осторонь міжнародних інтеграційних процесів. Однак реалії у взаємовідносинах України із світовою економікою характеризуються недостатнім рівнем готовності нашої економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва. Без проведення відповідних економічних реформ в Україні інтеграція у світову економіку буде неможливою.

Ефективність входження України у світову економічну систему робить актуальним необхідність підготовки фахівців нової якості для зовнішньоекономічної діяльності нашої держави, здатних послідовно відстоювати інтереси молодої Української держави на міжнародній арені. Отже, шлях до Європи непростий, однак, він перспективний. Інтеграція у світовий економічний простір має такі перспективи:

- реалізуються потенційні можливості української науки та високих технологій;

- відновлюються і розширюються перспективи для використання наявних виробничих потужностей, зайнятості працездатного населення;

- припиняються руйнівні процеси де спеціалізації та розпаду коопераційних зв’язків;

- створюються нові умови та можливості для формування більш вигідних економічних стосунків з іншими країнами;

- створюються принципово нові джерела суспільного інвестування структурних перетворень та промислового розвитку;

- долається технологічне відставання від країн Західної Європи;

- з’являється можливість кількісно збільшити обсяг експорту.

Для прискорення процесу формування в Україні умов для ефективної міжнародної інтеграції необхідно здійснювати курс на гармонізацію українського законодавства з правовою системою ЄС та глобальними нормами економічного регулювання.