Відношення деревних порід до вологості місце оселення.

Деревні породи за відношенням до вологості місце­оселення поділяють на три групи: гігрофіти - зростають у воло­гих лісорослинних умовах; мезофіти - ростуть у середніх за зволоженням умовах; ксерофіти - зростають у посуш­ливих місцях. Характерні ознаки екологічних груп по відношенню до вологості: - гігрофіти мають широку листкову пластинку, неглибока і слаборозвинена коренева система, осмотичний тиск низький; - мезофіти(більшість деревних порід по­мірної зони) - дрібне плоске листя з тонким епідермісом, осмотичний тиск вищий; - ксерофіти - мають багато пристосувань для виживання в умовах дефіциту вологи: епідерміс щільний, розвинений, часто наявне опушення, глибока розвинена коренева система, високий осмотичний тиск(у лавра благородного осмотичний тиск може досягати 50 атм.). Потреба у волозі - це та кількість вологи, яка потрібна рослині для забезпечення підтримки тургора тканин, нормального ходу фізіологічних процесів, захисту від перегріву, обміну речовин між різними органами рослини і т.п. Вибагливість до вологи - це відношення деревних рослин до сту­пеню зволоження місцеоселення, тобто здатність отримати необхідну кількість вологи з ґрунту в тих чи інших умовах. Наприклад: потреба у волозі сосни, ялини, ялиці приблизно однакова, але ці породи значною мірою відрізняються одна від одної за вибагливістю до ґрунтової вологи: сосна - невибаглива, бо завдяки добре розвиненій кореневій системі може добувати вологу при малих її запасах у ґрунті, тоді як ялина і ялиця не мають таких розвине­них кореневих систем і тому більш вимогливі до вологості місцеоселення. Звідси - сосна є ксерофітом, а ялина і ялиця - мезофіти.

Шкала вибагливості деревних порід до вологи (за П.С.Погребняком, 1968)