Процес адаптації до невизначеного навколишнього середовища

Аналізуючи зміни систем управління, слід зазначити, що основним фактором еволюційних процесів є збільшення динамічності й невизначеності зовнішнього середовища, що змушує підприємства постійно трансформувати системи управління. Середовище, в якому функціонують підприємства України, характеризується великим ступенем невизначеності, внаслідок чого у своїй діяльності останні постійно стикаються з неочікуваним впливом зовнішнього середовища. Успіх підприємства на ринку значною мірою залежить від його вміння адаптуватись до цих впливів. Нестійкість зовнішнього середовища сприяла підвищенню ролі адаптації в діяльності підприємства, що визначає необхідність формування нової технології управління. Адаптивне управління є найважливішою складовою антикризового управління, оскільки дозволяє вчасно виявити зовнішні небезпеки й можливості підприємства, внутрішні сильні й слабкі сторони його господарської діяльності і на основі оцінки ситуації розробляти рішення, спрямовані на запобігання кризових подій.

Існує поняття адаптивного управління, тобто управління в системі з неповною апріорною інформацією в керованому процесі, який змінюється у міру накопичення інформації й приймається з метою покращення якості роботи системи. Таке визначення основних понять адаптації пов’язане з тим, що знання про об’єкт та середовище, в якому він функціонує, невизначені. Відома лише приналежність їх до певного класу і мета управління, від якої залежить бажана поведінка об’єкта. Задача полягає в тому, щоб знати алгоритм управління, що забезпечить досягнення мети за кінцевий період часу для будь-якого суб’єкта і умов його функціонування, що належать до певного класу. Особливості адаптивного підходу в системі управління підприємства пов’язані з розробкою та реалізацією найбільш результативних та оперативних стратегій відображення діючим підприємством та його мережевими структурами впливів середовища. До адаптаційних заходів у системі управління належать: оптимізація рівня ризику прийняття рішення та маневрування ресурсами; використання економіко-математичних методів та моделей діагностики, що підвищують оперативність прийняття управлінських рішень; забезпечення високої маневровості та гнучкості цілей і стратегій розвитку підприємства за рахунок процесів пасивної та активної адаптації та ін. Процеси активної адаптації підприємства безпосередньо пов’язані з механізмом адаптивного управління, а ефект антиципації – з процесами пасивної адаптації. Адаптивність підприємства співвідноситься з можливостями до самоорганізації підприємства як системи (змінюється структура та організація) та саморегулювання системи (змінюється спосіб регулювання). Активізація механізму оперативного контролінгу дає можливість оптимізувати у короткостроковому періоді співвідношення «витрати-прибуток» підприємства, а механізму стратегічного контролінгу – життєздатність системи у довгостроковому періоді. Якщо функціонуюча система управління дозволяє ліквідувати коливання в середовищі ринкових взаємодій підприємства, то вона є стійкою, а процес гомеостазу – досяжним. У секторі адаптивного реагування на зовнішні зміни активізуються процеси адаптаційної модифікації. Якщо керівництво підприємства готове до оперативних дій на збурення середовища функціонування, то персонал адміністрації підприємства реалізує процес активного адаптивного управління змінами. Якщо конкретні політичні, соціальні та економічні обставини утруднюють настання наступного етапу виживання, то персонал адміністрації ризикує втратити ємність ринкової ніші (її просто займуть конкуренти). Якщо настає черговий, але новий ефект нестабільності, реалізується процес реактивного адаптивного управління змінами. Реалізація механізму активної інноваційної діяльності забезпечує товаровиробникам стабільну рентабельність та економічну стійкість. Адаптивний підхід у системі управління підприємством – це підхід, пов’язаний зі створенням і реалізацією найбільш оперативних і результативних стратегій відображення підприємством та його мережевими структурами впливів ринкового середовища. Обрані оптимальні варіанти стратегії адаптивного управління і гармонізація маркетингових досліджень у системі забезпечення адаптаційного статусу та прийняття управлінських рішень комбінуються в реалізації економічних заходів та вирішенні проблеми функціонування і успішного розвитку економічного механізму. У соціально-економічних системах адаптивна модель управління є моделлю забезпечення загальної економічної стійкості та стабільності механізму функціонування підприємства (структура та параметри регулятора системи управління змінюються відповідно до змін властивостей системи). Адаптивна модель процесів управління в соціально-економічних системах вирішує задачу синтезу механізму оптимального управління та складається з двох частин: адаптивної системи планування (пошук оптимальної траєкторії руху) та адаптивної системи реагування (пошук управлінських впливів, які корегуватимуть відхилення від оптимальної траєкторії руху системи).

Системна модель адаптивного управління конкурентоспроможним розвитком підприємства містить у собі наступні шість основних блоків: моніторинг зовнішнього середовища (як прямого, так і опосередкованого впливу); моніторинг внутрішнього середовища (сильних і слабких сторін); планування та прогноз; прийняття управлінських рішень; мотивація; інновація; оцінка і контроль.

Блок моніторингу відстежує вплив факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища: соціально-економічні, демографічні, географічні, транспортні, організаційно-технологічні, фінансові, управлінські. Цей блок є основою для формування інформаційної системи, що забезпечує систему адаптивного управління підприємством. В основі блоку інновацій лежить інноваційна діяльність підприємства як процес організаційно-технологічної підготовки й оформлення нововведень та їх упровадження у господарську діяльність.

Блок оцінки і контролю з позицій системності підприємства є певним набором функцій, і відповідно до цього якість виконання функцій є гарантією результативності роботи підприємства. Недостатній рівень окремих функцій може погіршити становище підприємства на ринку, відволікати покупців до конкурентів. Особливо важливою результативність функцій стає в умовах ринкових відносин, тому що в цьому випадку системи управління відрізняються достатнім рівнем складності і ризикованості.

Багатофункціональність систем викликає необхідність інтегрувати окремі функції в цілісну систему для забезпечення прозорості результату як основного фактора, що характеризує рівень організації. Якісний процес підбору, обробки і подальшої інтерпретації набутої інформації – це гарантія прийняття рішень, що дадуть адекватні реакції підприємствам для зміни навколишнього середовища відповідно до загальної стратегії розвитку. Без вирішення проблем формування і розвитку адаптивного економічного механізму функціонування підприємств неможливо ліквідувати кризовий соціально-економічний стан. Найвищий рівень адаптації економічного механізму функціонування підприємств – це потужний засіб захисту національної соціально-економічної безпеки країни. Визначено необхідність системного підходу до адаптивного управління та його провідне місце у формуванні моделей та механізму адаптації. Лише однозначне усвідомлення взаємозв’язків у компонентах системи понять адаптивного управління підприємством може стати запорукою успішного запуску механізму адаптації в системі управління підприємством. Перспективи подальших наукових досліджень у цьому напрямку пов’язані з розробкою шляхів вдосконалення механізму адаптивного управління підприємством.