Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Нормативні та індивідуальні акти управління.
Нормативні акти управління – це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативні акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування і мають конкретного адресата. Справедливо відзначається, що нормативні акти управління «встановлюють загальні правила поведінки, норми права. Регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях. Як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування»5. Нормативні акти управління виражають регулятивну роль адміністративного права та є найбільш містким вираженням процесу реалізації виконавчої влади, оскільки саме в них знаходить своє вираження підзаконна адміністративна нормотворчість. Тому їх характеризують як правоустановчі акти6. Окремі автори, вважаючи недостатньо точним визначення нормативного акта управління за критерієм наявності або відсутності в ньому правових норм, зазначають, що визначаючи природу правового акта управління, слід враховувати його призначення та юридичну функцію. Прихильники такого підходу до визначення нормативних актів відносять до них і акти, які не містять норм права, але які мають значення для встановлення нових норм, для надання їм юридичної сили або для скасування правових норм, викладу їх в іншій редакції. При цьому зазначається, що не можна вважати нормативними ті акти, в яких міститься тільки одна правова норма. Як аргумент на користь цього твердження його автори наводять приклади актів, у яких» лише викладається зміст актів вищих органів з метою довести його до відома виконавців, і ніяких «своїх» приписів такі акти не містять»7. На нашу думку, можна погодитись із тим, що правотворче призначення відіграє значну роль у визначенні приналежності правового акта до нормативних, але все-таки наявність хоча б однієї норми права в акті управління визначає його нормативний характер і дає підстава, навіть необхідність, для здійснення обов’язкової державної реєстрації такого акта Міністерством юстиції України з внесенням його до Єдиного державного реєстру нормативних актів8. Основна особливість нормативного акту управління полягає, напевне, в тому, що він вносить зміни в систему чинних правових норм, відіграє значну роль передусім у створенні нормативно-правових передумов здійснення державного управління, у формуванні внутрішнього масиву правових норм, за допомогою яких забезпечується правова організація різних управлінських функцій. Видаючи нормативні акти, органи виконавчої влади розвивають і удосконалюють нормативну основу, приводять її у відповідність із вимогами розвитку суспільства і тим самим сприяють підвищенню ефективності правових норм. Водночас уповноважені органи в межах власної компетенції регулюють систему суспільних відносин, віднесених до їх відання. В процесі здійснення управлінських функцій виникає потреба в конкретизації й деталізації норм законів. Це завдання розв’язується шляхом видання нормативних актів управління з урахуванням умов, місця і часу реалізації управлінських функцій для забезпечення конкретного, оперативного і диференційованого керівництва. Отже, нормативні акти управління встановлюють загальні правила без особистнісного характеру, розраховані на багаторазове використання для всіх передбачених ними випадків, їм притаманна стабільність, їхня юридична сила зберігається незалежно від виконання приписів акта в часі. За допомогою нормативних актів управління: — забезпечується механізм реалізації конституційного статусу громадян — конкретизуються норми вищої юридичної сили, які містяться у зако — визначаються типові правила поведінки у сфері державного управ — втілюються в життя різноманітні соціально-економічні програми; — визначається правовий статус органів виконавчої влади; — визначається порядок виконання певних дій (процедур) виконавчо- — формуються основні напрямки взаємодії різних учасників управлінських — встановлюються необхідні обмеження та заборони, покладаються — здійснюється охорона встановленого у сфері державного управління В українському чинному законодавстві поняття нормативно-правового акта визначено тільки в підзаконних актах. Зрозуміло, що проведення чіткої диференціації між нормативно-правовим актом взагалі й правовим актом управління відсутнє, як на законодавчому рівні, так і в наукових дослідженнях. Визначення нормативно-правового акта, яке міститься у проекті Закону «Про нормативно-правові акти», принципово різниться від тих підходів, що закріплені на сьогодні у підзаконних нормативно-правових актах. За проектом Закону: «Нормативно-правовим актом вважається офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб’єктом у визначеній законом формі та за встановленою законом процедурою, який спрямований на встановлення загальнообов’язкових прав і обов’язків для невизначеного кола суб’єктів, та розрахований на тривале, багаторазове застосування до передбачених ним життєвих ситуацій». Тобто, як бачимо, у зміст поняття нормативно-правового акта вкладається його розуміння як письмового документа, що містить норми права. На нашу думку, це можна пояснити тим, що підготовка цього законопроекту була спробою узагальнення практики застосування, місця, ролі, значення і уніфікації терміна «нормативно-правовий акт» як загального поняття, що поєднує в собі ознаки всіх правових актів різних органів держави (не тільки органів виконавчої влади), як зовнішнього письмового вираження дій цих органів, як джерела права. Що стосується визначень, які містяться в підзаконних актах, то в них відсутні вимоги щодо форми та процедури підготовки й оформлення нормативно-правового акта. Так, у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»11 визначено лише, що нормативно-правові акти: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших Нормативні акти управління створюють правові передумови організації управлінських правовідносин. Вони «забезпечують управлінську діяльність програмою розвитку на перспективу, яка передбачає цілі і засоби їх досягнення, моделі суспільних зв’язків і відносин суб’єктів і об’єктів управління, а також орієнтири для оцінювання різних юридичних фактів і подій, з якими пов’язується виникнення, зміна чи припинення конкретних правовідносин». Разом з тим, враховуючи владно-організаційний характер державного управління, необхідність повсякденного і безперервного здійснення багатоманітних управлінських функцій, які виражають матеріальний зміст діяльності відповідних органів і посадових осіб, правове регулювання управлінської діяльності за допомогою нормативних актів управління має обов’язково доповнюватися індивідуальним (ненормативним) регулюванням, що здійснюється через застосування правових норм, спрямованим на уточнення правового становища і зв’язків учасників управлінського процесу в конкретній реальній ситуації шляхом конкретизації встановлених правовою нормою прав та обов’язків суб’єктів.
|