Культура як наука, її предмет, мета і завдання

Культура є інтегративною сферою знання, народженою на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології та мистецтвознавства. Культура належить до соціогуманітарних наук. Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей в конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу і суспільства в цілому.
Предмет культури — об'єктивні закономірності світових і національного культурного процесів, пам'ятники і явища матеріальної й духовної культури, фактори й передумови, що управляють виникненням, формуванням і розвитком культурних інтересів і потреб людей, їхньою участю в збільшенні, збереженні й передачі культурних цінностей.

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності культури, виявлення законів та механізмів функціонування конкретних форм і сторін культури. Культура з цієї точки зору виступає як процес розвитку сутнісних сил людини та їх практичного вияву в усіх сферах, а разом з тим як система матеріальних і духовних цінностей, створених людьми й застосованих в їх діяльності, норм її регулювання, способів організації поведінки та спілкування людей. Досліджуючи конкретний зміст цієї системи, обумовлений тим чи іншим способом матеріального виробництва, теорія культури виявляє її елементи, взаємозв’язок між ними, співвідношення загальнолюдського і конкретного, національного й інтернаціонального у кожному з цих елементів. Вона з’ясовує, якою мірою культурний рівень індивідів відповідає духовному багатству суспільства, наскільки повно втілюються духовні цінності, нагромадженні суспільством. Предмет культурології складає вивчення змісту, структури, особливостей функціонування соціокультурного досвіду та всіх видів і форм цілеорієнтованої практики людини.

Серед основних завдань можна виділити такі:

· вивчення генези (появи), функціонування та розвитку культури,

виявлення духу культури (ментальності), а також виявлення способів

культурного успадкування;

· прогнозування історико-культурного процессу на грунті його пояснення та аналізу, керування ним у національному та світовому масштабах;

· розкриття базових структур, що відповідають за збереження та трансляцію соціокультурного досвіду;

· вивчення факторів, що здійснюють негативний вплив на культуру.