Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Відміни тваринної, рослинної і грибної клітини за своєю будовою та типами життєвих процесів від клітин прокаріотів.
Отже, порівняння тваринної і рослинної клітин: Загальні признаки: 1. Єдність структурних систем — цитоплазми і ядра. 2. Подібність процесів обміну речовин і энергии. 3. Єдність принципу спадкового кода. 4. Універсальне мембранное строение. 5. Єдність хімічного состава. 6. Подібність процесу розподілу клеток. Відмінності між рослинною і тваринною клітинами. Незважаючи на загальну подібність, є й ряд відмінностей у будові та життєдіяльності рослинних та тваринних клітин. Так, оболонка рослинної клітини (крім прокаріотів) побудована з целюлози, а тваринної – головним чином із ліпідів. Зовні й зсередини ліпідна основа оболонки тваринної клітини вкрита білком, що утворює міцні та еластичні сплетіння. Крім цього, клітинну оболонку рослин можуть просочувати такі речовини, як кутин, суберин, лігнін, мінеральні речовини тощо, викликаючи її вторинні зміни. Рослинні клітини містять пластиди, а у тваринних ці органели відсутні, немає в них і хлорофілу. Натомість у клітинах тварин, на відміну від рослинних організмів, є центріолі. У рослинних клітинах вакуолі заповнені клітинним соком, у тваринних його немає. Щодо дрібних вакуолей, які є в одноклітинних тварин, то вони виконують травну і видільну функції. На відміну від тваринних, у рослинних клітин відпрацьовані продукти життєдіяльності не виводяться назовні, а нагромаджуються у вакуолярній системі. Мінеральні солі в рослинних клітинах містяться в цитоплазмі в розчиненому стані й у вигляді кристалів; у тварин – у цитоплазмі лише в розчиненому стані, кристали там не утворюються. Запасними вуглеводами рослинної клітини є крохмаль, тваринної – глікоген. Характерною особливістю рослин є те, що їхні клітини пов’язані між собою цитоплазматичними тяжами – плазмодесмами, які проходять крізь клітинну оболонку і об’єднують клітини в єдину систему. При поділі рослинної клітиниперетинка між двома дочірніми клітинами утворюється внаслідок її розростання від центра клітини, а у тваринній клітині ця перетинка виникає завдяки формуванню кільцеподібної перетяжки. Форма клітин. За формою рослинні клітини бувають різні – прямокутні, зірчасті, округлі, кулеподібні, призматичні, спіральні, кубічні, циліндричні тощо. Але всю різноманітність форм клітин можна звести до двох груп: паренхімних і прозенхімних клітин. Паренхімні клітини мають більш-меншоднакову довжину і ширину, або їхня довжина перевищує ширину не більш, ніж у 2-3 рази. Паренхімні клітини зазвичай залишаються довгий час живими, мають тонкі оболонки. Вони складають основну масу більшості органів та їх частин у рослинному організмі – серцевина, кора стебла і кореня, листки, плоди тощо. Клітини паренхімного типу виконують такі важливі для рослини функції, як фотосинтез, дихання, асиміляція та ін. У прозенхімних клітин довжина перевищує ширину більше, ніж у три рази (найчастіше в десятки і сотні разів). Досить часто такі клітини веретеноподібної або циліндричної форми, мають загострені кінці, товсті, здерев’янілі оболонки. Живого вмісту в прозенхімних клітинах найчастіше немає. З клітин прозенхімного типу формуються переважно провідні та механічні тканини рослин. Найрізноманітніші форми клітин характерні для одноклітинних рослинних організмів – бактерій, водоростей. Відомі неклітинні форми життя – віруси. Розміри клітин. Середня довжина клітин вищих рослин складає 10-100 мкм. У деяких рослин великі паренхімні клітини можуть досягати в довжину кількох міліметрів і видимі неозброєним оком (клітини плодів лимона, яблуні, кавуна, помідора, бульб картоплі). Найбільшу довжину мають прозенхімні клітини стебел льону (40 мм) і кропиви (80 мм), водорості хари (10 см і більше), у прядильної рослини рамі (до 20 см). Довжини до кількох метрів досягають молочники деяких дерев. Відмінності клітин прокаріот і еукаріот. У сучасних і викопних форм організмів відомі два найважливіші типи клітин: прокаріотична, або доядерна, і еукаріотична, або ядерна. Прокаріотичні клітини, що типові для бактерій і синьо-зелених водоростей (ціанобактерій), як правило, дрібніші від еукаріотичних: їхні розміри зазвичай не перевищують 10 мкм і часто складають лише 2-3 мкм. Розміри еукаріотичних клітин різних організмів коливаються від 10 до 100 мкм. Такі клітини має більшість рослин, грибів і тварин. У клітинах прокаріот відсутнє морфологічно оформлене ядро, в них є лише кільцевий ланцюг ДНК, в якої немає білкової оболонки. Така внутрішньоклітинна структура, що несе гени, зветься генофором. В еукаріотичній клітині носіями генів є хромосоми, розташовані в ядрі, яке обмежене від іншого вмісту клітини мембраною. Еукаріотична клітина містить у цитоплазмі різноманітні постійні внутрішньоклітинні структури – органели (пластиди, мітохондрії, ендоплазматичний ретикулум, комплекс Гольджі та ін.), які відсутні в прокаріотичній клітині. З числа типових для еукаріотичних клітин органел прокаріотичні мають лише рибосоми. Але рибосоми прокаріот суттєво відрізняються більш простим рівнем організації й функціонування від таких в еукаріот. Через те, що в прокаріотичних клітинах відсутній цитоскелет (наявний в еукаріотичних клітинах), у них не виявлено багато процесів, типових для еукаріот – фагоцитоз, піноцитоз, циклоз тощо. За допомогою електронного мікроскопа досліджено, що рухові пристосування клітин еукаріотичних організмів (так звані ундуліподії) є значно відмінними за структурою і механізмом діяльності від джгутиків прокаріот. За несприятливих умов деякі прокаріоти утворюють спори – стадії спокою, оточені щільною стінкою, яка може витримувати високу температуру, іноді до 100оС. Є важливі відмінності й у проходженні процесів поділу описаних клітин. Так, прокаріотичні клітини поділяються перетяжкою на рівні частини або ж брунькуються, тобто утворюють дочірню клітину, меншу за розмірами від материнської, але ніколи не діляться мітотично. Клітини еукаріотичних організмів, навпаки, діляться зазвичай шляхом мітозу. Внаслідок цього кожна з утворених клітин одержує ідентичний об’єм спадкової інформації.
|