Зміст понять дисципліна, дисциплінарні відносини. Види дисциплінарних відносин, які мають місце в організації.

Розкриваючи зміст дисципліни та дисциплінарних відносин в організації, слід акцентувати увагу на тому, що проблема дисципліни включає ряд як наукових, так і практичних проблем. Комплексність проблем дисциплінарних відносин передбачає необхідність залучення до її вивчення різних наук — права, економіки, соціології, менеджменту, кібернетики, соціальної психології.

Слід зазначити, що на даний час немає загальновизнаного поняття дисципліни. Російські вчені визначають дисципліну як форму зв'язків між людьми, міру забезпечення організованості і порядку; співвідношення поведінки людини з нормою суспільного життя; порядок поведінки людей відповідно до соціальних норм права і моралі.

Дисципліна є важливою загальнолюдською цінністю, що поєднує людей. Тільки на її основі можливо побудувати ефективні соціальні та трудові відносини. Поняття «дисципліни» багатозначне. На думку російського вченого В.Шкатули «Дисципліна – це суспільні відносини, які складаються з приводу дотримання соціальних і технічних норм, правил поведінки в сім'ї, організації, суспільстві, державі».

Дисципліна – це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, а поведінка – це сукупність дій та вчинків особистості, спосіб її життя. У поведінці проявляються особливості характеру, темперамент, потреби й уподобання.

В межах різних відносин основними властивостями дисципліни називають різні характеристики.

Дисципліну також можна вважати функцією, елементом соціальної системи, засобом ефективного досягнення політичних, соціологічних, технологічних цілей, фактором розвитку системи.

Дисципліна — це рівень (високий, середній, недостатній) дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок — сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.

В дисципліні виділяють дві сторони:

- об'єктивну (порядок, без якого не може існувати організація);

- суб'єктивну (виконання обов'язків, дотримання прав працівників).

За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами — на економічну, політичну, фінансову, трудову і технологічну дисципліну.

Державна дисципліна передбачає порядок відносин, які встановлені державою, згідно з якими всі державні органи, організації, посадові особи і громадяни зобов'язані виконувати покладені на них завдання й обов'язки.

Державна дисципліна включає: фінансову, договірну, технологічну, планову, трудову дисципліну.

Трудова дисципліна — форма суспільних зв'язків людей у процесі виконання трудових функцій, з обов'язковим підпорядкуванням учасників певному розпорядку. Дисципліна вводить особистість у певний стереотип поведінки, що прийнятий і підтримується колективом організації.

Трудова дисципліна пов'язана з виробничою, технічною і виконавчою дисциплінами. Тому, трудова дисципліна — це виконання кожним працівником організації своїх функцій і обов'язків, дотримання встановлених вимог, правил та відповідальність за їх виконання.

Дисципліна на підприємстві, в установі чи організації є показником рівня організації, управління й морального клімату в колективі. В організації виділяють три види трудової дисципліни:

• виконавчу (чітке виконання кожним працівником своїх обов'язків, без прояву ініціативи та активності);

• активну (дотримання прав при виконанні обов'язків за принципом: дозволено все, що не заборонено законом. За таких умов працівнику надається можливість активно користуватись своїми правами);

• самодисципліну (виконання працівником своїх обов'язків, можливість проявляти активність, реалізувати свої права на основі самоуправління).

Основним завданням управління є виховання не виконавчої і не активної дисципліни, а самодисципліни. В кожній організації є можливість без особливих матеріальних затрат підвищити дисципліну на всіх рівнях управління нею і демократичним, законним шляхом навести порядок як в середині неї, так і у суспільстві в цілому.

Цього організація може досягти за допомогою таких заходів:

• змінити погляд на поняття «дисципліна» і «порядок»;

• ефективно використовувати методи управління дисциплінарними відносинами в колективі;

• підвищити дієвість контролю за виконанням завдань, обов'язків всіма працівниками організації;

• керівництву організації змістити акцент з примусу на заохочення і переконання, зацікавленість у результатах та мотивації праці;

• виховувати і розвивати самодисципліну як найвищу форму дисципліни;

• порушенням дисципліни вважати не тільки невиконання обов'язків, але й перевищення прав, що веде до порушення прав іншої людини.

Дисциплінарні відносини — це вторинна форма трудових відносин. За змістом дисциплінарні відносини поділяються на чотири види:

- охоронні,

- заохочувальні,

- виховні,

- організаційні.

Охоронні відносини виникають при наявності одного з двох юридичних факторів: невиконання обов'язків та перевищення права, що приносить шкоду іншій людині. Сторонами у таких відносинах виступають адміністративна служба організації (адміністрація), громадські організації, які наділені владою, та працівники. Основою цих відносин виступає право і обов'язок застосовувати до порушників певну міру впливу.

Заохочувальні відносини ґрунтуються на застосуванні засобів мотиваційного характеру.

Виховні відносини — це права й обов'язки адміністрації виховувати працівників на принципах переконань, підвищення рівня освіти, формування особистості, її світогляду, удосконалення фізичного розвитку працівника.

Організаційні відносини — це відносини з питання зміцнення і підтримки бажаних дисциплінарних відносин за допомогою визначення прав, обов'язків і міри відповідальності працівників.

Об'єктом дисциплінарних відносин є поведінка людини, яка може бути:

• активною, коли працівник виконує свої обов'язки, використовує свої права і проявляє більшу активність, ніж це передбачено нормою, виходячи із принципу: дозволено все, що не заборонено;

• правомірною, яка ґрунтується на виконанні обов'язків, використанні прав;

• нестандартною (відхилення або невиконання обов'язків, перевищення прав і т.д.).

Дисципліна є виконанням колективом, його членами прийнятих норм поведінки. Іноді це неписані моральні норми, притаманні тільки певному трудовому колективу. Дисципліна праці є необхідною умовою спільної роботи. Будь-який виробничий процес вимагає дисципліни його учасників, підпорядкованості існуючому розпорядку і керівництву. Дисципліна є об'єктивним, динамічним, історично зумовленим соціальним прогресом. На її зміст, форми та методи визначальний вплив справили форми власності, тип розвитку економіки.

Розкриття змісту управління трудовими відносинами в організації, вимагає акцентування уваги на тому, що дисципліна праці як економічна категорія є системою суспільних відносин з приводу найбільш раціонального та якісного виконання трудових функцій, закріплених правом та іншими соціальними нормами, які регламентують субординацію, характер зв'язків і взаємозв'язків людей у процесі кооперації праці з виробництва продукції, послуг і поза сферою її застосування. Оскільки дисципліна праці становить собою систему суспільних відносин людей у процесі кооперованої праці, її можна характеризувати як дисципліну трудових відносин.

Дисципліна праці містить: технологічну, внутрішньозмінну трудову та виробничу дисципліну, а також дисципліну поведінки поза сферою застосування праці (робочого місця), які характеризують різноаспектні сторони стосунків людей у ході виробничого процесу, тобто поєднання матеріальних і особистих факторів виробництва.

В основу технологічної дисципліни покладений технологічний процес. Як складова виробничих сил людина в процесі праці взаємодіє із знаряддями та предметами праці, вступає у відповідні стосунки з природою. Для того, щоб процес виробництва здійснювався в оптимальних умовах, працівник повинен керуватися відповідними соціальними нормами, набутими науковими і технічними знаннями, передовим виробничим досвідом. У процесі трудової діяльності виникають певні зобов'язання щодо дотримання технології виробництва продукції певної якості. Зобов'язання містять функції безпосереднього виконання виробничого процесу, управління та регулювання його ходу, обслуговування, контролю за якістю виготовленого продукту (послуг). Будь-яке відхилення від прийнятої технології є порушенням технологічної дисципліни, наслідком чого може бути брак продукції (неефективність роботи). Об'єктами технологічних відносин виступають безпосередні виконавці (персонал) на робочих місцях.

Виробнича дисципліна характеризує стосунки працівників (щодо дотримання правил техніки безпеки й охорони праці) та керівників. Ця група суспільних відносин характеризується виконанням функцій бережливого ставлення до засобів і предметів праці, створення найсприятливіших умов праці на робочому місці, економією матеріальних, трудових та паливно-енергетичних ресурсів, дотриманням техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни й охорони праці.

До порушень виробничої дисципліни належать: порушення правил обслуговування машин і механізмів, що спричиняють аварії; перевитрати сировини, матеріалів, порушення правил техніки безпеки, невиконання розпоряджень керівників тощо.

Суб'єктами відносин в рамках виробничої дисципліни виступають безпосередні виконавці, керівники і спеціалісти.

Для характеристики виробничої дисципліни доцільно також використовувати показники, що характеризують рівень виробничої дисципліни, зокрема:

• кількість випадків порушень правил техніки безпеки й охорони праці;

• кількість відмов виконувати розпорядження керівників;

• коефіцієнти частоти і тяжкість виробничого травматизму;

• втрати робочого часу через вихід з ладу обладнання з вини виконавця тощо.

Внутрішньозмінна трудова дисципліна характеризує ставлення персоналу до зобов'язань щодо дотримання встановленого внутрішньозмінного режиму праці та відпочинку на робочому місці: своєчасний прихід на роботу та вихід з неї, дотримання часу перерви (обідньої та внутрішньо-змінної).В процесі трудової діяльності у працівника виникають зобов'язання щодо дотримання встановленого на виробництві розпорядку трудового дня.

Суб'єктами стосунків з внутрішньозмінної дисципліни виступають безпосередні виконавці на робочих місцях.

Рівень внутрішньозмінної трудової дисципліни доцільно визначати показником використання робочого часу виконавця (колективу), забезпеченого оптимальними умовами для виробництва продукції (послуг).

Це положення має важливе методологічне й практичне значення якщо працівники простоюють з вини керівників виробництва (психологічно вони не налаштовані заощаджувати хвилини). Погана організація праці породжує безвідповідальність, що веде до порушення дисципліни.

Дисципліна поведінки поза сферою праці (робочого місця) характеризує ставлення до обов'язків щодо дотримання тижневого режиму праці й відпочинку, тобто дотримання графіка виходів на роботу. Невиконання цих зобов'язань, тобто прогули, поява на роботі у нетверезому стані, втрати робочого часу протягом дня у зв'язку із затриманням органами міліції за порушення громадського порядку перешкоджають нормальному функціонуванню всієї системи взаємозв'язків окремих елементів виробничого процесу в організації.