Тема 9. Методи управління дисциплінарними відносинами в організації.

Розкриваючи питання методів управління дисциплінарними відносинами в організації (на підприємстві, в установі), слід вказати на те, що в загальному - управління дисципліною є боротьбою з неорганізованістю, пасивністю, нечесністю, безвідповідальністю та лінощами.

Ефективне управління дисципліною та дисциплінарними відносинами в організації дозволяє вирішити такі завдання:

• організовувати працю персоналу, створюючи умови для задоволення їх потреб;

• забезпечити оптимальний розподіл трудових функцій між працівниками організації;

• створювати мотиваційне поле в організації;

• досягати стратегічні цілі організації.

Важливими інструментами управління дисципліною та дисциплінарними відносинами в організації є: ефективне використання впливу, лідерства та влади.

Вплив – це будь-яка поведінка однієї людини, що вносить зміни у поведінку, стосунки, відносини інших людей.

Лідерство – це здатність впливати на групу людей або окрему людину з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Влада – це можливість виливати на поведінку інших людей.

Дисциплінарна влада – це право, можливість керівництва, засновані на законі, давати обов'язкові розпорядження, встановлювати правила поведінки для підлеглих, заохочувати чи наказувати їх.

Керівник може впливати на працівника, застосовуючи різні форми влади, а саме:

• влади, що ґрунтується на законі або, як її часто називають, традиційноївлади. Ця влада базується на ієрархічній структурі організації, при якійпрацівники розподілені за рівнем організації і впевнені та погоджуються зтим, що керівник має право приймати рішення, віддавати накази, розпорядження, керувати підлеглими, а обов'язок підлеглих працівників — такі розпорядження виконувати. Негативною стороною цієї влади є їїбюрократизація;

• влади примусу, тобто вплив на працівників організації з боку керівництва ґрунтується на покаранні, страху, невпевненості. При цьому виді влади формується система негативних стимулів. Практика показує, що організація, керівництво якої працює за цим принципом, характеризується низькою продуктивністю праці, випуском неякісної продукції та послуг і високою плинністю кадрів;

• влади винагород і заохочень. Недоліком цієї влади є складність системи застосування (потрібно визначити основні потреби працівників та заохочувати їх до задоволення) та обмеженістю засобів, які організація може виділити на заохочення;

• експертна влада, яка базується на впливі через розумну віру (виконавець вірить, що влада знає, як вирішити проблему, обізнана з різними питаннями та шляхами досягнення цілей);

• еталонна влада — це влада, що ґрунтується на особистих якостях керівника, його здібностях та вмінні впливу на персонал організації.

Ідеальний варіант управління дисциплінарними відносинами в організації полягає у комплексному використанні всіх видів влади для підвищення ефективності роботи організації, зміцнення дисципліни.

Управління дисциплінарними відносинами в організації здійснюється через систему двох механізмів: прямого і допоміжного.

Прямий механізм передбачає використання методів, засобів переконань (виховання), заохочень, примусу.

Допоміжні механізми ґрунтуються на здійсненні змін в умовах організації праці, рівня управління, самоуправління, кваліфікації персоналу.

Завдання керівництва і працівників служб персоналу полягає у створенні працівникам нормальних умов праці, життя і відпочинку на заміну їх якісної та результативної праці.

Управління дисциплінарними відносинами здійснюється за допомогою організаційних, економічних, виховних та правових методів.

Економічні методи дозволяють створити ситуацію, що дає можливість працівникам організації задовольнити свої потреби, інтереси, забезпечити реалізацію принципу соціальної справедливості. Економічні методи ґрунтуються на використанні системи матеріального стимулювання через заохочення та винагороди.

Виховні методи базуються на переконанні працівників у потребі творчого підходу до роботи, відповідальності за результати власної праці, точності, охайності при виконанні своїх обов'язків і розпоряджень керівництва організації.

Організаційні методи полягають у створенні нормальних умов праці, її організації.

Правові методи ґрунтуються на примусі, переконанні, заохоченні. У більшості випадків ефективним є переконання, оскільки людина, за визначенням І.Канта, «єдина істота, яку потрібно виховувати. Дисципліна виводить людину з тваринного світу».

Переконання — це метод виховання, впливу на свідомість працівників організації з метою спрямування їх на корисну діяльність або гальмування негативних вчинків. Поняття «переконання» може вживатися у двох значеннях: 1) як процес впливу на людей чи колектив; 2) як особливий стан свідомості, впевненості в істині знань, що ґрунтуються на розумінні закономірностей дійсності.

Процес переконань включає такі елементи:

- суб'єкт переконань (адміністрація, трудовий колектив, профспілки, кожен працівник організації);

- об'єкт переконання (людина, трудовий колектив, адміністрація, яку переконують профспілки, трудовий колектив);

- засоби переконань (реальна поведінка, створення реальної ситуації, умов праці, життя, процес переконання).