Природа фінансових криз в сучасній глобальній економіці

Характерною рисою сучасної глобальної економіки стали фінансові кризи, які породжують ланцюг інших негативних соціально-економічних змін як в національних економіках країн, так і в світовій економіці взагалі. Проблеми фінансової системи перекидаються в інші сектори економіки, в результаті чого криза приймає загальний характер: наростаючий спад виробництва; нагромадження нереалізованих товарів на ринку; сильне падіння цін; крах системи взаємних розрахунків; крах банківської системи; руйнування промислових і торгових фірм; різкий стрибок безробіття; різке падіння життєвого рівня населення; поглиблення майнової диференціації; соціальні катаклізми.

Яки ж особливості сучасної світової фінансової системи породжують розвиток кризи? Головна причина криз знаходиться поза економічним виміром і полягає з одного боку у спекулятивному характері сучасної фінансової системи в основі якої нескінченна жага наживи її творців, а з іншого – в зміні цінностей сучасної людини, яка на перше місце ставить не духовно-моральні, а матеріальні цінності і тому стає жертвою машини фінансових спекуляцій, реклами та суспільства споживання.

Але існують і суто економічні особливості організації сучасної фінансової системи.

Перше - це можливість необмеженої емісії паперового долара, яка з’явилась після переходу від золото-доларового (Бреттон-Вудська валютно-фінансова система) до паперово-доларового стандарту (Ямайська валютно-фінансова система). Як наслідок, виникла задача забезпечити попит на продукцію друкарського верстата. Одним з головних способів рішення цієї задачі став бурхливий розвиток фінансових ринків. Так, за оцінками експертів, сьогодні лише не більше 3-4% всіх операцій на світовому валютному ринку обслуговують міжнародну торгівлю, решта — обслуговування спекулятивних операцій на самому валютному ринку і на інших фінансових ринках — фондовому, кредитному, ринку похідних фінансових інструментів [1].

Але саме на фінансових ринках народжуються так звані фінансові бульбашки, які спочатку роздуваються, а потім лопаються. Модель надування фінансової бульбашки і відповідно виникнення фінансової кризи завжди повторюється. В основі виникнення бульбашки – невиправдано високий, у багато разів завищений від справедливої оцінки попит на той чи інший актив. Спочатку зростання цін на товари, нерухомість або акції супроводжується ейфорією. Добробут сімей зростає, і їхні витрати збільшуються. З'являється відчуття того, що «ніколи раніше ми не жили так добре». Потім ціни на активи досягають своєї найвищої точки, і починається їх зниження. Ажіотаж закінчується обвалом цін на товари, нерухомість та акції, що нерідко супроводжується крахом або фінансовою кризою [2, с. 31].

Друге – перетворення долара та інших валют у кредитні гроші. Причому в емісії цих грошей приймають участь не тільки Центральні банки країн, а й комерційні банки, які забезпечують основну частку емісії так званих депозитних грошей. Емісія кредитних грошей неминуче утворює борг. Цей борг стрімко зростає у всьому світі та пожирає залишки реальної економіки («реального сектору»). Сьогодні світовий борг вже наблизився до 300% світового ВВП, а в абсолютному вираженні складає близько 200 трильйонів доларів [1].

Трете - проблемою сучасної фінансової системи є перевиробництво грошей. Наслідком цього стало зниження процентних ставок по активних і пасивних операціях банків, аж до негативних. Довго існувати в таких умовах банківська система не може. Нарощуючи грошово-кредитну емісію, банки збільшують свою нестійкість. Знижується ступінь покриття їх зобов'язань, зростає ризик можливих банкрутств.

Четверте – це перетворення у міцну зброю конкурентної боротьби між країнами такого інструменту як валютний курс.

Як відомо, до останнього часу основними інструментами конкурентної боротьби між країнами служили митні тарифи, субсидування експорту, демпінг, нетарифні бар'єри в торгівлі (квотування, технічні стандарти і ін.). Можливості для валютного маніпулювання у Центральних банків з'явилися після демонтажу Бреттон-Вудської валютно-фінансової системи і скасування фіксованих курсів валют. Справа у тому, що занижений валютний курс дає додаткові переваги експортерам і одночасно робить імпорт більш дорогим (якщо виражати ціни імпортних товарів у національних грошових одиницях). В кінцевому рахунку відбувається вирівнювання торгового балансу даної країни, принаймні знижується від'ємне сальдо міжнародної торгівлі.

Якщо до валютного маніпулювання вдається безліч країн (одні намагаються наступати на світових ринках, інші захищаються від валютного демпінгу), то це вже валютна війна. На думку експертів, під час фінансової кризи 2007-2009 рр. мала місце якраз саме масштабна валютна війна [3].

Зараз на думку багатьох експертів, зокрема виходячи з докладів щодо світового боргу корпорації McKinsey, світ стоїть на порозі нової хвилі глобальної фінансової кризи, яка за своїми масштабами та негативними наслідками буде набагато більшою, ніж криза 2008-2009 рр. [4]. І найбільш постраждають у цій кризі країни, що знаходяться транзитивному стані, які інтегруючись у світову економіку, втратили власний потенціал економічного розвитку та фінансову незалежність. До них, на жаль відноситься і Україна. Тому на світовому рівні вже давно назріла проблема суттєвої реструктуризації існуючої фінансової системи. Що ж стосується транзитивних країн для них найбільш актуальною є проблема розбудови такої національної фінансової системи, яка б в найбільшому ступені відповідала інтересам власного соціально-економічного розвитку та безпеки.