Види аудиторських висновків

Аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним або надається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства-клієнта.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли на думку аудитора виконано наступні умови:

аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

надана інформація достатня для відображення реального стану справ у клієнта;

є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова звітність підготовлена у відповідності з прийнятою на підприєм­стві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам чинного законодавства;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

У безумовно позитивному аудиторському висновку думка аудитора про до­стовірність фінансової звітності підприємства-клієнта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити в усіх суттєвих аспектах відобра­ження активів, зобов'язань і власного капіталу на звітну дату і фінансових ре­зультатів діяльності за звітний період, виходячи з нормативних актів, що регу­люють бухгалтерський облік і звітність. За зміст такого документа аудитор пови­нен нести відповідальність.

Будь-яка невпевненість чи незгода є підставою для відмови від надання бе­зумовно позитивного аудиторського висновку і подальший вибір його виду ви­значається фундаментальністю невпевненості чи незгоди.

Невпевненість чи незгода є фундаментальними, якщо вплив чинників, які зумовили їх, на фінансову інформацію настільки значні, що суттєво перекручують дійсний стан підприємства-клієнта, в тому числі з урахуванням сукупного ефекту усіх невпевненостей та незгод.

Основні причини фундаментальної невпевненості:

1. Значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всієї необхідної інформації й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всіх необхідних аудиторських процедур (наприклад, через обмеження в часі перевірки, які диктуються клієнтом).

2. Ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може привести до значних негативних наслідків і послужити причиною погрози існуванню в майбутньому).

Причини незгоди:

1. Неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій.

2. Розбіжність у думках щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку.

3. Фундаментальна незгода з повнотою й засобом відбиття фактів в обліку й звітності.

4. Невідповідність чинному законодавству й установленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до надання клієнтові негативного аудиторського висновку. Негативну думку варто висловлювати лише тоді, коли висловлення незгоди щодо фінансових звітів управлінському персоналу є настільки істотним і всеосяжним, що (на думку аудитора) недостатньо змінити висновок, аби тільки розкрити неповний характер фінансових звітів.

У всіх випадках, коли аудитор висловлює думку, відмінну від безумовно-позитивної, він має у висновку чітко описати всі обґрунтовані причини й, по можливості, надати кількісний опис їхнього можливого впливу на фінансові звіти. Як правило, цю інформацію приводять в окремому параграфі, що йде перед висловленням думки або відмови від висловлення думки й може містити покликання на докладнішої інформації в примітках до фінансових звітів.

Відмова від висновку. Наявність фундаментальної непевності може стати основою для відмови від надання аудиторського висновку.

Відмова від висновку виникає у випадку непевності або обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може доходити висновку про фінансові документи в цілому. Аудитор обов'язково вказує, через які причини висновок не може бути складений.

Якщо аудитор відмовляється надати аудиторський висновок, то він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Ці причини необхідно стисло привести в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор надає негативний висновок або відмовляється від надання аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть бути детальніше обґрунтовані моменти негативного характеру або даватися покликання на додаток до аудиторського висновку, де приводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок щодо вірогідності й повноти фінансової звітності.