Формальна та аналітична перевірка звітності

Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:

формальна перевірка;

аналітична перевірка;

перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.

Під час загального огляду звітних форм аудитор звертає увагу на заповнення їх адресної частини. Вид діяльності підприємства повинен відповідати його видам діяльності, передбаченим у Статуті. У разі необхідності ліцензування даного виду діяльності обов'язковою є перевірка наявності у підприємства ліцензії та строку її дії. Слід пам'ятати, що запис у засновницьких документах про те, що підприємство може займатися "...іншими видами діяльності, не забороненими законодавством", не дає підстав акціонерному товариству, створеному, наприклад, для виробництва промислових товарів, займатися операціями з цінними паперами. Визначення виду діяльності підприємства є важливим критерієм для правильного розмежування доходів і витрат підприємства з основної та іншої діяльності.

Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності. В першу чергу слід перевірити відповідність вказаного в балансі розміру статутного капіталу даним засновницьких документів.

Аудитор, вивчаючи звітність, повинен визначити ті ділянки звіту, де аудиторський ризик є найбільшим, тобто можливість шахрайства чи наявність помилок в обліку і звітності для даного клієнта є найвірогіднішими. Залежно від цього аудитор може виділити ті операції та активи, які необхідно перевіряти більш ретельно, і ті, де можна довіритись інформації клієнта.

Далі необхідно перевірити зіставлення і взаємозв'язок показників, відображених у різних формах бухгалтерської звітності, показників, відображених у формах бухгалтерської звітності та зведених реєстрах обліку, реєстрах обліку та зведених документах.

Перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності. Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, в порівнянні з середніми показниками у галузі. Основні показники, які залежно від мети аудиту повинні вивчатися аудитором, показники платоспроможності, фінансової стійкості, автономії, маневреності оборотних засобів, фінансування, кредитоспроможності, ліквідності й інші.

З метою проведення такого аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, до якого входять основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості підприємства є його платоспроможність. Підприємство вважається платоспроможним, якщо грошові кошти, які в нього є, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам) і активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають його короткострокові зобов'язання.

У процесі взаємовідносин підприємств з установами кредитної системи, а також з іншими підприємствами постійно виникає необхідність у проведенні аналізу кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність — це спроможність підприємства своєчасно і повністю розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Рівень кредитоспроможності цікавить як банки, котрі видають кредити, так і підприємство. що прагнуть їх отримати.

У ході аналізу кредитоспроможності проводяться розрахунки з визначення ліквідності активів підприємства і ліквідності його балансу. Ліквідність – це здатність швидко перетворити актив на гроші без втрат його ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність розраховують три коефіцієнта:

загальної ліквідності;

швидкої ліквідності;

абсолютної ліквідності.

Аналіз фінансової стiйкостi й кредитоспроможності дає підставу стверджувати, що підприємство знаходиться у стійкому стані, кредитоспроможне, є надійним діловим партнером.

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реаль­ність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати ауди­тору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити ви­сновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

При цьому аудитору слід здійснити такі процедури:

ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтер­ського фінансового обліку і способами їх застосування;

простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для вклю­чення у фінансовий звіт;

упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загаль­ноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;

з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, по­передженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробниц­тва в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

4. Перевірка правильності складання фінансової звітності

Перевірка правильності складання балансу базується на таких основних моментах:

дані статей балансу на початок періоду повинні відповідати даним балансу на кінець попереднього періоду. При зміні вступного балансу на початок року у порівнянні зі звітними даними за попередній рік повинні бути надані відповідні пояснення;

дані статей балансу на кінець звітного періоду повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації;

суми статей балансу за розрахунками із фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути звірені з ними і бути тотожними;

дані кінцевого балансу повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги чи іншого аналогічного реєстру бухгалтерського обліку на кінець звітного року;

дані балансів на початок і кінець року мають бути зіставленими. Будь-як розбіжності в методології формування однієї і тієї ж статті вступного і підсумкового балансів повинні бути пояснені.

Якщо у результаті порівняння даних Головної книги i балансу не встановлено відхилень, то складають довідку, яка містить відомості про виконану аудитором роботу.

Наступний етап — встановлення тотожності показників Головної книги та реєстрів синтетичного обліку. Якщо в результаті заставлення даних Головної книги та регістрів синтетичного обліку розбіжностей не встановлено, то складають довідку про результати проведеного дослідження. Після цього зіставляють залишки та обороти в регістрах синтетичного й аналітичного обліку. Результати відбивають у вiдповiдних робочих документах.

Провівши тестування даних звітності, зведеного синтетичного й аналітичного обліку за обраним методом організації аудиту, здійснюють перевірку рахунків.

Перевірка звіту про фінансові результати. У процесі підтвердження достовірності інформації звіту з фінансових результатів, який перевіряє аудитор, може виникнути три ситуації, коли:

інформація, показана у звіті, відображає реальний результат фінансово-господарської діяльності;

інформація у звіті викривлена без наміру, тобто через помилки в обліку, неправильне тлумачення законів, неправильну інтерпретацію господарських фактів та з інших причин;

інформація у звіті викривлена через неправильне її відображення працівниками підприємства з умисним наміром, тобто шляхом - застосування дій, спеціально підготовлених для викривлення певної інформації.

Важливою якісною характеристикою інформації звітності про фінансові результати є повнота інформації, яка в Україні найчастіше стає причиною викривлення цієї звітності. Так, за даними численних публікацій та експертних опитувань, питома вага господарських операцій, здійснених у тіньовому секторі економіки, становить від 40 до 55 % за оцінкою різних фахівців.

Якщо мова йде про викривлення показників із фінансових результатів, то слід визначити його мету — це заниження базових показників звітності, на основі яких визначається балансовий прибуток, чи їх завищення. У зв'язку з тим, що показники звітності з фінансових результатів пов'язані з податковою звітністю, мета заниження таких показників полягає в ухиленні від сплати податків. У випадку, коли базові показники з фінансових результатів завищені, й на їх основі балансовий прибуток, мета такого викривлення — покращання показників фінансової звітності для подачі її користувачам.

Однак під час здійснення такої складної процедури, як підтвердження достовірності й повноти показників звітності з фінансових результатів, не слід обмежуватися лише такими мотивами її викривлення.