Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Етіологія пухлин.
Всі фактори, що спричинюють виникнення пухлин поділяються: І. За характером дії: 1. Канцерогенні (мутагенні, бластомогенні). 2. Коканцерогенні (епігенетичні) – підсилюють канцерогенні фактори (фенобарбітал, кротонове масло, яке містить фарболові кислоти, що активують протеїнкіназу). ІІ. За природою: 1. Хімічні. 2. Біологічні. 3. Фізичні.
Хімічні канцерогени поділяються: І. За вихідною канцерогенністю: 1. Справжні, тобто власне канцерогени. 2. Проканцерогени, які перетворюються в справжні канцерогени лише в процесі метаболізму (нітрити, нітрати, аміни, що можуть перетворитися на нітрозаміни при взаємодії з соляною кислотою, та холестерин і жовчні кислоти, що здатні перетворюватися на метилхолантрен). ІІ. За походженням: 1. Екзогенні. 2. Ендогенні (фолікулостимулюючий гормон, похідні фенілаланіну, триптофану, тирозину, вільні радикали та перекиси, жовчні кислоти, холестерин, вітамін В12, нікотинова кислота, циклопентанпергідрофенантрен). ІІІ. За хімічною будовою: 1. Органічні: · Поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ: бензил, 3, 4-бензпірен, метилхолантрен) – володіють місцевою канцерогенною дією. При введенні під шкіру вони викликають саркому, при нанесенні на шкіру – рак, в організмі – пухлини тих органів, де вони накопичуються. ПАВ містяться в димі й смолі цигарок, в пережареному маслі, у вихлопних газах, в копчених продуктах, а також у нафті, бітумі, асфальті. · Ароматичні аміни і аміди (α -нафтиламін, бензидин) мають органоспецифічну дію. · Нітрозаміни, які утворюються в шлунку із нітритів і амінів у присутності HCl, теж мають органоспецифічність. · Афлотоксини з грибів Aspergillus flavum та стеригматоцистин з Aspergillus nidulans викликають рак печінки у дуже маленьких кількостях. · Інші – уретан, ССІ4, епоксиди, пластмаси, перекиси. 2. Неорганічні – хром, миш'як, кобальт, нікель, берилій, свинець, кадмій. IV. За механізмом дії: 1. Ініціатори (трансформатори, мутагени). 2. Промотори (активатори, епігеномні).
Біологічні канцерогени поділяються на: 1. РНК-вмісні віруси [онкорнавіруси (oncos + RNA)], що мають зворотну транскриптазу (РНК-залежну ДНК-полімеразу, ревертазу) [ретровіруси]. У людини HTLV-І і ІІ викликають Т-лімфому. 2. ДНК-вмісні віруси: · Папова (papova – від початкових літер пухлин – papilloma, що викликає рак шийки матки, polioma, vacuolisation). · Аденовіруси, які викликають пухлини верхніх дихальних шляхів. · Герпесоподібні віруси (вірус герпеса у людей викликає рак шийки матки, а вірус Епштейна-Барра – В-лімфому Беркітта). · Гепаднавіруси (рак печінки, гепатит В). · Поксвіруси.
Фізичні канцерогени: 1. Іонізуюче випромінювання. 2. Ультрафіолетове випромінювання. 3. Інфрачервоне випромінювання (під питанням). 4. Ультразвукове випромінювання (під питанням).
Всі канцерогенні фактори мають здатність проникати через зовнішні та внутрішні бар'єри і впливати на геном. Їх дія необоротна. Субпорогових доз канцерогенів не існує, вони сумуються і кумулюються. Великі токсичні дози викликають запалення і загибель клітин, а невеликі дози канцерогенів можуть призвести до мутацій і виникнення пухлин. Експериментальне відтворення пухлин здійснюється декількома шляхами: 1. Індукція пухлини хімічними речовинами. В 1915 р. японські вчені Ішікава і Ямагіва індукували рак шкіри у кроля після шестимісячного змащування шкіри тварини кам'яновугільною смолою. 2. Індукція пухлин вірусами. В 1908 р. Еллерман і Банг вперше викликали лейкоз у курей за допомогою безклітинного фільтрату із лейкозних лейкоцитів. 3. Індукція пухлин фізичними факторами відтворюється за допомогою іонізуючого і ультрафіолетового випромінювання. 4. Експлантація пухлини – вирощування пухлини в культурі тканини поза організмом застосовувався О.Д. Тимофєєвським. 5. Трансплантація пухлини – вперше була успішно здійснена М.О. Новинським у 1876 р., коли він трансплантував пухлину від дорослої собаки щенятам.
|