Особливості пухлинних клітин.

Пухлина виникає із однієї єдиної клітини, яка втрачає здатність до нормального контролю їх поділу та диференціації. Тому всі пухлинні клітини мають особливості (атипізми), що відрізняють їх від нормальних клітин:

І. Атипізм розмноження.

А. Нерегульований ріст, що характеризується втратою контролю за поділом клітини з боку механізмів регуляції, а також з боку самої клітини. Поділ такої клітини ніяк не пов'язаний з потребами організму, що призводить до створення надлишку тканини, тобто до пухлини. До неконтрольованої клітинної проліферації призводять два мутаційні шляхи: або активація генів, що потенціально можуть стимулювати клітинний поділ (протоонкогени), або інгібування генів, що пригнічують розмноження клітин (антионкогени або гени-супресори).

В. Безмежний ріст. Кількість поділів нащадків незрілих ембріональних клітин – напівстволових клітин обмежена в нормі так званим „лімітом Хейфліка”, який дорівнює для фібробластів – 50. Пухлинні клітини втрачають „ліміт Хейфліка”, що робить їх поділ безмежним, а їх клон – безсмертним (імморталізація). Здатність пухлинних клітин безмежно розмножуватись проявляється не тільки в організмі, але й в культурі пухлинної тканини, а також при трансплантації пухлини. Імморталізація обумовлюється дією ядерного онкобілка – ферменту теломерази, який добудовує загублені частинки теломеру, які в нормі втрачаються при кожному діленні, що і обумовлює „ліміт Хейфліка”. Цей фермент починає вироблятися після активуючої мутації гена, що кодує фермент теломеразу.

ІІ. Атипізм диференціації, що проявляється анаплазією – порушенням процесу розвитку спеціалізованих функцій і структур та поверненням до ембріонального стану, а також метаплазією – набуттям ознак іншої тканини.

Анаплазія проявляється енергетичними, біохімічними, фізико-хімічними, антигенними, морфологічними та функціональними атипізмами.

1. Енергетичний атипізм пухлинних клітин характеризується:

· пригніченням клітинного дихання;

· виникненням негативного ефекту Пастера, тобто активізацією гліколіза не тільки в анаеробних, але й в аеробних умовах.

2. Біохімічні атипізми проявляються:

· припиненням синтезу структурних білків і ферментів, що необхідні для виконання специфічних функцій;

· підвищенням синтезу ДНК і білків мітотичного апарату;

· зниженням синтезу гістонів;

· підвищенням синтезу α -фетопротеїну;

· підвищенням синтезу онкобілків;

· зниженням цАМФ і підвищенням цГМФ;

· підсиленим захопленням пухлинними клітинами („пастка”) глюкози, амінокислот, холестерину, вітамінів;

· гіпоглікемією;

· прискореним розпадом білків.

1. Фізико-хімічні атипізми:

· підвищенням в пухлинній тканині води, іонів калію і водню;

· зниженням рівня кальцію;

· підвищенням негативного заряду пухлинних клітин за рахунок нейрамінової кислоти.

2. Антигенні особливості:

· „антигенне спрощення” – зменшення індивідуальних і органоспецифічних антигенів;

· поява ембріональних антигенів.

3. Морфологічні атипізми:

· тканинний поліморфізм доброякісних і злоякісних пухлин;

· клітинний поліморфізм злоякісних пухлин.

Особливості злоякісних пухлин:

A. На відміну від доброякісних пухлин, які ростуть експансивно, тобто в межах капсул органів без їх руйнування, без проростання стінок судин, злоякісні пухлини ростуть інфільтративно з проростанням між нормальними клітинами і крізь стінки судин та капсули органів. Такому росту сприяють зменшення міжклітинних контактів і адгезивності, послаблення зв'язків між клітинами та елементами сполучної тканини, деполімеризація міжклітинної речовини протеїназами, хемотаксичний вплив канцероагресинів.

B. Метастазування, тобто перенос пухлинних клітин з током крові в інші органи і тканини з утворенням там нових осередків пухлинного росту, відбувається в три стадії:

· Стадія інвазії через стінку судин, яка здійснюється за допомогою тих самих механізмів що й інфільтрація.

· Стадія клітинної емболії.

· Стадія проникнення в нову тканину і утворення вузла, що потребує утворення пухлинними клітинами рецепторів до ламініну, фактору росту фібробластів, ангіогеніну тощо.

C. Ракова кахексія – виснаження, схуднення і загальна слабкість, які є наслідком:

· неекономного використання субстратів;

· гіпоглікемії, яка спричинює гіпоінсулінемію і гіперпродукцію контрінсулярних гормонів, що порушує відкладання жиру, активує ліполіз і розпад білків;

· порушення нервово-ендокринної регуляції ліпостату, зокрема підвищена продукція пухлинами кахексину (ФНП-α), який пригнічує апетит;

· крововтрат і порушень діяльності шлунково-кишкового тракту при відповідній локалізації пухлин.