Вегетативне розмноження рослин

Як уже було сказано вегетативне розмноження відбувається за участю окремих органів рослини і відповідно до цього виділяють ряд його видів:

За допомогою кореневища. Прикладом такого розмноження може бути ірис. Оскільки на ньому містяться бруньки, вони дають початок новим надземним паросткам. Через деякий час старіючі кореневища відмирають. А окремі пагони поділяються й таким чином стають самостійними рослинами.

Бульбами чи їх частинами. Бульбами можна розмножувати картоплю. Коли бульб недостатньо, то можна розводити картоплю бруньками. Такий спосіб застосовується найширше для вирощування розсади картоплі.

Цибулинами – цибуля, часник, тюльпани, нарциси і т.п.

Надземними пагонами (вусами). Таким чином розмножується, наприклад, лісова суниця. При цьому вуса розростаються в різні боки. Якщо уважно придивитися, то на кожному вусику містяться бруньки, саме вони дають початок молодим рослинам. Завдяки розмноження вусами, суниця на галявинах покриває великі ділянки, де кущики проростають один від одного близько.

Розмноження відводками. Нижні гілки дерев і чагарників часто практично «лежать» на грунті. Після торкання зволоженої землі, відбувається укорінення гілок таких рослин, як смородина, аґрус в результаті чого з'являються нові пагони.

Розмноження черешками. Черешок являє собою частину однорічного пагона, кореня або листа. Також можна спостерігати як з’являються додаткові корені на черешках верби та яблуні, у тому випадку коли дані черешки помістити в воду. Далі їх можна посадити в землю, тим чином буде розвиватися молода самостійна рослина. Також такий спосіб розмноження рослин черешками використовують для розмноження смородини, винограду, верби, троянди, тополі та деяких кімнатних рослин.

Розмноження кореневими нащадками. У багатьох рослин утворення бруньок відбувається також на коренях. Такі бруньки можуть слугувати початком молодих рослин, вони називаються кореневими нащадками. З загальновідомих рослин, які розмножуються кореневими нащадками можна назвати осику і горобину. Так біля пня дерева осики може з’явитися близько 60–70 кореневих нащадків, в результаті чого місце вирубаного лісу з осики досить швидко заповнюється молодими деревами.

V. Узагальнення і систематизація знань

Демонстрування досліду, що підтверджує вплив мінеральних речовин на розвиток рослин.

Закласти досліди, що надали б можливість простежити вплив різних умов на ріст і розвиток рослинного організму.

Для досліду взяти чотири невеликі квіткові горщечки. Два з них наповнити добре промитим річковим піском, решту - ґрунтом.

У горщики висадити по дві насінини помідор, що почали проростати. Насінини мають бути однакового розміру. Надалі проростки, що виростають в одному горщику з піском, а в іншому - із ґрунтом, поливаюти: одні - розчином мінеральних солей, інші - контрольні - звичайною водою.

Приготування розчину: в 1 л охолодженої кип’яченої води розчинити 1 г натрієвої (або амонійної) селітри та 0, 7 г калій хлориду. Солі перемішати до їх цілковитого розчинення, а потім додати до розчину 1 г гранульованого суперфосфату. Підживлення здійснювати приблизно один раз на десять днів, в інший час дослідні рослини, так само, як і контрольні, поливати звичайною водою.

Спостерігати за різницею росту рослин.

VІ. Домашнє завдання.

1.Опрацювати матеріал підручника.

2. Дослідницький практикум «Вегетативне розмноження рослин». Способом вегетативного розмноження посадити дома рослину, доглядати за нею і записувати її розвиток.