Способи запилення рослин

Вітрозапильні рослини. Квітки таких рослин не мають яскравої кольорової оцвітини, немають вони і запаху. До них належать такі відомі вам рослини, як вільха, береза, дуб, ліщина, хміль, кропива, пирій, жито і багато інших. В них квітки дрібні, мають невелику оцвітину або зовсім голі, зібрані в суцвіття. Утворюється пилку дуже багато, при цьому він сухий, легкий, гладенький і дрібний. Тому подібний пилок добре розлітається від вітру і може перелітати на значні ділянки.

Приймочки маточок вітрозапильних рослин довгі або широкі, далеко виглядають з квіток. Досить часто на них є волоски, що допомагають краще захоплювати пилкові зерна. Бувають випадки, коли залозисті клітини приймочок можуть виділяти клейку речовину, до якої може прилипати пилок. Багато вітрозапильних деревних рослин цвітуть навесні, до появи або водночас з появою листя – береза і ліщина. Це все полегшує процес запилення. До вітрозапильних рослин належить близько двадцяти відсотків видів квіткових рослин.

Комахозапильні рослини. Більшість перехреснозапильних квіткових рослин запилюють саме комахи. У таких рослин спостерігаються спеціальні пристосування для заманювання комах. Подумайте, чому у квіток яскрава оцвітина, а також часто приємний аромат? Це все є пристосуванням, призначеним для того, щоб привабити комах. Отже, комахозапильні види рослин можна легко розпізнати за наступними ознаками: квітки або великі, або зібрані у суцвіття; мають яскраву оцвітину; можуть виробляти великі клейкі або з виростами пилкові зерна, які сприяють прикріпленню їх до комах.

Квіти рослин, які запилюються водою (наприклад стрілолист), утворюють пилок, який не тоне у воді.

Запилення квіток птахами (колібрі, нектарниці) трапляється здебільшого в тропічних широтах. Квітки фуксії, евкаліптів, алоє мають, зазвичай, рідкий нектар, червоне забарвлення і зовсім не пахнуть.

Штучне запилення проводить людина, вона переносить пилок з тичинок на приймочку маточки. Широко його застосовують у господарстві: садівництві, квітникарстві, лісовому господарстві, овочівництві,. Штучне запилення використовують, коли природне ускладнюється, або для проведення селекційної роботи.

3. Суцвіття

Квітки бувають як великими, так і дрібними. Великі квітки досить часто розміщені поодиноко (піон, тюльпан), а більш дрібні зібрані у спеціальні групи, так звані суцвіття. Суцвіття – це сукупність квіток, розташованих на загальній осі в певному порядку. Їх мають такі рослини як соняшник, морква, конюшина і багато інших.

Суцвіття збільшують вірогідність запилення і відповідно кількість плодів. Це в свою чергу сприяє зростанню чисельності рослин певного виду та розселенню.

За характером розгалуження основної осі та розташуванням квіток на ній суцвіття бувають прості та складні.

4. Прості суцвіття

Прості суцвіття мають нерозгалужену квіткову вісь, на якій розміщуються квітки. До них належать китиця, колос, початок, щиток, зонтик, кошик, головка:

Китиця — на видовженій головній осі сидять на квітконіжках окремі квітки (конвалія, черемха, люцерна, біла акація).

Колос — на видовженій головній осі розмішені сидячі квітки без квітконіжок (подорожник, вербена, орхідеї).

Початок — колос із товстою, м’ясистою віссю (лепеха, жіноче суцвіття кукурудзи — качан).

Щиток простий — це суцвіття, в якого нижні квітконіжки довші, ніж верхні, і квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, глід).

Зонтик простий — головна вісь вкорочена, квітконіжки всіх квіток начебто виходять з її верхівки і мають майже однакову довжину; тому квітки розміщуються майже на одній висоті, утворюючи купол (первоцвіт, вишня, цибуля).

Кошик — суцвіття з розширеною блюдце-подібною віссю, на яких розміщуються квітки без квітконіжок. Зовні кошик вкритий обгорткою з верхівкових листків (соняшник, кульбаба, айстра, волошка).

Головка — головна вісь потовщена і вкорочена, на ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина, миколайчики).

5. Складні суцвіття

Складні суцвіття характеризуються тим, що головна вісь у них галузиться. Це волоть (складна китиця), складний колос, складний щиток, складний зонтик і сережка:

Волоть — головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин);

Складний колос — на головній осі колосоподібно розташовані колоски (пшениця, жито, ячмінь, житняк);

Складний щиток має головну вісь, яка галузиться за типом простого щитка (горобина, бузина, калина);

Складний зонтик — бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються розгалуження не окремими квітками, а простими зонтиками (морква, кріп, борщівник);

V. Узагальнення і систематизація знань

Міні-проект «Квіти і комахи». Звіт учнів

Хто запилює квіти?

Перетинчастокрилі

Бджоли – найважливіша група комах, які відвідують квітки. Вони запилюють більшість видів рослин, аніж хтось інший. Бджоли живуть за рахунок нектару та пилку, який збирають на корм личинкам. Їх ротовий апарат, щетинки на тілі та інші придатки є спеціальними пристосуваннями, що полегшують збір і перенесення цих продуктів. За дослідженнями вчених, бджола дуже швидко вчиться розрізняти квіти, запахи та зовнішні обриси рослин, хоча сонячний спектр вона, як і більшість комах, бачить інакше, ніж ми. На відміну від людини бджоли сприймають ультрафіолетову частину і не вловлюють червону, яка неначе зливається із квітучим фоном рослин.

Бджолам властива постійна прив'язаність до певних квітів. Вони мають для цього помітні морфологічні та фізіологічні адаптації. Якщо вони літають на квітки з великими пилковими зернами, то апарат для її збору має грубі щетинки, а якщо збирають нектар з квіток, що мають довгу трубочку, то їхні ротові придатки подовжені. У зв'язку із цим, бджоли стають могутнім еволюційним фактором.

Квіти, що запилюються бджолами, еволюціонують разом з ними. Вони мають досить яскравий віночок: голубий або жовтий, часто з малюнком, по якому комахи його впізнають. Квіти, що запилюються бджолами не бувають ніколи чисто червоними.

Квіти, які запилюються бджолами мають спеціальні “посадочні діляночки”. Нектарники у них знаходяться біля основи віночка і занурені так, щоб інші запилювачі до них не досягли, особливо жуки.

Джмелі також добрі запилювачі квіткових рослин. Вони повинні добре живитися нектаром, тому що поки температура тіла не досягне 32 С, вони не здатні літати. А нектар задовольняє їхні потреби в життєвій енергії. Квіти, які запилюють джмелі, мають свої особливості. Нектарники у них розміщені дуже вглибині, і тільки ці комахи своїм довгим хоботком здатні його досягти. Джмелі незамінні запилювачі лугових трав. Там завжди можна почути їхній басовитий звук.