Розділ V. Журналістика: творчий процес 4 страница

Стратегія формування інформаційного суспільства починається з формування цілей. Саме в них віддзеркалюються найважливіші національні інтереси в інформаційній сфері. Метою формування інформаційного суспільства в нашому випадку є саме інформаційне суспільство.

Декілька слів про значення терміну " інформаційне суспільство" в стратегічних документах різних зарубіжних країн. У них інформаційне суспільство розглядається з різних точок зору, як:

- закономірний, неминучий етап постіндустріального розвитку більшості країн у XXI столітті, нова суспільна формація;

- один із глобальних викликів, що вимагає активної участі держави, ділових і наукових кіл, кожної людини, їхньої адаптації до умов масового використання нових інформаційних технологій в різних сферах життя суспільства;

- економічна категорія, що відображає збільшення кількості зай­нятих в інформаційному секторі економіки;

Технологічна тенденція, пов'язана з поширенням мережових технологій в житті людей.

Особливо привабливими є перспективи розвитку американської національної інформаційної інфраструктури. її розвиток, на думку авторів програми, дозволить створити умови, за яких:

- забезпечується доступ до найобмеженіших соціальних і культурних ресурсів (кваліфіковане навчання, лікування, культурна і наукова спадщина) для всіх американців, незалежно від географічних умов, відстані, ресурсів і працездатності;

- надається можливість працювати, відпочивати, купувати, користуватися банком і отримувати державні допомоги та інші послуги не залишаючи помешкання;

- невеликі фірми зможуть отримувати замовлення з усього світу

електронним шляхом;

- кожний матиме можливість одержувати державну інформацію, легко входити в контакт із державними службовцями;

- державні, ділові та інші структури зможуть обмінюватися інформацією електронним шляхом.

Порівнюючи фінське розуміння інформаційного суспільства з американським, можна зазначити, що воно видається більш соціальним і орієнтованим на збереження особливостей країни. В цьому суспільстві:

- частка інформаційної і комунікаційної індустрії в загальному обсязі національного виробництва та експорту є значною;

- країна володіє розвиненим підприємництвом у цих галузях;

- усі громадяни мають доступ до електронної інформації та комунікаційних послуг і володіють навичками в користуванні ними;

- ділові й адміністративні структури використовують у своїй Діяльності нові інформаційні, комунікаційні технології та мережі;

- національна інформаційна інфраструктура і фахівці в галузі інформаційних технологій (ІТ) є конкурентноспроможними;

- законодавство сприяє розвиткові інформаційного суспільства, стимулює використання мереж і конкуренцію в усіх частинах інфраструктури;

- інформація суспільного сектора доступна в мережах і через бібліотеки;

- справедливо забезпечуються різнобічні потреби людей;

- збережена фінська культурна і лінгвістична самобутність. Об'єднуючи різні підходи, можна дійти наступного, узагальненого розуміння інформаційного суспільства. Це суспільство, в якому:

- з точки зору способу життя людей - переважають віддалені комунікації, дистанційна робота і освіта, медицина і дозвілля;

- в соціальній сфері - формуються нові відносини між людьми в процесі виробничої і суспільної діяльності;

- в економіці - значна частина ВВП виготовляється в інформаційному секторі, праця у переважної частини людей стає за характером інформаційною;

- у технологічному плані - здійснюється розвиток інтерактивних інформаційно-телекомунікаційних технологій, глобальних комп'ютерних мереж, комплексної обробки і доступу до інформації;

- в політичному плані надаються нові комунікаційні можливості для взаємодії і виявлення політичної волі суспільства і соціальних груп;

- у геополітичному плані зростає роль країн з могутнім інформаційним потенціалом.

Не претендуючи на повноту і вичерпність, надто щодо соціальних і духовних аспектів цього феномена, пропонується в даному контексті розуміти під інформаційним суспільством таке суспільство, в якому виробництво і споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація визнається найважливішим ресурсом. Відповідно нові інформаційні технології, інформаційна, обчислювальна й телекомунікаційна техніка стають базовими технологіями та базовою технікою, а інформаційне середовище, нарівні з соціальним і екологічним, - новим середовищем існування людини.

Використання можливостей, що відкриваються з розвитком інформаційного суспільства, нових інформаційних і телекомунікаційних технологій розглядається керівництвом зарубіжних країн як засіб розв'язання найгостріших внутрішніх та зовнішніх проблем.

Для США - це питання лідерства в галузі високих інформаційних технологій. Американська адміністрація вважає, що ІТТ можуть допомогти бізнесу " ініціювати економічне зростання", яке, в свою чергу, має створити постійно зростаючі стандарти життя для всіх американців. Розвинена інформаційна інфраструктура повинна дати американцям можливість просунутися, наскільки дозволяють їхній хист і прагнення. Вона сприятиме освіті та навчанню людей так, що вони будуть готові не тільки робити внески в подальше зростання національної інформаційної інфраструктури, а й розуміти, як повною мірою користуватися послугами і можливостями, що вона їх надає.

у фінській програмі формування інформаційного суспільства за­значається, що уряд підготував її для того, аби підтримати відродження економіки шляхом успішного запобігання майбутнім кризам, забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності у світовій економіці й допомогти вирішити внутрішні економічні проблеми. Метою фінського уряду є також вихід на позиції провідного інформаційного суспільства до 2000 року.

Уряд ФРН вважає, що Німеччина може реалізувати нові можливості для зростання та зайнятості в умовах міжнародної конкуренції тільки при усуненні перешкод на шляху до інформаційного суспільства. За оцінка­ми німецьких фахівців, це дозволить створити в ФРН близько 1, 5 млн. нових робочих місць до 2010 року. Програму розроблено, виходячи з пе­реконання, що інформаційні й телекомунікаційні технології та пов'язані з ними послуги мають потенціал для забезпечення стабільного і стійкого зростання, збільшення конкурентоспроможності, створення нових мож­ливостей для роботи і поліпшення якості життя всіх європейців.

Метою формування і розвитку єдиного інформаційного простору України є:

- забезпечення прав громадян на інформацію;

- підтримка необхідного для сталого розвитку суспільства рівня інформаційного потенціалу;

- забезпечення узгодженості рішень органів державної влади; підвищення рівня правосвідомості громадян;

- забезпечення контролю з боку громадян за діяльністю органів

Державної влади;

- підвищення ділової і суспільної активності громадян;

- інтеграція у світовий інформаційний простір.

Основна спрямованість концепції України з інформатизації - розвиток регіональних інформаційних ресурсів і систем, подолання

" інформаційного монополізму управлінських і комерційних структур у відкритих інформаційних системах", перерозподіл відповідальності в інформаційній сфері між державою і ринком у бік ринкових відносин, введення інформації в товарний обіг, розширення сфери платних інформаційних послуг.

Тому концепція України з інформатизації - це не стільки відповідь на виклик інформаційного суспільства, скільки реакція на виклик ринку в інформаційній царині. Вона орієнтована на включення ринкових механізмів в сферу державної інформації і є природною формою реалізації норм, закладених в законі " Про інформацію". Вона вирішує, хоч і важливу, але приватну проблему формування інформаційного суспільства в Україні.

З наведених прикладів визначення поняття інформаційного суспільства можна відзначити, що, навіть як мета, інформаційне суспільство бачиться різними країнами по-різному. На це є свої причини.

Кожна суверенна держава самостійно визначає свою стратегію розвитку суспільства або ж окремих видів своєї діяльності, - вона виходить, передусім, з необхідності реалізації національних інтересів і цілей.

Спільне у підходах різних країн до інформатизації базується на єдиних закономірностях інформатизації будь-якого суспільства. Крім того, є певна спорідненість у моделях розвитку країн. Тільки коли ці дві умови збігаються, виникає можливість появи країн-аналогів, близьких за стратегією розвитку інформатизації.

У чому полягає особливість України на шляху до інформаційно­го суспільства?

Щоб відповісти на це питання, розглянемо ситуацію, що складається в сфері інформатизації.

Суперечність самого процесу формування інформаційного суспільства в Україні посилюється складними умовами перехідного періоду і становлення нової української державності, реформування економіки, переходу від інформаційної замкненості до відвертості інформації, що додає процесам інформатизації гострішого і суперечливішого характеру.

Сьогоднішній стан справ в інформатизації українського суспільства, незважаючи на високі темпи зростання в окремих секторах ринку ІТТ, далеко не відповідає вимогам цього нового соціально-економічного і технологічного феномена. Очевидно, що Україна перебуває тільки на початку шляху до інформаційного суспільства, і в ньому вона відстає від промисловорозвинутих країн світу.

Питання про те, наскільки далекі ми від інформаційного суспільства, часто зводять до порівняння України і США, яка є визнаним лідером інформаційного ринку. США задає тон в інформатизації. Так, якщо кількість комп'ютерів на 100 жителів у нас складає близько 7 шт., то в США цей показник перевищує ЗО шт., а кількість родин, що мають комп'ютери, в Україні не перевищує 5%, тоді як у США - понад 30% родин. Але інформаційне суспільство і стан інфор­матизації в США - це не одне і те ж саме. У США, як і в нас, громадськість стурбована кризами, що їх несе в собі інформаційна революція, а тому держава докладає зусиль, щоб використати ті можливості в економіці, науці, культурі, освіті, які вона має. Образ інформаційного суспільства тільки окреслюється, і ще не відомо, у кого во­но буде розвиненішим в XXI сторіччі, оскільки, історія вчить, що лідерство важко підтримувати, а постійно зберігати практично неможливо.

У нас традиційно нерівномірно були розвинуті наука і застосування її результатів у масовій продукції. Якщо з фундаментальних напрямів науки (математика, матеріали, лазерна техніка тощо), які складають базис інформаційних технологій, ми були на високому рівні, а іноді й перевершували інші країни світу, то в реалізації їх у промисловому виробництві, у створенні обчислювальної і телекомунікаційної техніки ми серйозно відставали.

На українському інформаційному ринку переважає продукція і послуги провідних зарубіжних фірм-виробників, що використовують останні досягнення інформаційних технологій для отримання односторонніх переваг. Включення інформаційних ресурсів і продукції в систему товарних відносин супроводжується нерозвиненістю законодавчої і нормативної бази інформаційних відносин, що веде до незахищеності інформаційних ресурсів і персональних даних громадян, недотримання прав на інтелектуальну власність. Зростає кількість комп'ютерних злочинів.

Безупинний розвиток глобальних інформаційних мереж та проблеми, пов'язані з їх використанням для отримання інформації і надання інформаційних послуг, теж вимагають з боку держави ефективних регулюючих заходів. Викликає тривогу збільшення витрат

бюджету на створення і експлуатацію відомчих інформаційних ресурсів і систем, коли належним чином не забезпечуються їхня якість, надійність, взаємодія і сумісність. Відсутні ефективні процедури доступу громадян до державних інформаційних ресурсів і послуг. Весь цей комплекс непростих проблем інформатизації, формування в Україні інформаційного суспільства настійно вимагає проведення єдиної стратегії в галузі формування інформаційного суспільства.

Безумовно, окреслюються й позитивні тенденції. Вони пов'язані з " точками" економічного зростання. Зниження темпів зростання в одних секторах ринку компенсується бурхливим зростанням в інших, наприклад, розвиток мережі Інтернет. Це вже реальна робота ринкових сил. Найважливіші причини означеної ситуації такі:

- загальні економічні, соціальні і науково-технічні умови розвитку країни не дозволяють сьогодні ефективно вирішувати проблеми інформатизації;

- непідготовленість українського суспільства до інформатизації, відсутність реального масового попиту суспільства і економіки на інформаційні продукти та послуги;

- незабезпеченість громадян інформаційними правами через високу вартість підключення до мереж - далеко не у кожного є на це кошти;

- асиметрія на російському інформаційному ринку: деякі види інформаційних продуктів легше і дешевше придбати за кордоном;

- посилення конкуренції на міжнародних інформаційних ринках, надто в галузі високих інформаційних технологій, експансія зарубіжних фірм на український ринок, загострення боротьби зарубіжних і вітчизняних фірм за ніші на ринку;

- незбалансований і нерівноцінний міжнародний інформаційний обмін по глобальних мережах, переважання в них англомовної літератури та наукових публікацій, слабке технічне забезпечення вітчизняних інформаційних ресурсів.

Держава сьогодні внаслідок ряду причин, зокрема, соціально-економічних, не може приділяти достатньої уваги формуванню інформаційного суспільства в Україні. Фінансування науковомістких напрямів у галузі перспективних інформаційних технологій здійснюється незадовільно, не повною мірою реалізуються закони в галузі інформатизації, закупівля коштів інформатизації та інформаційних ресурсів для державних потреб.