Розстановка політ. сил у Франції. Тим час.режим

Франція, яка в 1940 р. зазнала поразки, зреш­тою опинилася в рядах переможців. Еко­номічне становище визволеної від німецьких окупантів країни було важким. У 1944 р. обсяг промислового вироб­ництва становив лише 44 %, а сільського господарства 60 % довоєнного рівня. В суспільно-політичному житті відбувало­ся різке полівіння, що виявилося, зокрема, у зростанні чи­сельності Французької комуністичної партії (ФКП, 800 тис.) та Французької соціалістичної партії (СФЮ, 350 тис). Керівництво обох партій навіть вело переговори про ство­рення єдиної партії. Проте справа до цього не дійшла. Соціалістів не влаштовувала диктатура пролетаріату, якої прагнули комуністи.

Третьою силою в країні була національна буржуазія, яка категорично виступала проти комуністичної диктатури і гур­тувалась навколо " рятівника нації" генерала Шарля де Гол-ля, який у 1944 р. очолив тимчасовий уряд. Його програма покарання воєнних злочинців, відновлення республікансь­кої законності, націоналізації ряду галузей промисловості, збігалася з програмою Національної Ради Опору (НРО) і здобула підтримку більшості.

У зовнішній політиці де Голль обстоював союз зі США, СРСР, Англією. Зокрема, 10 грудня 1944 р. було підписано франко-радянський договір про союз та взаємну допомогу. В цілому ж, у внутрішній та зовнішній політиці уряд де Голля шукав злагоди усіх політичних сил.

Про це свідчила й практична діяльність новоствореного уряду. Державний апарат очищувався від колаборантів, тоб­то тих, хто співробітничав з окупантами, військові злочинці були покарані: Лаваль розстріляний, Петен довічно ув'язне­ний. Певні зрушення відбулися у соціально-економічній га­лузі. Новим і досить поширеним явищем життя Франції стала націоналізація окремих галузей промисло­вості. У грудні 1944 р. націоналізовано автомобільні заводи " Рено", машинобудівні заводи компанії " Гном і Рон", кілька автотранспортних компаній.

Наприкінці 1944 р. активізувався процес відновлення ха­рактерного для Франції багатопартійного політичного спек­тра. У 1944 р. на основі колишньої католицької партії народ­них демократів виник Народно-республіканський рух (МРП). Соціальну базу МРП складали в основному середня та дрібна буржуазія, селянство, частина робітників. Партія виражала інтереси центристських сил. Інтереси великого капіталу захищала Партія республіканської свободи (ПРЛ), заснована в 1945 р. Тоді ж на базі кількох буржуазних груп руху Опору утворився Демократичний і соціалістичний союз Опору (ЮДСР), що спирався на середню та дрібну буржу­азію і чиновництво. У 1946 р. прихильники де Голля сфор­мували Союз деголлівців. Активізували свою діяльність й інші партії.

Серед центристських партій найбільш впливовою у після­воєнний період була МРП. її лідери Ж.Бідо, Ф. де Мантон, М. Шуман у роки окупації брали участь у русі Опору. Однак повоєнну популярність партії принесли реформи, пов'язані з упровадженням системи ДМК.