Вкажіть на основні проблеми звільнення селян від кріпосної залежності: вироблення законів на рубежі 50-60 рр. ХІХ ст.

«Лучше отменить крепостное право сверху, нежели дожидаться того времени, когда оно само собою начнет отменяться».

Ці слова, як грім, вразили все дворянство. Новий Міністр ВС Ленський звернувся до імператора за довідкою, що означали його московські слова. О-ІІ відповів, що не бажає, щоб ці слова залишилися без наслідків. Тоді в МВС розпочалася підготовка до роботи, мета якої поки що не була з’ясована.

На коронації (в серпні 1856 р) в Москву зібралися губернські і повітові предводителі дворянства. Товаришу МВС Лєвшену доручено було взнати настрої дворянства по селянському питанню. Він доповів, що дворянство незадоволене. Деяку надію подавало лише одне західноросійське дворянство, переважно литовське. Незадоволені бібіковськими інвентарями, предводителі цих дворян начебто висловили готовність сприяти урядові. Віленському генерал-губернатору Назімову доручено було так налаштувати дворян, що б вони самі звернулися до уряду із заявою бажання покращити становище своїх селян.

3 січня 1857 р. створений комітет для селянських справ, через рік 8 січня 1958 р. створений новий комітет, який на ділі і провів всю попередню роботу по звільненню селян. Цей комітет 18 лютого 1858 р. отримав назву Головного комітету по влаштуванню побуту селян. Протягом того ж року повсюди в губерніях були засновані особливі комітети. Цим комітетам спочатку було доручено розробити проекти закону про звільнення селян, пізніше повинні були зайнятися проведенням реформи в життя.

21 квітня 1858 р. комітети отримали від головного комітету затверджену ним програму роботи. В ній вказувалося на те, що новий закон повинен носити назву „Закон про покращення побуту поміщицьких селян”.

Т.ч. уникали слова „звільнення”. Насправді комітети виконали свою роботу ч через 1, 5 року їх можна було закрити. Останній із цих комітетів був розпущений 4 вересня 1859 р. А для проведення в життя самої реформи були створені інші органи.

Для того, щоб узгодити між собою проекти, була скликана комісія, яка складалася з членів Головного комітету і ще 5 осіб, серед яких був генерал Ростовцев, який залучив до роботи людей, яким особисто довіряв. Одна комісія складалася із адміністративного і юридичного відділу. Друга – була економічною комісією. Згодом була створена ще й третя комісія, котра отримала назву фінансової.

Ростовцев помер незадовго до закінчення цих робіт і на його місце назначений був міністр юстиції Панін.

У вересні 1860 р. попередні роботи всіх комісій були закінчені і можна було приступати до розробки кінцевого тексту маніфесту про звільнення селян і зв’язаних з ним законів. Для виконання цього завдання Головний комітет призвав особливого спеціаліста – чиновника Відділу Уложення Законів Власної канцелярії його імператорської величності Попова.

10 жовтня1860 р. були закриті всі редакційні комісії. В цей же ж день Головний комітет розпочав займатися перевіркою результатів цієї роботи.

Вже 14 січня 1861 р. підписані були протоколи Головного комітету. Оригінал був представлений Державній Раді. Перевірка законопроектів пройшла досить швидко, з 28 січня і по 16 лютого. 19 лютого 1861 р. О-ІІ підписав маніфест про звільнення селян.

Незадовго до цього він подав текст Маніфесту Філарету, який запропонував багато значущу зміну. Справа в тому, що в проекті згадувалося про день великої радості для російського народу. Так ось саме ці слова викреслив митрополит. Він сказав цареві, що у маніфесті не повинно бути жодних висловлювань, котрі н6 відповідають почуттям російського народу і які можуть його образити. Напевне він думав про те, що реформа являє собою рішення, котре вимагає великих жертв від поміщиків, і при цьому не задовольняє повністю бажання селян. Як бачимо митрополит побачив умовність і фальш цієї фрази. Він вважав не можливим, щоб в імператорському маніфесті стояли слова, які російський народ міг сприйняти як неправдиві.

Безперечно, це дуже важлива відміна у порівнянні з сучасними тоталітарними режимами, які вимагають, щоб народ завжди приймав за правду будь-які твердження і пропаганду, при чому немаючи ніякого значення чи правдиві чи брехливі ці твердження.