Вкажіть на зародження політичного ліберального руху в Росії та доведіть, що земства були центрами його діяльності в 60-70-х рр. ХІХ ст.

В період царювання Олександра-ІІ виникає політичний лібералізм, котрий пов’язаний перш за все з політичною свободою.

В Росії адміністративна децентралізація, тобто створення органів самоуправління, земств в 1864 р, на декілька десятиліть передувала конституції. При цьому ініціатори реформи зовсім не віддавали собі рахунок в тому, що мова йде про реформу, з допомогою якої на російському ґрунті закладається зародок конституційного ладу.

Навпаки, існувала впевненість, що тут створюються організації, направлені на задоволення місцевих економічних інтересів і, що вони тому носять приватний економічний характер. Наприклад, Валуєв виходив із того, що створюючи цілу сітку земств цим самим дасть умам сферу діяльності і відверне від політичних мрій. Він вважав створення органів самоврядування, тобто земств буде противагою конституційним устремлінням.

Зауважимо ще раз, що в основу органів земського самоврядування, котре розпочало свою діяльність у 1864 р., лягла не ідея децентралізації державного суверенітету, або іншими словами ідея розподілу влади, а концепція, яка різко протиставляє громадськість державі. Із цієї концепції випливав висновок, що втручання держави в громадську сферу являє собою досить не здорове явище.

Органам земства широко надавалось право отримувати від населення обов’язкові внески, які називались збори. Це було ніби особливим податком. Розміри цих сум встановлювались в залежності від цінності майна або від величини доходу.

Органи земств користувалися значною незалежністю по відношенню до держави. Держава в основному обмежувалася контролем. Тільки губернатор міг накласти вето на рішення зборів. В такому випадку вся справа, яка розглядалася повинна повернутися назад до земства. Але останнє, якщо було не згідне з вето, мало право подати на затвердження до Сенату, який і був останньою інстанцією. Правом вето володіло і МВС, але остаточного рішення, як і губернатор не мало. Сенат і тут був вищою інстанцією і Постанови земства не могли бути чинними до кінцевого вирішення їх Сенатом.

Земства не володіли владою виконавчою. Якщо вони хотіли силою провести в життя який-небудь захід, їм необхідно було звертатися до органів поліції і вимагати від них виконання даного заходу. Але в свою чергу вони не могли наказувати органам поліції проводити в життя їхні заходи. Такий підхід диктувався тим, що земство хотіли розглядати як заклад приватний, тобто суспільний, а не державний, якому належить займатися лише економічними питаннями.

З самого початку свого існування земства були тими місцями, де прогресивні сили пробували організуватися і починали працювати на ліберальний розвиток Росії.

Так, в грудні 1865 р. петербурзькі губернські земські збори одноголосно прийняли рішення звернутися до уряду з клопотанням про заснування центральних земських зборів. З часом із цього центрального органу могло розвинутися центральне представництво всіх земських зборів, а це означало б виникнення зародку парламенту. В 1867 петербурзькі збори висловилися прямо за участь земства у законодавчій роботі. Однак в уряді вважали цей захід надто різким і відносились до нього з занепокоєнням.

Але не тільки в деяких земських зборах проявлялися конституційні тенденції, були і дворянські збори, які висловлювалися в конституційному плані, особливо в Петербурзі і Москві. Наприклад, у Москві де ці течії проявлялися особливо яскраво в січні 1865 р. була подана петиція царю, в котрій вказувалося на необхідність встановлення центрального земського представництва (так само як і особливе центральне представництво дворянства).

Олександр ІІ різко відреагував на цю петицію. В рескрипті міністрові ВС він вказував, що дворянство не уповноважене брати на себе ініціативу стосовно реформ. Цей рескрипт на довгий час зупинив всі конституційні течії.

Пізніше, в 60-70- рр., інколи випливала ідея скликати Всеросійські земські збори, або ідея створити центральний Земський Союз, але обидві ці ідеї були відхилені урядом. На земських зборах довго не з’являлося прямо конституційних тенденцій.