Text 11

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

За окремі злочини (по окремих вироках) як при сукупності злочинів (ст. 70 КК), так і при сукупності вироків (ст. 71 КК) можуть бути призначені покарання не тільки одного, а й різних видів. У зв’язку з цим виникає запитання, як застосувати в цих випадках принцип складання таких покарань? Наприклад, за один злочин особу засуджено до позбавлення волі, а за інший – до виправних робіт; за одним із вироків – до арешту, а за іншим – до обмеження волі тощо. Частина 1 ст. 72 КК встановлює для таких ситуацій правило: при складанні покарань за сукупні­стю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покаран­ня переводиться в більш суворий вид. Для здійснення такого переведення (перерахунку) закон (ч. 1 ст. 72 КК) встановлює співвідношення між окремими видами покарань на підставі певної «шкали» їх еквівалентів. Отже, якщо особа засуджена за один із злочинів до позбав­лення волі на три роки, а за інший – до одного року виправних робіт, то суд має перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбавлення волі), керуючись зазна­ченою вище шкалою в співвідношенні 1: 3. Тільки після цього можна використати принцип повного або часткового складання для визначення остаточного покарання за сукупністю зло­чинів.

При сукупності злочинів (ст. 70 КК) і вироків (ст. 71 КК) виникає ще одне важливе запитання, яке має практичне значення: про призначення покарання за сукупністю у випадках, коли особа засуджується за кожен злочин (за кожним виро­ком) до службових обмежень для військовослужбовців або виправних робіт із різними відсотками відрахувань із заробітку. Це питання вирішується у ч. 2 ст. 72 КК, згідно з якою скла­датися можуть лише строки цих покарань, а розміри відраху­вань із заробітку засудженого складанню не підлягають. На­приклад, якщо до закінчення строку виправних робіт, призначених із відрахуванням 10% із заробітку, особа знов за­суджується до такого самого виду покарання, але з відрахуван­ням уже 20%, то суд повністю або частково приєднує до пока­рання, призначеного за новим вироком, невідбутий за попе­реднім вироком строк виправних робіт, залишаючи для останнього колишній розмір (10%) відрахувань. Інакше кажу­чи, складаються тут лише строки покарання, а розміри відрахувань із заробітку засудженого обчислюються за кожним ви­роком самостійно.

За сукупністю як злочинів, так і вироків суд може призначити такі види основних покарань, для яких у ч. 1 ст. 72 КК не встановлено співвідношення в якому-небудь еквіваленті. Це стосується таких видів покарань як штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які згідно з ч. 3 ст. 72 КК складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Такий самий порядок встановлений у ч. 4 ст. 72 КК і щодо призначення за сукупніс­тю додаткових покарань різних видів, які у всіх випадках вико­нуються самостійно. У разі обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, особа ще до засудження може перебувати в попередньому ув’язненні. Тому ч. 5 ст. 72 КК установлює, що при засудженні особи до позбавлення волі суд зараховує в строк по­карання попереднє ув’язнення з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань – відповідно до шкали еквівалентів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК. Якщо особа засуджується до таких видів покарань, які у цій шкалі не зазначені (штраф або позбавлення права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.