Розвиток радіомовлення

Перший патент на бездротовий зв'язок отримав в 1872 р. Малон Луміс (Mahlon Loomis), який заявив в 1896 р. про те, що він відкрив спосіб бездротової зв'язку; в Німеччині творцем радіо вважають Генріха Герца, 1888, в США - Девіда Хьюза, 1878, а також Томаса Едісона, 1875, патент 1885, в США і ряді балканських країн - Миколу Теслу, 1891, у Франції - Едуарда Бранлі, 1890.

Творцем першої успішної системи обміну інформацією за допомогою радіохвиль (радіотелеграфії) вважається італійський інженер Гульєльмо Марконі (1895).

У Росії винахідником радіотелеграфії традиційно вважають А. С. Попова,

Винайдений А. Поповим і Г. Марконі спосіб безкабельного передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль привів до народження нового засобу зв'язку - радіо.

Швидкий розвиток радіомовлення заохочувався з боку виробників радіотехніки, ділових кіл, які оцінили його багаті перспективні можливості як засобу комерційної реклами, з боку багатьох політиків, які усвідомили величезний суспільний потенціал радіо - «газети без паперу і відстаней».

Переломними у розвитку радіомовлення як засобу масової інформації стали 1922-1923 рр.., коли в багатьох країнах світу почалися експериментальні та регулярні передачі.

У перші роки мовлення регулярна зі студій транслювалися музичні концерти, літературні читання, драматичні постановки, бесіди, грамофонні записи. Були закладені основи радіоінтерв'ю та радіорепортажу. Вже на зорі радіо Пітсбурзька RDKA передавала у прямому ефірі звіти про матчі бейсбольних команд вищої ліги, що мали чітко виражені репортажні ознаки. З 1922 р. почалася трансляція в радіоефірі комерційної реклами, яка справила надалі вирішальний вплив на формування характеру і жанрової специфіки мовлення.

Десятки тисяч американців, що повірили в блискучі перспективи радіо, набували радіоприймачі та пристосування, необхідні для прийому передач. У 1923 р. в користуванні знаходилося близько півмільйона радіоприймачів, а через три роки приймальні пристрої були вже в кожній шостій американській сім'ї.

На рубежі двадцятих - тридцятих років радіомовлення здійснювалося в більш ніж 70 країнах світу, а всесвітня аудиторія радіослухачів склала близько 140 мільйонів чоловік. Таким чином, протягом всього лише одного десятиліття радіо впевнено заявило про себе як про новий ЗМІ.

У передвоєнні роки оформилися три основні моделі організації та фінансування радіомовлення, основи яких були закладені в попередньому десятилітті: приватна комерційна, державна, громадська.

Можливості радіо активно освоювалися політиками. Велику популярність здобули регулярні радіозвернення до американського народу творця «нового курсу» -президента Ф.Д. Рузвельта. Радіозвернення чинили істотний вплив на ставлення громадськості до багатьох проблем національної та міжнародної політики.

Поряд з жанрами інформаційної радіожурналістики (заміткою, радіорепортажів, радіоінтерв'ю), отримують розвиток жанри шоу (різні варіації музичних, гумористичних та інших розважальних програм), ток- шоу, вікторин. Розвиваються жанри драматичного мовлення. Набирають популярності так звані «мильні опери» - радіоспектаклі, призначені для жінок- домогосподарок (основної категорії жіночої частини населення того періоду).

Одночасно широке поширення отримує інша форма драматичного вішання - трилери (від англійського дієслова «to thrill» - хвилювати, збуджувати, валити в трепет), основним адресатом яких була чоловіча аудиторія. Напружена дія радіовистави - ​ ​ трилера розвертаюся зазвичай навколо злочинів, надзвичайних і сенсаційних подій. Передані у вечірній час, після повернення з роботи голів дому, трилери супроводжувалися рекламою товарів і послуг, адресованою головним чином цієї частини споживчого ринку.

У все більшій мірі робиться наголос на адресне мовлення. Сьогодні формат мовлення комерційної станції формується з прицілом на певні вікові та соціальні категорії слухачів і з урахуванням специфіки смаків і переваг різних верств аудиторії.

Поряд з музично -інформаційним форматом поширені розмовний формат (ток- радіо) і вузько спеціалізовані формати музичного мовлення.

Прагнення створити службу радіомовлення, вільну від комерції, від впливу рекламодавців і від прямого урядового втручання в редакційну діяльність, втілилося в моделі Британської мовної корпорації (Бі -Бі -Сі) - самоврядної організації, що фінансується за рахунок абонентських зборів з власників радіоприймачів. У 1927 р. англійська королева підписала Статут Бі -Бі -Сі, який створив правову базу корпорації як унікальної громадського телерадіомовлення служби. Згідно зі Статутом, Бі -Бі -Сі покликана забезпечити загальний охоплення населення Великобританії мовленням і якісне інформування, просвітництво і розвага англійців.

Транскордонне радіомовлення на рубежі XX -XXI ст. У 1990 -ті роки Всесвітня служба Бі -Бі -Сі, з її мовленням загальним обсягом 820 годин на тиждень, з 140 мільйонами постійних радіослухачів по всьому світу. Головними цілями її діяльності проголошені поширення новин, висвітлення життя та культури Великобританії, досягнень країни в галузі науки та індустрії, відображення думки англійців про найважливіші проблеми сучасності.