Епоха телебачення

У 1920- ті - 1930- ті роки в ряді країн світу робилися експерименти по передачі зображення на відстань, які призвели до початку регулярних телепередач напередодні другої світової війни у Великобританії, Франції, Німеччини, США.

Вже в довоєнний період були здійснені перші прямі телерепортажі з місця подій (на німецькому ТБ - про спортивні змагання берлінської Олімпіади 1936 р., на Бі -Бі -Сі - про регаті в 1938 р.). Почалося становлення інших телевізійних жанрів і форм: так, в передвоєнні роки телебачення Бі -Бі -Сі пропонувало своїм глядачам випуски новин, драматичні, оперні та балетні вистави, кабаре - шоу, концерти, мультиплікаційні фільми для дітей.

Аудиторія телебачення в передвоєнний період була вкрай обмеженою. Її розширення стримувалося дорожнечею телевізорів: так, вартість британського телеприймача з десятидюймовим екраном приблизно дорівнювала вартості невеликого автомобіля.

Становлення телебачення як засобу масової інформації відбувалося в Європі та Північній Америці в основному протягом двох післявоєнних десятиліть. Якщо в 1950 році телевізори малися на 9 % американських сімей, то через п'ять років їх мали вже 65 % сімей. У Європі поширення телебачення (особливо кольорового) відбувалося повільніше, але до кінця 1960-х рр.. більшість європейців поповнило ряди телеглядачів.

В останній третині XX століття телебачення перетворилося на цих регіонах світу в основний засіб масової інформації. Наприкінці XX в. в багатьох державах телепередачі залучали більш численну аудиторію, ніж преса і радіо - наприклад, в 1990- і роки 66% опитаних американців визнавали ТБ своїм головним джерелом новин. Приблизно стільки ж учасників опитувань заявили про максимальну довіру до телебачення як до джерела інформації в порівнянні з іншими ЗМІ. Тривалість телеперегляду досягла в ряді країн світу від 3 до 5-8 годин на день. Через півстоліття після початку перших регулярних телепередач світова аудиторія телебачення перевищила 3 ​ ​ млрд. осіб.

Ключове значення для визначення контурів нинішньої телевізійної епохи мали 1950- і роки, коли у світі позначилися три основні моделі організації та фінансування телебачення: приватна комерційна, громадська та державна.

Супутникове телебачення. Запуск в липні 1962 комунікаційного супутника Teistar відкрив еру космічного телебачення: завдяки йому стали можливі прямі телетрансляції між США і Європою. Розвиток супутникового мовлення в міжнародному масштабі потребував об'єднання зусиль і коштів різних держав світу. У 1960 - ті - 1970 -ті роки формуються міжнародні організації супутникового зв'язку. Так були утворені Intelsat - міжнародний консорціум за участю 106 країн.

Громіздкість, дорожнеча і ненадійність перших систем космічного ТБ пояснюють їх обмежене використання: так, в 1965 р, по лінії Intelsat були проведені прямі телевізійні трансляції загальною тривалістю всього лише 80 годин.

В результаті технічного удосконалення комунікаційних супутників, істотного збільшення потужності генерованого ними сигналу та винаходи в середині 1970 - х років американським інженером Т. Хауардом компактного приймального пристрою, яке дозволило приймати телепередачі з супутників, були створені передумови для забезпечення перегляду програм космічного ТБ індивідуальними користувачами. в 1980 р. в США в індивідуальному користуванні знаходилося лише близько двох тисяч індивідуальних супутникових приймальних пристроїв вартістю до 10 тис. дол кожне.

З середини 1980- х років починається період масового поширення безпосереднього супутникового телевізійного мовлення, що не потребує побудови дорогих наземних приймальних комплексів і дозволяє приймати сигнал на невеликі і недорогі індивідуальні приймальні пристрої, оснащені параболічними антенами - «тарілками». У 1984 р. обмеження на використання цього обладнання було знято, і вже в наступному році в США щомісячно встановлювалося до 60 тис. індивідуальних приймальних пристроїв. Протягом декількох років населенню було продано 2, 5 млн. прийомних станцій.

В Минулому столітті зросла роль масових комунікацій у житті сучасного суспільства. Століття радикальних соціальних змін і небаченого технічного прогресу породило низку комунікаційних революцій.

Перша комунікаційна революція XX в., Що почалася в найбільш розвинених країнах ще в останній чверті попереднього століття, була викликана метаморфозою періодичній пресі.

періодичні видання - газети та журнали - вперше за триста років свого існування прибрели воістину широке поширення і перетворилися на рубежі століть у засіб масової інформації. В умовах широкого поширення грамотності, введення загального виборчого права ступінь впливу журналістики на політичні та суспільні процеси в багатьох випадках виявлялася вищою, ніж вплив інших соціальних інститутів.

Друга комунікаційна революція пов'язана з появою радіо, що використовує ресурси усної комунікації та звукової експресивності.

Третю комунікаційну революцію знаменували перехід від стадії експериментів за дистанційною передачі зображення до регулярних телетрансляцій і подальше за цим перетворення телебачення на засіб масової інформації. По завершенні стадії становлення телебачення перетворюється в багатьох країнах світу (переважно індустріальних) в основний засіб масової інформації, що має найчисленнішу аудиторію і що надає найбільш ефективний вплив - оскільки має широким діапазоном візуальних, акустичних і текстових ресурсів. Розвиток телемовлення породило кризові явища в періодичній пресі та радіо. Відбувалося пристосування преси та радіомовлення до умов конкуренції з телебаченням.

Нарешті, четверта комунікаційна революція, якісно перетворюючої сферу масових комунікацій, відбувається в останній чверті XX ст. у зв'язку з розвитком супутникових і кабельних телекомунікацій, а також створенням комп'ютерних мереж.

Нові комунікаційні можливості дозволяють передавати текстову, звукову та візуальну інформацію в режимі реального часу, забезпечуючи невластивий «традиційним» ЗМІ інтерактивний характер комунікації та можливість більш адресної доставки медійної інформації з урахуванням специфіки окремих аудиторних груп та індивідуальних запитів споживачів.

Інтерактивність мас-медіа. Властива новітнім комунікацій інтерактивність змінює сутність взаємин комунікаторів та одержувачів інформації. Особливо наочно демонструє це інтерактивне ТБ, впровадження якого почалося у Великобританії та інших країнах Заходу в середині 1990 -х. Телеглядач перетворюється з пасивного спостерігача на співучасника, співавтора розгортається телевізійного дійства

Народження мережевої журналістики. Інтернет, задуманий як нова технологія передачі інформації, швидко трансформувався в принципово нове явище (як це сталося свого часу з «бездротовим телеграфом» - радіо). Що почалося в 1990- і роки вибухоподібний розвиток «світової павутини» - глобальної мережі комп'ютерів, зв'язаних між собою за допомогою новітніх комунікаційних технологій - призвело до того, що вже до середини 1990- х мільйони людей отримали доступ до неймовірно великим мережевим інформаційних ресурсів. З середини 1990- х років у глобальній комп'ютерній мережі затверджується і російськомовне Інтернет-спільнота. На початку 2000 р. доступ до Мережі мали близько 200 млн. чол. по всьому світу, а в наступні шість років до них приєднаються ще 800 млн. чол.

Журналістика робить зростаючий вплив на долі людства, тому надзвичайно важливо, щоб її подальший розвиток відбувалося на принципах гуманізму, демократії, поваги та збереження культурного різноманіття народів світу.