Дослідження акцентуацій характеру

Характер (від грец. charakter — відбиток, ознака, карб) (у вузькому сенсі) - це сукупність стійких властивостей індивіда, в яких виявляються способи його поведінки та емоційного реагування.

Характер проявляється:

1) стосовно інших людей (товариськість або замкненість; правдивість або брехливість; тактовність або хамовитість і т. ін.);

2) стосовно справи (відповідальність або безвідповідальність; працелюбність або лінощі тощо);

3) у ставленні до себе (скромність або самозакоханість; самокритичність або самовпевненість і т. ін.);

4) у ставленні до власності (щедрість або жадібність; бережливість або марнотратство; охайність або неохайність і т. ін.);

5) в характері виражаються вольові якості: готовність долати перешкоди, настирливість, самостійність, рішучість, дисциплінованість тощо.

Біологічною основою характеру є темперамент. Формування характеру суттєво залежить від властивостей темпераменту. Особливості темпераменту можуть сприяти або протидіяти формуванню тієї чи іншої риси характеру. Отже, риси характеру не визначаються темпераментом. Фізіологічною основою, на якій формується характер, є динамічний стереотип[3]. Слід зазначити, що відносна стійкість рис характеру не виключає їх високої пластичності.

Акцентуація (від лат. accentus – наголос) характеру – це граничні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно виражені і підсилені, внаслідок чого спостерігається вибіркова вразливість до психогенних[4] впливів певного типу за доброї і підвищеної стійкості до інших[5].

20÷ 50% дорослих людей мають акцентуації. Акцентуації характеру часто спостерігається у підлітків та юнаків (50÷ 80%).

1. Демонстративний тип вирізняється здатністю витісняти на межу свідомості вагання і не думати про будь-які наслідки вчинків у надзвичайно впертому прагненні досягнути своєї мети, егоцентричністю, жаданням визнання, оригінальністю, прагненням справити враження. Для нього характерна багата фантазія, дар навіювання щодо себе почуття симпатії і любові, удавання, авантюризм, прояв артистичних здібностей.

2. Педантичний тип вирізняється схильністю довго і старанно все обмірковувати перед тим, як щось зробити, що поєднується з невмінням відволікатися від неприємних і тривожних переживань, які з цим пов’язані. Йому притаманна надмірна акуратність, він важко переключається з однієї проблеми на іншу, завжди жорстко слідує плану, при його порушенні дратується.

3. Застряючий тип вирізняється намаганням здійснити власні честолюбні задуми і досягти високих показників у діяльності, домогтися реального визнання, самоствердитися у почутті власної неперевершеності, наполегливістю, впертістю, тривалістю переживань якого-небудь відчуття, зокрема невміння забувати образи. До того ж застряючому типу властиві чутливість до несправедливості, недовірливість, відвертість у спілкуванні.

4. Збудливий тип вирізняється здатністю «занурюватися» у стан напівусвідомленого психічного напруження і діяти прямолінійно і часто імпульсивно, при цьому самоконтроль пригнічується гострим емоційним напруженням. До того ж збудливому типу властиві агресивність, дратівливість, владність, вимогливість, нестримність, підвищена конфліктність, грубість.

5. Гіпертимний тип вирізняється активністю, енергійністю, оптимізмом, ініціативністю, безтурботністю, різносторонніми здібностями, при цьому він погано переносить дисципліну, критику на свою адресу, бурхливо переживає невдачі. Гііпертими схильні до ризику, новизни, їх обтяжує самотність, вони прагнуть лідерства.

6. Дистимний тип вирізняється серйозністю, частою пригніченістю настрою, передчуттям неприємностей. Для цього типу характерні особлива тактовність і почуття справедливості у стосунках з оточуючими, дуже серйозне ставлення до своєї справи і обов’язків, повільність, слабкість вольового зусилля, занижена самооцінка.

7. Циклотимний тип вирізняється чергуванням піднесеного і депресивного настрою. В період підйому поводяться як гіпертимний, в період спаду - як дистимний.

8. Тривожний тип відрізняється відчуттям турботи, внутрішньої напруженості, схильний чекати неприємності. Для цього типу характерні постійні сумніви у правильності своїх вчинків і думок. Тривожність у поведінці може проявлятися як у формі зухвалої або самовпевненої поведінки, так і в намаганні встановити довірливі, дружні відносини з людьми.

9. Екзальтований тип вирізняється схильністю до надзвичайно яскравих емоційних переживань та інтенсивних і бурхливих зовнішніх проявів цих переживань, тобто може приходити в стан захоплення з незначного приводу і поринати у відчай в результаті розчарувань. Для цього типу характерні емпатичність, пристрасність, полярність почуттів (любов і ненависть, захоплення і відчай), найсильніша любов виникає в тих випадках, коли закоханий не зустрічає взаємності.

10. Емотивний тип вирізняється тонкістю емоційних реакцій, проникливістю, гуманністю, чуйністю. У стресових ситуаціях депресивні реакції можуть призвести до суїцидального стану. Як правило, емотивний тип не претендує на лідерство.

Явна акцентуація. Цей рівень акцентуації відносять до граничних варіантів норми. Ці риси є сталими і визначають тип характеру.

Прихована акцентуація. Цей рівень зазвичай відносять до варіантів норми. В буденних умовах такі риси виражені слабо або не виявляються зовсім. Навіть при тривалому спостереженні, різнобічних контактах і детальному знайомстві із біографією людини буває важко скласти чітке уявлення про тип її характеру. Проте ці риси можуть яскраво, деколи несподівано, виявлятися під впливом тих ситуацій і психічних травм, які впливають на «слабке місце» людини.