Самооцінка як складова самосвідомості особистості

Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Самооцінка є ядром особистості і одночасно регулятором її поведінки.

Самооцінка виконує регуляторну та захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність та подальший розвиток особистості, її взаємини з іншими людьми.

Отже, від самооцінки людини залежить її критичність і вимогливість до себе, ставлення до власних успіхів і невдач.

Захисна функція самооцінки забезпечує відносну стабільність і автономність особистості. Захист себе від антипатії інших є важливим наслідком реалізації цієї функції.

Регуляторна функція –РЕФЕРЕНТНА ГРУПА.. У кожної людини обов’язково є група людей, на вимоги якої вона зважає, на думку якої безперечно орієнтується. Ця група називається референтною.

Зазвичай референтну групу складає не одна конкретна група людей, а деяка їх сукупність. В однієї людини до референтної групи можуть входити її родина і одночасно компанія гравців у шахи; в іншої - група близьких друзів, що захоплюються тенісом. група Референтна група може бути і уявною соціальною спільністю.

Самооцінка тісно пов’язана з рівнем домагань людини, тобто ступенем важливості цілей, котрі вона перед собою ставить. Для пояснення цього взаємозв`язку в психології використовується так звана формула Джеймса:

Таким чином, підвищити самооцінку можна або максимізуючи успіх, або мінімізуючи невдачі.

Самооцінка формується з дитинства в процесі спілкування за такими етапами:

1. Увага дорослих.
2. Співробітництво з ними.
3. Відчуття поваги з їхнього боку.
4. Взаєморозуміння.

Стійка і разом з тим достатньо гнучка самооцінка (яка в разі необхідності може змінюватись під впливом нової інформації, набуття досвіду, оцінок оточуючих, зміни критеріїв оцінки та ін.) є оптимальною як для розвитку, так і для продуктивної діяльності. Негативний вплив має занадто стійка (ригідна) самооцінка, а також нестійка самооцінка, яка сильно коливається.