Предмет цивільного права

Предмет галузі права або правового регулювання – це те, що регулюється цією галуззю права, це суспільні відносини, що врегульовані нормами цього права.

Предметом цивільного права як галузі права є особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК).

Права учасників особистих немайнових відносин не мають економічного змісту й не піддаються прямій грошовій оцінці, не можуть бути відчужені. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою, яка володіє ними довічно, не може від них відмовитися або бути їх позбавлена, спрямовані на виявлення та розвиток індивідуальності особи. Ці відносини виникають щодо нематеріальних благ або результатів інтелектуальної діяльності з приводу права авторства, права на життя, права на охорону здоров'я тощо.

Майнові відносини функціонують у сфері економіки, предметом майнових відносин є майно, матеріальні, речові цінності, фізичні речі, результати робіт та послуг; майно також може бути у вигляді майнових прав, обтяжених боргами, або у вигляді результатів інтелектуальної діяльності тощо; це майно має вартість, виступає або може виступати як товар у товарно-грошовому обороті. Майном у цивільному праві вважається певне благо, окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Характерні ознаки предмету цивільно-правового регулювання:

· Суб’єктний склад – цефізичні та юридичні особи, які є юридично рівними, майново незалежними, самостійними, непідпорядкованими, в змозі вільно від державно-владного впливу виявляти свою волю у приватних відносинах. Рівноправ’я розуміється як рівність гарантованих законом можливостей, рівність перед законом.

· Об’єктний склад цивільних правовідносин – це матеріальні та нематеріальні блага, щодо яких суб’єкти мають цивільні права та обов’язки.

· Підстави виникнення, трансформації, припинення цивільних правовідносин – це юридичні факти (дії, події). Найчастіше підставою виникнення цивільних правовідносин є така дія як домовленість сторін.

· Зміст цивільних правовідносин – це цивільні права та обов’язки учасників, які, у більшості, кореспондують один одному, є зустрічними, наприклад, гроші сплачуються за товар.

• Компенсаторність захисту порушених прав; при порушенні цивільних прав суб’єкти мають право на їх відновлення, компенсацію без мети збагачення шляхом застосування засобів державного примусу, переважно через позовну форму в судах з метою відновлення порушених прав.

· Метод регулювання – диспозитивний, дозволено усе, окрім того, що заборонено законом; сторони мають свободу у договорі, можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства не випливає з їх змісту або із суті відносин (ст. 6 ЦК).