Тема: Формування передумов незалежності України. Здобуття Україною незалежності.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- розкривати суть Декларації про державний суверенітет УРСР;
- пояснювати причини провалу спроб збереження СРСР;
- характеризувати процес здобуття Україною незалежності;
- оцінювати події 24 серпня і 1 грудня 1991р.;
- аналізувати та узагальнювати історичні події та процеси.

План.

1. Декларація про державний суверенітет України.
2. Спроба державного перевороту СРСР і Україна.
3. Проголошення незалежності України.
4. Референдум 1 грудня 1991р. та вибори президента України.

16 липня 1990 p. Верховна Рада УРСР прийняла документ історичного значення — Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачав верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна ставала незалежною державою в зовнішніх відносинах.

Декларація складалася з 10 розділів. Нею визнавалося право української нації на самовизначення; держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Народ визнавався єдиним джерелом державної влади, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.

У документі йшлося про принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Генеральний прокурор мав здійснювати контроль над виконан­ням законів.

Територія України проголошувалася недоторканною. Уперше після бага­торічного замовчування Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини.

У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні й інші природні ресурси є власністю україн­ського народу, тобто громадян усіх національностей України».

Декларація повинна була забезпечувати національно-культурне відроджен­ня українського народу і задовольняти національно-культурні, духовні й мовні потреби українців, що проживають за межами України.

Передбачалося розпочати створення власних збройних сил. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти й не нарощувати ядерної зброї.

Одним із ключових пунктів — «Екологічна безпека» — передбачалося створити національну комісію для радіаційного захисту населення, що було необхідно у зв'язку з аварією на ЧАЕС.

Майбутня зовнішня політика України, визначена «Декларацією», вбача­лася як нейтральна; першочерговим її завданням визначалося забезпечення національних інтересів України.

Висновок. Декларація про державний суверенітет не мала статусу кон­ституційного акту й тому залишилася планом на майбутнє, побажання­ми для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики. Вона стала першим документом, що у 90-ті pp. XX ст. відкрив Україні шлях до незалежності.

До 1991 р. як у СРСР, так і в Україні загострилася суспільно-політична ситуація. Йшла боротьба навколо підписання но­вого союзного договору, що передбачав створення «реальної федерації рівно­правних республік».

В Україні ця ідея була зустрінута неоднозначно. Окремі статті нового со­юзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України: обмеження прав республіки; союзні органи влади знову мали великі повно­важення у фінансовій політиці та міжнародних відносинах; передбачалося верховенство союзних законів над республіканськими. В Україні виборцям було запропоновано додаткове питання «Чи згодні Ви з тим, що Україна повинна бути в складі Союзу Радянських Суверенних держав на принципах « Декларації про державний суверенітет України?».

Результати референдуму показали, що народ України прагне до віднов­лення положення України в складі СРСР.

Для запобігання розпаду СРСР союзне керівництво на чолі з М. Горбачо­вим прагнуло якнайшвидше підписати новий союзний договір. Улітку 1991 р. у підмосковному Ново-Огарьово відбулися переговори президента СРСР М. Гор­бачова з керівниками 9 союзних республік, включаючи й Україну. Поперед­нє підписання договору планувалося провести наприкінці літа 1991 року.

19—21 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перево­роту. Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений від влади. Був створений Державний Комітет з надзвичайно­го стану ДКНС (ГКЧП) у складі Г. Янаєва, В. Павлова, Д. Язова, В. Крючко­ва, Б. Пуго, О. Бакланова, Д. Стародубцева.

у Москву вводилися війська. На території СРСР на 6 місяців був оголошений надзвичайний стан.

Свої дії члени ДКНС (ГКЧП) мотивували тим, що вони дбають про народ, хочуть забезпечити законність і правопорядок у СРСР, запобігти загальнона­ціональній катастрофі. Насправді це була спроба консервативних політич­них сил знищити демократичні перетворення, повернути країну в період застою», зупинити рух народів СРСР до незалежності.

Офіційний Київ зайняв вичікувальну позицію. На голову Верховної Ради УРСР Л. Кравчука здійснювався тиск із боку ДКНС. Однак Л. Кравчук за­явив, що в Україні немає підстав для введення надзвичайного стану, а всі зміни повинні відбуватися законним шляхом.

В Україні більшість членів компартії підтримали змовників. 21 серпня 1991 р. організатори ДКНС (ГКЧП) визнали свою поразку. Підсумком цих подій в Україні стало прийняття 24 серпня 1991 р. Акта проголошення неза­лежності України, що проголошував: «Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діючими є винятково Консти­туція і закони України».

1 грудня 1991 р. був проведений республіканський референдум про під­твердження незалежності України. 90, 3 % громадян, що взяли участь у ре­ферендумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори Президента України. Ним став Л. Кравчук.

На перших президентських виборах, що відбулися 1 грудня 1991 p., з 6 кандидатів у Президенти за Л. Кравчука проголосували 61, 6 % виборців (майже 19, 6 млн громадян).

Перебуваючи на посаді Президента України, будучи народним депутатом України, Л. Кравчук вважав і вважає, що «вести політику нової України потрібно так, щоб ми мали з усіма дружні відносини. Ми повинні бути силь­ними і багатими, щоб нас поважали; ми повинні бути миролюбними, щоб нас не боялися; ми повинні бути розумними, щоб з нами шукали співробіт­ництва; ми повинні бути вільними, щоб допомагати своїм прикладом здобу­ти свободу іншим. Світ має знати — до його сім'ї прийшов мудрий і працьо­витий український народ, що вистраждав своє право на кращу долю».

Висновок. Найважливішим результатом проведення Всеукраїнського референдуму стала поява на політичній карті світу нової самостійної держави — України.

Поміркуємо разом: ** Які фактори дали змогу ВР Україні прийняти Декларацію про державний суверенітет України? У чому історичне значення цього документа?
*Дайте визначення термінів: „Державний суверенітет”, „духовне розкріпачення”, „референдум”, „державний переворот”, „сепаратистські настрої”. Як ці поняття вписувались у розвиток політичних подій в СРСР та Україні?
***Поява на політичній карті світу незалежної України – це історична закономірність чи випадковість?

До наступного заняття: - підготувати інформацію за темами: проблеми розбудови української держави.

Де про це читати:

Бойко О.Д. Історія України. – К., Академія, 2012. –с.580 – 585.