Сполучення приголосних

Сполучення з [ h ] зустрічається в словах грецького походження:

сh – [ х ] schola – [схó ля] – школа

рh – [ ф ] – philosophia – [фільозó фіа] – філософія

rh – [ р ] – rhythmus –[ рí тмус] – ритм

th – [ т ] – theatrum – [теá трум] –театр

ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв ] lingua – лінгва – мова

su – [ св ] – consuetudo –[консветý до] – звичка

але: [ су ] – suus – [cуус] – свій

ti – перед голосним як [ ці ] natio – [нá ціо] – нація

як [ ті ] після s, t, x: bestia – [бé стіа] – звір

N.B. Сполучення muta cum liquida.

Приголосні p, b, d, t, c, g, сполучаючись з l, r, утворюють групу неподільних приголосних.

IV. Поділ на склади

Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова:

mo-nu-men-tum

4 3 2 1

Поділ на склади відбувається:

1) між двома голосними: sci-en-ti-a

4 3 2 1

2) між голосним та поодиноким приголосним: do-mus; між дифтонгом та поодиноким приголосним: cau-sa 2 1

2 1

3) перед сполученням muta cum liquida: pa-tri-a

3 2 1

4) у групі приголосних:

а) між двома приголосними: lec-ti-o, ses-si-o

3 2 1 3 2 1

б) у групі з трьох приголосних – перед останнім (крім сполучень групи muta cum liquida): sanc- tus, але doc- tri -na

2 1 3 2 1

5) префікси виділяються: de-scen-do

3 2 1

V. Наголос

Наголос у латинській мові ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова.

Наголос ставиться на другому складі від кінця, якщо він довгий або закритий: a-mī -cus ma-gis-ter

3 2 1 3 2 1

Якщо другий склад від кінця слова короткий, або відкритий, наголос переноситься на третій склад:

′ fe - mĭ - na prae - ′ si – di – um

3 2 1 4 3 2 1

Вправи

І. Прочитайте слова. Поясніть вимову дифтонгів і диграфів:

Вправи

І. Утворіть від 1-ої особи однини неозначену форму дієслів:

Appello 1, clamo 1, habito 1, sto 1, veto 1, debeo 2, deleo 2, habeo 2, maneo 2, rideo 2, sedeo 2, ago 3, colo 3, rego 3, credo 3, vinco 3, lego 3, venio 4, custodio 4, erudio 4, munio 4, finio 4.

II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів:

Audire, errā re, nocē re, munī re, valē re, petě re, consentī re, tenē re, punī re, servī re, servā re, mittě re, erudī re, corrumpě re, mordere, discě re, orā re, gaudē re.

III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час), перекладіть:

laboras, studē tis, ducĭ tis, protegis, dividit, statis, vendo, definī mus, consentit, punis, do, agĭ tis, delemus, credis, colit, regunt, veniunt.

IV. Утворіть наказову форму теперішнього часу.

Зразок виконання: lego 3 – читати

Стверджувальна форма

Singulā ris Plurā lis

legě! Legĭ te!

Заперечна форма

Singulā ris Plurā lis

noli legě re! nolī te legě re!

veto 1, affirmo 1, caveo 2, exerceo 2, peto 3, rego 3, punio 4, finio 4

V. Перекладіть на рідну мову:

1. Bene discĭ te. 2. Audī te multa, dicĭ te pauca. 3. Bene facĭ te, quod facĭ tis. 4. Credo. 5. Bene dicis, sed male agis. 6. Fac quod dico. 7. Nota Bene. 8. Salve. 9. Sapě re aude! 10.Vale et me ama. 11. Qui scribit, bis legit. 12. Volo, non valeo. 13. Dum spiro spero. 14. Bene lego, sed male scribo. 15. Quod facis, bene fac! 16. Si vales, bene est, ego valеo. 17. Qui honeste vivit, bene vivit. 18. Dum docē mus discĭ mus. 19.Qui bene audit bene discit. 20. Festī na lente. 21. Vive valeque.

VI. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення:

аплодувати, інформувати, конфіскувати, конструювати, консультувати, інвестувати, ігнорувати, опонувати, провокувати, транспортувати, консервувати, демонструвати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати, реформувати.

VIІ. Визначте, які слова в іноземних мовах, що ви вивчаєте, походять від латинських дієслів:

adoptā re, adminіstrā re, excusā re, gubernā re, illustrā re, laborā re, studē re, docē re, conservā re, decorā re, servā re, servī re, finī re, donā re, curā re, respondē re, refrigerā re, transportā re, praesidě re, licě re, sanā re, aspirā re, enumerā re, erudī re, reformā re, notā re, sentī re.

Крилаті вислови

1. Aut vincĕ re aut mori – перемогти або вмерти. (укр. Або пан, або пропав).

Гасло гладіаторів Давнього Риму.

2. Cogito, ergo sum – я мислю, отже, я існую. (англ. I think means I am; нім. Ich denke, also bin ich). Крилатий вираз французького філософа Рене Декарта.

3. Dum spiro, spero – поки дихаю, сподіваюсь. (англ. I hope until I breathe;

While there is life, there is hope; нім. Solange ich atme, hoffe ich.) Афористична форма виразу сформувалася у відносно новий час, проте схожу думку висловлювали ще античні автори Цицерон, Сенека та ін.

4. Hoc age! – роби те, для чого ти прийшов (що треба робити зараз, насамперед). У Давньому Римі вислів використовували як заклик до уваги, дотримання пристойності.

5. Nosce tempus – знай (пізнай) час; на все своя пора. (англ. there is a time for everything; нім. Alles zu seiner Zeit; рос. Всему своё время). Давня латинська приказка, яку вживали в часи античності і використовують зараз.

6. Ora et labora – Молись і трудись! (англ. Pray and work!; нім. Bete und arbeite!) Таким був девіз членів католицького чернечого ордену, заснованого Бенедиктом Нурсійським (480 – 543).

7. Quo vadis? – Куди йдеш? Легендарне питання, яким апостол Петро, втікаючи з Риму, зустрічає Ісуса Христа (Євангеліє від св..Іоанна, 13: 36)

8. Vivĕ re est cogitare – жити – значить мислити (англ. to live means to trink;

Нім. Leben heist denken). Вперше трапляється у Цицерона (“Тускуланські бесіди”, Y, 38, 111).

9. Vivĕ re militare est – жити – значить боротися (англ. to live means to struggle; нім. Leben heist kampfen). Сентенція Сенеки, наведена у “Моральних листах до Луцилія”.

10. Qui scribit, bis legit – хто пише, той читає двічі; хто записує, той краще запам’ятовує. (англ. who writes, reads twise; нім. Wer shreibt, behalt besser.) Ідеться про беззаперечну перевагу письмової інформації перед усною.

11. Qui totum vult, totum perdit – хто багато бажає, той втрачає все (англ. he who wants much, loses everything; нім. Allzuviel zerreist den Sack; allzuviel ist ungesund.) У вислові втілено заклик до помірності у бажаннях і зваженого оцінювання співвідношення людських прагнень і можливостей.

Тема 3. Nomen substantī vum (іменник)

План:

1. Граматичні категорії іменника.

2. Іменники І відміни.

3. Іменники ІI відміни.

4. Відмінювання дієслова esse (бути)

5. Синтаксис простого речення.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculī num (m) – чоловічий

feminī num (f) – жіночий

neutrum (n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭ nus, i (m)-хазяїн, agricŏ la, ae (m)-землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f)-мати, Eurō pa, ae (f)-Європа, laurus, i (f)-лавр.

До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭ la, ae (m, f) орел, canis, is (m, f) собака.

2. Numě rus (число)

singulā ris – однина

plurā lis – множина

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singularia tantum): pecunia, ae (f) – гроші, scientia, ae (f) – знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (pluralia tantum): castra, orum (n) – табір, arma, orum (n) –зброя.

3. Casus (відмінок)

Nominatī vus (N) – називний

Genitī vus (G) – родовий

Datī vus (D) – давальний

Accusatī vus (Acc) – знахідний

Ablatī vus (Abl) – орудний (місцевий, відкладний)

Vocatī vus (V) – клична форма

4. Declinatio (відміна)

Відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику.

Існує 5 відмін:

У словниках іменник подається у двох формах: Nom. sing. - vita