В управлінні підрозділами цивільного захисту

Ми з вами знаємо, що продуктом управлінської праці є управлінське рішення.

Під рішенням в науці управління прийнято розуміти результат вибору альтернативи з множини (безлічі) варіант.

Управлінське рішення – це вибір мети управління і значень керованих змінних, що забезпечують досягнення цієї мети.

Управлінські рішення приймаються співробітниками організації, які мають свободу вибору. В процесі розробки управлінських рішень беруть участь і навіть одноосібно можуть їх приймати як керівники, так і спеціалісти.

Управлінські рішення спрямовані на вирішення проблемних ситуацій. Причому під проблемною ситуацією розуміється розбіжність між фактичним і бажаним станами системи, яку можна подолати різними (неєдиним) шляхами.

Управлінські рішення приймаються при реалізації всіх основних функцій управління, тобто:

- в процесі планування;

- для мотивації персоналу і організації робіт;

- в ході контролю виконання завдань.

Управлінське рішенням можна розглядати як:

1. Процес знаходження зв’язку між існуючим станом об’єкту управління та бажаним, що визначається цілями управління. (Приклад: підготовка підрозділів до роботи в осінньо-зимовий період).

2. Акт діяльності, який здійснює керівник за допомогою певних правил (Приклад: нарада, інформація для узагальнення тощо).

3. Результат вибору, що являє собою припис до дії (Приклад: Наказ, указівка, план заходів тощо).

Як будь-який процес за участю людини, вироблення рішень має об'єктивний та суб'єктивний аспекти.

Об'єктивний - це реально існуюча сукупність зв'язків та обставин, що характеризують фактичний стан керованого об'єкта та зовнішніх умов.

Суб'єктивний аспект - відображення об'єктивного і реального в свідомості людини та рішень, що приймаються на цій основі.

Ознаки рішення.

- рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них відповідно до існуючих обставин, інтересів і потреб;

- вибір та прийняття варіанта дій є результатом свідомої, розумово-психологічної діяльності керівника;

- необхідність та головний зміст рішення визначається метою спільної діяльності;

- рішення походить від мети, і на її досягнення орієнтується;

- управлінське рішення має активізуючу та організуючу силу;

- в основі управлінського рішення лежить організаційна діяльність людей.

Управлінські рішення виконують наступні функцій:

- спрямовуючу, тобто вказують цілі та завдання функціонування системи управління;

- забезпечуючу, тобто визначають шляхи і способи, сили і засоби, які гарантують виконання даного рішення і дозволяють функціонувати системі управління у накресленому напрямі і заданому режимі;

- координаційну, встановлюючи порядок узгодження діяльності системостворюваних структурних елементів (службовці, підрозділи, організації тощо) при виконанні даного рішення і визначають нормативно-правовий режим цієї діяльності. Завданням управлінської діяльності є координація індивідуальних і колективних, цілей, підпорядкування індивідуальної праці інтересам спільної діяльності, спрямування зусиль всіх членів тієї чи іншої соціальної спільноти на досягнення загальних цілей і завдань;

- стимулюючу, визначаючи такі умови, за яких повністю розкриваються і розвиваються здібності працівників при виконанні конкретних службових завдань

До управлінських рішень висуваються ряд вимог. Вони:

- мають бути обґрунтованими, об’єктивними;

- мають відповідати вимогам законодавчих актів;

- мають прийматись у межах компетентності керівника;

- мають бути своєчасними;

- мають владний та директивний характер;

- мають прийматись в односторонньому порядку;

- мають встановлювати обов’язкові правила поведінки;

- мають бути логічними, послідовними, зрозумілими для виконавців, не суперечити раніше прийнятим рішенням;

- мають прийматися у встановленому порядку.

Умови прийняття управлінських рішень. Для прийняття ефективних управлінських рішень необхідні такі умови:

- право прийняття;

- повноваження;

- обов'язковість;

- компетентність;

- відповідальність.

Право прийняття рішень окреслює сферу діяльності конкретних керівників щодо прийняття відповідних рішень. Певними правами щодо прийняття рішень наділені всі керівники, але кожен з них чи відповідні їх групи можуть приймати тільки конкретні рішення. Загальні рішення мають право приймати лише лінійні керівники.

Повноваження характеризує межу між групами керівників при прийнятті рішень. Наприклад, начальники караулу не може приймати рішення, які, згідно з посадовими обов'язками, може приймати тільки начальник районного відділу територіального управління.

Обов'язковість є здатністю об'єктивно усвідомлювати необхідність прийняття рішення відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає від керівника неминучого прийняття рішення, якщо цього потребують обставини.

Компетентність характеризує вміння керівника приймати адекватні реаліям, кваліфіковані та обґрунтовані рішення.

Відповідальність постає як покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки; показує, які санкції можна застосовувати стосовно керівника у разі прийняття ним невдалого рішення.

Управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обмірковувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління. Очевидно, що робота з прийняття управлінських рішень вимагає від керівників високого рівня компетентності, значних витрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Розробка і прийняття управлінських рішень виділилося в самостійну наукову дисципліну в рамках менеджменту як результат досвіду, отриманого при плануванні стратегічних операцій в ході другої світової війни. Ця дисципліна має назву теорія прийняття рішень.

Теорія прийняття рішень - область дослідження, до якої залучаються поняття і методи математики, статистики, економіки, менеджменту і психології з метою вивчення закономірностей вибору людьми шляхів вирішення різного роду завдань, а також способів пошуку найбільш вигідних з можливих рішень.

В основі цієї дисципліни досить багато ідей, поява яких пов'язана з різними школами управління (менеджменту).

Виділяються технократичний, психологічний, кількісний, системний і ситуаційний підходи до теорії прийняття рішень.

Висновок: Управлінські рішення, як результат праці керівника, не є продуктом тривіального вибору, а продуктом розумової праці, яка потребує професійних знань, вольових та моральних якостей.