Суспільно – географічні процеси

Всі географічні об’єкти і явища розвиваються у просторі і часі. Географія як землеопис, як наука про географічну оболонку Землі традиційно наголошує просторовий (територіальний) підхід. Так само, як історики розробляють історичний підхід, за яким всі об’єкти розглядають змінними в часі, акцентують динаміку, розвиток, досліджують тенденції та закономірності часових змін, географи досліджують територіальні відмінності у природі – населенні - господарстві і розробляють принципи і методи їх просторової систематики. Історичний підхід спирається на хронологічні класифікації, географічний - на хорологічні (просторові). Разом з тим географи аж ніяк не ігнорують історичний підхід, так само, як історики продуктивно користуються просторовим (хорологічним) аналізом. Особливе значення розумне поєднання хорологічного та хронологічного підходу має для суспільної географії, оскільки життєдіяльність людини та суспільства в цілому є надзвичайно динамічною.

У суспільній географії спостерігається поступовий перехід від статики до динаміки. Ще в середині ХХ ст. географи обмежувались докладними характеристиками об’єктів і явищ, фіксованих у часі на певну дату і протягом певного періоду відносно незмінних. Суспільно-географічна характеристика країни, регіону, міста, підприємства лишалась правильною протягом 5-10 і більше років, після чого замінювалась новим описом. Для аналізу часових змін таких об’єктів порівнювали їх характеристики на різні дати і робили висновки про збільшення чи зменшення кількості населення, обсягів виробництва і т.д.

Суспільно – географічні процеси – складні й багатоаспектні явища. Різні суспільно-географічні компоненти мають різну динаміку, мають свою ритміку чи циклічність щодо змін і розвитку, а типові суспільно-географічні об’єкти – країни, регіони, міста, підприємства, являють собою складні сукупності таких різноякісних компонентів. Як представити розвиток міста? З часом змінюються всі його характеристики: чисельність і склад населення, площа і забудова, інфраструктура і виробництво. Яким чином з сотень і тисяч характеристик виділити кілька головних, найбільш діагностичних, які визначають напрямок і темпи розвитку міста? Такі ж питання можна поставити відносно розвитку країн, регіонів, підприємств, населення, сфери послуг, виробництва і т.д.

Перехід від класичної просторової до новітньої просторово-часової парадигми потребує використання в суспільно-географічних дослідженнях все більш дрібних часових проміжків аж до безперервного (континуального) часу. Наприклад, замість фіксованого показника густоти населення міста можна ввести показник динамічної густоти, що характеризує зміни щільності населення протягом доби (погодинно), тижня, місяця (подобово), року (посезонно, помісячно). Так само в динаміці можна розглядати і господарську діяльність людей, користуючись показниками “густоти діяльності” або “щільності діяльності” – щодобово, щомісячно, щорічно і т.д.

Класичний просторовий підхід методом порівняння різночасових характеристик дає змогу аналізувати поступальний розвиток географічних об’єктів і явищ. А просторово-часовий підхід дозволяє досліджувати поряд з поступальним розвитком також його ритміку та циклічно-фазову динаміку. Класична географія населення оперує фіксованим населенням міста та його супутників і загальною кількістю робітників, що доїжджають щоденно на підприємства міста з передмість. У цьому разі достатньо двох картосхем, перша з яких представляє денну людність поселень – великого міста та його супутників у робочий час, а друга – нічну (постійне населення). А новітній просторово-часовий підхід дає змогу проаналізувати деталізовану (погодинну) динаміку таких переміщень і представити їх як суспільно-географічний процес. З’являється реальна можливість досліджувати функціонування географічних об’єктів.

Нова просторово-часова парадигма не замінює стару просторову, а доповнює й розширює її. Просторово-часова парадигма в суспільній географії бере свій початок з кінця XIX – початку XX століть, коли географи почали будувати радіальні графіки густоти населення великих міст (від центру до окраїни) та її зміни в часі. Найбільшого розвитку вона досягла в середині 1960-х років у працях відомої Лундської школи шведського географа Т.Гегерстранда. Головна перевага просторово – часової парадигми порівняно з класичного просторовою – перехід від опису “морфології” географічних об’єктів систем до їх “фізіології”, від дослідження просторових форм і територіальних структур до їх функціонування. Так само, як класична просторова парадигма орієнтувалась на виділення геокомплексів і геосистем за їх просторовою формою та територіальною структурою, нова парадигма орієнтована на виділення географічних комплексів і систем за їх функціонуванням і жіттєдіяльністю, на аналіз циклів життєдіяльності географічних комплексів різних видів і масштабів.

Співвідношення статичних і динамічних підходів у географії представляють так (Б.Родоман, 1993): 1) географічна статика розглядає предмети і явища нерухомими, фіксованими, “прив’язаними” до земної поверхні; 2) географічна кінематика представляє середовище суспільства як сукупність переміщень, зв’язків, потоків, хвиль; 3) геодинамічна статика знову розглядає нерухомі об’єкти, але вже як результати процесів і переміщень, як їх “вузли”. Іншими словами, традиційна суспільна географія (географічна статика) вивчає розміщення географічних компонентів життєдіяльності суспільства та пояснює особливості такого розміщення. Сучасна суспільна географія (географічна кінематика) йде далі і поряд з розміщенням об’єктів аналізує переміщення і потоки, зв’язки і відношення між ними. Нарешті, новітня суспільна географія (геодинамічна статика) визначає просторові форми такої взаємодії географічних об’єктів, характеризує ритміку динамічних зв’язків і переміщень, визначає їх просторову (територіальну) структуру, встановлює типи просторової взаємодії географічних об’єктів. У найбільш загальному розумінні процес – це послідовна зміна станів і стадій розвитку об’єктів і явищ, що має певну цілісність за рахунок взаємодії та взаємозв’язків складових частин та елементів, а також певну спрямованість. Суспільно-географічні процеси наголошують динамічні зміни компонентів та геокомплексів, розвиток ландшафтної оболонки Землі та її складових частин, еволюцію територіальної організації суспільства як результат його взаємодії з природним середовищем. Суспільно-географічні явища, що розглядаються на певну дату як незмінні, статичні, звичайно називають “ситуаціями”: демографічна ситуація, екологічна ситуація і т.д. Відтак, суспільно-географічний процес можна розглядати як послідовну і закономірну зміну та послідовність ситуацій. Суспільно-географічний процес має свої численні кількісні та якісні параметри, що змінюються в часі. Якщо такі зміни показані на графіку, то матимемо траєкторію суспільно-географічного процесу, яка узагальнено може бути висхідною, чи нисхідною, стабільною (незмінною) чи варіативною.

Як було показано вище, змінюється в часі географічна оболонка Землі, формуються нові геосфери, зазнають генетичних змін попередні оболонки, в результаті еволюції суспільства докорінних змін зазнає взаємодія між природою та людиною. В.С. Абрамов (1988) розуміє економіко-географічний процес як адекватний потребам суспільства розвиток господарського освоєння і раціонального перетворення географічної оболонки в географічне середовище з його подальшим перетворенням в ноосферу – “сферу розуму”. Суспільна географія має на меті вивчення територіальної організації суспільства в цілому та її основних компонентів - природного середовища, населення, господарства, духовної сфери. Тому необхідна систематика основних форм територіальної організації суспільства на всіх рівнях – локальному, регіональному, глобальному, а також глибоке розуміння їх поступової еволюції, динаміки, розвитку. Стрижневою проблемою суспільної географії виступає освоєння географічної оболонки, її поступальний розвиток і еволюція під вирішальним впливом господарської діяльності людини, взаємодія компонентів географічної оболонки та наслідки такої взаємодії.

Зміст поняття “суспільно-географічний процес” визначається відповідно до предметної області суспільної географії. Суспільна географія – наука про територіальну організацію суспільства. Більш деталізовано цей процес охоплює динамічні закономірності поширення по земній поверхні природно-ресурсного середовища, населення з його соціальною сферою та господарством, а також розвиток просторових поєднань природи – населення – господарства. Суспільно-географічний процес характеризує закономірності розміщення основних компонентів географічного середовища у динаміці, у змінах, тенденціях розвитку. Суспільно-географічний процес орієнтований також на глибоке розуміння форм територіальної організації суспільства, їх змін і розвитку відносно до поступальної еволюції світової цивілізації, та зростаючого ускладнення форм і методів господарського освоєння території.

Характерна ознака суспільно-географічних процесів – можливість їх показу на картах (картографування) або у вигляді серії карт, що показують стани об’єкту на різний час, або ж на одній карті спеціальними картографічними прийомами. Суспільно-географічні процеси супроводжуються змінами територіальної структури географічних об’єктів, і їх у цьому разі називають “територіально-структурними процесами” (Е.Б.Алаєв, 1983). При цьому територіальна структура може подрібнюватись (диференціюватись) або ставати більш одноманітною (нівелюватись). Зміни в територіальній структурі можуть мати тенденцію до концентрації явищ у певних точках і деконцентрації – в других, до агломерування різноякісних компонентів чи їх деагломерування (розходження). Прогресивне ускладнення територіальної структури супроводжується її інтеграцією (зростанням цілісності), а її спрощення являє собою дезінтеграцію. Якісне ускладнення територіальної структури називають також “диверсифікацією”. Руйнування та деградація територіальної структури призводить до взаємного “відділення” і “роз’єднання” її складових елементів.

Запам’ятайте:

· Всі географічні об’єкти і явища розвиваються у просторі і часі.

· Прерогатива географії – розроблення просторового(хорологічного) підходу, так само як історія обґрунтовує підхід історичний (хронологічний). Географи розробляють теорію та методологію просторової (територіальної, акваторіальної) систематики об´ єктів і явищ, які складають ландшафтну оболонку Землі.

· Традиційно суспільна географія вивчала просторове розміщення суспільно– географічних об’єктів і явищ ландшафтної оболонки статично, фіксовано на певні дати. Останнім часом у СГ поширюються динамічні підходи: соціально – економічні об’єкти розглядають не лише за їх розміщенням на земній поверхні, а й динамічно, у змінах та розвитку.

· СГ поступово переходить від класичної просторової парадигми до неокласичної просторово – часової парадигми від “географічної статики” до “географічної кінематики”, яка на передній план ставить дослідження суспільно – географічних процесів.

· Процес – це послідовна зміна станів і стадій розвитку об’єктів і явищ, що має певну цілісність за рахунок їх взаємодії та взаємо зв’язків, а також їх певну спрямованість – траєкторію процесу.

· Суспільно – географічний процес являє собою послідовну зміну соціально – економічних компонентів ландшафтної оболонки, їх станів та конфігурацій просторового розміщення.

· Суспільно – географічний процес – це послідовні й закономірні зміни територіальної організації суспільства.

· Суспільно – географічний процес – це послідовна зміна господарського освоєння ландшафтної оболонки землі, розвитку та ускладнення ойкумени.

· Суспільно – географічні процеси можуть бути показані на географічних картах або у вигляді послідовної серії карт, що показує стани географічних об’єктів чи явищ на різні дати, у різний час, або ж на спеціальних синтетичних картах, що показують різні типи чи види змін і розвитку географічних об’єктів і ситуацій.

Контрольні питання та завдання

1. В чому полягає просторовий (хорологічний) підхід географії? Покажіть на прикладах, що просторовий підхід використовується різними науками і має загальнонауковий статус.

2. Чим зумовлене використання у суспільній географії історичного (часового) підходу? Наведіть приклади ситуацій, коли нас цікавить не лише просторовий аспект дослідження, а й динамічний, часовий.

3. Характеризуйте сучасну тенденцію переходу суспільно-географічних досліджень від “географічної статики” до “географічної кінематики” (за Б.Родоманом, 1993).

4. Дайте загальнонаукове визначення поняттям “процес”, “зміни”, “динаміка”, “розвиток”, “напрям розвитку”.

5. Визначіть суспільно-географічний процес:

а) через зміни соціально-економічних компонентів ландшафтної оболонки;

б) через зміни ТОС;

в) через розвиток господарського освоєння природного середовища.

6. Як можна показувати суспільно-географічні процеси на картах?