Осьовий час: формування духовних засад цивілізації

Найістотнішим рубежем в історії доіндустріальних цивілізацій є період їх релігійно-філософських трансформацій - “осьовий час”, за К.Ясперсом (рис.22). У цей час (приблизно, друга третина I тис. до н.е.) у провідних регіонах Старого Світу були закладені основи нової духовної культури людства, і трансформації зазнав не лише світогляд, а і вся система соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного життя.

У середині I тис. до н.е. (ширше - в межах 800-300 р.р.)відбулося відкриття у п’яти окремих світових цивілізаціях давнини - грецькій, іудейській, іранській, індійській та китайській, розуму й особистості. “Осьовий час” - доба системної трансформації основ ранніх цивілізацій, що фіксує кардинальні зміни не лише у розвиткові духовної культури, але й у соціально-економічній та політичній сферах. Феномен “осьового часу” пов’язаний із переходом від ранньокласової до станово-класової системи суспільних відносин. В одних випадках такий перехід був повільним, органічним переростанням перших структур у другі (Давній Єгипет, Месопотамія), у других - мав характер варварських завоювань кризуючих спільнот. У “доосьовий час” суб’єктивний фактор в історії відіграв мінімальну роль порівняно з останніми двома тисячоліттями, і головними чинниками цивілізаційного поступу були соціально-економічні умови та події.

Починаючи з доби “осьового часу”, на хід цивілізаційного процесу все зростаючий вплив мав “суб’єктивний фактор” - світоглядні системи, зокрема релігії. М.Вебер виділяв релігії: індійського походження, які свідомо відвертають людину від діяльності, спрямованої на перетворення світу; китайські, що не перешкоджають цьому, якщо діяльність не виходить за межі традиційних норм; західноазійськи - від іудаїзму та зороастризму до християнства та ісламу, які з посиланням на божественний авторитет санкціонують активну діяльність у відповідності до цінностей, що визначаються даною релігією.

Протягом останніх двох століть на тлі трансформації традиційних культурно-соціально-господарських систем для різних цивілізацій характерні кризи релігійно-етичних цінностей з широкою їх заміною сурогатними формами масових ідеологій - націонал-фашизмом, комуно-більшовизмом, фундаменталізмом, великодержавництвом.

Запам’ятайте:

· Головна цивілізаційна трансформація людства до індустріальної доби відбувалась протягом “осьового часу”, який тривав з 800 до 300 років. У цей час (друга третина І тисячоліття до н.е.) були закладені основи нової духовної культури людства.

· Концепція “осьового часу” була розроблена К.Ясперсом у 1940-х роках і швидко набула загального визнання.

· Протягом “осьового часу” у п’яти окремих світових цивілізаціях – грецькій, іудейській, іранській, індійській та китайській, одночасно дійшли до розуміння історичної ролі особистості та духовності.

· “Осьовий час” у цивілізаційному поступі людства – це перехід від ранньокласової до станово-класової системи суспільних відносин.

· Від “осьового часу” все зростаючий вплив на історичний процес мав “суб’єктивний фактор” – світоглядні системи, зокрема релігії.

· Протягом двох останніх століть спостерігаються кризи традиційних релігійно-етичних систем та їх заміна сурогатними (штучними) формами масових ідеологій – націонал-фашизмом, комуно - більшовизмом, фундаменталізмом, великодержавництвом.

Контрольні питання та завдання

1. Яка цивілізаційна трансформація людства відбулась протягом “осьового часу”? В який історичний період вона відбулась?

2. Хто і коли розробив концепцію “осьового часу”?

3. Характеризуйте зміст цивілізаційних трансформацій, що відбулись протягом “осьового часу”?

4. Які стадії цивілізаційного поступу людства та системи суспільних відносин розмежовує “осьовий час”?

5. Як позначився “осьовий час” на співвідношенні об’єктивного та суб’єктивного чинників історичного розвитку?

6. Поясніть сучасні кризи традиційних релігійно-етичних систем та появу сурогатних масових ідеологій у наш час. Дайте суспільно-історичну оцінку таким тенденціям.