Закони народонаселення

З кінця XVШ ст. вчені намагаються встановити закони відтворення населення - його народжуванності й смертності, природного приросту й характерних особливостей статево-вікової структури.

Перший закон народонаселення був сформульований Т.Мальтусом (1766-1834), який у відомій книзі “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798 р.) показав загрозу зростаючого розриву між кількістю населення, що збільшується у геометричній прогресії, та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії, тобто значно повільніше. Марксизм пов’язував зміни законів народонаселення з історичним розвитком суспільства: кожній суспільно-економічній формації відповідає свій закон народонаселення. Такий підхід сповідувала й радянська демографія.

З середини ХХ ст. найбільшої популярності набула теорія демографічних переходів. У сучасній демографії досліджують також історичні типи відтворення населення, зміну яких називають демографічними революціями. Концепція демографічного переходу започаткована французьким демографом Адольфом Ландрі ще на початку ХХ ст., а грунтовно розроблена американськими дослідниками Уорреном С.Томпсоном (1929 р.) та Френком У.Ноутстайном (1945 р.).

Концепція демографічного переходу користується історичною періодизацією демографічного розвитку: суспільство привласнювальної (збиральницької) економіки; аграрне, індустріальне та постіндустріальне суспільство. На рис. 20 представлена динаміка основних демографічних показників населення світу. Показані три демографічні ситуації та відповідні переходи. До середини ХІХ століття показники народжуваності та смертності були високими і стабільними. В результаті перевищення народжуваності над смертністю населення Землі повільно зростало. Наступне століття (1850-1950 рр.) виділяється вже іншою демографічною ситуацією: трохи знижується рівень народжуваності і стрімко падає смертність; приріст населення швидко зростає. Протягом 1950—2000 рр. спостерігається якісно новий демографічний перехід. Швидко зменшуються світові показники і народжуваності, і смертності, але загальний приріст населення за рахунок його зростання на попередньому етапі стає “надекспоненційним”. Наприкінці ХХ ст. темпи зростання населення дещо уповільнились, але його експоненційний приріст триває.

Рис. 20. Динаміка природного руху і чисельність населення світу

Якісні зміни-злами у динаміці населення називають демографічними переходами. Теорію демографічних переходів у її сучасній трактовці у 1945 р. розробив Френк Ноутстайн. Зростання населення взаємопов’язане з економічним і соціальним розвитком, і людство проходить у цьому процесі різні стадії демографічного розвитку (рис. 21). Первісне суспільство з привласнюючою економікою перебувало на першій стадії демографічного розвитку, коли висока народжуваність компенсувалась високою смертністю і приріст населення був вкрай незначним. Перехід суспільства до відтворюючої економіки (землеробство і скотарство) створив умови для зростання населення. Це друга стадія демографічного розвитку, коли народжуваність залишається високою, а смертність починає помітно зменшуватись (рис.21).

Н – народжуваність; С – смертність; ПП – природний приріст

Рис. 21. Стадії демографічного переходу

На третій стадії смертність стабілізується на низькому рівні, а народжуваність починає спадати. Загальний приріст населення поступово зменшується. Така демографічна ситуація була характерна для часів формування індустріального суспільства. Для четвертої стадії демографічного розвитку характерні низькі рівні народжуванності й смертності, результатом яких є дуже низький приріст населення і навіть його зменшення. Динаміка населення помітно стабілізується.

Під час демографічного переходу спочатку знижується рівень смертності, а потім і народжуваності. У Швеції і Великій Британії демографічний перехід тривав близько 200 років, поки коефіцієнти народжуваності й смертності практично зрівнялись. В Японії такий перехід тривав лише 100 років, з кінця ХІХ до кінця ХХ століття. У менш розвинених країн демографічні переходи відбуваються при дуже значному перевищенні народжуваності над смертністю і відтак можуть тривати значно довше.

Ф.Ноутстайн виділяє за демографічною ситуацією суспільства трьох типів. Суспільства першого типу перебувають на першому етапі демографічного розвитку. Для них властиві високі показники народжуваності й смертності, приріст населення незначний або ж відсутній. Покращення умов життя, розвиток охорони здоров’я формують суспільство другого типу, в якому народжуваність залишається високою, смертність різко зменшується, а приріст населення швидко зростає. Суспільства третього типу досягають високого рівня соціально-економічного розвитку і нових стереотипів сім’ї, кількості дітей. У таких суспільствах народжуваність і смертність вирівнюються за рахунок малих показників і народжуваності, і смертності. Приріст населення в таких країнах уповільнюється й призупиняється. Ця демографічна теорія набула значної популярності. Але вона не дає відповіді щодо демографічної ситуації, характерної для країн, що розвиваються на другому етапі. Більшість таких країн попадають у своєрідну “демографічну пастку”: досягнення 3%-го приросту населення протягом року дає його загальне 20-разове зростання за 100 років. Таке стрімке збільшення населення, не підкріплене відповідним економічним зростанням, може мати катастрофічні наслідки.

Дж.Колдуелл у 1976-1978 роках сформулював основні тези концепції демографічного переходу:

- тип народжуваності економічно раціональний в усіх суспільствах і визначений типом сім’ї та природою економічних відносин у ній;

- аграрна економіка грунтується на великій сім’ї, яка являє собою групу близьких родичів, об’єднану сумісною економічною діяльністю й спільними обов’язками; у такій сім’ї “чисті потоки благ” спрямовані від молодших генерацій до старших, що зумовлює економічну доцільність максимізації народжуваності;

- індустріальна економіка позбавляє сім’ю функції головного економічного осередку суспільства; сім’я стає “нуклеарною”, обмеженою, а “чисті потоки благ” у ній змінюють напрямок, що визначає економічну доцільність бездітності;

- водночас традиційна велика сім’я з притаманним їй типом народжуваності в принципі може адаптуватися до умов індустріальної організації суспільного виробництва;

- демографічний перехід не є універсальним процесом, а його практичне поширення є наслідком перенесення соціальної організації, способу життя й світогляду, сформованих у країнах Заходу, й таке запозичення можливе лише у рамках загального процесу індустріального перевлаштування суспільства.

Реальна демографічна історія країн і народів демонструє таку багатоманітність схем і варіацій відтворення населення, що крім визначених демографічних переходів потребує додаткових пояснень, теорій і гіпотез. Поширена концепція демографічного раціоналізму (А. Ландрі, Ж. Буржуа-Піша, Ф.Ноутстайн, Д.Каугілла, С. Енке): міське індустріальне суспільство свідомо обмежує кількість дітей; традиційне аграрне - діє більш ірраціональне. Введене представлення про гомеостатичне (рівноважне) регулювання відтворення населення, що визначається рівнем смертності. Ця концепція наголошує адаптивне саморегулювання демографічних процесів. Більшість сучасних демографів (К. Девіс, Дж. Блейк, Дж. Колдуелл та ін.) вважають, що процеси відтворення населення зумовлені соціально-економічними умовами та соціокультурними регуляторами, дія яких у різних народів і країн може бути дуже різною.

Взаємодія двох демографічних процесів - народжуваності та смертності, формує історичні типи відтворення населення. А.Г.Вишневський зміни таких типів визначає як рух від нижчих форм до вищих. Проте соціальна детермінованість демографічної поведінки потребує додаткових доказів. Відносно добре вивчені та представлені два головних типи відтворення населення - традиційний (ірраціональний) та сучасний (раціональний). Їх називають також екстенсивним та інтенсивним типами відтворення. Існував, ймовірно, і певний вихідний тип відтворення населення, характерний для докласового суспільства з його привласнювальною економікою - архетип. Традиційний тип відтворення населення (примітивний, доіндустріальний) був характерний для докапіталістичних суспільств.

Переходи від одного типу до іншого називають “демографічними революціями”. Перша демографічна революція - неолітична революція, пов’язана з переходом до продукуючої економіки. Не викликає сумнівів факт неолітичного “демографічного вибуху”. А сам архетип є гіпотетичним. Друга демографічна революція визрівала у Західній Європі з розвитком капіталістичних відносин. Їй передували Великі географічні відкриття ХV-ХVІІ ст., Англійська промислова революція (ХVІІ). Демографічний перехід розпочався в різних країнах наприкінці ХVІІ ст. - в середині ХІХ ст. і на більшій частині планети не завершився ще й досі.

Розрізняють два етапи (фази) демографічної революції: 1) переворот у смертності; 2) переворот у народжуваності. Несинхронний розвиток двох фаз спричиняє демографічні вибухи різної сили та тривалості. Населення Західної Європи протягом ХІХ ст. зросло з 160 до 295 млн. чоловік (на 135 млн., або на 85%) і дало кілька десятків мільйонів емігрантів у Новий світ. На початку ХХ ст. демографічний вибух у Європі припинився. Але світовий демографічний вибух триває і є однією з глобальних проблем. Особливо значним було зростання світового населення після другої світової війни, яке розглядають як окремий демографічний вибух. Автори однієї з доповідей Римського клубу (Д. Медоуз та ін.) вважають, що темпи щорічного приросту населення в світі досягли свого максимуму на стику тисячоліть і далі будуть швидко зменшуватись.

Запам´ ятайте:

· Перший закон народонаселення сформулював Т.Мальтус у 1798р.: тогочасне збільшення населення відбувалось у геометричній прогресії, а продовольства – в арифметичній. Зростаючий розрив між приростом населення та продовольчих ресурсів потребує регулювання.

· Зміни історичних типів відтворення населення називають “демографічними революціями.”

· Теорія демографічних переходів розроблена протягом першої половини ХХ ст. А.Ландрі (Франція), У.С.Томпсоном та Ф.У.Ноутстайном (США).

· Демографічні переходи розглядають співставно зі змінами світових економічних цивілізацій – привласнюючої (збиральницької), аграрної, індустріальної, постіндустріальної (інформаційної).

· Ф.Ноутстайн – розробник сучасної концепції демографічних переходів (1945р.), розглядав чотири стадії демографічного розвитку суспільства. Кожній стадії відповідає свій тип суспільства.

· Найбільш проблемна демографічна ситуація характерна для країн що розвиваються на другому етапі демографічних переходів, коли їх населення стрімко зростає і не підкріплене відповідним економічним базисом.

· Головні постулати (тези) концепції демографічних переходів сформулював Дж.Колдуелл (1976-1978 рр.).

· Реальна демографічна історія різних країн і народів дає таку різноманітність схем і варіантів відтворення населення, яку важко пояснити лише теорією демографічних переходів без додаткових пояснень і гіпотез.

· У наш час поширена концепція демографічного раціоналізму (А.Ландрі, Ж.Буржуа-Піша, Ф.Ноутстайн, Д.Каугілла, С.Енке та ін.), за якою індустріальне суспільство свідомо обмежує кількість дітей (раціональний підхід), а сільське діє переважно ірраціонально.

· Відомі концепції про адаптивне саморегулювання демографічних процесів та гомеостатичне (рівноважне) регулювання відтворення населення.

· Відповідно до гіпотези щодо соціальної детермінованості демографічних процесів розрізняють два головних типи відтворення населення: 1) традиційний ірраціональний (екстенсивний); 2) сучасний раціональний (інтенсивний). Їм передував вихідний тип відтворення населення – архетип.

· Перша демографічна революція пов'язана з переходом суспільства від споживчої (збиральницької) економіки до відтворюючої (виробничої). Цей перехід називають неолітичною революцією.

· Друга демографічна революція зумовлена формуванням капіталістичних відносин. Вона розпочалась наприкінці ХVIIст. і на більшій частині планети не завершилась і досі.

· Періоди з різким перевищенням народжуваності над смертністю називають “демографічними вибухами”. Особливо помітним був “демографічний вибух” після другої світової війни.

· За оцінками експертів (Д. Медоуз та ін.), темпи світового приросту населення нині досягли свого максимуму і надалі будуть швидко спадати.

Контрольні питання та завдання

1. Хто і в який час вперше встановив закон народонаселення? В чом полягав його зміст?

2. Що являють собою демографічні революції?

3. Протягом якого часу розроблялась теорія демографічних переходів? Назвіть її головних авторів.

4. Характеризуйте стадії демографічних переходів, встановлені Ф.Ноутстайном.

5. Яка з стадій демографічних переходів виявилась найбільш небезпечною для країн що розвиваються, чому?

6. Поясніть головні тези (постулати) концепції демографічних переходів, сформульовані Дж.Колдуеллом.

7. Якою мірою теорія демографічних переходів спроможна пояснити реальне різноманіття демографічних процесів? Чому виникає потреба в додаткових гіпотезах і теоріях, що поясняють регіональні відмінності у відтворенні населення?

8. Характеризуйте зміст концепції демографічного раціоналізму. Назвіть її розробників.

9. Поясніть концепції адаптованого саморегулювання демографічних процесів та гомеостатичного (рівноважного) регулювання відтворення населення.

10. Характеризуйте головні історичні типи відтворення населення: вихідний архетип, традиційний та сучасний типи.

11. З чим пов'язані демографічні революції у суспільно-історичному розвиткові? Чим можна пояснити значну часову розтягнутість другої демографічної революції?

12. Що являють собою “демографічні вибухи”? Поясніть потужний “демографічний вибух”, що розпочався по другій світовій війні.

13. Як оцінюють експерти темпи зростання світового населення на перспективу?