Поділ праці як чинник суспільного розвитку

Невід’ємною складовою суспільно-історичного розвитку є якісна диференціація господарської діяльності людей. Економічна історія переконливо свідчить, що в розвитку людства має місце об’єктивний, незворотний (однонаправлений), безперервний і нескінчений процес кількісного і якісного подрібнення господарської діяльності на все нові і все більш вузькі види. Цей процес і називають поділом праці. Все нескінченне розмаїття видів і форм економічної життєдіяльності людства – це дія і результат поділу праці. Поділові праці протистоїть процес усуспільнення виробництва: поділ праці дробить суспільне виробництво, а усуспільнене виробництво знов інтегрує його для одержання готових виробів. Процес усуспільнення виробництва об’єднує спеціалізовані виробництва. У кожному готовому продукті нині інтегровані десятки – сотні – тисячі – мільйони різних видів економічної діяльності.

У процесі розвитку суспільства відбувається якісна диференціація економічної діяльності. Відтак, поділ праці – це об´ єктивний, однонаправлений (незворотний) і безкінечний процес якісної диференціації господарської діяльності на все нові види і разом з тим існуюча система якісної диференціації видів господарської діяльності, що історично склалася на даний час, на даному етапі розвитку суспільства. Поділ праці зумовлює послідовне й невпинне зростання продуктивності праці, і саме в цьому полягає його економічна мотивація. У світогосподарській практиці склалася така своєрідна “норма”: чим глибшою є національна система поділу праці, тим більш високим є розвиток продуктивних сил даної країни, і навпаки. Існує думка про те, що відкриття поділу праці для суспільствознавства рівнозначне закону Ньютона про всесвітнє тяжіння – для фізики.

Першими досліджували поділ праці А.Сміт (1723 – 1790), Д.Рікардо (1772-1823), Е.Дюркгейм (1858 – 1917). А. Сміт стверджував що люди пов´ язані у суспільство саме поділом праці. У своїй відомій роботі “Дослідження про природу й причини багатства народів” він довів, що поділ праці є головним чинником прогресу у виробництві. Його сучасники вбачали джерела багатства в родючості землі, у різниці цін купівлі-продажу, в торгово-колоніальних експансіях, у накопичених скарбах. Зростання продуктивності праці, за А.Смітом, обганяє споживання і дає змогу накопичувати запас, названий ним капіталом. Накопичення капіталу - другий важливіший чинник зростання продуктивності праці.

Е.Дюркгейм у книзі “Про поділ суспільної праці” наголошує лінію суспільної солідарності, що витікає з поділу праці. Як і у А.Сміта, поділ праці пов´ язує в єдине ціле егоїстів-індивідів. Суспільний поділ праці еволюціонує від механічної солідарності до органічної. Для архаїчних суспільств характерна механічна солідарність, коли кожна людина повністю “розчинена” в колективі. Це суспільства-клани, що будуються на основі єдинокровності. Органічна солідарність властива промислово розвиненим суспільствам. Чим глибше поділена праця, тим більша залежність індивіда від суспільства, тим вищим є рівень органічної солідарності.

Протягом еволюції людства відбувалися все нові поділи праці, які виступали як рушійна сила суспільного розвитку. Проте загальноприйнятої періодизації та систематики таких історичних поділів праці на даний час нема. Перший великий поділ праці – виділення пастуших племен і виникнення землеробства – датують 13 - 4 тис. до н.е. Пізніше (4 -1 тис. р. до н.е.) з’явилось зрошуване землеробство. Наступні великі поділи суспільної праці – відокремлення ремесла від землеробства, а потім торгівлі від ремесла, спричинили зародження міст(3 - 1 тис. р. до н.е.). У цей час відбулося відокремлення обігу від виробництва: селяни і ремісники продавали свою продукцію не безпосередньо споживачу, а посереднику-торгівцю. Чергові стадії суспільного поділу праці були не одночасними і в різних куточках світу відбувались у різні часи. Згадаймо, що виникнення перших міст розтяглось у часі майже на три з половиною тисячоліть.

Розклад рабовласницького ладу в Європі, війни з варварами, падіння Римської імперії у V ст. супроводжувались руйнацією продуктивних сил. Зоря феодалізму в Європі була часом забутої техніки античного періоду, часом панування примітивного натурального господарства. Це була перша фаза становлення феодальних відносин у Європі, яка охоплює VI-X ст. У X-XII ст. поширюється застосування водяного млина, виникає багато нових міст – центрів торгівлі та ремесел, виникає цехова форма організації ремісників.

У XIV ст. винайшли двохстадійний спосіб добування заліза на деревному вугіллі: доменне виробництво з наступною кричною переробкою чавуну в залізо. Поширились друк книжок, вогнепальна артилерія, компас, механічний годинник. З ХІV ст. виникають перші форми капіталістичних відношень – наймана праця. Виникають перші мануфактури - прообрази майбутніх промислових підприємств. Розпочинається ера робочих машин, започаткована в Англії у текстильній промисловості. З встановленням машинно-фабричного виробництва розпочинається перша промислова революція. З´ являються нові транспортні засоби – паровоз і пароплав. У другій половині ХІХ ст. прокладаються Суецький і Панамський канали, з побудовою яких транспортно-торговельна пов´ язаність світу істотно посилилась. У другій половині ХІХ ст. остаточно склався поділ праці ранньоіндустріального суспільства.

У 70-х роках ХІХ століття ринкова економіка стала домінуючою, машинна промисловість почала витісняти традиційні виробництва у світових масштабах. Володіння все більш сучасною технікою стало більш доступним не лише для окремих підприємців, а й для акціонерних товариств. Акціонування провідних галузей посилило концентрацію виробництва і сприяло формуванню монополій. Наприкінці ХІХ ст. монополії завойовують майже всі галузі промисловості, банки, торгівлю. Світ вступає в фазу монополістичного капіталізму - імперіалізму.

На межі ХІХ – ХХ століть зароджується новий технологічний уклад на основі використання електрики. Дослідники називають цей перехід другою промисловою революцією. Окремі автори виділяють і третю промислову революцію, яка припадає на середину ХХ ст. Протягом ХХ століття діє поділ праці індустріального суспільства. Наприкінці ХХ століття формується новий тип поділу праці, що характерний для постіндустріального суспільства. Його характерними рисами є автоматизація, гнучкі виробництва, децентралізація управління. На думку соціологів, формується постіндустріальне суспільство, у якому понад дві третини зайняті у нематеріальному виробництві (сфері послуг). Поглиблюється поділ праці за рівнями (секторами) господарської діяльності - первинним; вторинним; третинним; четвертинним, тобто від видобутку чи виробництва первинного продукту до його переробки, реалізації та управління.

Разом з тим “суспільство двох третин у сфері послуг” аж ніяк не відмовляється від сфери матеріального виробництва. О.Тоффлер – американський соціолог, називає чотири групи галузей, які становитимуть кістяк постіндустріального суспільства. Це електроніка й комп´ ютерна техніка, космічна індустрія, використання ресурсів Світового океану, біоіндустрія. На його думку, масове виробництво буде замінене дрібносерійним, а застосування інформаційних технологій зробить дрібносерійне виробництво дешевим. Могутнім стимулятором міжнародного поділу праці виступає сучасний транспорт і зв´ язок. Сфера бізнесу й фінансів успішно користується комунікаційними технологіями.

Є певна розбіжність щодо виділення історично найбільш значимих поділів праці. Американський етнограф Л.Г.Морган наприкінці ХІХ ст. поділяв історію людства на дикунство, засноване на привласнені готових продуктів природи, варварство – з розвитком скотарства та землеробства, цивілізацію – з розвитком промисловості.

К.Маркс “найбільшим поділом праці” називав поділ на матеріальну й духовну працю, і цей могутній стрибок відбувся з появою писемності. К.Маркс вважав також, що з відокремленням міста від села змінились форми власності, внаслідок чого капітал відокремився від земельної власності. М.Вебер вважав основним поділом праці його розмежування на розпорядчий та виконавчий.

Запам'ятайте:

· Якісну диференціацію господарської діяльності називають поділом праці. В економічній історії людства має місце об'єктивний, незворотний (однонаправлений), безперервний і нескінчений процес подрібнення господарської діяльності людей на все нові види. Цей процес являє собою поділ праці.

· Зустрічний процес – “антитезу” поділові праці, називають усуспільненням виробництва. У кожному готовому виробі інтегруються сотні й тисячі видів спеціалізованих виробництв, і таку інтеграцію називають усуспільненням виробництва.

· Поділ праці має двоїстий характер. З одного боку, це процес диференціації економічної діяльності, з другого – наявна система поділу господарської діяльності на певні різновиди.

· Рушійною силою поділу праці слугує намагання суспільства до більш високої продуктивності праці: спеціалізована праця, як правило, більш ефективна. Країна з розвиненою системою поділу праці має більш високий рівень економічного розвитку, і навпаки, низький рівень поділу праці – ознака економічної відсталості.

· Дослідниками поділу праці протягом XVIII – XIX століть були А.Сміт, Д.Рікардо, Е.Дюркгейм.

· Перші великі поділи праці відбувались на стадії ранньоцивілізаційних суспільств: поділ праці між землеробством і скотарством, відокремлення ремесел, торгівлі, розумової праці від фізичної.

· Після першої промислової революції формується система поділу праці ранньоіндустріального суспільства з найманою працею.

· Протягом ХХ ст. діє система поділу праці індустріального суспільства з машинним виробництвом.

· Наприкінці ХХ ст. формується постіндустріальне суспільство. Головною ознакою нової системи поділу праці стала висока частка зайнятих у нематеріальному виробництві. Поглибився поділ праці між секторами господарської діяльності – первинним, вторинним, третинним, четвертинним.

· Дослідники намагаються встановити історично найбільш значимі поділи праці, але роблять це по-різному.

Контрольні питання та завдання

1. Що являє собою поділ праці? Поясніть його характерні риси - об'єктивність, однонаправленість, незворотність, безперервність, нескінченість.

2. Чим зумовлена нескінченість поділу праці? Які економічні вигоди та преваги надає поділ праці?

3. Який процес протистоїть поділові праці? Поясніть його зміст.

4. Хто і в який час досліджував поділ праці?

5. Що являє собою механічна та органічна солідарність виробників, за Е. Дюркгеймом?

6. Характеризуйте перші великі поділи праці в економічній історії людства. В які часи вони відбувались?

7. Поясніть головні особливості поділу праці в аграрному суспільстві.

8. В який час формується система поділу праці ранньоіндустріального суспільства? Якими були особливості тогочасного поділу праці?

9. Характеризуйте поділ праці в індустріальному суспільстві. Протягом якого часу формується та діє така система.

10. Які головні ознаки має поділ праці у постіндустріальному суспільстві. З якого часу формується така система поділу праці?

11. Як визначають історично найбільш значимі поділи праці різні автори?